ЗЕМСЬКИЙ СУД НА ВОЛИНІ (СЕРЕДИНА ХVІ – ПЕРША ЧВЕРТЬ ХVІІ СТ.) :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У «Вступі» обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його предмет і хронологічні межі, сформульовано мету й основні завдання, вказано методи, новизну та науково-практичне значення дисертації.

У першому розділі «Стан наукової розробки проблеми, джерельна база, методологічні засади і методи дослідження» проаналізовано наукову літературу з теми дисертації, охарактеризовано джерельну базу та подано методи і методологію дослідження.

 У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробки проблеми» зазначено, що окремі аспекти теми дослідження частково розглядалися у працях українських та зарубіжних вчених.

 Наукове опрацювання актових книг земського суду, що почалося у середині XІХ ст., було обумовлено початком діяльності у 1843 р. Київської археографічної комісії (Тимчасової комісії для розбору давніх актів при Київському, Подільському, Волинському генерал-губернаторі) та заснуванням у 1852 р. Центрального Архіву Стародавніх Актів. Вчені – Е. Діаковський, І. Тарнопільський, І. Каманін, О. Левицький, О. Федотов-Чехівський – першими виявили зацікавлення до земського суду як до цілісної суспільно-правової структури та здійснили видання корпусу тематичних джерельних матеріалів.

Значну увагу проблемі функціонування воєводського і старостинського суду на Волині та реформування вищих судових органів ВКЛРЖ приділив М. Ясинський. М. Любавський опрацював питання  стану місцевого управління та суду у ВКЛРЖ, дослідив діяльність литовсько-руського сейму та процес змін у судово-правовій системі впродовж першої половини ХVІ ст.

І. Лаппо всебічно проаналізував діяльність земського суду у землях ВКЛРЖ^[1]. Автор на підставі білорусько-литовських джерел розглянув проблему походження, еволюції земського суду, проаналізував його нормативну та реальну компетенції, склад та повноваження земських урядників.

Стан старостинського судочинства у ХV – першій половині ХVІ ст. в українських землях ВКЛРЖ з’ясовано в працях М. Грушевського, М. Леонтовича, П. Клепатського, М. Довнар-Запольського.

Історія судово-правових інститутів та явищ Польської держави у XV – XVIІ ст.‚ зокрема, діяльність шляхетських судів,  висвітлювалася в роботах польських дослідників О. Бальцера‚ Ф. Пекосінського, С. Кутшеби‚ О. Халецького‚ Л. Бялковського, П. Домбковського.

У 1920-х рр. головним осередком дослідження історії українського права була комісія для вивчення історії західно-руського та українського права. Г. Попов, працюючи над історією апеляційних судових установ у Речі Посполитій, довів участь у роботі Луцького Трибуналу представників земських судів волинських повітів^[2]. І. Черкаський з’ясував правові засади та форми взаємодії у сфері практичного судочинства громадського (копного), шляхетського та панського судів Волині впродовж ХVІ ст. О. Андріяшев висвітлив питання еволюції змісту та формуляру актових книг земських судів українських земель у ХVІ – ХVІІІ ст.

У 60-х рр. ХХ ст. були надруковані описи актів Кременецького земського суду, на основі яких В. Чунтулова та З. Хомутецька проаналізували типові форми судових документів та особливості їх написання^[3].

З кінця 80-х рр. ХХ ст. триває новий етап у вивченні українського права і суду ХV – ХVІІ ст. Н. Яковенко у монографії «Українська шляхта з кінця ХІV до середини ХVІІ ст. (Волинь і Центральна Україна)», зокрема, з’ясувала витоки та розвиток різних груп волинської шляхти, персональний та чисельний склад, особливості правового і майнового статусу, їх участь у діяльності судово-адміністративних структур регіону. М. Крикун визначив кордони і повітовий поділ Волинського воєводства, які утворилися у результаті проведення судово-правової реформ 1564 – 1566 рр.

О. Русина розглянула питання старостинсько-воєводського судочинства в українських землях та висвітлила причини та перебіг реформи судової системи у ВКЛРЖ у середині ХVІ ст. В. Щербак у контексті дослідження проблеми формування козацького стану та козацького права у ХV – ХVІ ст. з’ясував сферу соціальних і правових контактів козацтва із владними інституціями, із шляхтою та іншими станами Волині^[4].

Окремі проблеми політико-правових відносин у ВКЛРЖ, судово-правового реформування в українському суспільстві XІV – XVIІ ст., їх джерелознавчі та історіографічні аспекти розглядали Г. Боряк‚ В. Василенко, П. Сас, О. Гуржій. О. Купчинський простежив еволюцію шляхетського права та земського судочинства у Королівстві Польському і в українських землях (перш за все, у межах Руського воєводства) з кінця ХІV ст.^[5]. А. Гурбик проаналізував форми історичних взаємозв’язків копного суду із державною судово-адміністративною системою і шляхетськими інституціями впродовж ХІV – ХVІІ ст. та дослідив стан і характерні прояви народної правосвідомості^[6].

 Історія гродського суду на Правобережній Україні в другій половині ХVІ – першій половині ХVІІ ст. висвітлена у дослідженні О. Патяки. Актовий матеріал земських судів Волинського воєводства того ж періоду лежить в основі досліджень І. Ворончук, А. Зайця, Н. Білоус, А. Блануци.

Трансформації публічної поведінки, правової культури волинської шляхти та суспільно-правовий статус возних Луцького та Володимирського повітів другої половини ХVІ ст. дослідила Н. Старченко^[7]. Ґенезу інституту луцького старости і його замкового уряду впродовж ХV – ХVІ ст., а також питання запровадження посади возного у Луцькому повіті вивчив В. Поліщук^[8].

Д. Ващук на підставі проведеного текстологічного аналізу уставних земських грамот Київщини та Волині, актів воєводських та старостинських судів, записів Литовської Метрики з’ясував засади організації і функціонування судової системи цих регіонів до видання Статуту ВКЛРЖ 1529 р.^[9].

У низці новітніх праць відображено регіональні аспекти діяльності шляхетських судово-адміністративних осередків та земського судочинства в українських землях у складі Речі Посполитої. Так, П. Кулаковський дослідив особливості діяльності гродського та земського суду впродовж 1635 – 1648 рр. у Чернігівському воєводстві. М. Крикун та О. Піддубняк проаналізували матеріали про діяльність гродських і земських судів Брацлавського воєводства останньої чверті ХVІ – першої половини ХVІІ ст. У колективному виданні «Україна і Литва в ХІV – ХVІ ст. Політико-правові та соціально-економічні аспекти» досліджено правову систему українських земель ВКЛРЖ, судочинство та правосвідомість населення.

 Правові відносини у ВКЛРЖ були у центрі уваги окремих білоруських, литовських і російських дослідників. Зокрема, наукові доробки В. Пічети, І. Юхо‚   С. Думіна, С. Сокола стосуються вивчення перебігу судово-правової реформи 40 – 60-х рр. XVI ст., правового кодифікаційного процесу‚ стану воєводсько-старостинського і земського судочинства у білорусько-литовських регіонах держави. У колективній праці В. Пашуто, Б. Флорі та А. Хорошкевич висвітлена тема загальноруської спадщини у литовсько-руському праві.

Судово-правові, адміністративні та соціально-економічні аспекти життя ВКЛРЖ, відображені у актах Литовської Метрики, дослідили білоруські вчені-метриканти В. Мянжинський, А. Дзярнович, А. Груша. Вивчення офіційного права та судових інститутів ВКЛРЖ  у період 1529 – 1566 рр., підготовку до друку документів Литовської Метрики здійснили литовські історики C. Лазутка, І. Валіконіте, І. Карпавічене, Е. Гудавичюс, А. Дубоніс, Ю. Юргініс. Литовський дослідник Д. Вілімас розглянув діяльність Упітського земського суду (розташовувався в однойменному повіті Троцького воєводства Литви) у період 1566 – 1588 рр. Доробок польських істориків післявоєнного періоду, які вивчали судово-правову систему українських земель ВКЛРЖ і  Речі Посполитої та діяльність судово-адміністративних структур Волині у другій половині ХVІ – першій половині ХVІІ ст., представлений роботами Ю. Бардаха‚ Й. Пеленського‚ Х. Літвіна, Т. Хінчевської-Геннель, М. Сівіцького.

У цілому, незважаючи на досить тривалу історіографічну традицію вивчення судово-правової системи України XVI – першої чверті XVII ст., цілісні та узагальнюючі роботи, присвячені діяльності земського суду на Волині, відсутні.

У підрозділі 2.1 «Джерельна база дослідження» міститься аналіз актових матеріалів, законодавчих і наративних джерел.

Основними документами для висвітлення теми дисертації стали актові джерела (архівні й опубліковані). У роботі використані актові книги Луцького (1565 – 1620 рр.‚ 18 книг, фонд 26)‚ Володимирського (1567 – 1625 рр.‚ 16 книг, фонд 27) і Кременецького земських судів (1568 – 1625 рр.‚ 15 книг, фонд 22)‚ що зберігаються у фондах Центрального Державного Історичного архіву України у Києві.

Для розробки дисертаційної проблеми були залучені також  архівні документи, що відображають діяльність інших судових установ Волині та Київщини. Так, у процесі роботи над темою були опрацьовані актові книги, що належать до функціонування гродського суду у Луцьку (ф. 25)‚ Володимирі (ф. 28), Житомирі (ф. 11) та підкоморського у Києві і Житомирі (ф. 4). Аналіз актів цих судів дозволив ґрунтовно підійти до вивчення проблеми практичного розподілу повноважень шляхетських судів Волині, чіткіше окреслити межі правової юрисдикції земського суду, виявити особливості суспільно-правового статусу земських суддів і судових виконавців. Переважна більшість актового матеріалу земського і гродського судів Волинського воєводства у якості джерела для дослідження земського судочинства раніше не використовувалася.

Оригінали та виписи (засвідчені копії) із луцьких, володимирських, кременецьких актових книг зберігаються також і в інших архівах України. У фондах ЦДІА України у Львові містяться акти публічної сфери обігу (королівські підтвердження майнових та земельних прав шляхти Волині), судова документація земського судочинства регіону (скарги та декрети). З фондів Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського опрацьовані особисті архіви М. Ясинського, М. Володимирського-Буданова, О. Левицького, у яких містяться виписки з волинських актових книг земського суду. Серед інших матеріалів виділимо копії актів про проведення слідства, справи про вбивства та збройні напади, земельні суперечки, королівські привілеї та надання, донесення возних, акти про купівлю-продаж, застави, розмежування володінь у регіоні. З фондів родинного архіву Люба-Радзимінських та Сапєгів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України опрацьовані описи справ земського суду у Володимирі та копії окремих земельно-маєткових конфліктів волинської шляхти. В архіві Інституту історії України та у фонді Єло-Малинських Волинського краєзнавчого музею зберігаються копії документів земських і гродських судів Луцька. Більша частина цих документів введені у науковий обіг уперше.

 Значний та інформативний масив джерел міститься у збірниках: «Архив Юго-Западной России», «Акты, относящиеся к истории Западной России», «Документы Московского архива министерства юстиции», «Акты, издаваемые археографической комиссией», «Akta grodzkіe і zіemskіe», «Arhіwum Sanguszków w Slawucіe». У них опублікований актовий матеріал, що стосується діяльності різних типів судово-адміністративних установ Волині XV – XVIІ ст., – воєводських, старостинських, земських, гродських та підкоморських судів. Джерела дозволяють простежити стан та еволюцію судової влади старости у дореформений період, проаналізувати структуру формуляру актів земського суду, встановити практичну юрисдикцію земських осередків регіону. Проаналізовані також документи (сеймові постанови, звернення шляхти до центральної влади, великокнязівські розпорядження), що відбивають підготовку та хід судово-адміністративної і правової реформ у ВКЛРЖ упродовж 1540-1560-х рр.

 Із новітніх публікацій документів і матеріалів використано тематичні збірники «Торгівля на Україні ХІV – середина ХVІІ ст.: Волинь і Наддніпрянщина» та «Селянський рух на Україні. 1569 – 1647 рр.».

Для дослідження судової системи Волині першої половини ХVІ ст. та для аналізу волинського земського судочинства у післяреформену добу опрацьовані окремі документи із Литовської Метрики – державного діловодства ВКЛРЖ та його підрозділу – Волинської (Руської) Метрики.

 Важливим для роботи є державне законодавство ВКЛРЖ (Статути 1529‚ 1566 і 1588 рр.)‚ розпорядження центральної влади, уставні грамоти українських земель, сеймові постанови. У виданні польського законодавства «Volumina legum» опубліковані офіційні акти (зокрема, сеймова конституція 1611 р.), що визначали правові засади діяльності земського суду.

Літописи і свідчення сучасників, що становлять наративні джерела дисертації, дозволяють виявити характерні риси суспільно-правових відносин на Волині впродовж XVI – першої чверті XVIІ ст., простежити особливості соціальної поведінки та правової свідомості окремих верств волинського населення.

Отже, використана у дисертації джерельна база є цілком репрезентативною, що дало змогу виконати поставлені дослідницькі завдання.

У підрозділі 1.3 «Методологічні засади і методи дослідження» обґрунтовано вибір методів та принципів наукового дослідження, які були застосовані під час роботи над дисертацією. 

Методологічною основою дисертації є фундаментальні принципи об’єктивності та історизму, що передбачають розгляд окремих явищ та процесів у їх розвитку та тісному зв’язку з системою відповідних суспільних відносин. Дослідження базується на загально­наукових методах: логічний, аналіз і синтез, індукція і дедукція, описові і кількісні. У дисертації також застосовані спеціально-історичні методи пізнання політико-правових систем, судових інститутів, норм права, правових процедур і механізмів судочинства.

Порівняльно-історичний метод дозволив зіставити, знайти спільне і відмінне у діяльності земських судів на Волині та інших українських землях, у литовсько-білоруських і польських воєводствах. У результаті застосування історико-генетичного методу вдалося виявити внутрішній зв’язок між окремими етапами розвитку земського суду Волині та загальною еволюцією судово-правової системи українських земель у ХVІ – першій чверті ХVІІ ст. На підставі методу періодизації було виділено кілька періодів у розвитку земського суду, в еволюції його юрисдикції та сфери повноважень судових урядників.

Статистичний метод і метод кількісного та якісного аналізу були задіяні при роботі з матеріалами судових актів. Дипломатичний метод застосовано для формулярного аналізу актів земського суду та інших судово-адміністративних установ. Подокументний метод дозволив здійснити суцільний збір даних із земських книг. За допомогою мікроісторичного підходу були реконструйовані окремі сюжети й охарактеризовані явища і процеси, які відбувалися на локальному (родинному, корпоративному) рівні. Врахування соціокультурного підходу дало можливість виявити всю складність і багатогранність реального суспільного життя Волині ХVІ – першої чверті ХVІІ ст., розглянути волинський соціум як суперечливу єдність різних прошарків населення.

Представлені у дисертації принципи, методи, методологія та понятійний апарат зумовили структуру роботи, логіку викладу матеріалу, науковість отриманих результатів. Використання вищевказаних методів дозволило здійснити аналіз діяльності земських судів Волині у досліджуваний період, визначити характер та напрями їх розвитку, оцінити історичне значення, здобутки та проблемні аспекти функціонування судово-правової системи та земського судочинства.

Таким чином, корпус наукових праць, джерельна база та обрана методологія достатні для розв’язання сформульованих у дисертації  завдань.

У другому розділі дисертації «Місцева судова система та судочинство на Волині у першій половині ХVI ст. Судово-правові реформи 1540 – 1560-х рр.» досліджено судові аспекти функціонування старостинських адміністрацій Волині у першій половині ХVI ст., а також простежено основні етапи судово-адміністративної і правової реформ упродовж 40 – 60-х рр. ХVІ ст.

У підрозділі 2.1 «Cтаростинський суд і судочинство на Волині у першій половині ХVI ст.» зазначено, що головними репрезентантами місцевого судочинства у ВКЛРЖ у першій половині ХVІ ст. були старостинські та воєводські суди. Судову компетенцію старостинських та воєводських адміністрацій до видання Литовського Статуту 1529 р. визначали уставні земські грамоти. У межах Волинської землі реалізація правосуддя відбувалося на підставі Волинської грамоти 1501 р.

 Неподільність адміністративних та судових функцій становила характерну особливість практичної діяльності старостинських урядів Волинської землі, що знаходилися у Луцьку і Володимирі. Повноваження старостинського суду обмежувалися чотирма артикулами – найважчими кримінальними злочинами (розбій, побиття, підпал, зґвалтування). У ряді випадків уряд луцького і володимирського старост був виконавчим органом постанов центральної влади. Основним предметом розгляду суду старости була фіксація скарг і заяв та початковий розгляд земельно-маєткових суперечок місцевої шляхти.

 Сфера судової компетенції волинських старост, незважаючи на нормативні обмеження, на практиці була значно ширшою. До неї входили як кримінальні, так і цивільні справи. Поділ актів на записові, поточні та декретові існував уже в часи замкових (старостинських) судів. Коло питань, що розглядалися великокнязівськими намісниками, було досить широким: збройні напади, пограбування, крадіжки, підпали, зґвалтування, побиття, оголошення про втечі селян, допомога в організації втеч і переселення селян, самовільна забудова, несплата боргу, невиконання інших зобов’язань, оголошення про селянські бунти та заворушення, межові земельні суперечки, встановлення та регулювання збору податків.

У підрозділі 2.2 «Інновації у судово-правовій сфері ВКЛРЖ у 40 – 60-х рр. ХVI ст.» зазначено, що в цей період сейми ВКЛРЖ перетворилися на арену боротьби шляхти із князями за розширення станових прав і свобод, передусім у судово-правовій сфері. Протистояння із князями особливо загострилося на сеймі у Бересті 1544 р., де вперше було чітко сформульовано потребу у місцевому судовому самоврядуванні, інституційним уособленням якого мав стати земський суд. У шляхетському проханні 1547 р. на ім’я великого князя підкреслювалася необхідність виборного (елекційного) порядку у посіданні суддівських урядів.

Одним із чинників, що позначився на активізації процесу реформування судової системи і діючого законодавства, було збільшення кількості скарг та заяв на представників місцевої адміністрації, на уряди воєвод і старост. На Віленському сеймі 1551 р. задекларовано появу нової найнижчої судової ланки – суду, що складався із судді, підстарости та намісника-державці.

Завдяки наполегливим проханням литовсько-руської шляхти до центральної влади в особі великого князя у 1540 – 1560-х рр. було започатковано процес модернізації судової системи та державно-правового устрою країни. Саме у цей період викристалізовувалася концепція земського суду, як інституції шляхетського самоврядування, відбувалося її утвердження у якості домінанти у політико-правовій свідомості української шляхти.

У підрозділі 2.3 «Судово-адміністративна та правова реформи 1564 – 1566 рр.» наголошено, що Більський вальний сейм 1564 р. завершив судово-адміністративну реформу у ВКЛРЖ. Внаслідок тривалої сеймової боротьби литовсько-руської шляхти впродовж 1540 – 1560-х рр. і проведення структурних перетворень у сфері суду і права на Волині запроваджено земський суд. Інноваційні трансформації судової системи держави призвели до формування місцевого шляхетського суду. Земська установа реалізувала ідею самоврядності шляхетської верстви у судово-правовій сфері.

Водночас зміни у судовій системі держави відбувалися у межах суттєвої модернізації нормативно-правової бази. Статут ВКЛРЖ 1566 р., прийнятий на Віленському сеймі 1565 – 1566 рр., закріпив існування земського суду, визначив сферу його компетенції, заклав юридичні передумови реалізації судово-адміністративної реформи. Реформа місцевого суду проходила одночасно з санкціонуванням адміністративно-територіального поділу на воєводства та повіти.

Боротьба української шляхти за збереження регіональних соціокультурних позицій тривала і після доби великих реформ. У волинських сеймових інструкціях упродовж першої чверті ХVІІ ст. містилися також вимоги правничого змісту.

У третьому розділі «Склад і повноваження урядників земського суду» розглянуто питання посадового складу та практичної реалізації посадових обов’язків урядів земських судів у суспільному житті Волині.

У підрозділі 3.1 «Земські судові уряди. Суспільний і правовий статус судді, підсудка та писаря» досліджено зміст професійної та суспільної діяльності урядів земського суду.

Номенклатура урядів земського суду поділяється на дві групи: до першої віднесено уряди судді, підсудка та писаря, друга представлена возним, вижем, діцьким та підписками. Домінуюче становище у структурі земських судових урядів займали суддя та підсудок. Саме ці урядники розпочинали нову справу, санкціонували проведення слідчо-пошукових дій, впливали на остаточну спрямованість вироку та міру покарання. Юридична рівноправність судді та підсудка була закріплена на законодавчому рівні у Статутах ВКЛРЖ 1566 та 1588 рр.

Особливо важливою була судово-нотаріальна функція урядів судді та підсудка, що давало можливість легітимізувати низку місцевих приватноправових актів (приятельські угоди, акти земельного розмежування, на право власності, заповіти, дарчі). До службових повноважень судді та підсудка входила також процедура ув’язання – офіційного введення у володіння.

На основі законодавчих норм і судової документації встановлено урядові обов’язки писаря. Окрім ведення усієї поточної документації та нотаріального оформлення сукупності зовнішніх актів писар мав ще ряд відповідальних повноважень: збереження земської печатки, видача та підписання позовних листів та інших судових документів.

Урядники земського суду Волині були постійними учасниками укладання важливих фінансово-економічних угод. Вони також виконували роль посередників у врегулюванні різноманітних приватноправових колізій. Вищі судові урядників проводили активну економічну діяльність, яка нерідко призводила до конфліктів як  із шляхтою, так із представниками інших станів.

За вплив на обрання на суддівські уряди своїх протеже боролися провідні шляхетські родини. Отже, судова сфера зберігала суспільну і матеріальну привабливість, забезпечувала суспільний престиж, легалізацію та просування меркантильних інтересів.

Місце у шляхетській ієрархії суддівської верхівки трьох волинських повітів було дещо відмінним. У Луцькому повіті визначальний вплив на посідання суддівських урядів зберігали  пани. У Кременці та Володимирі частину провідних урядів у результаті конкуренції із панською групою вдалося закріпили за собою представникам рядової малоземельної шляхти. Із дрібної шляхти рекрутувалася переважна більшість писарів земського суду. Впродовж другої половини XVІ – першої чверті XVІІ ст.  склалися цілі династії писарів (у Луцьку – Гулевичі, у Володимирі – Горайни-Бережецькі, у Кременці – Болбаси-Ростоцькі). Для здрібнілої шляхти Волині важливою була також можливість суспільно-професійного зростання через роботу у канцеляріях судово-адміністративних органів, адвокатську практику та виконання возницьких обов’язків.

У підрозділі 3.2 «Допоміжний апарат земського суду. Уряд возного» проаналізовано повноваження та суспільні аспекти практичної діяльності возного.

Возний представляв допоміжний і виконавчий орган земського суду. Серед основних професійних обов’язків возного були: повідомляти рішення суду, доводити їх до відома громадськості та до осіб, безпосередньо причетних до справи. До комплексу повноважень возного у межах земських судів Волині також входили: посередницька місія при укладенні важливих приватноправових актів, збір та систематизація свідчень, проведення слідчо-пошукових дій, повідомлення суду про виконання вироків.

Возні Волині походили переважно із дрібної шляхти. Уряд возного залучався до врегулювання різноманітних як публічних, так і приватних правовідносин. Суспільний статус  і професійне обличчя возного як судового урядника – офіційного свідка і виконавця судових рішень – формувалося на фоні пожвавлення й урізноманітнення юридично-правових зв’язків між мешканцями краю.

 Через возного реалізовувався принцип публічності судово-слідчих процедур, утверджувався публічно-правовий погляд на протиправну діяльність,  легітимізувалася уся місцева і загальнодержавна політико-правова система. Провідна роль возного фіксується у публічному супроводі досудового слідства, у збиранні доказової бази, у засвідченні фактів та обставин справи, в оприлюдненні суспільноважливої інформації. Переважна більшість декретів земського суду приймалася на підставі доказів і свідчень, наданих возними.

У четвертому розділі «Суспільно-правові аспекти діяльності земського суду» вивчено організаційно-правові засади діяльності земського суду та проаналізовано основні форми його суспільної презентації.

У підрозділі 4.1 «Правова юрисдикція і компетенція земського суду» з’ясовано нормативну  та реальну правову юрисдикцію земського суду.

Повноваження та межі юрисдикції земського суду були визначені Статутами ВКЛРЖ 1566 та 1588 рр. Практична діяльність земських судів Волині свідчить про дотримання та реалізацію ними нормативного законодавства. Наступною віхою унормування сфери повноважень земського суду стала сеймова конституція 1611 р., яка остаточно визначила і закріпила цивільну (приватноправову) спрямованість його діяльності.

Обсяг повноважень земського суду, санкціонований законом, був значним. Він охоплював цілий комплекс правових відносин як цивільного, так і кримінального характеру.

Практичним наслідком кодифікації правових норм стало визначення компетенції земського суду та розподіл повноважень і правової відповідальності між різними складовими шляхетської судової системи. Для земського суду Волині була характерна широка підсудність, що значно універсалізувала його роботу, розширювала межі його юрисдикції. Це особливо проявилося у зростанні питомої ваги кримінальних справ і більш інтенсивного застосування слідчо-пошукових дій у земському судочинстві. Розширення кримінальної юрисдикції земського суду було обумовлене потребами судово-правової системи, яка мала б адекватно реагувати на скоєння тяжких злочинів. Водночас реальні обставини здійснення правосуддя у регіоні та у країні в цілому виявили і ряд нормативних та процедурних недоліків у діяльності земського суду, зокрема, у частині періодичності судових засідань, від якої безпосередньо залежала ефективність судової установи, реалізація принципів і засад неперервного судово-слідчого процесу.

Сфера повноважень земського суду чітко поділялася на базисну (домінуючу) та додаткову (похідну). Земський суд волинських повітів реалізував посередницькі, виконавчо-розпорядчі, контролюючі та нотаріальні функції.

У підрозділі 4.2 «Земський суд у структурі суспільних відносин Волині» досліджено соціальні (міжстанові) аспекти діяльності земського суду та його місце у суспільному житті регіону.

Земський суд був становим шляхетським судом, який забезпечував корпоративні правові потреби. Представникам селянства, духовенства і міщанства було заборонено обіймати уряди у земському суді. Процедура обрання судової номенклатури та проведення судових сесій проходили у вигляді з’їздів шляхтичів повіту для розгляду та врегулювання найрізноманітніших відносин, що виникали у їхньому середовищі.

Статут ВКЛРЖ 1566 р. встановлював пріоритет і соціально-правову зверхність шляхетських судів. Рішення земського суду, за окремими винятками, були обов’язковими до виконання для представників духовенства і міщанства.

Разом із тим, практика земського суду виявляла тенденцію до врегулювання правовідносин за участі представників різних соціальних груп. Шляхетський суд розглядав справи, у яких фігурують особи духовного, міщанського і навіть селянського стану. Однак ці суспільні верстви часто знаходилися у нерівноправних умовах, вони захищали свої майнові інтереси, скаржилися на порушення прав, сваволю шляхетських урядників різних рівнів, апелювали до вищих інстанцій, до норм офіційного права. У цьому проявляється станова сутність та обмеженість земського суду.

У литовсько-руському законодавстві містилося чимало положень про позастановий характер права та судового процесу, про одноособову відповідальність за злочин. В окремих артикулах Статутів ВКЛРЖ проголошувалося право на загальний і рівний суд. Станову обмеженість місцевої судової системи частково долає єдине правове поле. Отже, уніфікація правових норм та кодифікація литовсько-руського звичаєвого права у вигляді Статутів ВКЛРЖ робили можливою часткову міжстанову комунікацію у середині волинського соціуму.

---

[1] Лаппо И. Земский суд в Великом княжестве Литовском в конце XVI в. / Лаппо И. – СПб., 1897. – 39 с.

[2] Попов Г. Луцький трибунал 1578 р. / Г. Попов // Праці комісії для виучування західноруського та вкраїнського права. – К., 1925. – Вип. 1. – 1925. – C. 31-58.

[3] Чунтулова В. Форми документів актових книг Кременецького земського суду / В. Чунтулова // Історичні джерела та їх використання. – К., 1964. – Вип. 1. – С. 203-209; Хомутецька З. Палеографічні особливості актових книг Кременецького земського суду / З. Хомутецька // Історичні джерела та їх використання. – К., 1964. – Вип. 1. – С. 195-202.

[4] Щербак В. Витоки та становлення козацького права / В. Щербак // Україна в Центрально – Східній Європі (з найдавніших часів до к. ХVІІІ ст.). – 2000. – № 1. – С. 119-127; Він же. Українське козацтво: формування соціального стану. ІІ половина ХV – середина ХVІІ ст. / Щербак В. – К., 2000. – 300 с.; Він же. Витоки козацького права / В. Щербак // Історія українського козацтва: нариси. У 2 т. – К., 2006. – Т. 1. – С. 94-100.

[5] Купчинський O. Земські та гродські судово-адміністративні документальні фонди Львова / Купчинський O. – К., 1998. – 98 с.

[6] Гурбик А. Копні суди на українських землях у XIV – XVI ст. / А. Гурбик // Український історичний журнал. – 1990. – № 10. – С. 110-116; Він же. Устроєві засади громадського судочинства й народна правосвідомість на українських землях у складі Великого князівства Литовського / А. Гурбик // Україна в Центрально – Східній Європі (з найдавніших часів до к. ХVІІІ ст.). – 2007. – № 7. – С. 102-123; Він же. Народна правосвідомість // Україна і Литва в ХІV – ХVІ ст. Політико-правові та соціально-економічні аспекти / Берковський В., Блануца А., Ващук Д. та ін.; відп. ред. В. Смолій – Луцьк, 2011. – 256 с.

[7] Старченко Н. Публічність як домінанта культурної традиції (Волинь другої половини XVI ст.) / Н. Старченко // Mediacvalia Ucrainica: ментальність та історія ідей. – 1998. – Т. 5. – С. 68-81; Вона ж. Возні на Волині в кінці ХVІ – на початку ХVІІ ст.: уряд чи панська служба? / Н. Старченко // Соціум. – 2008. – № 8. – С. 134-162.

[8] Поліщук В. Луцький замковий уряд в адміністративній системі Великого князівства Литовського від початку ХV ст. до реформ 1564 – 1566 рр. / В. Поліщук // Український історичний журнал. – 2003. – № 2. – С. 3-14; 2005. – № 1. – С. 108-125; Він же. Запровадження уряду возного у Луцькому повіті у 1567 р. / В. Поліщук // Український археографічний збірник. – 2002. – № 10. – С. 185-215.

[9] Ващук Д. Aбыхмо дεръжали ихъ пωдлѢ права ихъ зεмъли. (Населення Київщини та Волині і великокнязівська влада в XV – XVI ст.): монографія / Ващук Д. – К., 2009. – 320 с.; Він же. Судова діяльність «старости» на Волині та «воєводи» на Київщині в кінці XV – першій третині XVI ст. / Д. Ващук // Україна в Центрально – Східній Європі (з найдавніших часів до к. ХVІІІ ст.). – 2005. – № 5. – С. 157-172; Він же. Правова система та механізми її функціонування // Україна і Литва в ХІV – ХVІ ст. Політико-правові та соціально-економічні аспекти / Берковський В., Блануца А., Ващук Д. та ін. ; відп. ред. В. Смолій – Луцьк, 2011. – 256 с.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У «Вступі» обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його предмет і хронологічні межі, сформульовано мету й основні завдання, вказано методи, новизну та науково-практичне значення дисертації.

У першому розділі «Стан наукової розробки проблеми, джерельна база, методологічні засади і методи дослідження» проаналізовано наукову літературу з теми дисертації, охарактеризовано джерельну базу та подано методи і методологію дослідження.

 У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробки проблеми» зазначено, що окремі аспекти теми дослідження частково розглядалися у працях українських та зарубіжних вчених.

 Наукове опрацювання актових книг земського суду, що почалося у середині XІХ ст., було обумовлено початком діяльності у 1843 р. Київської археографічної комісії (Тимчасової комісії для розбору давніх актів при Київському, Подільському, Волинському генерал-губернаторі) та заснуванням у 1852 р. Центрального Архіву Стародавніх Актів. Вчені – Е. Діаковський, І. Тарнопільський, І. Каманін, О. Левицький, О. Федотов-Чехівський – першими виявили зацікавлення до земського суду як до цілісної суспільно-правової структури та здійснили видання корпусу тематичних джерельних матеріалів.

Значну увагу проблемі функціонування воєводського і старостинського суду на Волині та реформування вищих судових органів ВКЛРЖ приділив М. Ясинський. М. Любавський опрацював питання  стану місцевого управління та суду у ВКЛРЖ, дослідив діяльність литовсько-руського сейму та процес змін у судово-правовій системі впродовж першої половини ХVІ ст.

І. Лаппо всебічно проаналізував діяльність земського суду у землях ВКЛРЖ^[1]. Автор на підставі білорусько-литовських джерел розглянув проблему походження, еволюції земського суду, проаналізував його нормативну та реальну компетенції, склад та повноваження земських урядників.

Стан старостинського судочинства у ХV – першій половині ХVІ ст. в українських землях ВКЛРЖ з’ясовано в працях М. Грушевського, М. Леонтовича, П. Клепатського, М. Довнар-Запольського.

Історія судово-правових інститутів та явищ Польської держави у XV – XVIІ ст.‚ зокрема, діяльність шляхетських судів,  висвітлювалася в роботах польських дослідників О. Бальцера‚ Ф. Пекосінського, С. Кутшеби‚ О. Халецького‚ Л. Бялковського, П. Домбковського.

У 1920-х рр. головним осередком дослідження історії українського права була комісія для вивчення історії західно-руського та українського права. Г. Попов, працюючи над історією апеляційних судових установ у Речі Посполитій, довів участь у роботі Луцького Трибуналу представників земських судів волинських повітів^[2]. І. Черкаський з’ясував правові засади та форми взаємодії у сфері практичного судочинства громадського (копного), шляхетського та панського судів Волині впродовж ХVІ ст. О. Андріяшев висвітлив питання еволюції змісту та формуляру актових книг земських судів українських земель у ХVІ – ХVІІІ ст.

У 60-х рр. ХХ ст. були надруковані описи актів Кременецького земського суду, на основі яких В. Чунтулова та З. Хомутецька проаналізували типові форми судових документів та особливості їх написання^[3].

З кінця 80-х рр. ХХ ст. триває новий етап у вивченні українського права і суду ХV – ХVІІ ст. Н. Яковенко у монографії «Українська шляхта з кінця ХІV до середини ХVІІ ст. (Волинь і Центральна Україна)», зокрема, з’ясувала витоки та розвиток різних груп волинської шляхти, персональний та чисельний склад, особливості правового і майнового статусу, їх участь у діяльності судово-адміністративних структур регіону. М. Крикун визначив кордони і повітовий поділ Волинського воєводства, які утворилися у результаті проведення судово-правової реформ 1564 – 1566 рр.

О. Русина розглянула питання старостинсько-воєводського судочинства в українських землях та висвітлила причини та перебіг реформи судової системи у ВКЛРЖ у середині ХVІ ст. В. Щербак у контексті дослідження проблеми формування козацького стану та козацького права у ХV – ХVІ ст. з’ясував сферу соціальних і правових контактів козацтва із владними інституціями, із шляхтою та іншими станами Волині^[4].

Окремі проблеми політико-правових відносин у ВКЛРЖ, судово-правового реформування в українському суспільстві XІV – XVIІ ст., їх джерелознавчі та історіографічні аспекти розглядали Г. Боряк‚ В. Василенко, П. Сас, О. Гуржій. О. Купчинський простежив еволюцію шляхетського права та земського судочинства у Королівстві Польському і в українських землях (перш за все, у межах Руського воєводства) з кінця ХІV ст.^[5]. А. Гурбик проаналізував форми історичних взаємозв’язків копного суду із державною судово-адміністративною системою і шляхетськими інституціями впродовж ХІV – ХVІІ ст. та дослідив стан і характерні прояви народної правосвідомості^[6].

 Історія гродського суду на Правобережній Україні в другій половині ХVІ – першій половині ХVІІ ст. висвітлена у дослідженні О. Патяки. Актовий матеріал земських судів Волинського воєводства того ж періоду лежить в основі досліджень І. Ворончук, А. Зайця, Н. Білоус, А. Блануци.

Трансформації публічної поведінки, правової культури волинської шляхти та суспільно-правовий статус возних Луцького та Володимирського повітів другої половини ХVІ ст. дослідила Н. Старченко^[7]. Ґенезу інституту луцького старости і його замкового уряду впродовж ХV – ХVІ ст., а також питання запровадження посади возного у Луцькому повіті вивчив В. Поліщук^[8].

Д. Ващук на підставі проведеного текстологічного аналізу уставних земських грамот Київщини та Волині, актів воєводських та старостинських судів, записів Литовської Метрики з’ясував засади організації і функціонування судової системи цих регіонів до видання Статуту ВКЛРЖ 1529 р.^[9].

У низці новітніх праць відображено регіональні аспекти діяльності шляхетських судово-адміністративних осередків та земського судочинства в українських землях у складі Речі Посполитої. Так, П. Кулаковський дослідив особливості діяльності гродського та земського суду впродовж 1635 – 1648 рр. у Чернігівському воєводстві. М. Крикун та О. Піддубняк проаналізували матеріали про діяльність гродських і земських судів Брацлавського воєводства останньої чверті ХVІ – першої половини ХVІІ ст. У колективному виданні «Україна і Литва в ХІV – ХVІ ст. Політико-правові та соціально-економічні аспекти» досліджено правову систему українських земель ВКЛРЖ, судочинство та правосвідомість населення.

 Правові відносини у ВКЛРЖ були у центрі уваги окремих білоруських, литовських і російських дослідників. Зокрема, наукові доробки В. Пічети, І. Юхо‚   С. Думіна, С. Сокола стосуються вивчення перебігу судово-правової реформи 40 – 60-х рр. XVI ст., правового кодифікаційного процесу‚ стану воєводсько-старостинського і земського судочинства у білорусько-литовських регіонах держави. У колективній праці В. Пашуто, Б. Флорі та А. Хорошкевич висвітлена тема загальноруської спадщини у литовсько-руському праві.

Судово-правові, адміністративні та соціально-економічні аспекти життя ВКЛРЖ, відображені у актах Литовської Метрики, дослідили білоруські вчені-метриканти В. Мянжинський, А. Дзярнович, А. Груша. Вивчення офіційного права та судових інститутів ВКЛРЖ  у період 1529 – 1566 рр., підготовку до друку документів Литовської Метрики здійснили литовські історики C. Лазутка, І. Валіконіте, І. Карпавічене, Е. Гудавичюс, А. Дубоніс, Ю. Юргініс. Литовський дослідник Д. Вілімас розглянув діяльність Упітського земського суду (розташовувався в однойменному повіті Троцького воєводства Литви) у період 1566 – 1588 рр. Доробок польських істориків післявоєнного періоду, які вивчали судово-правову систему українських земель ВКЛРЖ і  Речі Посполитої та діяльність судово-адміністративних структур Волині у другій половині ХVІ – першій половині ХVІІ ст., представлений роботами Ю. Бардаха‚ Й. Пеленського‚ Х. Літвіна, Т. Хінчевської-Геннель, М. Сівіцького.

У цілому, незважаючи на досить тривалу історіографічну традицію вивчення судово-правової системи України XVI – першої чверті XVII ст., цілісні та узагальнюючі роботи, присвячені діяльності земського суду на Волині, відсутні.

У підрозділі 2.1 «Джерельна база дослідження» міститься аналіз актових матеріалів, законодавчих і наративних джерел.

Основними документами для висвітлення теми дисертації стали актові джерела (архівні й опубліковані). У роботі використані актові книги Луцького (1565 – 1620 рр.‚ 18 книг, фонд 26)‚ Володимирського (1567 – 1625 рр.‚ 16 книг, фонд 27) і Кременецького земських судів (1568 – 1625 рр.‚ 15 книг, фонд 22)‚ що зберігаються у фондах Центрального Державного Історичного архіву України у Києві.

Для розробки дисертаційної проблеми були залучені також  архівні документи, що відображають діяльність інших судових установ Волині та Київщини. Так, у процесі роботи над темою були опрацьовані актові книги, що належать до функціонування гродського суду у Луцьку (ф. 25)‚ Володимирі (ф. 28), Житомирі (ф. 11) та підкоморського у Києві і Житомирі (ф. 4). Аналіз актів цих судів дозволив ґрунтовно підійти до вивчення проблеми практичного розподілу повноважень шляхетських судів Волині, чіткіше окреслити межі правової юрисдикції земського суду, виявити особливості суспільно-правового статусу земських суддів і судових виконавців. Переважна більшість актового матеріалу земського і гродського судів Волинського воєводства у якості джерела для дослідження земського судочинства раніше не використовувалася.

Оригінали та виписи (засвідчені копії) із луцьких, володимирських, кременецьких актових книг зберігаються також і в інших архівах України. У фондах ЦДІА України у Львові містяться акти публічної сфери обігу (королівські підтвердження майнових та земельних прав шляхти Волині), судова документація земського судочинства регіону (скарги та декрети). З фондів Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського опрацьовані особисті архіви М. Ясинського, М. Володимирського-Буданова, О. Левицького, у яких містяться виписки з волинських актових книг земського суду. Серед інших матеріалів виділимо копії актів про проведення слідства, справи про вбивства та збройні напади, земельні суперечки, королівські привілеї та надання, донесення возних, акти про купівлю-продаж, застави, розмежування володінь у регіоні. З фондів родинного архіву Люба-Радзимінських та Сапєгів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України опрацьовані описи справ земського суду у Володимирі та копії окремих земельно-маєткових конфліктів волинської шляхти. В архіві Інституту історії України та у фонді Єло-Малинських Волинського краєзнавчого музею зберігаються копії документів земських і гродських судів Луцька. Більша частина цих документів введені у науковий обіг уперше.

 Значний та інформативний масив джерел міститься у збірниках: «Архив Юго-Западной России», «Акты, относящиеся к истории Западной России», «Документы Московского архива министерства юстиции», «Акты, издаваемые археографической комиссией», «Akta grodzkіe і zіemskіe», «Arhіwum Sanguszków w Slawucіe». У них опублікований актовий матеріал, що стосується діяльності різних типів судово-адміністративних установ Волині XV – XVIІ ст., – воєводських, старостинських, земських, гродських та підкоморських судів. Джерела дозволяють простежити стан та еволюцію судової влади старости у дореформений період, проаналізувати структуру формуляру актів земського суду, встановити практичну юрисдикцію земських осередків регіону. Проаналізовані також документи (сеймові постанови, звернення шляхти до центральної влади, великокнязівські розпорядження), що відбивають підготовку та хід судово-адміністративної і правової реформ у ВКЛРЖ упродовж 1540-1560-х рр.

 Із новітніх публікацій документів і матеріалів використано тематичні збірники «Торгівля на Україні ХІV – середина ХVІІ ст.: Волинь і Наддніпрянщина» та «Селянський рух на Україні. 1569 – 1647 рр.».

Для дослідження судової системи Волині першої половини ХVІ ст. та для аналізу волинського земського судочинства у післяреформену добу опрацьовані окремі документи із Литовської Метрики – державного діловодства ВКЛРЖ та його підрозділу – Волинської (Руської) Метрики.

 Важливим для роботи є державне законодавство ВКЛРЖ (Статути 1529‚ 1566 і 1588 рр.)‚ розпорядження центральної влади, уставні грамоти українських земель, сеймові постанови. У виданні польського законодавства «Volumina legum» опубліковані офіційні акти (зокрема, сеймова конституція 1611 р.), що визначали правові засади діяльності земського суду.

Літописи і свідчення сучасників, що становлять наративні джерела дисертації, дозволяють виявити характерні риси суспільно-правових відносин на Волині впродовж XVI – першої чверті XVIІ ст., простежити особливості соціальної поведінки та правової свідомості окремих верств волинського населення.

Отже, використана у дисертації джерельна база є цілком репрезентативною, що дало змогу виконати поставлені дослідницькі завдання.

У підрозділі 1.3 «Методологічні засади і методи дослідження» обґрунтовано вибір методів та принципів наукового дослідження, які були застосовані під час роботи над дисертацією. 

Методологічною основою дисертації є фундаментальні принципи об’єктивності та історизму, що передбачають розгляд окремих явищ та процесів у їх розвитку та тісному зв’язку з системою відповідних суспільних відносин. Дослідження базується на загально­наукових методах: логічний, аналіз і синтез, індукція і дедукція, описові і кількісні. У дисертації також застосовані спеціально-історичні методи пізнання політико-правових систем, судових інститутів, норм права, правових процедур і механізмів судочинства.

Порівняльно-історичний метод дозволив зіставити, знайти спільне і відмінне у діяльності земських судів на Волині та інших українських землях, у литовсько-білоруських і польських воєводствах. У результаті застосування історико-генетичного методу вдалося виявити внутрішній зв’язок між окремими етапами розвитку земського суду Волині та загальною еволюцією судово-правової системи українських земель у ХVІ – першій чверті ХVІІ ст. На підставі методу періодизації було виділено кілька періодів у розвитку земського суду, в еволюції його юрисдикції та сфери повноважень судових урядників.

Статистичний метод і метод кількісного та якісного аналізу були задіяні при роботі з матеріалами судових актів. Дипломатичний метод застосовано для формулярного аналізу актів земського суду та інших судово-адміністративних установ. Подокументний метод дозволив здійснити суцільний збір даних із земських книг. За допомогою мікроісторичного підходу були реконструйовані окремі сюжети й охарактеризовані явища і процеси, які відбувалися на локальному (родинному, корпоративному) рівні. Врахування соціокультурного підходу дало можливість виявити всю складність і багатогранність реального суспільного життя Волині ХVІ – першої чверті ХVІІ ст., розглянути волинський соціум як суперечливу єдність різних прошарків населення.

Представлені у дисертації принципи, методи, методологія та понятійний апарат зумовили структуру роботи, логіку викладу матеріалу, науковість отриманих результатів. Використання вищевказаних методів дозволило здійснити аналіз діяльності земських судів Волині у досліджуваний період, визначити характер та напрями їх розвитку, оцінити історичне значення, здобутки та проблемні аспекти функціонування судово-правової системи та земського судочинства.

Таким чином, корпус наукових праць, джерельна база та обрана методологія достатні для розв’язання сформульованих у дисертації  завдань.

У другому розділі дисертації «Місцева судова система та судочинство на Волині у першій половині ХVI ст. Судово-правові реформи 1540 – 1560-х рр.» досліджено судові аспекти функціонування старостинських адміністрацій Волині у першій половині ХVI ст., а також простежено основні етапи судово-адміністративної і правової реформ упродовж 40 – 60-х рр. ХVІ ст.

У підрозділі 2.1 «Cтаростинський суд і судочинство на Волині у першій половині ХVI ст.» зазначено, що головними репрезентантами місцевого судочинства у ВКЛРЖ у першій половині ХVІ ст. були старостинські та воєводські суди. Судову компетенцію старостинських та воєводських адміністрацій до видання Литовського Статуту 1529 р. визначали уставні земські грамоти. У межах Волинської землі реалізація правосуддя відбувалося на підставі Волинської грамоти 1501 р.

 Неподільність адміністративних та судових функцій становила характерну особливість практичної діяльності старостинських урядів Волинської землі, що знаходилися у Луцьку і Володимирі. Повноваження старостинського суду обмежувалися чотирма артикулами – найважчими кримінальними злочинами (розбій, побиття, підпал, зґвалтування). У ряді випадків уряд луцького і володимирського старост був виконавчим органом постанов центральної влади. Основним предметом розгляду суду старости була фіксація скарг і заяв та початковий розгляд земельно-маєткових суперечок місцевої шляхти.

 Сфера судової компетенції волинських старост, незважаючи на нормативні обмеження, на практиці була значно ширшою. До неї входили як кримінальні, так і цивільні справи. Поділ актів на записові, поточні та декретові існував уже в часи замкових (старостинських) судів. Коло питань, що розглядалися великокнязівськими намісниками, було досить широким: збройні напади, пограбування, крадіжки, підпали, зґвалтування, побиття, оголошення про втечі селян, допомога в організації втеч і переселення селян, самовільна забудова, несплата боргу, невиконання інших зобов’язань, оголошення про селянські бунти та заворушення, межові земельні суперечки, встановлення та регулювання збору податків.

У підрозділі 2.2 «Інновації у судово-правовій сфері ВКЛРЖ у 40 – 60-х рр. ХVI ст.» зазначено, що в цей період сейми ВКЛРЖ перетворилися на арену боротьби шляхти із князями за розширення станових прав і свобод, передусім у судово-правовій сфері. Протистояння із князями особливо загострилося на сеймі у Бересті 1544 р., де вперше було чітко сформульовано потребу у місцевому судовому самоврядуванні, інституційним уособленням якого мав стати земський суд. У шляхетському проханні 1547 р. на ім’я великого князя підкреслювалася необхідність виборного (елекційного) порядку у посіданні суддівських урядів.

Одним із чинників, що позначився на активізації процесу реформування судової системи і діючого законодавства, було збільшення кількості скарг та заяв на представників місцевої адміністрації, на уряди воєвод і старост. На Віленському сеймі 1551 р. задекларовано появу нової найнижчої судової ланки – суду, що складався із судді, підстарости та намісника-державці.

Завдяки наполегливим проханням литовсько-руської шляхти до центральної влади в особі великого князя у 1540 – 1560-х рр. було започатковано процес модернізації судової системи та державно-правового устрою країни. Саме у цей період викристалізовувалася концепція земського суду, як інституції шляхетського самоврядування, відбувалося її утвердження у якості домінанти у політико-правовій свідомості української шляхти.

У підрозділі 2.3 «Судово-адміністративна та правова реформи 1564 – 1566 рр.» наголошено, що Більський вальний сейм 1564 р. завершив судово-адміністративну реформу у ВКЛРЖ. Внаслідок тривалої сеймової боротьби литовсько-руської шляхти впродовж 1540 – 1560-х рр. і проведення структурних перетворень у сфері суду і права на Волині запроваджено земський суд. Інноваційні трансформації судової системи держави призвели до формування місцевого шляхетського суду. Земська установа реалізувала ідею самоврядності шляхетської верстви у судово-правовій сфері.

Водночас зміни у судовій системі держави відбувалися у межах суттєвої модернізації нормативно-правової бази. Статут ВКЛРЖ 1566 р., прийнятий на Віленському сеймі 1565 – 1566 рр., закріпив існування земського суду, визначив сферу його компетенції, заклав юридичні передумови реалізації судово-адміністративної реформи. Реформа місцевого суду проходила одночасно з санкціонуванням адміністративно-територіального поділу на воєводства та повіти.

Боротьба української шляхти за збереження регіональних соціокультурних позицій тривала і після доби великих реформ. У волинських сеймових інструкціях упродовж першої чверті ХVІІ ст. містилися також вимоги правничого змісту.

У третьому розділі «Склад і повноваження урядників земського суду» розглянуто питання посадового складу та практичної реалізації посадових обов’язків урядів земських судів у суспільному житті Волині.

У підрозділі 3.1 «Земські судові уряди. Суспільний і правовий статус судді, підсудка та писаря» досліджено зміст професійної та суспільної діяльності урядів земського суду.

Номенклатура урядів земського суду поділяється на дві групи: до першої віднесено уряди судді, підсудка та писаря, друга представлена возним, вижем, діцьким та підписками. Домінуюче становище у структурі земських судових урядів займали суддя та підсудок. Саме ці урядники розпочинали нову справу, санкціонували проведення слідчо-пошукових дій, впливали на остаточну спрямованість вироку та міру покарання. Юридична рівноправність судді та підсудка була закріплена на законодавчому рівні у Статутах ВКЛРЖ 1566 та 1588 рр.

Особливо важливою була судово-нотаріальна функція урядів судді та підсудка, що давало можливість легітимізувати низку місцевих приватноправових актів (приятельські угоди, акти земельного розмежування, на право власності, заповіти, дарчі). До службових повноважень судді та підсудка входила також процедура ув’язання – офіційного введення у володіння.

На основі законодавчих норм і судової документації встановлено урядові обов’язки писаря. Окрім ведення усієї поточної документації та нотаріального оформлення сукупності зовнішніх актів писар мав ще ряд відповідальних повноважень: збереження земської печатки, видача та підписання позовних листів та інших судових документів.

Урядники земського суду Волині були постійними учасниками укладання важливих фінансово-економічних угод. Вони також виконували роль посередників у врегулюванні різноманітних приватноправових колізій. Вищі судові урядників проводили активну економічну діяльність, яка нерідко призводила до конфліктів як  із шляхтою, так із представниками інших станів.

За вплив на обрання на суддівські уряди своїх протеже боролися провідні шляхетські родини. Отже, судова сфера зберігала суспільну і матеріальну привабливість, забезпечувала суспільний престиж, легалізацію та просування меркантильних інтересів.

Місце у шляхетській ієрархії суддівської верхівки трьох волинських повітів було дещо відмінним. У Луцькому повіті визначальний вплив на посідання суддівських урядів зберігали  пани. У Кременці та Володимирі частину провідних урядів у результаті конкуренції із панською групою вдалося закріпили за собою представникам рядової малоземельної шляхти. Із дрібної шляхти рекрутувалася переважна більшість писарів земського суду. Впродовж другої половини XVІ – першої чверті XVІІ ст.  склалися цілі династії писарів (у Луцьку – Гулевичі, у Володимирі – Горайни-Бережецькі, у Кременці – Болбаси-Ростоцькі). Для здрібнілої шляхти Волині важливою була також можливість суспільно-професійного зростання через роботу у канцеляріях судово-адміністративних органів, адвокатську практику та виконання возницьких обов’язків.

У підрозділі 3.2 «Допоміжний апарат земського суду. Уряд возного» проаналізовано повноваження та суспільні аспекти практичної діяльності возного.

Возний представляв допоміжний і виконавчий орган земського суду. Серед основних професійних обов’язків возного були: повідомляти рішення суду, доводити їх до відома громадськості та до осіб, безпосередньо причетних до справи. До комплексу повноважень возного у межах земських судів Волині також входили: посередницька місія при укладенні важливих приватноправових актів, збір та систематизація свідчень, проведення слідчо-пошукових дій, повідомлення суду про виконання вироків.

Возні Волині походили переважно із дрібної шляхти. Уряд возного залучався до врегулювання різноманітних як публічних, так і приватних правовідносин. Суспільний статус  і професійне обличчя возного як судового урядника – офіційного свідка і виконавця судових рішень – формувалося на фоні пожвавлення й урізноманітнення юридично-правових зв’язків між мешканцями краю.

 Через возного реалізовувався принцип публічності судово-слідчих процедур, утверджувався публічно-правовий погляд на протиправну діяльність,  легітимізувалася уся місцева і загальнодержавна політико-правова система. Провідна роль возного фіксується у публічному супроводі досудового слідства, у збиранні доказової бази, у засвідченні фактів та обставин справи, в оприлюдненні суспільноважливої інформації. Переважна більшість декретів земського суду приймалася на підставі доказів і свідчень, наданих возними.

У четвертому розділі «Суспільно-правові аспекти діяльності земського суду» вивчено організаційно-правові засади діяльності земського суду та проаналізовано основні форми його суспільної презентації.

У підрозділі 4.1 «Правова юрисдикція і компетенція земського суду» з’ясовано нормативну  та реальну правову юрисдикцію земського суду.

Повноваження та межі юрисдикції земського суду були визначені Статутами ВКЛРЖ 1566 та 1588 рр. Практична діяльність земських судів Волині свідчить про дотримання та реалізацію ними нормативного законодавства. Наступною віхою унормування сфери повноважень земського суду стала сеймова конституція 1611 р., яка остаточно визначила і закріпила цивільну (приватноправову) спрямованість його діяльності.

Обсяг повноважень земського суду, санкціонований законом, був значним. Він охоплював цілий комплекс правових відносин як цивільного, так і кримінального характеру.

Практичним наслідком кодифікації правових норм стало визначення компетенції земського суду та розподіл повноважень і правової відповідальності між різними складовими шляхетської судової системи. Для земського суду Волині була характерна широка підсудність, що значно універсалізувала його роботу, розширювала межі його юрисдикції. Це особливо проявилося у зростанні питомої ваги кримінальних справ і більш інтенсивного застосування слідчо-пошукових дій у земському судочинстві. Розширення кримінальної юрисдикції земського суду було обумовлене потребами судово-правової системи, яка мала б адекватно реагувати на скоєння тяжких злочинів. Водночас реальні обставини здійснення правосуддя у регіоні та у країні в цілому виявили і ряд нормативних та процедурних недоліків у діяльності земського суду, зокрема, у частині періодичності судових засідань, від якої безпосередньо залежала ефективність судової установи, реалізація принципів і засад неперервного судово-слідчого процесу.

Сфера повноважень земського суду чітко поділялася на базисну (домінуючу) та додаткову (похідну). Земський суд волинських повітів реалізував посередницькі, виконавчо-розпорядчі, контролюючі та нотаріальні функції.

У підрозділі 4.2 «Земський суд у структурі суспільних відносин Волині» досліджено соціальні (міжстанові) аспекти діяльності земського суду та його місце у суспільному житті регіону.

Земський суд був становим шляхетським судом, який забезпечував корпоративні правові потреби. Представникам селянства, духовенства і міщанства було заборонено обіймати уряди у земському суді. Процедура обрання судової номенклатури та проведення судових сесій проходили у вигляді з’їздів шляхтичів повіту для розгляду та врегулювання найрізноманітніших відносин, що виникали у їхньому середовищі.

Статут ВКЛРЖ 1566 р. встановлював пріоритет і соціально-правову зверхність шляхетських судів. Рішення земського суду, за окремими винятками, були обов’язковими до виконання для представників духовенства і міщанства.

Разом із тим, практика земського суду виявляла тенденцію до врегулювання правовідносин за участі представників різних соціальних груп. Шляхетський суд розглядав справи, у яких фігурують особи духовного, міщанського і навіть селянського стану. Однак ці суспільні верстви часто знаходилися у нерівноправних умовах, вони захищали свої майнові інтереси, скаржилися на порушення прав, сваволю шляхетських урядників різних рівнів, апелювали до вищих інстанцій, до норм офіційного права. У цьому проявляється станова сутність та обмеженість земського суду.

У литовсько-руському законодавстві містилося чимало положень про позастановий характер права та судового процесу, про одноособову відповідальність за злочин. В окремих артикулах Статутів ВКЛРЖ проголошувалося право на загальний і рівний суд. Станову обмеженість місцевої судової системи частково долає єдине правове поле. Отже, уніфікація правових норм та кодифікація литовсько-руського звичаєвого права у вигляді Статутів ВКЛРЖ робили можливою часткову міжстанову комунікацію у середині волинського соціуму.

---

[1] Лаппо И. Земский суд в Великом княжестве Литовском в конце XVI в. / Лаппо И. – СПб., 1897. – 39 с.

[2] Попов Г. Луцький трибунал 1578 р. / Г. Попов // Праці комісії для виучування західноруського та вкраїнського права. – К., 1925. – Вип. 1. – 1925. – C. 31-58.

[3] Чунтулова В. Форми документів актових книг Кременецького земського суду / В. Чунтулова // Історичні джерела та їх використання. – К., 1964. – Вип. 1. – С. 203-209; Хомутецька З. Палеографічні особливості актових книг Кременецького земського суду / З. Хомутецька // Історичні джерела та їх використання. – К., 1964. – Вип. 1. – С. 195-202.

[4] Щербак В. Витоки та становлення козацького права / В. Щербак // Україна в Центрально – Східній Європі (з найдавніших часів до к. ХVІІІ ст.). – 2000. – № 1. – С. 119-127; Він же. Українське козацтво: формування соціального стану. ІІ половина ХV – середина ХVІІ ст. / Щербак В. – К., 2000. – 300 с.; Він же. Витоки козацького права / В. Щербак // Історія українського козацтва: нариси. У 2 т. – К., 2006. – Т. 1. – С. 94-100.

[5] Купчинський O. Земські та гродські судово-адміністративні документальні фонди Львова / Купчинський O. – К., 1998. – 98 с.

[6] Гурбик А. Копні суди на українських землях у XIV – XVI ст. / А. Гурбик // Український історичний журнал. – 1990. – № 10. – С. 110-116; Він же. Устроєві засади громадського судочинства й народна правосвідомість на українських землях у складі Великого князівства Литовського / А. Гурбик // Україна в Центрально – Східній Європі (з найдавніших часів до к. ХVІІІ ст.). – 2007. – № 7. – С. 102-123; Він же. Народна правосвідомість // Україна і Литва в ХІV – ХVІ ст. Політико-правові та соціально-економічні аспекти / Берковський В., Блануца А., Ващук Д. та ін.; відп. ред. В. Смолій – Луцьк, 2011. – 256 с.

[7] Старченко Н. Публічність як домінанта культурної традиції (Волинь другої половини XVI ст.) / Н. Старченко // Mediacvalia Ucrainica: ментальність та історія ідей. – 1998. – Т. 5. – С. 68-81; Вона ж. Возні на Волині в кінці ХVІ – на початку ХVІІ ст.: уряд чи панська служба? / Н. Старченко // Соціум. – 2008. – № 8. – С. 134-162.

[8] Поліщук В. Луцький замковий уряд в адміністративній системі Великого князівства Литовського від початку ХV ст. до реформ 1564 – 1566 рр. / В. Поліщук // Український історичний журнал. – 2003. – № 2. – С. 3-14; 2005. – № 1. – С. 108-125; Він же. Запровадження уряду возного у Луцькому повіті у 1567 р. / В. Поліщук // Український археографічний збірник. – 2002. – № 10. – С. 185-215.

[9] Ващук Д. Aбыхмо дεръжали ихъ пωдлѢ права ихъ зεмъли. (Населення Київщини та Волині і великокнязівська влада в XV – XVI ст.): монографія / Ващук Д. – К., 2009. – 320 с.; Він же. Судова діяльність «старости» на Волині та «воєводи» на Київщині в кінці XV – першій третині XVI ст. / Д. Ващук // Україна в Центрально – Східній Європі (з найдавніших часів до к. ХVІІІ ст.). – 2005. – № 5. – С. 157-172; Він же. Правова система та механізми її функціонування // Україна і Литва в ХІV – ХVІ ст. Політико-правові та соціально-економічні аспекти / Берковський В., Блануца А., Ващук Д. та ін. ; відп. ред. В. Смолій – Луцьк, 2011. – 256 с.