ВИНАХІДНИЦЬКА ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-КОНСТРУКТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ Б. П. ГРАБОВСЬКОГО (1901–1966) В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ НАУКИ І ТЕХНІКИ



Название:
ВИНАХІДНИЦЬКА ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-КОНСТРУКТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ Б. П. ГРАБОВСЬКОГО (1901–1966) В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ НАУКИ І ТЕХНІКИ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено її мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, його наукову новизну, хронологічні межі, теоретичне і практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію результатів та інші відомості, визначені нормативними документами  МОНмолодьспорту України.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база та методологічна основа дослідження” проаналізовано стан наукової розробки та джерельної бази досліджуваної проблеми.

У першому підрозділі “Історіографія проблеми” проаналізовано історіографію дисертаційного дослідження, яка показує, що сукупність праць, що висвітлюють винахідницьку та експериментально-конструкторську діяльність Б. П. Грабовського, а також його життєвий шлях, можна умовно поділити на такі періоди: перший (1925–1959 рр.) – перші публікації, які відображають діяльність дослідника; другий (1960–1970 рр.) – визнання та популяризація імені винахідника; третій (1971–1985 рр.) – спогади й оцінки наукового доробку Б. П. Грабовського у радянській літературі; четвертий (1986–2010 рр.) – сучасні вітчизняні дослідження винахідницької та експериментально-конструкторської діяльності вченого. За обсягом інформаційний матеріал виділяється: окремі розділи монографій; узагальнюючі праці про вивчення життя та діяльності винахідника; невеликі статті довідково-бібліографічного характеру; рецензійні замітки, які досліджують поодинокі винаходи Б. Грабовського та окремі замітки на шпальтах періодичних видань засобів масової інформації;

Перший період характеризується появою кількох незначних за обсягом публікацій, які торкаються винахідницької діяльності Б. П. Грабовського в галузі телебачення та оптики. Наукові здобутки винахідника у 1925 р. в галузі електронної телескопії (таку назву мало електронне телебачення на початку ХХ ст.) стали предметом коротких характеристик у наукових працях учених того часу (В. Попова та Б. Розінга). Проте подальший бурхливий розвиток механічного телебачення, який припав на кінець 20-х років ХХ ст., цілковито витіснив Б. П. Грабовського з рядів розробників та дослідників телебачення. Наприкінці 40-х років К. Ткаченко першим відзначив праці вченого в галузі оптики загальною публікацією. До кінця 50-х років ХХ ст. творчий внесок винахідника залишався поза увагою істориків і дослідників.

Другий етап історіографії досліджуваної теми припадає на початок 60-х років ХХ ст., що значною мірою було пов’язано з розгортанням науково-технічної революції та посиленням інтересу до історії науки й техніки. Так, у статті О. Преснякова наведено точні дати та патенти Б. Грабовського, що давало змогу оцінити пріоритетність його винаходів. У працях І. Бєлянського широко висвітлюється діяльність вченого у галузі телебачення і вперше йдеться про винахід осцилографа, його конструкцію та призначення. Слід відзначити публікації І. Забудько, С. Благова, І. Захарова, направлені на популяризацію імені винахідника.

У працях А. Щерби здійснено першу спробу дати стислу характеристику всієї винахідницької діяльності вченого. Автор також вперше згадав про неопубліковану кіноповість винахідника “Космічний біофактор”. Хоча в зазначених працях не давалося докладного аналізу творчої спадщини вченого, проте вони сприяли утвердженню думки про масштабність і різноплановість його наукової творчості.

Винаходи Б. Грабовського стосувались не лише галузі електронного телебачення, а й охоплювали багато інших сфер науки та техніки. Так, низка заміток відкриває широкі здібності вченого та його досягнення. Публікація у французькому науково-технічному журналі “Televizion” свідчить про початок популяризації імені винахідника не лише в Радянському Союзі, а й в Європі. У біографічних книгах подано науково виважені оцінки діяльності Б. Грабовського. Окремі аспекти життя та діяльності Б. Грабовського коротко вміщено в різних статтях енциклопедичного характеру.

Третій період дослідження наукової спадщини Б. П. Грабовського не виділяється великою кількістю історіографічних матеріалів, проте вони були частково позбавлені старих ідеологічних схем, а автори прагнули визначити те чільне місце, яке по праву мав займати Б. П. Грабовський у вітчизняній історії науки й техніки. Саме в цей період у працях дружини винахідника Л. О. Грабовської досить докладно висвітлено біографію винахідника, його дитячі та юнацькі роки, а також період наукового “злету”. В публікації В. Бавера вперше вміщено посилання на документи з архіву м. Києва, це дало змогу розкрити історичні факти перших етапів створення Б. Грабовським основ телебачення.

Кінець 80-х р. ХХ ст. викликав необхідність формування нового суспільного світогляду та переоцінки попередніх цінностей. Як наслідок, у 1988 р. на честь 60-ліття телебачення К. Немирівський провів спеціальне історичне дослідження ролі та внеску Б. Грабовського у становлення телебачення. Описи важливих подій з життя вченого знаходимо у публікаціях Є. Єфімова.

Важливу роль у подальшому вивченні винахідницької діяльності Б. П. Грабовського відіграла збірка документів М. Вайса та П. Агафонова. Подані у збірнику документи дають змогу з великою точністю відтворити історію створення винахідником цілковито електронної телепередавальної системи. Потрібно відзначити також монографію В. Урвалова, в якій відзначено внесок Б. Грабовського в контексті розвитку телебачення.

Особливий інтерес з точки зору дослідження теми викликають праці вітчизняних істориків та дослідників, написані впродовж останніх двох десятиліть. Належної оцінки заслуговують ґрунтовні життєписно-бібліографічні нариси І. Г. Мащенка. Автор, використовуючи архівні документи та історичні факти, намагався дати свою інтерпретацію деяких процесів, які відбувались у період становлення електронного телебачення. Інформаційною насиченістю вирізняються праці В. Н. Шевчука та В. А. Шендеровського, які викликали значний резонанс у широких наукових колах уже незалежної Української держави.

Упродовж останніх років популяризація імені Б. П. Грабовського продовжується з використанням Інтернет-простору, але порівняльний аналіз відповідних напрацювань дає підстави стверджувати, що більшість статей мають стислий зміст, часто переписаний у попередників. На увагу заслуговує стаття Ю. Рубченка, який зробив екскурс в історію та зіставив факти з Інтернет-інформацією.

Порівняльний аналіз опублікованих праць дає підстави стверджувати, що діяльність ученого, винахідника Б. П. Грабовського розкрита недостатньо комплексно та глибоко, що дало змогу визначити напрями дисертаційного дослідження. На сьогодні не існує жодного комплексного узагальнюючого історико-наукового дослідження, в якому було б висвітлено винахідницьку та експериментально-конструкторську діяльність Б. П. Грабовського, що зумовлює потребу всебічного аналізу внеску вченого у розвиток вітчизняної науки й техніки.

У другому підрозділі “Джерельна база та методологічна основа дослідження” проведено систематизацію джерельного матеріалу та вказано методи дослідження.

Реалізація поставлених у дисертації завдань здійснюється на основі залучення широкого кола джерел, серед яких найбільш важливими є: архівні документи та матеріали; опубліковані та неопубліковані праці Б. Грабовського і його епістолярна спадщина; монографії; періодика.

Найбільше значення для розв’язання поставлених завдань мають матеріали фондів Центрального державного архіву Республіки Узбекистан, а саме фонди: Вищої ради народного господарства УзРСР (ф. 89); Ради народних комісарів УзРСР (ф. 837); Президії Верховної Ради УзРСР (ф. 2454) та ін. У них зберігаються відгуки, повідомлення, протоколи засідань, а також епістолярна спадщина тощо. У великому обсязі матеріалів про Б. Грабовського перше місце належить офіційним документам та протоколам засідань різних наукових технічних товариств. Однак дані в протоколах надто лаконічні, найчастіше це повідомлення про постановку питання і прийняте рішення без відображення ходу його обговорення. Тому інші документи, які містять найрізноманітніші відомості, а саме деякі питання протоколів: додатки, особливі думки, записки, довідки, а також списки членів засідань, були дуже важливими.

Оскільки в дисертаційному дослідженні розглянуто винахідницьку та експериментально-конструкторську діяльність конкретної особистості, то пріоритетною групою джерел були матеріали особового походження. Серед таких особливу цінність займає особистий фонд “Б. П. Грабовського і І. П. Бєлянського” (ф. 2562), який зберігається в Центральному державному архіві Республіки Узбекистан. Фонд містить звіти, виступи, доповіді, описи патентів, що загалом дає змогу досить широко дослідити винахідницьку діяльність Б. П. Грабовського в галузі телебачення.

Важливим джерелом для вивчення початкового періоду розробки першооснов електронної телевізійної системи Б. Грабовського є фонд Вищої Ради народного господарства УРСР (ф. 34), який зберігається у ЦДАВО України.

У фонді Всесоюзного державного електротехнічного тресту заводів слабкого струму (електрозв’язок) СРСР (ф. 1858), який зберігається в Державному архіві Санкт-Петербурга, особливу цінність становлять відгуки провідних спеціалістів у галузі телебачення на винаходи Б. Грабовського та звіти винахідника. Документи фонду також дають можливість об’єктивно оцінити внесок Бориса Грабовського у світову технічну науку.

У дослідженні були також використані матеріали Державного архіву Кіровоградської області, які містяться в особових фондах А. Щерби (ф. 6748) і К. Красицької та А. Красицької (ф. 7179). Матеріали цих фондів налічують більше двадцяти справ, що є результатом листування з родиною Грабовських упродовж сорока років.

Важливу інформацію щодо тих чи інших аспектів предмету дослідження містять у собі джерела особового походження – автобіографія, спогади, мемуари тощо, які дають можливість вивчити ту чи іншу проблему “зсередини”. Виняткове місце належить неоприлюдненим досі рукописам Б. П. Грабовського: лекція винахідника “Бачення по радіо”, науково-фантастичні твори – “Космічний біофактор”, “Шосте відчуття” та “Зоряні прибульці”.

Значну частину літературних джерел становлять періодичні видання, документи наукових з’їздів і нарад, публікації, розміщені в центральних і республіканських фахових журналах та газетах колишнього Радянського Союзу.

Виняткової уваги також заслуговують документальні фільми: “Ташкент – батьківщина телебачення”, автор якого тележурналіст Борис Бабаєв присвятив свою кінороботу 14-й річниці незалежності Узбекистану; “Сага про втраченого генія”, який був знятий телерадіокомпанією “Регіон-Тюмень”, режисер та автор Іван Трацевський; “Наблизити світ. Борис Грабовський”, автори О. Артеменко та Т. Жицька (Україна)

Зазначимо, що дисертаційне дослідження є історико-науковим біографічним дослідженням з історії науки й техніки, яке здійснювалося на загальних для всіх галузей історичної науки методологічних принципах, а саме: наукової об’єктивності, історичної достовірності, наступності та діалектичного розуміння історичного процесу. Крім того, для розв’язання поставлених у дисертації завдань були використані загальнонауковий (аналіз, синтез і класифікація) та історичний (хронологізації, порівняння, періодизації й опису) методи дослідження. Піддаючи експериментальні дослідження вченого науково-порівняльному аналізу з використанням проблемно-хронологічного принципу викладу матеріалу, оцінено внесок Б. П. Грабовського у розвиток світової науки й техніки.

Таким чином, проведений аналіз джерельної бази засвідчує, що в сукупності зазначені вище групи джерел становлять документальне забезпечення досліджуваної проблеми, а їх комплексне використання є підставою для досягнення мети дисертаційної роботи. На підставі архівних досліджень, проведених в науковій роботі, висвітлюються маловідомі факти, чимало з яких вводяться до наукового обігу вперше. Залучення до аналізу малодосліджених та неопублікованих матеріалів дало можливість узагальнити та більш детально вивчити експериментально-конструкторську діяльність фізика-експериментатора.

У другому розділі “Історико-науковий аналіз життя Бориса Грабовського” висвітлено життєвий шлях Б. П. Грабовського, умови формування світогляду винахідника, фактори що вплинули на становлення його творчої особистості й проаналізовано основні напрями діяльності.

У підрозділі 2.1. “Життєвий та творчий шлях Б. П. Грабовського” на основі архівних та історіографічних матеріалів здійснено спробу реконструкції основних життєвих віх видатного вченого та винахідника. Для поглиблення історико-аналітичного дослідження творчого шляху фізика-експериментатора було здійснено періодизацію діяльності і виділено п’ять періодів: перший – формування особистості та наукового світогляду (1912–1920 рр.); другий – винахідницька діяльність у галузі телебачення та електрозварювання (1920–1931 рр.); третій – організаційно-освітня та науково-дослідна діяльність (1931–1947 рр.); четвертий – винахідницька діяльність у галузі оптики (1947–1953 рр.); п’ятий – літературно-популяризаторська та експериментально-конструкторська діяльність (1953–1966 рр.).

Перший період характеризується основними принципами виховання та є базовим у формуванні світоглядної системи майбутнього винахідника, його ставлення до родинних цінностей впродовж усього подальшого життя. Показовим, зокрема, є те, що юнак, який виховувався без батька, П. А. Грабовський помер коли сину було більше року, досить рано розпочав самостійне життя, поєднуючи своє навчання з практичною діяльністю. Борис Павлович Грабовський народився 26 травня (8 червня за н. ст.) 1901 року в сибірському поселенні Тобольськ у сім’ї засланих революціонерів. З 1906 р. проживав на Україні, а в 1915 р., закінчивши екстерном гімназію переїхав до киргизького поселення Токмак (Середня Азія). У 1917 р. Б. Грабовський пішов добровольцем-артилеристом у першу (потім четверту) легку туркестанську батарею. Через рік був направлений до Середньоазіатської дворічної радянської партійної школи ІІ ступеня (м. Ташкент). Під час навчання у 1918 р., він вступив до комсомолу і очолив політичну молодіжну організацію “Юний комуніст”, перейменовану в 1919–1920 рр. у “Комуністичний союз молоді”. Після закінчення школи служив рядовим у Бішкекській частині особливого призначення. Під час навчання та служби Б. Грабовський наполегливо займався самоосвітою і невдовзі почав конструювати та виготовляти діючі моделі своїх винаходів. Досвід, який отримав Б. П. Грабовський під час навчання та служби не тільки сприяв формуванню наукового світогляду, але й став фундаментом наукового професіоналізму, який вчений згодом демонстрував у своїй діяльності.

Другий період життя та діяльності Б. Грабовського припадає на його навчання в Туркестанському народному університеті (перейменованому у 1923 році на Середньоазіатський державний університет) (м. Ташкент), який надав наукову базу майбутньому винахіднику. За часів навчання і роботи на фізико-математичному факультеті Б. Грабовський здобув ґрунтовну підготовку, відвідував лекції на різних факультетах залежно від того, яким винаходом захоплювався. Оволодівши складними фізичними та науковими знаннями, обрав напрям телескопії. Впродовж 20-х років ХХ ст. Б. П. Грабовський спрямовував свої здібності на винахідницьку діяльність у руслі розвитку електронного телебачення.

Проаналізувавши третій період було з’ясовано, що 30–40 роки стали переломними для становлення Б. Грабовського як науковця та визначення орієнтирів своєї подальшої науково-дослідної діяльності. Він зумів поєднати у собі неабиякий талант вченого, інженера, конструктора і популяризатора наукових досягнень. Коло його інтересів весь час розширювалося, винахідник постійно розв’язував різні наукові проблеми та ставив експерименти, розробляв нові та удосконалював старі прилади. 1945 року Б. П. Грабовський закінчив Киргизький державний педагогічний інститут та працював асистентом на кафедрі порівняльної анатомії та фізіології. Написав дисертаційну роботу на тему “Исторический обзор развития аппаратов для ориентировки слепых в пространстве и подсобных к ним приборов”. ВАК погодився присудити вчене звання без захисту дисертації, обмежившись обговоренням роботи. Завершити цю справу завадила хвороба Б. Грабовського.

Наступний період діяльності Б. П. Грабовського є найменш досліджений і характеризується зміною наукових напрямів та пов’язаний з винахідництвом в галузі оптики. Останній період життя вченого пов’язаний з експериментально-конструкторською діяльністю. Зокрема, на цей же період припадає і літературно-популяризаторська робота Б. П. Грабовського. Винахідник отримав 12 авторських свідоцтв та патентів і понад 50 заявкових свідоцтв. За винахідницьку діяльність у галузі телебачення фізику-експериментатору було присвоєно у 1962 р. звання “Заслуженого винахідника” Киргизької  РСР, а 1965 р. – Узбецької РСР. Помер Б. П. Грабовський 13 січня 1966 року в м. Фрунзе (нині м. Бішкек, Киргизія).

У підрозділі 2.2. “Популяризація наукових досягнень Б. П. Грабовського як вияв життєвої позиції” досліджено та проаналізовано громадську, публіцистичну та популяризаторську діяльність ученого, в результаті чого було розкрито універсальність його таланту.

Відомо, що 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. стали відліком започаткування та становлення нового напряму в науці – телескопії. Для популяризації цього напряму Б. П. Грабовський прочитав близько 40 лекцій. Як доказ своїх тверджень щодо перспективності саме електронних систем телебачення, винахідник демонструє винайдений ним ще на початку 20-х років катодний комутатор. В одній із лекцій Б. Грабовського “Бачення по радіо” було чітко визначено перспективу розвитку телебачення в майбутньому, а саме: стереоскопічне радіокіно, просвічування гірських порід і глибин океанів, радіотелескоп (наближення небокрайніх світил у мільйони разів), значення радіотелефота у військовій справі. Публічними лекціями вчений прагнув зробити здобутки науки доступними якнайширшому загалові.

У 50 роках Б. Грабовський відзначається своїми науково-фантастичними творами “Космічний біофактор”, “Шосте відчуття” та “Зоряні прибульці”, в яких висловлює певні міркування та свідчення про існування інших світів та візити їхніх мешканців на нашу планету.

Будучи сином поета Павла Грабовського, вчений підтримував контакти з українцями, цікавився подіями на Україні. Зокрема, він тривалий час листувався з родичами Т. Г. Шевченка. В одному з листів Б. Грабовський висловлює своє обурення до байдужого ставлення преси до святкування 100-літнього ювілею від дня народження Т. Г. Шевченка. Щоб привернути увагу суспільства до цієї визначної події міжнародного значення, винахідник направляє листи-звернення до радянського комітету захисту миру та редакцій різних газет.

У третьому розділі “Винахідницька діяльність вченого” висвітлено доробок винахідницької діяльності Б. П. Грабовського в контексті розвитку вітчизняної науки й техніки.

У підрозділі 3.1. “Винахідницька діяльність Б. П. Грабовського в контексті розвитку телебачення” досліджено та визначено роль винахідницької спадщини вченого в галузі електронного телебачення.

За результатами вивчення цього аспекту досліджуваної у розділі проблеми було встановлено, що Б. П. Грабовський вперше у світі здійснив практичну реалізацію телебачення за допомогою повністю електронної системи передачі зображення. Щоб належно оцінити внесок винахідника у розвиток електронного телебачення, було проаналізовано становлення та розвиток телебачення кінця ХІХ – початку ХХ ст.

ХІХ століття було періодом перших відкриттів та винаходів, що стали основою телевізійної техніки: фотоелектричний ефект – Є. Беккерель, У. Сміт, Г. Герц, О. Столєтов; електромагнітні хвилі – Д. Максвелл, Г. Герц; світлові модулятори – М. Фарадей; катодолюмінісценція – Ю. Плюккер, У. Крукс. Дж. Кері в 1875 р. вперше висунув ідею створення телевізійної сиcтеми. У 1877–1880 рр., незалежно один від одного, були запропоновані проекти одноканальних систем телебачення: М. Санлек, А. де Пайва, П. І. Бахметьєв. Цінність проектів полягала у послідовному розкладанні елементів зображення. Вперше здійснити розгортку на практиці вдалося за допомогою винайденого в 1884 р. диска П. Ніпкова.

Встановлено, що запропоновані до 1907 р. телевізійні системи базувалися на механічній системі розгортки зображення. Недостатня чіткість, якість та розмір зображення в приймальній частині були основними недоліками механічних систем. Тому перспектива була за електронним телебаченням. У 1907 р. професор Б. Л. Розінг отримав патент на метод передачі зображення на відстані, перевагою якого було застосування електронно-променевої трубки у приймальній частині системи. Використання електронного методу на обох станціях, тобто передавальній та приймальній, вперше запропонував у 1925 р. Б. П. Грабовський. Винахідник чітко сформулював подальший розвиток телебачення, визначив нові принципи побудови техніки наступних поколінь.

Творчий шлях Б. П. Грабовського щодо розвитку телебачення можна умовно поділити на три етапи. Перший етап (19211924 рр.): розробка конструкції катодного комутатора як першооснови телевізійної системи. Досліди проводились у лабораторіях Середньоазіатського державного університету та дали позитивні результати, а саме: можливість електронному променю рухатися по поверхні надчутливої металевої пластини, на яку проектувалося зображення.

Другий етап (1925–1926 рр.): Б. П. Грабовський разом з інженером-електриком В. І. Поповим та фізиком М. Г. Піскуновим завершили проект “радіотелефота” – цілковито електронної системи телебачення і отримали патент на перший у світі апарат для електронної телескопії № 5592 (заявкове свідоцтво № 4899 на винахід “Радіопристрій для бачення на віддалі”). Проект підтримали такі професори, як Б. Л. Розінг, М. М. Златовратський, Л. І. Мандельштам та провідні спеціалісти телебачення О. Шорін, М. Мошкович, В. Гуров, Д. А. Рожанський, П. Лукирський, М. Шателен, М. Д. Папалексі. Винахідники отримали позитивні відгуки від професорів О. Чернишова, О. Петровського, М. Шулейкіна та І. Фреймана.

Третій етап (19271930 рр.): Б. Грабовський разом із лаборантом І. Бєлянським виготовили діючу установку та здійснили передачу рухомого зображення. 26 липня 1928 року в Середньоазіатській дільниці зв’язку (Ташкент) відбувся офіційний експеримент проекту телесистеми Б. Грабовського. Комісія, до складу якої входили професор М. Златовратський, науковий співробітник фізмату САДУ Н. Лук’янов, завідувач дослідною станцією слабких струмів Середньоазіатською дільниці зв’язку радіоінженер І. Михайлов, інженери Бюро з раціоналізації і винахідництва О. Копитовська та П. Візгалін, голова Середньоазіатського винахідницького товариства робітничо-селянської ініціативи В. Михальський, визнала винахід цінним. Після успішних експериментів 4 серпня того ж року був проведений перший телерепортаж на вулицях Ташкента. Цей винахід відкрив новий шлях розвитку та подальшого вдосконалення телевізійних систем, а згодом і кольорового телебачення.

Справжню цінність, важливість та внесок робіт Б. П. Грабовського у розвиток електронного телебачення в його першопочатковій стадії розвитку відзначили в 1971 році Бюро відділення загальної фізики і астрономії АН СРСР та департамент наукової інформації ЮНЕСКО. Того ж року Міжнародний союз преси із радіотехніки і електроніки детально вивчив патенти Б. П. Грабовського порівняно з міжнародними патентами того часу та видав свідоцтво про беззаперечність заслуг винахідника, підписане президентом міжнародного союзу Є. Айсбергом.

У роботі розглянуто один із прикладів застосування телебачення, зокрема, в галузі народного господарства. Перші досліди (1954 р.) його застосування були розпочаті у промисловості, тому спочатку воно отримало назву промислового та охоплювало такі види використання телевізійної техніки, як засоби транспортування, збір та обробка візуальної інформації для наукових, технічних цілей у різних галузях народного господарства. Диспетчерські телевізійні установки були призначені для огляду великих територій, швидкого отримання точної інформації про об’єкти, для управління машинами та процесами. Основне завдання автоматизованих систем управління полягало в автоматизованому процесі збирання і переробки інформації або даних, для виведення яких на екран підходили лише електронно-променеві дисплеї, перевагами яких були значна швидкодія та відсутність механічних пристроїв. Розвиток прикладного телебачення відбувався за різними напрямами: фототелеграфія, підземне та підводне телебачення, космос, медицина та ін. У 1961 році Всеросійська рада народного господарства відзначила важливість винаходу “Катодний осцилограф” Б. П. Грабовського для розвитку народного господарства того часу. Здійснений у підрозділі системний аналіз відповідного джерельного комплексу дає підстави відкрити перспективи застосування саме електронного телебачення, чим зумовлена важливість винаходу для розвитку галузей народного господарства.

У другому підрозділі “Дослідження та винаходи вченого в галузі оптики” вивчено та висвітлено аспекти винахідницької діяльності Б. П. Грабовського в галузі оптики. Прагнення Грабовського полегшити життя людям спонукало його звернути увагу на такі проблеми, як повернення зору сліпим за допомогою спеціальних окулярів. Ряд проведених дослідів із власноруч виготовленими зразками окулярів у лабораторіях Ленінградського державного університету підтвердили дієздатність та цінність таких пристроїв. Позитивні результати експериментів зазначені у відгуках таких спеціалістів та академіків університету як Л. О. Орбелі, С. І. Вавилов, М. М. Анічков, М. О. Макаров та ін. 

Стосовно досягнень вченого в галузі оптики варто відзначити, що сконструйовані ним прилади та проведені досліди вказують на вміння представляти фізичні процеси у доступній для розуміння і дослідження формі. Б. П. Грабовський отримав три авторські свідоцтва на окуляри з просвічуванням рогівки (більма); на фотокамеру системи Б. Грабовського і І. Бєлянського та на призматичні окуляри для сліпих з помутнілою рогівкою.

У підрозділі 3.3. “Розробки вченого в галузі електрозварювання” проаналізовано та показано застосування винаходів Б. П. Грабовського у цій галузі. У 1928 році винахідник отримав патенти № 6157 на “Вакуумний пристрій для підсилення струмів” та № 5771, клас 21g, 13 на “Вакуумний пристрій для отримання катодного пучка”. Б. П. Грабовський один із перших запропонував вивести електронний промінь в атмосферу. За допомогою розробленого ним апарата (патент № 5771) електрони у вакуумі рухались зі швидкістю 120–150 км/с, як результат – температура в зоні зварювання сягала 5000 0С.

Лише через більш як три десятиліття (21 січня 1963 р.) Б. П. Грабовський отримав листа від директора Інституту електрозварювання ім. Є. Патона Б. Є. Патона, щодо успішного застосування його методу для здійснення зварювання різних металів, які слабо реагують зі шкідливими домішковими газами.

Загалом же здійснений у розділі аналіз винахідницької діяльності Б. П. Грабовського дає підстави для узагальненого висновку, що об’єктами дослідницької уваги вченого завжди були найактуальніші проблеми науки та технічного прогресу.

У четвертому розділі “Експериментально-конструкторська діяльність Б. П. Грабовського” – на підставі докладного дослідження наукового доробку вченого проаналізовано його експериментально-конструкторську діяльність у різних галузях науки і техніки.

Фізик-експериментатор сконструював декілька типів акумуляторів і гальванічних елементів; термітний патрон, пробивна сила якого порівняно зі звичайним патроном збільшувалась в два з половиною рази; бронепробивну гранату. Б. Грабовський побудував трикрилий планер та орнітогелікоптер, які були досить прості у виготовленні, розробив маску для плавання під водою та оригінальну конструкцію бумеранга. Розгадавши секрет конструкції плотів стародавніх перуанців виготовив діючу модель човна без мотора, який здатний був рухатись за допомогою енергії хвиль навіть проти течії.

Проаналізувавши експериментально-дослідницьку й конструкторську діяльність Б. П. Грабовського, робимо висновок, що його наукові досягнення досить часто випереджали час, а відсутність розуміння та підтримки вищими установами  призводило до забуття його винаходів.

Експериментально-конструкторські розробки Б. П. Грабовського визначалися новаторським характером і простотою впровадження, чим значно перевершували результати досліджень учених-винахідників в інших країнах того часу.



Попов В. И. Радиотелефот тт. Грабовського, Попова и Пискунова. Виднейшие профессора одобрили изобретение / В. И. Попов // Саратовские известия (г. Саратов). – 1925. – № 267.; Розинг Б. Л. Новейшие достижения в области дальновидения / Б. Л. Розинг // Наука и техника. – 1926. – № 30. – С. 1–3.; Розинг Б. Л. Участие русских ученых в развитии идей электрической телескопии / Б. Л. Розинг // Электричество. – 1930. – Юбилейный номер. – С. 47–57.

Ткаченко К. Ценное изобретение / К. Ткаченко // Советская Киргизия. – 1950. – № 59/6415/. – 24.03. – С. 4.

Пресняков А. Правда о телевидении / А. Пресняков // Экономическая газета. – 1961. – № 16.

Белянский И. Ф. Всемогущий прибор / И. Ф. Белянский // Экономическая газета. – 1961. – № 8. – с. 43.; Белянский И. Ф. Чудесный экран / И. Ф. Белянский // Алма-Атинская правда. – 1961. – № 140.; Белянский И. Ф. Силуэт на экране / И. Ф. Белянский // Комсомолец Узбекистана. – 1964. – № 107.; Белянский И. Ф. Прадед телевизора – телефот / И. Ф. Белянский // Правда Украины. – 1961. – № 278 (5998).

Забудько І. Творці першого телевізора / І. Забудько. // Радянська Україна. – 1963. – 4.08.; Благов С. Глаза двадцатого века / С. Благов // Правда Востока. – 1963. – № 106.; Захаров И. П. 25 лет советского телевизионного вещания / И. П. Захаров // Вопросы радиоэлектроники. Серия IX. Техника телевидения. – 1963. – № 4.

Щерба А. Син поета / А. Щерба // Молодий комунар. Кіровоград – 1961. – № 146/497/. – 5 грудня.; Щерба А. Патент № 16733 / А. Щерба // Кировоградская правда. – 1966. – № 12 /6308/. – 15 января.; Щерба А. Патент № 5592 / А. Щерба // Україна. – 1972. – № 32 (812).

Эльшанский И. Оседлав волну / И. Эльшанский // Изобретатель и рационализатор. – 1965. – № 4.; Назаревський М. Винахідник – син поета… / М. Назаревський // Україна. – 1965. – № 18.; Пресняков А. Секрет перуанских индейцев / А. Пресняков // Комсомолец Киргизии. – 1965. – № 23 (5120).; Фотохроника ТАСС. Искатель, борец, новатор // Звезда. – 1965. – № 82 (9358).

Фотокопія журналу “Televizion”, № 157. – жовтень, 1965. Переклад з французької. Центральный государственный архив Республики Узбекистан. – Ф. Р–2562, оп. 3, д. 62. – л. 3.

Узилевский В. А. Легенда о хрустальном яйце [Текст] / В. А. Узилевский. – Л. : Лениниздат, 1965. – 272 с.; Ефимов Е. М. Есть прямая видимость [Текст] / Е. М. Ефимов. – Ташкент : Узбекистан, 1967. – 104 с.; Каримов А. Телевидение Узбекистана [Текст] / А. Каримов. – Ташкент : Узбекистан, 1973. – 68 с.

Дубинский М. Родина телевидения – Ташкент / М. Дубинский. // Ташкентская правда. – 1963. – № 39. Ефремов А. Кто изобрел телевизор / А. Ефремов // Изобретатель и рационализатор. – 1966. – № 5.;  Белянский И. Ф. Первые электронные телевизионные установки в СССР / И. Ф. Белянский, В. А. Урвалов // Радиотехника. – 1967. – Т 22, № 5. – С. 74–77.

Грабовская Л. Телефот, патент № 5592 [Текст] / Лидия Грабовская // Урал (Свердловск). – 1978. – № 7. – С. 124–142. Грабовская Л. Человек, опередивший время / Л. Грабовская // Радуга. – 1982. – № 10. – С. 174176.

Бавер В. “Телефот” Грабовського / Володимир Бавер // Наука і суспільство. – 1983. – № 5. – C. 44–46.

Немировский К. Автор изобретения века. К 60-летию телевидения / К. Немировский // Вечерний Ташкент. – 1988. – № 165; 167; 170. – С. 3.

Єфімов Є. Грабовський, син Грабовського / Є. Єфімов // Радянська Україна. – 1988. – № 138 (20241). – C. 5–6. № 139 (20240). – С. 6.

Вайс М. Л.  Б. П. Грабовский – изобретатель телефота / [Сборник документов] М. Л. Вайс, П. А. Агафонов. – Ташкент : Узбекистан, 1989. – 198 с.

Урвалов В. А. Очерки истории телевидения [Текст] / В. А. Урвалов. – М. : Наука, 1990. – 216 с.

Мащенко І. Г. Українське телебачення. Штрихи до портрета [Текст] / І. Г. Мащенко. – К. : Посредник, 1995. – 294 с.; Мащенко І. Г. Електронний старт телебачення [Текст] / І. Г. Мащенко. – Київ ; Миколаїв : Тетра, 1997. – 146 с.; Мащенко І. Г. Міфи та реалії телерадіоефіру [Текст] / І. Г. Мащенко. – К. : В-ня ДП «Агентство ТРК», 2001. – 260 с.

Шевчук В. Н. Винахід Бориса Грабовського / В. Н. Шевчук // За вільну Україну. – 2000. – 28 листоп.; Шевчук В. Н. Телеустановка системи Б. Грабовського. Фізичний збірник НТШ, Т. 5 / В. Н. Шевчук – К., 2002. – С. 351–363.; Шендеровський В. А. Українці у світовій науці / В. А. Шендеровський // Українське слово. – 2001. – 12–18 квіт.; Шендеровський В. Українці у світовій науці: До 100-річчя від дня народж. Бориса Грабовського / В. Шендеровський, В. Козирський, Н. Форостяна // Фізика. – 2001.– № 14. – С. 7–8.; Шендеровський Василь. Нехай не гасне світ науки [Текст] Книга перша. 3 вид./ В. Шендеровський [за ред. Е. Бабчук]. – К. : ВД «Простір», 2009. – 416 с.

Рубченко Ю. Грабовский Борис Павлович и его «Телефот». Мифы и реальность. Режим постійного доступу : http://uk8aie.pr.uz/index.files/grabtelefotl .htm.

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины