| Краткое содержание: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність, визначено об’єкт, предмет, хронологічні та територіальні (географічні) межі дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, зазначено наукову новизну та практичне значення дисертації, відображено апробацію її результатів.
У першому розділі ,,Історіографія проблеми та джерельна база дослідження’’ висвітлено стан наукової розробки питання, подано характеристику основних корпусів джерел дослідження.
Наукова історіографія проблеми розподілена на три основних етапи, різного історичного проміжку часу, а саме: 1) дореволюційний період – до 1917 року; 2) радянський період – до 1991 року; 3) сучасний період – після 1991 року.
Публікації дореволюційних авторів мають амбівалентний характер: з одного боку, праці цих авторів містять у собі важливий об’ємний пласт оцінок та важливих авторських спостережень; з другого – вони є вагомими, а дуже часто унікальними джерелами з історії визвольного руху у Російській імперії, діяльності представників земського лібералізму, у тому числі і І.І.Петрункевича. Вперше до постаті І.І.Петрункевича дослідники звернулись наприкінці XIX-початку ХХ століття, коли виник дуже значний інтерес до історії ліберального руху та ідей конституціоналізму, що було пов’язано з парламентаризацією політичної системи Російської імперії. І хоча у цих роботах не приділялося уваги окремим представникам лібералізму як політикам, але вони важливі тим, що у них зафіксовані важливі історичні факти, безпосереднє чи опосередковане відношення до яких мав І.І.Петрункевич.
Перш за все, з комплексу цих робіт необхідно виокремити праці В.Л.Бурцева, С.Г.Сватікова, Дж.Кеннана, які були особисто знайомі з І.І.Петрункевичем і досить детально дослідили окремі складові суспільно-політичної діяльності героя нашого дослідження. Зокрема, значна увага у цих роботах приділена історії політичного конфлікту у Чернігівському губернському земстві, пов’язаному з легендарним ‚‚Черниговским адресом’’ І.І.Петрункевича, направленим владним колам Російської імперії.
Архіважливе значення для дослідження мають праці авторів, написані у цей період, і присвячені земському ліберальному руху. Насамперед, необхідно особливо відзначити фундаментальне дослідження Б.Б.Веселовського по історії земства. Ця праця у 4-х томах – одне з перших вагомих досліджень в історичній науці, де на основі широкого комплексу джерел автор подав достатньо цілісний нарис діяльності І.І.Петрункевича у земських установах Чернігівської губернії, хоча і у загальних рисах. Крім того, у роботі досліджено основні віхи політичної діяльності І.І.Петрункевича як лідера земського ліберального руху у Російській імперії 60-70-х рр. XIX століття.
Більш ґрунтовно політична діяльність І.І.Петрункевича досліджена у працях І.П.Білоконського, присвячених історії земського руху у Російській імперії та публікаціях В.Я.Богучарського, які стосувались проблем політичної боротьби на етапі 70-80-х рр. XIX століття. Відзначимо, що крім достатньо детального дослідження політичного аспекту діяльності І.І.Петрункевича в Україні, ці праці заслуговують на найпильнішу увагу й через те, що у них розглядається проблема політичної типологізаціі І.І.Петрункевича як лідера політичної течії і виразника цілісної ідеології. Саме тому ці праці є незамінними у наших спробах типологізації поглядів та діяльності І.І.Петрункевича як одного з беззаперечних лідерів опозиційного руху в Україні 60-80-х рр. XIX століття.
У цілому, оцінюючи здобутки дореволюційної історіографії, потрібно наголосити на тому, що автори цього періоду ставились до персони І.І.Петрункевича з певним пієтетом. Практична робота діяча у земських установах Чернігівської губернії та його суспільно-політична діяльність в Україні оцінювались дослідниками як прогресивна громадська діяльність, яка була спрямована на модернізацію суспільного організму держави.
Історіографічний період до 1991 року представлений значно ширшим спектром дослідженнь. Серед праць радянської історичної науки яскраво вирізняються роботи присвячені історії земського лібералізму. Політична діяльність І.І.Петрункевича кінця 70-х рр. XIX століття, його місце і роль у процесах зародження та розвитку земсько-ліберального руху детально досліджені у працях Ф.А.Петрова, який один з перших у радянській історіографії визнав політика лідером земського руху у Російській імперії. Цей історик став одним з перших дослідників, який неупереджено підійшов до вивчення політичної діяльності І.І.Петрункевича та визнав провідну ідеологічну та організаційну роль І.І.Петрункевича у процесах розвитку земсько-ліберального руху у Російській імперії.
Особливої уваги заслуговують дослідження провідного історика земського лібералізму у СРСР – Н.М.Пірумової. Перш за все, слід відзначити фундаментальну монографію дослідниці, присвяченої земському ліберальному руху у Російській імперії. Ця праця стала першою серйозною спробою у СРСР комплексного підходу до вивчення генези і еволюції земського лібералізму до початку ХХ століття, виявлення соціального коріння руху, персонального складу, аналізу ідеологічно-політичної структури і програмних засад різних течій лібералізму. У праці яскраво досліджена політична діяльність І.І.Петрункевича, змальовані штрихи політичного портрету діяча, висвітлена організаційна та ідеологічна діяльність І.І.Петрункевича як лідера політичної течії. Монографія незамінна у наших спробах типологізації діяльності та політичних переконань І.І.Петрункевича. У монографії присвяченій земській інтелігенції, вчена розкрила роль і місце І.І.Петрункевича в оформленні політичного союзу земських службовців – ‚‚третього елементу’’ з ідеологічними лідерами земських зібрань. Крім того, приділено увагу і тісним зв’язкам ліберальної і народницької частин інтелектуального середовища. Наголосимо, що й на сьогодні, ці дослідження не втратили свого великого наукового значення, і являють собою цементуючу базу для цілого спектру досліджень з історії лібералізму у Російській імперії.
Підсумовуючи досягнення радянської історичної науки в обраній проблематиці, слід особливо відзначити, що постать І.І.Петрункевича, його життя, погляди та діяльність досліджувались вкрай недостатньо. Такий стан справ, очевидно, можна пояснити політичною кон’юнктурою.
Серед праць українських істориків цього періоду слід виокремити солідні роботи А.К.Волощенко, А.М.Катренка, Л.Я.Корнійчук. Зауважимо, що ці дослідження носили синтетичний характер, і не мали за мету висвітлення діяльності конкретних політичних персон. Однак, відзначимо, що поряд з вивченням окремих аспектів політичної діяльності І.І.Петрункевича, українські автори здійснили спробу, хоча й у формі штрихів, окреслити основні напрямки практичної діяльності політика у земських установах Чернігівської губернії.
На нашу думку, найбільш ґрунтовно досліджувана нами проблема висвітлена у фундаментальних дослідженнях відомого американського історика – Ч.Тімберлейка. Ці роботи були опубліковані у солідній збірці наукових праць, присвячених історії російського лібералізму, яка побачила світ на початку 70-х рр. ХХ століття. У цих працях досліджено цілий комплекс проблем історії лібералізму у Російській імперії. Однак, для нас, особливо важливим є те, що у цих роботах створено цілісне уявлення про конкретну практичну діяльність І.І.Петрункевича та подано нарис біографії політика. На наш погляд, ці дослідження й на даний момент є кращим з усього, що написано в історичній науці про І.І.Петрункевича відносно досліджуваного нами періоду.
Сучасний період досліджень відзначається значним прогресом у дослідженні лібералізму, що, безумовно, пов’язано з корінними змінами в історичній науці, які відбулись після 1991 року. Слід особливо наголосити, що саме у 90-х рр. ХХ століття українськими вченими здійснені перші спроби у дослідженні життя та діяльності І.І.Петрункевича як визначної історичної персони в Україні II половини XIX століття.
Зокрема, чернігівські історики – В.М.Шевченко, І.М.Акименко, О.І.Ісаєнко, Т.П.Демченко, опублікували ряд важливих наукових розвідок і студій, де головний акцент зроблено саме на персональній характеристиці політика. Однак, відзначимо, що ці роботи є скоріше постановкою проблеми, ніж конкретним результатом вивчення життя та діяльності І.І.Петрункевича. Ці публікації мають оглядовий, історіографічний характер, а відтак вони можуть прислужитися дослідникам у якості ‚‚дорожньої карти’’ для подальших розробок.
Серед вагомих досліджень сучасних українських вчених необхідно відзначити праці, присвячені ліберально-демократичному руху в Україні 60-х – 80-х рр. XIX століття. У цих роботах достатньо повно висвітлені основні аспекти політичної діяльності І.І.Петрункевича, визначені його місце і роль як організатора та ідеолога загальноімперського ліберально-демократичного опозиційного руху. Дослідження А.М.Катренка, В.М.Мойсієнка є значним кроком вперед у сучасній українській історіографії, адже ці автори намагаються неупереджено дослідити та дати оцінку діяльності І.І.Петрункевича. Державно-політичні погляди І.І.Петрункевича проаналізовані з точки зору юриспруденції у дослідженні Г.П.Мазур.
На сучасному історіографічному етапі значного прориву у дослідженні життя та діяльності І.І.Петрункевича досягли російські історики. Починаючи з 1992 року, російський лібералізм, у тому числі й земський, став однією з провідних сфер історичного знання. Важливо наголосити на тому, що для російських дослідників характерний саме персональний підхід і намагання залучення різноманітного комплексу джерел з метою уникнення упереджених оцінок. Серед різноманіття досліджень по цій проблематиці слід виокремити праці Ф.А.Петрова, С.С.Секірінського, В.В.Шелохаєва, С.М.Найдіс, К.М.Могилянського, О.Калмикова.
Певним підсумком, квінтесенцією досліджень російськими істориками життя, поглядів та діяльності І.І.Петрункевича, можна вважати солідні роботи Д.А.Макарова, який чи не єдиний у Росії, здійснив спробу створення цілісної панорами життєвого шляху, політичних поглядів та діяльності І.І.Петрункевича. Характерно, що він намагався дослідити ,,український період’’ життя та діяльності політика, вбачаючи у ньому ґенезу подальших політичних рефлексій діяча. Однак, нарис діяльності І.І.Петрункевича на Чернігівщині вийшов оглядовим, що, безперечно, обумовлено вузькою джерельною базою, яку використав дослідник при студіюванні ,,чернігівського періоду’’ діяльності І.І.Петрункевича.
Відзначимо, що у дослідженнях російських істориків висвітлені як основні проблеми становлення та розвитку російського лібералізму, так і цілий спектр питань, який безпосередньо стосується досліджуваного нами періоду життя та діяльності політика. Слід особливо наголосити, що період життя та діяльності І.І.Петрункевича в Україні залишається малодослідженим, особливо у сфері практичної роботи діяча у представницьких громадських установах. Звісно, це пояснюється тим, що російські вчені мають обмежений доступ до матеріалів українських архівів. Особливо важливим для нас є те, що російські автори все більшу увагу звертають на біографію політика, вбачаючи у ній першоджерела світогляду героя нашого дослідження.
Джерельну базу дослідження становлять опубліковані та неопубліковані документи та матеріали. Першу, визначальну групу джерел склали мемуари та політична публіцистика І.І.Петрункевича. Спогади героя нашого дослідження були опубліковані у Празі, у 1934 році. З того часу його праця – ‚‚Из записок общественного деятеля’’ є своєрідною ‚‚біблією’’ російського лібералізму і використовується усіма дослідниками ліберального руху у Російській імперії.
Для нашого дослідження це творіння політика має архіважливе значення. Хронологічно, праця охоплює великий період життя та діяльності політика і містить у собі вельми багаті та історично вагомі матеріали, які викликають непересічну цікавість для дослідників. Мемуари дозволяють достатньо детально дослідити біографію політика, адже ці дані не були зафіксовані в опублікованих джерелах. Спогади І.І.Петрункевича проливають світло на деякі події, подробиці яких не були відображені в архівних документальних джерелах. Мемуарна епістолярія діяча важлива й тим, що у ній містяться історіософські та політичні оцінки та коментарі суспільного життя того часу. Погляд політика з ‚‚пташиного польоту’’ на суспільно-політичне життя Російської імперії того часу є специфічною ознакою цієї праці. І.І.Петрункевич подає яскраві характеристики життєдіяльності державного організму Російської імперії. Однак, особливо важливо, що мемуари дозволяють масштабно дослідити ідеологічні переконання, політичні погляди, суспільно-політичну діяльність І.І.Петрункевича в Україні. Зважаючи на персоніфікальний характер нашого дослідження маємо підстави стверджувати, що в українській історіографії мемуари І.І.Петрункевича вперше використовуються у таких значних об’ємах. З огляду на суб’єктивний характер мемуарів як джерела особового походження, зауважимо, що ступінь достовірності змісту спогадів політика з’ясовувався шляхом здійснення порівняльного аналізу фактажу мемуарів з відповідними свідченнями політичних соратників діяча та відповідними архівними матеріалами, які висвітлювали згаданий період часу. Відтак, вважаємо можливим стверджувати, що у своїй більшості, зміст спогадів має великий ступінь достовірності.
Політична публіцистика діяча представлена, в основному, авторськими статтями у різних періодичних виданнях та науково-публіцистичних збірках суспільно-політичного звучання. Ці праці мають синтетичний характер: з одного боку – це великою мірою ретроспективні історичні нариси, присвячені важливим проблемам життєдіяльності суспільства і держави, доповнені викладом авторської альтернативи їх вирішення; з другого – це мемуарні нариси та своєрідні політичні ‚‚есе’’, де діяч формулює основні тези ідеологічної платформи та політичної програми земського лібералізму. По суті, ці твори є політичними трактатами діяча. Відтак, політична публіцистика є вкрай вагомим доповненням до мемуарів, і робить мемуарний джерельний корпус основним фундаментом дослідження.
Другою групою джерел, яка створює ‚‚тіло’’ дисертації, є комплекс архівних матеріалів громадських представницьких установ, де І.І.Петрункевич працював у якості повноправного депутата. Мова йде про земські та дворянські виборні інституції.
Перш за все, це журнали засідань Борзнянського повітового та Чернігівського губернського земського зібрань, які дозволяють у подробицях дослідити діяльність І.І.Петрункевича у цих установах. Це ж саме можна сказати і про журнали постанов Чернігівського губернського зібрання дворянства. Вкрай важливою є та обставина, що засідання цих громадських органів були стенографічно зафіксовані, а відтак ці протоколи – справжня знахідка для дослідників соціально-політичної історії, яка дозволяє не тільки у деталях дослідити громадську діяльність І.І.Петрункевича на Чернігівщині, а й повноцінно відчути політичну атмосферу у цих закладах та вивчати міжпартійну боротьбу у провінційному політичному середовищі, де кожен з опонентів репрезентував свою політичну позицію і ідеологічні переконання. Крім того, протоколи засідань дозволяють майже дослівно визначити позицію кожного депутата, у тому числі й І.І.Петрункевича, по кожній конкретній проблемі, яка розглядалася у цих інституціях. Саме тому ці джерела цінні для нас тим, що вони містять у собі стенографічно зафіксовані записи публічних політичних виступів І.І.Петрункевича.
Важливим джерельним доповненням до журналів засідань виборних громадських установ стали звіти Борзнянської повітової земської управи. Ці звіти про діяльність повітової управи дозволили дослідити меценатську діяльність І.І.Петрункевича у Борзнянському повіті у галузі народної освіти.
Третю групу склали джерела, які допомогли ретельно дослідити біографію політика та його дворянське походження, що дозволило стверджувати про дворянсько-ліберальну ґенезу політичних поглядів І.І.Петрункевича.
По-перше, це фундаментальні дослідження з проблем дворянської генеалогії Г.Милорадовича і В.Модзалевського. Ці роботи дозволили визначити роль і місце дворянського, національно-аристократичного походження у формуванні світогляду та ідеологічних переконань діяча. По-друге, це матеріали Державного архіву Чернігівської області, зокрема фонду Чернігівського Губернського правління (Ф.127), де вміщена вкрай важлива інформація про ‚‚чернігівський’’ період політика, яка дозволила досягти якісних зрушень у дослідженні біографії І.І.Петрункевича, зокрема встановити дату народження політика, факти та події його особистого життя, знайти відомості про процес виховання та освіти діяча, з’ясувати окремі моменти громадської діяльності політика.
Цінними джерелами для нашого дослідження стали мемуари та публіцистика політичних соратників І.І.Петрункевича – В.Хижнякова та С.Русової. У своїх спогадах ці визначні особистості охарактеризували постать І.І.Петрункевича, як з точки зору людських відносин, так і з точки зору значення постаті І.І.Петрункевича у громадському та політичному житті того періоду. Особливо цінні ці роботи тим, що у них формується людський та політичний портрет діяча.
Окремо слід сказати про особливу групу джерел, яка стала своєрідною ‚‚родзинкою’’ джерельної бази дослідження. Мова йде про мемуари, публіцистику та персональні епістолярні свідчення правнука І.І.Петрункевича по материнській лінії – Миколи Андрійовича Шліппенбаха (1928-2010).
Авторові дисертації пощастило не тільки відшукати М.А.Шліппенбаха, а й спілкуватися з одним з останніх нащадків Івана Ілліча Петрункевича. Спілкування з унікальним свідком проходило як у формі телефонної комунікації, так і у формі міжособистісного приватного листування. Тому ці джерела особового походження склали особистий архів дисертанта, і були використані як корпус усних, персональних джерел дослідження. Відзначимо, що М.А.Шліппенбах – знакова постать у Російській Федерації. Так, скажімо, по особистому запрошенню Голови Державної Думи Російської Федерації Бориса Гризлова, Микола Андрійович виступив з промовою на ювілейному засіданні російського парламенту у 2006 році, присвяченому 100-річчю скликання І Державної Думи у Російській імперії. Крім того, значного громадського резонансу набуло святкування 80-річного ювілею М.А.Шліппенбаха, яке відбулось у липні 2008 року. Виходячи з вищезазначеного, спогади і свідчення М.А.Шліппенбаха є авторитетним джерелом для нашого дослідження, яке дозволило отримати достовірну інформацію про І.І.Петрункевича, так би мовити, з першоджерела, адже свідчення М.А.Шліппенбаха базувались на відомостях, які він дізнався від свого діда – Михайла Івановича Петрункевича, одного з синів Івана Ілліча Петрункевича, який був безпосереднім свідком його життя та діяльності. Ця обставина надає цій групі джерел виключної історичної ваги.
У другому розділі ,,Формування світогляду та ґенеза політичних поглядів І.І.Петрункевича. Російсько-українські відносини у візії політика’’ досліджено вплив дворянського походження та ліберальної філософії на формування світогляду політика у контексті його біографії, досліджена національно-аристократична ґенеза політико-ідеологічних пріоритетів І.І.Петрункевича, з’ясовані етнополітичні погляди діяча у світлі проблем російсько-українських відносин, досліджено початковий етап громадської діяльності політика на Чернігівщині.
Іван Петрункевич народився 10 листопада 1843 року у селі Плиски Борзнянського повіту Чернігівської губернії, у родині відомого ліберального аристократа Іллі Яковича Петрункевича.
Категоричне несприйняття рабовласницького устрою Російської імперії та архаїчних кріпосних порядків, провінційні реалії життєдіяльності, спричинили внутрішнє відторгнення основних ідеалів і суспільних цінностей того часу у світоглядних орієнтирах І.І.Петрункевича. Знайомство з ідеями та політико-філософськими трактатами О.Герцена, якого І.І.Петрункевич до кінця свого життя вважав політичним наставником; тісні дружні та родинні стосунки з династією Бакуніних; спілкування з прогресивною громадськістю та видатними представниками суспільної думки Росії; постійні контакти з ліберальним осередком дворянства Тверської губернії, – усе це остаточно утвердило ліберальну парадигму у якості основ світогляду І.І.Петрункевича.
Поєднання лібералізму і дворянського походження сприяло усталенню реформізму, як засадничої його ідеології. Він чудово розумів, що з відміною кріпосного права дворянство справедливо втратить свій статус, а значить, розраховувати на дворянське землеволодіння як основний інструментарій життєдіяльності – безперспективно, бо його латифундії знаходились у стані глибокої системної кризи. Відтак, діяч обрав найбільш логічний шлях – лібералізацію свого дворянського статусу.
Заслуговує на увагу система етнополітичних поглядів І.І.Петрункевича. Конкретним прикладом вкрай невдалої національної політики російського уряду І.І.Петрункевич вважав сферу російсько-українських взаємовідносин. Головною проблемою держави політик вважав надмірну адміністративну централізацію країни, що і стало причиною занепаду регіонів та районів держави. Ідеалом державного устрою І.І.Петрункевич вважав федерацію, об’єднану не за національним, а за економічним принципом. Такий устрій держави, у візії політика, знімає проблему тиску великих національних груп над малими і сприяє послабленню національної нетерпимості.
Така позиція І.І.Петрункевича випливала з компліментарного ставлення діяча до ,,українського питання’’, адже він був яскравим представником української національної аристократії, зокрема чернігівського ліберального дворянства, що вплинуло на розуміння політиком цієї проблеми у Російській імперії. З іншого боку, І.І.Петрункевич намагався збалансувати комплекс інтересів, знайшовши формулу компромісу між ‚‚національним’’ і ‚‚соціальним’’. Фактично, політик вважав Україну двомовною нацією, а відтак схвалював мовний білінгвізм та культурний плюралізм взаємопроникнення російського та українського етносів, що свідчить про фактичне невизнання діячем так званого ,,колоніального’’ статусу Лівобережної України у складі Російської імперії.
Перший, початковий етап діяльності І.І.Петрункевича тривав з 1866 по 1868 рр. Знаковою подією цього періоду було створення і функціонування таємного політичного клубу І.І.Петрункевича у селі Плиски Борзнянського повіту Чернігівської губернії. Саме у надрах цієї організації була визначена ідеологічна платформа та політична програма діяльності І.І.Петрункевича, світоглядні пріоритети діяча. Клуб було створено влітку 1866 року, членами якого були представники ліберального дворянства (І.Петрункевич, М.Імшенецький, В.Тарновський) та ліберального чиновництва (Н.Волк-Карачевський, В.Савич, Г.Волк-Карачевський, В.Волк-Карачевський).
Ідеологічною платформою клубу були основні засади філософії лібералізму – реформізм та конституціоналізм. Кінцевою метою діяльності організації було: 1) встановлення конституційної монархії у Російській імперії; 2) парламентаризація політичної системи країни; 3) максимальна децентралізація влади через запровадження всеохоплюючої системи широкого місцевого самоврядування з загальноімперським парламентом; 4) зрівняння у правах усіх без виключення станів суспільства та ліквідація станових привілей; 5) демократизація суспільних відносин у державі. Вищезазначені складові і стали конкретним наповненням політичної програми клубу.
Здійснена нами спроба типологізації світогляду та ідеологічних переконань І.І.Петрункевича дозволяє нам охарактеризувати та класифікувати їх як ліворадикальний лібералізм. Найбільш характерними рисами цієї течії є: 1) ідея зміни старих форм влади сучасними, при збереженні спадкоємності; 2) категоричне несприйняття революційних шляхів зміни влади, насильницьких форм політичної боротьби, а відтак – тактика політичного компромісу з владою; 3) яскраво виражена перевага західним моделям побудови правової держави, на основі парламентаризму і конституціоналізму; 4) збереження національно-культурних особливостей народів держави, надання широкої автономії національним суб’єктам Російської імперії, але при неодмінному збереженні єдиної та неподільної держави, тобто відсутності політичної автономії; 5) примат громадянських прав і політичних свобод, підвищення матеріального благополуччя громадян, культурного та освітнього рівнів основної частини населення – селянства.
У третьому розділі ,,Громадська діяльність І.І.Петрункевича на Чернігівщині (1868-1879)’’ досліджена конкретна практична робота діяча у виборних представницьких інституціях Чернігівської губернії.
Другий етап діяльності І.І.Петрункевича, який тривав з 1868 по 1879 рр., був позначений прогресивною, подвижницькою роботою політика у земських та дворянських зібраннях, мирових судових органах. Так, у Борзнянському повітовому земстві І.І.Петрункевич ініціював наступні реформи: 1) з метою розвитку народної освіти, політик запропонував створення особливого шкільного фонду, який повинен був формуватись через спеціальний солідарний податок – 4 копійки з кожної десятини землі повіту. Саме ця реформа сприяла процесу появи мережі земських шкіл у Чернігівській губернії. Крім того, діяч став організатором і меценатом першої у повіті земської публічної бібліотеки; 2) для якісного удосконалення системи медичної допомоги населенню, політик оприлюднив ідею організації мережі стаціонарних осередків медичної допомоги, шляхом поступового збільшення професійного медичного персоналу і його зосередження у спеціальних окружних медичних пунктах; 3) на основі фінансових надходжень від солідарних податків на розвиток освіти і медицини, І.І.Петрункевич запропонував здійснити комплекс реформ економічного характеру: організацію розгалудженої системи ощадно-позичкових товариств у провінції, створення мережі кас дрібного кредиту для селянства, початок процесу відкриття землевласницького училища для селянства – осередку фундаментальної аграрної науки та інструменту для досягнення прогресу інтенсивного виробництва селянина-фермера; 4) з метою інвентаризації усього економічного потенціалу повіту, політик категорично наполягав на необхідності запровадження статистичних досліджень господарського комплексу, шляхом створення при земстві спеціального статистичного органу з професійними статистиками. Цей захід, поряд з формуванням штату професійних земських учителів і лікарів, стимулював появу земської статистичної служби, що було практичним втіленням ідеї про формування потужного осередку виключно земських службовців – ‚‚третього елементу’’.
У Чернігівському губернському земстві І.І.Петрункевич оприлюднив комплекс авторських реформ, спрямованих на прогрес життєдіяльності усієї громади Чернігівської губернії. Скажімо, були озвучені слідуючі заходи: 1) з метою професіоналізації політичної діяльності земських депутатів, І.І.Петрункевеич запропонував впровадження фінансової винагороди праці земських гласних; 2) для ліквідації продовольчої кризи у губернії, політик категорично наполягав на системному зниженні викупних платежів тимчасовозобов’язаних селян, з обов’язковим врахуванням ступеню якості і прибутковості земельних наділів; 3) політик ініціював зміни у пенсійному забезпеченні представників земства: І.І.Петрункевич був прихильником емеритарного забезпечення виключно невиборних осіб, адже виборні персони і так мали достатні матеріальні ресурси у вигляді виборчого цензу. Така постановка питання забезпечувала повноцінне фінансування штату земських службовців як на рівні повіту, так і губернії; 4) з метою запобігання поширення процесів пролетаризації селянства, І.І.Петрункевич категорично наполягав на всебічній допомозі державних установ і земств у проблемі переселення селянства. Політик озвучив комплекс заходів, які, на його переконання, полегшували б міграційні процеси: надавання земським управам прав на пошук вільних земель і укладання відповідних договорів, запровадження комплексу пільг по виплаті податкових недоїмок селянства, здійснення рішучої і системної переоцінки земельних наділів селян, які вийшли з кріпосної залежності; 5) для стимуляції розвитку ремісництва у губернії, діяч ініціював відкриття і земський патронаж ремісничого училища у Чернігові; 6) І.І.Петрункевич запропонував авторський проект реформування податкової системи губернії, який передбачав введення неоподаткованого земельного мінімуму для селянства та прогресивну систему податкоутворення, де основним принципом впроваджувалась ідея залежності величини податків від величини земельних володінь, їх якості та прибутковості.
Беручи участь у роботі Чернігівського губернського зібрання дворянства, І.І.Петрункевич акцентував свою діяльність на проблемах модернізації та пристосування дворянської корпорації до нових, пореформених реалій дійсності – капіталістичної трансформації Російської імперії. Політик запропонував створення губернської хіміко-аграномічної станції, яка б стала науковою базою для переведення дворянських господарств на капіталістичні форми виробництва, тим самим уникаючи процесів розорення та банкрутства маєтків аристократії. Особливу увагу діяч звертав на численні факти службових зловживань та проявів корупції у дворянському середовищі, зокрема у сфері розмежування земельного фонду Чернігівської губернії. І.І.Петрункевич категорично наполягав на всебічному вивченні процесів межування, з метою віднайдення механізмів, які б унеможливили брутальне нехтування частиною дворянства прав інших земельних власників, з інших соціальних верств. Значним досягненням стало й те, що завдяки принциповій позиції партії І.І.Петрункевича, бюджетні кошториси дворянських зібрань почали формуватися по аналогії з земськими, а процедури оподаткування поширились на усі види дворянського майна.
Під час судової діяльності в установах мирового суду, І.І.Петрункевич проявив себе як ліберально-демократично налаштований правник і суддя, для якого закон, права і свободи людини були найвищими пріоритетами у діяльності. І.І.Петрункевич вбачав у мирових судах вагому складову місцевого самоврядування, оскільки вони безпосередньо забезпечували правове врегулювання більшості проблем життєдіяльності провінції. Принципово не сприймаючи національної та станової нерівності, І.І.Петрункевич завжди керувався фундаментальними принципами лібералізму про рівноправ’я усіх станів суспільства, і судові рішення приймав виключно по суті справ, намагаючись демократизувати життя громад через справедливі судові рішення. Зазначимо, що й у справах державного значення, політик намагався дистанціюватись від незаконного адміністративного впливу влади, стверджуючи принцип розмежування судової та виконавчої гілок влади.
У четвертому розділі ,,Суспільно-політична діяльність І.І.Петрункевича (1878-1879)’’ досліджена політична діяльність діяча, яка мала загальноімперське значення. На третьому етапі своєї діяльності, який тривав з жовтня 1878 по квітень 1879 рр., І.І.Петрункевич перейшов до публічної опозиційної політичної діяльності, нелегальної за методологією, але легалізованої самим суспільством. Змістом цього етапу були системні спроби І.І.Петрункевича у справі координації та консолідації прогресивних та опозиційних політичних течій, зокрема націонал-патріотичного характеру (жовтень-листопад 1878р.); процеси перемовин з представниками радикальної опозиції – революціонерів-народників (грудень 1878р.); намагання об’єднання демократичної інтелігенції та представників провідних мас-медіа (грудень 1878р.).
Особливої уваги заслуговує діяльність політика як організатора та ідеолога земсько-ліберального руху у Російській імперії. ‚‚Черниговский адрес’’ (січень 1879р.), безпосереднім автором якого був політик, став одним з перших, публічних проявів політичної опозиційності земств до самодержавства, де конструктивній критиці піддавалась урядова політика у багатьох сферах життя країни. Брошура І.І.Петрункевича ‚‚Ближайшие задачи земства’’ (лютий 1879р.), по суті, стала першим програмним документом земської опозиції у Російській імперії, змалювала контури політичної платформи ліберального руху на загальнодержавному рівні. Перший земський з’їзд (квітень 1879р.), організатором якого став політик, засвідчив наявність об’єднавчого потенціалу опозиційних сил та необхідності досягнення спільної політичної мети – встановлення конституційного ладу. Виходячи з вищезазначеного, ми маємо можливість змалювати авторську концепцію І.І.Петрункевича політичного реформування країни. У лаконічному вигляді, політична реформа зводилась до встановлення конституційної монархії, запровадженні парламентаризму, найширшого системного розвитку місцевого самоврядування як органів влади на рівні провінції, лібералізації громадського життя та відносин.
Проведене нами дослідження дозволяє визначити особистий внесок І.І.Петрункевича в організацію та розвиток земсько-ліберального руху. Політик був лідером земського руху у загальноімперському масштабі. Основною особливістю внеску політика було те, що І.І.Петрункевич проявив себе і як талановитий організатор, і як ідеолог радикального лібералізму. Політик заявив про себе як про лідера земського руху, здатному генерувати ідеї та акумулювати їх у програмні документи, а також виявити себе у якості ініціатора роздрібнених ліберальних акцій земств. Політик ініціював цілу низку земських суспільно-політичних акцій, основна мета яких полягала у необхідності розширення повноважень та функцій органів місцевого самоврядування; їх всебічної демократизації, шляхом впровадження виборчих норм всестановості; наближення земських установ ближче до населення. Діяч наполягав на необхідності об’єднання земств на загальнодержавному рівні, категорично відстоював нагальну необхідність участі представників земств у законотворчій діяльності на рівні держави.
У царині політичної діяльності, І.І.Петрункевич відносився до течії лібералів – конституціоналістів, які виступали за комбіновані форми політичної боротьби, у тому числі й нелегальні, і які категорично відкидали усі форми і методи революційного опору. Головним інструментом у політичній боротьбі І.І.Петрункевич вважав громадську думку, яка повинна здійснювати системний, методологічний і постійний тиск на владу. Слід відзначити роботу політика по створенню єдиної загальноземської організації, яка б брала участь у визвольному політичному русі.
|
