ПОЛІТИКА США ТА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ СТОСОВНО ОБ’ЄДНАННЯ НІМЕЧЧИНИ (1989-1990 РР.)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет, об’єкт, мета, дослідницькі завдання, хронологічні та територіальні рамки дослідження, наукова новизна, практичне значення та апробація результатів дисертації.

У першому розділі «Історіографія, джерельна база та теоретичні засади дослідження» проаналізовано стан наукової розробки проблеми, охарактеризовано джерельну базу та теоретико-методологічні засади дослідження.

Історіографія дослідження. При загальному зверненні в українській історіографії до проблем об’єднання Німеччини (дослідження А.І. Кудряченка, А.Ю. Мартинова та ін.¹) питання міжнародного врегулювання німецького об’єднання досі залишається поза увагою істориків. Дисертації Д.М. Лакішика, А.М. Каракуца² відкрили вивчення зовнішньополітичної сторони об’єднання Німеччини. Однак питання розробки та реалізації політики адміністрації Дж. Буша-ст. щодо об’єднання Німеччини, впливу на неї з боку Конгресу, громадськості та академічних кіл досі потребують ретельного аналізу. Вагомі здобутки зроблені Т.О. Гогунською, В.Ю. Крушинським, Н.Л. Яковенко³ та ін. в сфері вивчення євроінтеграційної політики Великої Британії в ХХ ст. Разом з тим проблема формування політики кабінету М.Тетчер стосовно об’єднання Німеччини у 1989-1990 рр. потребує окремого ґрунтовного наукового дослідження.

Звернення до американської історіографії дозволяє констатувати наявність численних досліджень, присвячених розвитку американо-німецьких відносин та революційним подіям в Німеччині, їх наслідкам зокрема⁴. Привертає

______________________________

1. Кудряченко А. І. Європейська політика Федеративної Республіки Німеччини (1970-1991рр.). — К., 1996; Мартинов А. Ю. Об'єднана Німеччина: від «Боннської» до «Берлінської» республіки (1990- 2005 рр.). — К., 2006; Крушинський В. Ю., Кривонос Р. А. Об’єднання Німеччини // Міжнародні відносини та світова політика / В. Ю. Крушинський, Р. А. Кривонос. — К., 2010. — С. 365—405 та інші.

2. Лакішик Д. М. Німеччина в європейській політиці США кінця 80-х – 90-ті роки XX ст. : автореф. дис… канд. іст. наук. — К., 2002; Каракуц А.М. Політика великих держав щодо об’єднання Німеччини (1989-1994 рр.) : автореф. дис… канд. іст. наук. — Донецьк, 2011.

4.  Гогунська Т. О. Формування та реалізація зовнішньополітичних принципів кабінетів М.Тетчер на європейському та американському напрямках (1979-1990 рр.) : автореф. дис… канд. іст. наук. — О., 2003; Крушинський В. Ю. Британська Європа чи європейська Британія: Великобританія в європейських інтеграційних процесах. — К., 2003; Яковенко Н. Л. Європейська інтеграційна політика Великої Британії та міжнародні чинники її формування (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.) : автореф. дис… докт. іст. наук. — Донецьк, 2005 тощо.

5.  Denison A. German Foreign Policy and Transatlantic Relations since Unification // German Politics. —

увагу тенденція піднесення авторами ролі американської дипломатії до рівня визначної, центральної в процесі об’єднання Німеччини (в роботах М. Бешлосса, Т. Джадда⁵ тощо). Приділяючи особливу увагу діяльності Дж. Буша-ст. на зовнішній арені, прояву його лідерських якостей в переломні 1989-1990 рр., в американській історіографії залишаються поза увагою питання розробки курсу щодо об’єднання Німеччини, наявності підтримки позиції президента з боку конгресменів, громадськості. Звернення до британського курсу в працях американських істориків відбувалося в рамках загального описання дипломатичного врегулювання «німецького питання». Основний акцент робився на позицію М. Тетчер без уточнення процесу формування політики та альтернативних підходів в уряді⁶.

У британській історіографії об’єднання Німеччини існує невелика кількість робіт, об’єктом дослідження яких була політика Великої Британії щодо цього процесу. Серед існуючих праць слід відмітити тенденцію ототожнення британської політики у відношенні до об’єднання Німеччини з позицією прем’єр-міністра М. Тетчер без акцентування уваги на дещо іншу позицію Форін офісу (роботи Л. Річардсона, Л. Кеттенакера⁷ тощо). І до тепер проблема міжнародного врегулювання німецького об’єднання в британській історіографії вимагає вивчення не лише особистої позиції прем’єр-міністра М. Тетчер, але й визначення внеску інших членів зовнішньополітичної системи Великої Британії.

Висвітлення проблем німецького об’єднання знаходить місце в численних працях німецьких істориків⁸.^.Політика США щодо німецького об’єднання була предметом наукового аналізу Й. Йоффе, Е. Кнаппе, В. Шмісе⁹ та ін. Історики, відмічаючи особливості прийняття рішень щодо німецького об’єднання часів адміністрації Дж. Буша-ст., звернули увагу на позиції з проблемних питань РНБ, Держдепартаменту. Однак ставлення до об’єднання ФРН та НДР з боку конгресменів не мало достатнього висвітлення в роботах згаданих авторів. На противагу К. Якішу більшість німецьких дослідників, серед яких А. Бірке, В. Вайденфельд та інші, акцентували увагу на скептичному ставленні М. Тетчер як  найбільш  занепокоєного  серед  західних  лідерів  політика 

_______________________________

2001. — Vol. 10. — Issue 1. — Р. 155—176; Anderson J. From the Bonn to the Berlin Republic: the Twentieth Anniversary of the German Unification // German Politics and Society. — 2010. — Vol. 28. — № 1. — P. 1—9 та інші.

6. Beschloss M. At the highest levels : the inside story of the end of the cold war. — Boston, 1993; Judt T. New Germany, Old NATO // New York Review of Books. — 1997, May 29. — P. 38 тощо.

7. Neckermann P. The unification of Germany, or, The anatomy of a peaceful revolution. — NY, 1991.

7. Richardson L. British State Strategies after the Cold War // Keohane R. After the Cold War. — Cambridge, MA, 1993. — P. 127—154; Kettenacker L. Britain and German Unification, 1989/90 // Larres Kl. Uneasy Allies. — Oxford, 2000. — P. 99—123.

8. Kaiser K. Deutschlands Vereinigung : die inte
ationalen Aspekte. — Bonn, 1991. — 383 s.; Der Preis der Einheit. Eine Bilanz. — München, 2000; Hartwich O. After the Wall: 20 Years on // Policy. — 2010. — Vol. 25. — № 4. — Р. 8—11 та інші.

9. Joffe J. Putting Germany Back Together: The Fabulous Bush and Baker Boys // Foreign Affairs. — 1996. —№ 1. — P. 164—175; Knappe J. Die USA und die deutsche Einheit. Amerikanische Deutschlandpolitik im Kontext von veröffentlichter und öffentlicher Meinung 1989/90. — München, 1996; Schmiese W. Fremde Freunde : Deutschland und die USA zwischen Mauerfall und Golfkrieg. — München, 2000 та інші.

до перспективи німецького об’єднання¹⁰. На сьогоднішній день однак залишається потреба написання комплексної роботи щодо розробки політики великих держав стосовно німецького об’єднання.

Основною проблематикою досліджень польських істориків було питання непорушності польсько-німецьких кордонів по Одеру-Нейсе. Юристи та історики у своїх численних роботах¹¹ обґрунтовували необхідність участі польських дипломатів у міжнародних переговорах «2+4» з метою закріплення незмінності існуючих кордонів. Особливості американського та британського підходів до німецького об’єднавчого процесу мають досить фрагментарне відображення в публікаціях польських істориків¹².

Російська історіографічна спадщина представлена значною кількістю робіт германістів, що займаються вивченням різних аспектів об’єднання ФРН та НДР, приділяючи увагу тому, наскільки в процесі об’єднання Німеччини були враховані національні інтереси Росії¹³. В контексті досліджуваної проблеми викликає інтерес дисертація Є.М. Єсіна¹⁴. Однак автор недостатньо висвітлив роль адміністрації президента та Конгресу США у процесі формування нових підходів в зовнішній політиці країни. В пострадянський період побачили світ монографії дослідників-британістів С.П. Перегудова, Н.К. Капітонової, О.А. Громика¹⁵, які значно поширили розуміння зовнішньої політики кабінету М.Тетчер та її послідовників. Однак в російській історичній науці досі немає ґрунтовних досліджень британо-німецьких відносин в контексті німецького об’єднання.

Джерельна база. До написання дисертації залучені такі види письмових джерел: законодавчі акти, діловодна документація, актові джерела, документи особистого походження, публіцистика, періодичні видання, статистика.

Серед законодавчих актів до аналізу були залучені, наприклад, резолюції бундестагу стосовно польського кордону від  08.03.1990 та резолюції  21.06.1990 парламентів ФРН та НДР про

_______________________________

10. Jackisch Kl.-R. Eise
gegen die Einheit : Margaret Thatcher und die deutsche Wiedervereinigung. — Frankfurt, 2004; Birke A. Grossbritannien und die deutsche Einheit. — Coburg, 1991; Geschichte der deutschen Einheit in vier Bänden. — Stuttgart, 1998. — Bd. 4. Außenpolitik für die deutsche Einheit : Die Entscheidungsjahre 1989/90 / We
er Weidenfeld. — 1998. — S. 131—133.

11. Antonowicz L. Easte
Border of Poland from the view-point of the inte
ational law // Stosunki międzynarodowe. — 1992. —T. 16. —– P. 17—23; Barcz J. Udział Polski w konferencji "2+4" : aspekty prawne i proceduralne. — Warszawa, 1994; Malinowski K. W cieniu zjednoczenia Niemiec. Spór o potwierdzenie granicy polsko-niemieckiej // Przegląd zachodni. — 1997. — № 2. — S. 39—68 тощо.

12. Hatys S. Stany Zjednoczone wobec jedności Niemiec // Zeszyty Niemcoznawcze PISM. — 1990. —

№ 4. — S. 71—83; Gołembski F. Polityka zagraniczna Wielkiej Brytanii w latach dziewięćdziesiątych // Sprawy Międzynarodowe. — 1995. — №2. — P. 41—54 тощо.

13. Павлов Н. В. Объединение, или Рассказ о решении германского вопроса с комментариями и отступлениями. — М., 1992; Александров В. В. Объединение Германии и провал германской политики советского руководства. — М., 1995; Андреев Е. В. Политико-дипломатические аспекты объединения Германии в конце XX века : дисс. … канд. ист. наук. — М., 2006; Ахтамзян А. А. Объединение Германии. Обстоятельства и последствия: очерки. — М., 2008; Германия. Вызовы ХХІ века / Под ред. В.Б. Белова. — М., 2009; Полынов М. Ф. М.С. Горбачев и объединение Германии // Новейшая история России. — 2011. — № 1. — С. 201—215 тощо.

14. Есин Е. Н. Политика США в отношении Германии (1989-1991 гг.) : дисс. … канд. ист. наук. — М., 1993.

15. Перегудов С. П. Тэтчер и тэтчеризм. — М., 1996; Капитонова Н. К. Приоритеты внешней полити-

польсько-німецькі кордони¹⁶.

Одним з різновидів діловодної документації є стенограми та протоколи засідань державних органів. При написанні дисертації автор спирався на неопубліковані матеріали «Запису зібрань та дебатів 101-го Конгресу США»¹⁷. Дане зібрання відображає щоденну роботу обох палат Конгресу, що включає значну кількість джерел, які можна згрупувати наступним чином: стенограми обговорень в Палаті представників, Сенаті, так зване «доповнення зауважень» (тексти статей, промов, висловлених конгресменами за межами Конгресу, які торкалися теми обговорення). В процесі дослідження автор звертався до матеріалів слухань підкомітету зі справ Європи та Близького Сходу Комітету закордонних справ Палати представників, Комітету з міжнародних відносин Сенату, Комітету з питань збройних сил Сенату, Комісії з безпеки та співробітництва в Європі Конгресу США¹⁸.

Розглядаючи британські парламентські документи, слід відзначити певну специфіку цієї сукупності джерел. Багатотомні «Парламентські дебати»¹⁹ сесій 50-го парламенту Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії містять в собі 3 частини: стенограми обговорень Палати общин або Палати лордів, так звані усні і письмові питання та відповіді. Автором були залучені до вивчення матеріали засідань комітетів обох палат парламенту Великої Британії та доповіді комітету іноземних справ, оборонного комітету, комітету казначейства та державної служби палати общин, спеціального комітету з європейської спільноти палати лордів²⁰.

Привертають увагу офіційні публікації промов королеви Великої Британії перед парламентом²¹, виступів президента США²², огляди діяльності Держдепартаменту та Форін офісу в офіційних виданнях даних органів влади²³.

__________________

ки Великобритании (1990-1997 гг.). — М., 1999; Великобритания. Эпоха реформ : [монография] / под ред. Ал. А. Громыко. — М., 2007 та інші.

16.     Entschliessung des Deutschen Bundestages zur deutsch-polnischen Grenzfrage. 8 März 1990// Materialien zu Deutschland fragen: Politiker u. Wissenschaftler nehmen Stellung, 1989-1991. – Bonn, 1991. –S. 56-57; Gleichlautende Entschliessungen des Deutschen Bundestages und der Volkskammer der DDR zur deutsch-polnischen Grenze am 21. Juni 1990// Materialien zu Deutschland fragen: Politiker u. Wissenschaftler nehmen Stellung, 1989-1991. – Bonn, 1991. –S. 75.

17.     Congressional Record Proceedings and debates of the 101^st Congress. – NY, 1990.

18.     Напр., Roundtable Discussion on Recent Development in East Germany. 101 US Congress. House of Representatives. Committee on Foreign Affairs. Subcommittee on Europe and the Middle East. November 21, 1989. - Wash., 1990 та інші.

19.     Parliamentary Debates (Hansard). House of Commons. Vol. 146, 155, 157 (session 1988-1989); 162-164, 166-168, 170-172, 174, 176-178 (session 1989-1990) – L., 1990; The Parliamentary Debates (Hansard). House of Lords. Vol. DXIV, DXXI. – L., 1990.

20.     Напр., House of Commons. Session 1989-1990. Foreign Affairs Committee. Fourth Report. German unification: some immediate Issues. Report, together with the Proceedings of the Committee and Minutes of Evidence. 27 June 1990. - HC335 та інші.

21.     Her Majesty’s most gracious speech to both houses of parliament. Delivered on Wednesday, 7^th November, 1990. – L.: Her Majesty’s Stationery Office, 1990.

22.     Public Papers of the Presidents of the United States. – George Bush. – 1989-1990; Weekly Compilation of Presidential Documents. – 1989-1990.

23.     Department of State Bulletin. – 1989. – Vol. 89; Survey of Current Affair. – 1989. – Vol.19; 1990. – Vol. 20.

Окремий різновид діловодної документації складають дипломатичні документи. В роботі використані джерела з фондів Архіву Міністерства закордонних справ Республіки Польща, Архіву Канцелярії Прем’єра Республіки Польща, архіву Горбачов-Фонду, Архіву канцелярії федерального канцлера ФРН, документи Форін офісу та Кабінету Великої Британії, видані в археографічних збірниках²⁴ в контексті проблеми німецького об’єднання. Доступ дисертанта до довідкової системи розсекречених документів США в Лондонській школі економіки і політичних наук (м. Лондон) надав можливість ознайомитися з відкритими документами Білого дому, Держдепартаменту, ЦРУ, РНБ щодо «німецького питання» до 1981 р.²⁵.

В дисертаційному дослідженні автор звертався до такого різновиду публічно-правових актових джерел як міжнародні договори, в яких були закріплені фінальні рішення переговорів учасників міжнародного врегулювання німецького об’єднання у форматі «2+4»²⁶.

Опубліковані джерела особистого походження (листи Дж. Буша, щоденники А. Кларка, мемуари Дж. Буша, Б. Скоукрофта, Б.Дж. Бейкера, К. Райс, М. Тетчер, Н. Рідлі, Г. Коля, М. Горбачова²⁷ тощо) відобразили ставлення політиків і дипломатів-учасників переговорних процесів стосовно об’єднання Німеччини і політики США та Великої Британії щодо цього питання.

Наступну групу джерел представляє публіцистика. Доречно згадати в цьому відношенні публікації Дж. Бейкера, В. Уолтерса, Р. Блеквілла²⁸ з оглядом американської дипломатії в питанні об’єднання Німеччини.

При написанні дисертаційного дослідження автором було залучене широке коло періодичних видань²⁹ США та Великої Британії, які разом зі статистичними матеріалами³⁰ надали можливість дослідити громадську думку США та Великої Британії щодо німецького об’єднання.

_________________________

24.     Polska wobec zjednoczenia Niemiec 1989-1991. Dokumenty dyplomatyczne/ Red. Borodziej W. — Warszawa, 2006; Михаил Горбачев и германский вопрос : сборник документов, 1986-1991. — М., 2006; Dokumente zur Deutschlandspolitik. Deutsche Einheit Sonderedition aus den Akten des Bundeskanzleramtes 1989/90. — Bearbeiten von Hanns Jürgen Küsters. — München, 1998. Documents on British Policy Overseas. — L, 1984. — Series III, Vol. VII: German Unification, 1989-1990 / Ed. by Patrick Salmon, Keith Hamilton, Stephen Robert Twigge. — 2010.

25.     Напр., Policy Planning Council report regarding the U.S. position on East and West German reunification. Report. Department of State. CONFIDENTIAL. Aug 10, 1964. Date Declassified : Sep 23,

1998. — Reproduced in Declassified Documents Reference System. — Farmington Hills, Mich., 2009. — Document Number : CK3100501042 та інші.

26.     Vertrag zwischen der Bundesrepublik Deutschland und der Deutschen Demokratischen Republik über die Herstellung der Einheit Deutschlands (Einigungsvertrag), unterzeichnet in Ost-Berlin am 31, August 1990 // Europa-Archiv. – 1990. – Folge 20. – D. 515-536 та інші.

27.     Bush G. All the best: My life in letters and other writings. – N.Y., 1999; Буш Дж., Скоукрофт Б. Мир стал другим. – М., 2004; Baker J.A. The politics of diplomacy: revolution, war and peace, 1989-1992. – NY, 1995; Zelikow Ph., Rice C. Germany Unified and Europe Transformed. A study in Statecraft. – Cambridge, MA, 1995; Thatcher M. The Downing Street Years, 1979-1990. – L., 1993; Thatcher M. The path to power. – L., 1995; Ridley N. My style of Gove
ment. The Thatchers Years. – L., 1991 та інші.

28.     Blackwill R. Deutsche Vereinigung und amerikanische Diplomatie// Aussenpolitik. – 1994. - №3. – S. 211-225 та інші.

29.     Observer, Sunday Telegraph, Sunday Times, The Daily Telegraph, The Financial Times, The Guardian, Economist, New York Times, Newsweek, Time, Foreign Affairs, Foreign Policy, Inte
ational Affairs, Politics today, Survival, The World Today та інші.

30.     Gallup Political Index. Report No. 351. November 1989. — L.: Social Surveys (Gallup Poll) LTD,

Теоретичні засади дослідження. Багатовимірність та складність проблематики даного дисертаційного проекту зумовили методологію дослідження, що базується на загальнонаукових принципах пізнання - принципі об’єктивності, історизму, багатофакторності, всебічності. Зазначені принципи реалізувалися в роботі через застосування загальнонаукових та конкретно-історичних методів дослідження. Серед методів, на які спирався автор при написанні дисертаційного дослідження, були такі методи теоретичного дослідження: історичний, логічний, методи сходження від абстрактного до конкретного та від конкретного до абстрактного з використанням загальних прийомів аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння, індукції та дедукції. Серед спеціально-історичних методів в дослідженні використовувались історико-порівняльний, історико-генетичний, історико-системний, проблемно-хронологічний, діахронний методи.

У другому розділі дослідження – «Німецьке питання» в зовнішній політиці США та Великої Британії (середина 1940-х – друга половина    1980-х рр.) надається узагальнююча характеристика еволюції зовнішньополітичного курсу США та Великої Британії у зазначений період.

У дисертації підкреслено існування альтернативних проектів вирішення «німецького питання» в керівних колах США та Великої Британії протягом Другої світової війни. Вважаючи за необхідне покарати країну та позбутися можливості відродження нових агресивних поштовхів з цієї частини Європи, фахівці обох країн висували численні варіанти вирішення даної проблеми. В арсеналі обох країн були плани щодо збереження єдності та поділу країни (кількість новостворених частин в яких варіювалася в залежності від історичних, економічних та релігійних чинників), які мали реалізуватися за рахунок підтримки місцевих децентралістських тенденцій чи військовим шляхом. Розстановка сил та погіршення стосунків між союзниками на кінець війни призвели до корекції поглядів західних дипломатій щодо «німецького питання» та зняття з порядку денного проблеми поділу Німеччини, збереження єдності якої почалося розглядатися як можлива противага «радянському фактору».

Розвиток міждержавних стосунків у повоєнні роки між союзниками по антигітлерівській коаліції, проголошення «холодної війни» дають можливість зазначити, що доля Німеччини була розмінною картою в політиці держав, і за поділ країни несуть відповідальність як країни Заходу, так і СРСР. Конфронтаційне мислення політиків Сходу і Заходу та їх геополітичні інтереси в регіоні не дозволили шукати компромісні рішення, результатом чого стали згортання роботи Контрольної ради, Берлінська криза, неприйняття мирного договору з Німеччиною та розкол держави на дві частини – ФРН та НДР у 1949 р. США у повоєнний період спрямовували свою політику на підтримку європейських інтеграційних процесів та участь ФРН в західноєвропейських об’єднаннях. Особливе побоювання німецького націоналізму з боку керівництва США та

________________________________

1989. — 29p.; Euro-Barometer: Public Opinion in the European Community. — No34. — Vol. 1: Report. – Brusseles: Commission of the European Communities, 1990. — 161p. та ін.

намагання створити «санітарний кордон» проти поширення комунізму зі Сходу сприяли формуванню щодо Німеччини, за визначенням В. Хенрідера, політики «подвійного стримання».

В період з 1949 р. по 1961 р. Німеччина сприймалася країнами Заходу як непряма загроза, що могла стати реальною в разі повного переходу на бік супротивника. Дотримуючись політики «подвійного стримання», офіційні кола США та Великої Британії активно підтримували курс на посилення політичних, економічних, військових зв’язків із Заходом. В даний період країни виступали не стільки проти об’єднання Німеччини, скільки проти об’єднання перед винайденням шляхів «прив’язування» Німеччини до західного табору.

З возведенням Берлінської стіни в 1961 р. розпочався період, коли офіційні кола США та Великої Британії, визнаючи неможливість випрацювання спільного узгодженого рішення щодо німецького об’єднання з тогочасним СРСР, дотримувалися тактики участі в розв’язанні «невеликих» політичних проблем, підтримки «східної політики» ФРН та традиційних риторичних заяв щодо німецького об’єднання з метою пропаганди.

У третьому розділі – «Офіційна позиція урядів США та Великої Британії щодо об’єднання Німеччини (1989-1990 рр.)» висвітлено ставлення урядових кіл США та Великої Британії щодо трансформаційних змін в центрально-східноєвропейському регіоні та початок розробки нового курсу щодо Німеччини до листопада 1989 р., простежено еволюцію курсу, особливості підходів щодо основних зовнішньополітичних проблем німецького об’єднання ключових розробників зовнішньої політики США та Великої Британії наприкінці 1989-1990 рр., охарактеризовано процес реалізації розробленої політики в переговорному процесі в форматі зустрічей «2+4».

Оцінюючи зміну в зовнішньополітичному курсі СРСР, перспективи демократичних перетворень у країнах Східної Європи, в березні 1989 р. в Вашингтоні була запропонована нова політична концепція у відношенні до Європи і Німеччини, в якій ключову роль відігравало питання об’єднання Німеччини. Не дивлячись на існуючі розбіжності між фахівцями Держдепартаменту та РНБ щодо потреби виявляти ініціативу в розгляді «німецького питання», існувала загальна думка, що ФРН необхідно приділяти більше уваги, перетворюючи її на центральний фактор європейської політики. Результатом досягнутого консенсусу між структурами стало рішення, що США на міжнародній арені самостійно не мали ставити питання об’єднання Німеччини, проте мали підігрівати зацікавленість до його вирішення «ритуальними заявами про підтримку об’єднання Німеччини мирним шляхом в інтересах свободи».

Британське керівництво на початку 1989 р. ставило під сумнів реалізацію нових задекларованих зовнішньополітичних принципів СРСР. Існуючі в Форін офісі аналітичні огляди європейських подій відкидали можливість кардинального швидкого припинення розділу Європи, не кажучи про можливе німецьке об’єднання. Необхідність розробки нового курсу щодо «німецького питання» в британських офіційних колах почали наголошувати лише влітку 1989 р. у зв’язку з посиленням еміграційної кризи в НДР, публічними виступами Г. Коля 22 серпня, 5 вересня 1989 р., під час яких зазначалося, що німецьке питання повертається на міжнародний порядок денний.

На момент падіння Берлінської стіни 9 листопада 1989 р. вже була відчутна розбіжність у позиціях прем’єр-міністра та посадовців Форін офісу. Якщо зовнішньополітичне відомство займало вичікувальну тактику з послідовним визнанням права німців на самовизначення (в тому числі об’єднання ФРН та НДР), то М. Тетчер в цей час не розглядала питання німецького об’єднання актуальним. На думку британського лідера в НДР необхідно було сформувати «справжню багатопартійну демократію» шляхом поступових змін у східнонімецькому суспільстві, що сприяло б збереженню стабільності в Європі і само по собі було б великим досягненням.

Після падіння Берлінської стіни на підставі оцінок експертів американські офіційні кола дотримувалися обережної публічної лінії – підтримували німецьке самовизначення, яке могло призвести до єдності, але робили це без тиску, щоб не хвилювати СРСР і не «забігати вперед німців». В цілому розділяючи подібну тактику, британські дипломати втім мали ще прикладати зусиль, щоб пом’якшити реакцію німецького населення на критичні зауваження прем’єр-міністра Великої Британії щодо проблеми німецького об’єднання.

Виступ федерального канцлера Г. Коля 28 листопада 1989 р. з «Програмою 10 пунктів», що передбачав винесення «німецького питання» на порядок денний західнонімецькою стороною, змінив підхід американських та британських офіційних кіл щодо німецького об’єднання. На початок грудня 1989 р. американська адміністрація перейшла до більш активної фази своєї політики – відкритої підтримки німецького об’єднання. Розроблений експертами Держдепартаменту Д. Россом та Ф. Фукуямою проект «Як поводитися з питанням німецької єдності» заклав підвалини подальшого американського курсу щодо німецького об’єднання: німецьке самовизначення мало бути досягнуто без упередженості щодо його результатів; об’єднання мало пройти з урахуванням існуючих обов’язків Німеччини перед НАТО і в більш інтегрованому європейському співтоваристві; в інтересах загальної європейської стабільності рух в напрямку об’єднання мав бути мирним, поступовим та послідовним; в питанні про кордони США мали й надалі підтримувати принципи Гельсінського Заключного Акту.

Проголошення Г. Колем «Програми 10 пунктів» 28 листопада 1989 р. отримало критичну оцінку британського прем’єр-міністра. Щоб заблокувати, а пізніше уповільнити процес німецького об’єднання, прем’єр-міністр Великої Британії спрямувала свою увагу на створення коаліції Велика Британія – Франція - СРСР. Однак невдалі спроби британського лідера утворити коаліцію погіршувалися відсутністю підтримки в середині країни. Під час Чекверського семінару 27 січня 1990 р. експерти Форін офісу принципово відстояли курс на підтримку німецького об’єднання на підставі проекту «Німецьке питання», що знаходився в одному ключі з раніше запропонованими «4 пунктами» американської адміністрації.

Потреба врегулювання зовнішніх аспектів німецького об’єднання знайшла підтримку в рішенні офіційних кіл США та Великої Британії провести зустрічі керівництва держав в форматі «2+4» (ФРН та НДР з чотирма країнами-переможницями). Ототожнення британської позиції з формулою «4+0», що є традиційним при розгляді даної проблеми в історіографії, не підтверджується розсекреченими архівними документами.

В той час як до складу американської делегації входили представники і Державного департаменту, і РНБ США, то британська делегація на переговорах «2+4» на офіційному рівні складалася з ключових фахівців з «німецького питання» саме Форін офісу, що дозволило британським представникам конструктивно брати участь у вирішенні проблемних питань.

Четвертий розділ «Ставлення суспільно-політичних кіл до офіційного курсу США та Великої Британії стосовно об’єднання Німеччини (1989-1990 рр.)». Заважаюча та пізніше уповільнююча тактика М. Тетчер протягом 1989-1990 рр. зустрічала серйозні критичні зауваження з боку не лише опозиції, однак і членів консервативної партії. В обох палатах парламенту робилися заклики до переходу прем’єр-міністра до більш конструктивного курсу щодо об’єднання Німеччини. Не дивлячись на те, що «стартові позиції» М. Тетчер в парламенті були значно міцнішими порівняно з позицією Дж. Буша-ст. в Конгресі, в якому в обох палатах більшість мали представники Демократичної партії, підтримку офіційного курсу голови виконавчої влади відмітимо саме у США. Виходячи з тривалої підтримки США ідеї німецького об’єднання та конструктивної політики президента Дж. Буша-ст. на міжнародній арені, депутати обох палат Конгресу підтримували офіційний курс республіканської адміністрації. Представники ж законодавчої влади Великої Британії підтримували в більшості своїй курс, що проводив Форін офіс відносно об’єднання Німеччини.

Порівнюючи результати опитування громадської думки Великої Британії та США, слід відзначити, що в США відсоток прихильників німецького об’єднання з моменту падіння Берлінської стіни до врегулювання зовнішніх аспектів німецького об’єднання був значно вищий, аніж у Великій Британії (з 67% - «рівень консенсусу» (за схемою Т. Грехема) в листопаді 1989 р. до 90% - «майже одностайна думка» в жовтні 1990 р.). Такі високі показники свідчать про те, що громадські кола США протягом всього періоду вирішення «німецького питання» у 1989-1990 рр. активно підтримували курс адміністрації Дж. Буша-ст., виступаючи надійною опорою для президента на зовнішньополітичній арені.

Сприйняття подій в НДР в листопаді 1989 р. громадянами Великої Британії відрізнялося від поглядів прем’єр-міністра країни. Переконання М. Тетчер, що німецьке об’єднання не стоїть на порядку денному, не було підтримано більше, ніж половиною опитаних громадян Великої Британії (55%). Позиція громадської думки, яка на цей час була недостатньо переконливою, не могла в значній мірі вплинути на зміну поглядів керівництва країни щодо об’єднання Німеччини. В наступний період розробки і початку реалізації курсу Великої Британії щодо німецького об’єднання (лютий-квітень 1990 р.) результати громадського опитування констатували збільшення відсотка прибічників об’єднання ФРН та НДР (61–64% - «рівень консенсусу»). Слід відзначити, що хоча в цей період відбулися позитивні зміни в позиції прем’єр-міністра країни, погляди громадської думки більше відображали позицію Форін офісу і підкріплювали її з даного питання. На завершальному етапі врегулювання міжнародних аспектів об’єднання Німеччини (восени 1990 р.) позиція громадської думки Великої Британії в підтримку об’єднавчих процесів досягла максимального рівня – 72% («переважаючий рівень»). Підсумовуючи, можна зазначити, що результати громадських опитувань свідчать, що громадськість і офіційні кола країни мали спільне позитивне ставлення до об’єднання Німеччини і не були налаштовані антинімецьки, як це прийнято вважати в історіографії.

Ознайомлення з аналітичними оглядами провідних дослідних інституцій, представників академічних кіл США та Великої Британії свідчить про надання ними значної уваги наслідкам об’єднання Німеччини для перспектив міжнародної безпеки та стабільності в Європі. Занепокоєння частини (в основному британських) фахівців перетворенням Німеччини у перспективі на економічну наддержаву і черговим перемальовуванням мапи Європи контрастує з більшістю позитивних оцінок німецького об’єднання. Як американські, так і британські науковці намагалися довести необхідність підтримки об’єднання ФРН та НДР та переконати політичні кола, громадськість відмовитися від негативного чи критичного сприйняття процесу. Ознайомлення з аналітичними оглядами стосовно проблеми німецького об’єднання в рамках Фонду спадщини «Що може зробити Америка щодо «німецького питання», яке знову переслідує Європу» авторства К. Холмса та «Путівник німецького об’єднання» Дж. Космінскі та Д. Сіея наштовхують на висновок про можливе взяття за основу даних оглядів керівництвом США в процесі розробки своєї політики. Звертаючись до оцінки діяльності М. Тетчер в аналітичних оглядах британських науковців, слід відмітити присутність критичних висновків щодо «німецького курсу» прем’єр-міністра та спекуляцій щодо ролі об’єднаної Німеччини в ЄЕС.