| Краткое содержание: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, хронологічні рамки, територіальні межі, мету і завдання дослідження, з’ясовано наукову новизну й практичне значення дисертаційної роботи, наведено відомості про апробацію одержаних результатів.
У першому розділі «Стан наукової розробки теми та джерельна база дослідження» проаналізовано ступінь вивчення проблеми в історіографії, охарактеризовано джерельну базу дослідження.
У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробки теми» охарактеризовано науковий доробок, який безпосередньо й опосередковано стосується досліджуваної проблеми.
Історіографічну спадщину відповідно до сучасних методологічних підходів, поділено на кілька складових: загальні праці з історії Польщі та історії Волині міжвоєнного періоду, праці з історії туризму Польщі, з історії розвитку туризму у Волинському воєводстві та суміжних із ним галузей, наукові студії з діяльності туристичних та краєзнавчих товариств, дослідження туристичної інфраструктури, історико-краєзнавчі праці тощо. У дисертації також використано наукові роботи теоретико-методологічного характеру, без яких об’єктивне висвітлення досліджуваної теми було б неможливим. Відповідно до характерних ознак, інтерпретацій та концептуальних підходів, увесь комплекс історичної літератури поділено на дві групи: науковий доробок польських дослідників та сучасна українська історіографія.
При характеристиці праць з порушеної у дисертаційній роботі проблеми зазначено, що висвітлення її окремих аспектів розпочалося вже у 1920–1930-х рр. в тодішній періодиці та оглядах краєзнавчої літератури. Найчастіше такі матеріали публікувались у періодичних виданнях «Ziemia» («Земля»), «Ziemia Wołyńskia» («Волинська земля»), «Rocznik Wołyński» («Волинський щорічник»), «Kalendarz Ziem Wschodnich» («Календар Східних земель»), «Rocznik Ziem Wschodnich» («Щорічник Східних земель») та ін.
Більшість праць цього періоду – описового та інформативного характеру, позбавлені критичного аналізу та власного бачення проблеми авторами. Водночас існували й ґрунтовні наукові дослідження, написані на основі різноманітних джерел. Серед останніх найбільшої уваги заслуговують праці В. Гоетля, М. Вегрецького, С. Лещинського та ін.
Роботи післявоєнного періоду відзначаються більш виваженою оцінкою подій, залученням значного масиву джерел, критичним аналізом попередніх напрацювань тощо. Одним із перших польських дослідників історію туризму у Польщі висвітлив у своїй праці З. Кульчицький. Цьому питанню також присвячені монографічні дослідження Є. Гая, М. Лазарек та ін. Питанню діяльності органів державної адміністрації у галузі туризму присвячені праці Л. Бутовського та В. Ренчека, в яких подається аналіз моделей та структур організації туризму, здійснюється їх порівняльний аналіз. Значну увагу розвитку туристичної справи у міжвоєнній Польщі у своїх наукових працях приділили Я. Крас, Є. Хельмецький та ін.
Досить широко у польській історіографії висвітлено проблему діяльності туристичних та краєзнавчих товариств і організацій. Найбільше досліджень присвячено діяльності Польського краєзнавчого товариства. Це дослідження М. Яблонського, К. Єдрейнчика та ін. Діяльність Товариства розвитку Східних земель висвітлив М. Кацпрак.
Єдиним спеціальним дослідженням, присвяченим питанню становища готельної справи в окреслений період є праця польського науковця Я. Пустоли «Напрямки розвитку готельної справи у міжвоєнній Польщі: статистика, просторове розміщення, динаміка, стандарти». Деякі аспекти розвитку готельної справи містяться у працях В. Блащука та М. Мілевської.
Таким чином, у польській історіографії головна увага акцентується на розвитку туризму у Польщі в цілому, а туристична справа у Волинському воєводстві розглядається у контексті загальнодержавного розвитку.
У сучасній українській історичній науці немає жодного спеціалізованого дослідження, у якому була б висвітлена проблема розвитку туризму на території Волинського воєводства у міжвоєнний період. Вивчення зародження і функціонування туризму та туристичної інфраструктури на території Волині активізувалося лише після здобуття Україною незалежності. На сьогодні найпомітніший внесок у висвітлення досліджуваної у дисертаційній роботі проблеми зробили історики та краєзнавці Луцька.
Однією з перших спроб в українській історичній науці висвітлити історію розвитку туризму на Волині стала стаття луцького дослідника В. Дмитрука «Зародження туристичного руху на Волині», в якій автор справедливо зазначив, що зародження туристичного руху на досліджуваній території відноситься до початку 1920-х рр.
Діяльності польських товариств та організацій міжвоєнного періоду, що були причетні до розвитку туризму на території волинського краю, стосуються статті та дисертаційні дослідження О. Завадської, Н. Заставецької та Н. Кінд-Войтюк.
Об’єктивне розкриття теми дисертаційного дослідження було б неможливим без використання робіт теоретичного і прикладного характеру, в яких обґрунтовано теоретико-методологічні завдання історичної регіоналістики. З-поміж таких праць найближче поєднані з темою дисертації наукові роботи, що належать українським науковцям Л. Баженову та Я. Верменич.
Отже, питанню розвитку туризму Волинського воєводства в міжвоєнний період у вітчизняній історіографії приділена незначна увага; переважно – це статті, дотичні до досліджуваної проблематики, а також краєзнавчі дослідження з історії Волині.
Можна стверджувати, що порушені у дисертації питання не знайшли достатнього відображення ні в українській, ні у польській історичній науці. Спеціальні історичні дослідження, які безпосередньо були б присвячені проблемі розвитку туризму на території Волинського воєводства у міжвоєнний період, відсутні.
У підрозділі 1.2 «Джерельна база дослідження» охарактеризовано архівні та опубліковані джерела, а також здійснено їх класифікацію.
Джерельну базу дослідження складають різнопланові джерела, які доцільно поділити відповідно за принципом їх генезису та функціональної спрямованості на 6 груп: 1) нормативно-правові акти вищих органів державної влади Польської республіки та Волинського воєводського управління; 2) статути товариств і організацій та звіти про їх діяльність; 3) статистичні відомості; 4) публікації у періодичних виданнях, що містять інформаційно-статистичні дані; 5) спогади; 6) довідково-енциклопедичні видання.
Основним комплексом документів, що стали фактологічною основою роботи, є неопубліковані джерела з архівних фондів.
Найбільш вагому частину джерел склали документи і матеріали, виявлені у фондах Архіву нових актів у Варшаві, зокрема, ф. 3 «Цивільна канцелярія глави держави у Варшаві, 1919–1922 рр.», ф. 4 «Цивільна канцелярія Президента Речі Посполитої у Варшаві, 1922–1939 рр.», ф. 1181 «Воєводське управління в Луцьку, 1920–1939 рр.», ф. 1048 «Міністерство публічних робіт у Варшаві», ф. 88/16 «Товариство розвитку Східних земель», ф. 2455 «Товариство прихильників Волині та Полісся», ф. 88/93 «Цивільне управління Східних земель» та ін. Використання відомостей архівних документів дало змогу охарактеризувати державну політику, висвітлити роботу міністерств, їх департаментів та комісій у туристичній галузі.
Матеріали про діяльність активних діячів у галузі туризму та краєзнавства на Волині знаходяться у ф. 210 «Мечислав Орлович (1881–1959); краєзнавство» Архіву Польської академії наук у Варшаві.
Значний обсяг неопублікованих матеріалів за темою дисертації знаходиться в Архіві Польської академії наук та Польської академії мистецтв у Кракові. Зокрема, під час написання роботи було використано фонди – «Державна рада охорони природи» та «Гоетль Валері, (1889–1972)».
Для розкриття теми залучені також окремі матеріали фонду «Поморське воєводське управління в Торуні, 1920–1939 рр.» Державного архіву в Бидгощі.
У державних архівах Волинської (ДАВО) та Рівненської (ДАРО) областей віднайдені і введені до наукового обігу матеріали, які стосуються діяльності регіональних туристсько-краєзнавчих товариств, воєводських і повітових органів державної адміністрації щодо проведення туристичної роботи в регіоні, розбудови інфраструктури краю тощо.
Найбільше документів про розвиток туристичного руху містять – ф. 46 «Волинське воєводське управління», ф. 158 «Луцький магістрат Волинського воєводства», ф. 36 «Луцьке повітове староство» (усі – ДАВО), ф. 30 «Рівненське повітове староство», ф. 31 «Магістрат м. Рівного (1919–1939)», ф. 160 «Особистий фонд Якуба Гофмана» (усі – ДАРО).
Серед опублікованих джерел важливе значення мають нормативно-законодавчі акти загальнодержавних та місцевих (воєводських) органів влади, які регулювали туризм та суміжні із ним галузі й публікувалися у «Щоденнику права Польської держави», «Польському Моніторі», «Щоденнику законів», «Волинському воєводському щоденнику». Нормативно-правові акти можна поділити на такі групи: 1) законодавчі акти; 2) розпорядження Президента, Ради міністрів та міністрів; 3) розпорядження та оголошення волинського воєводи.
Цінними джерелами для написання дисертації стали статути польських товариств та організацій, зокрема Польського туристичного клубу, Товариства розвитку Східних земель, Волинського краєзнавчого товариства та опіки над пам’ятками старовини. Важливе значення мали звіти міністерств і товариств.
Серед джерел статистичного характеру варто відзначити щорічники «Щорічник Східних земель» та «Календар Східних земель», де фігурують різноманітні відомості, які прямо чи опосередковано засвідчують рівень розвитку туристичної сфери. Інформація про заклади відпочинку Волинського воєводства міститься у «Готельному покажчику Польської республіки. Список готелів, пансіонатів, санаторіїв, баз відпочинку» (Краків, 1930).
Суб’єктивний погляд на досліджувану проблему подають спогади М. Орловича (Вроцлав-Варшава-Краків, 1970), де автор висловлює свої думки щодо організації та розвитку туризму в Польській республіці, а також описує свою діяльність на державних посадах, участь у різних товариствах тощо.
Довідково-енциклопедичні видання представлені насамперед туристичними путівниками воєводством та його містами. Серед них найбільш інформативними є путівники по Волині М. Орловича (Луцьк, 1929) та Я. Гофмана (Варшава, 1938), 2-й том «Путівника по Польщі» під редакцією С. Ленартовіча (Варшава, 1937), «Оздоровчо-туристичний путівник» під редакцією М. Петровського (Варшава, 1934) та ін.
Джерельна база дослідження є репрезентативною, багатовидовою та забезпечує досягнення мети і завдань, поставлених у дисертаційному дослідженні. Вищезазначені опубліковані документи, архівні джерела, їх аналіз та зіставлення дали можливість ґрунтовно вивчити та відобразити розвиток регіонального туризму на території Волинського воєводства у міжвоєнний період.
У другому розділі «Організація туристичної справи в регіоні та її нормативно-правове забезпечення» проаналізовано діяльність державних та громадських установ, товариств і організацій у сфері туризму.
Підрозділ 2.1 «Державне регулювання туристичної діяльності» висвітлює механізми управління туризмом на загальнодержавному та регіональному рівнях. На загальнодержавному рівні діяльність сфери туризму регулювали міністерства, їх підрозділи, департаменти, міжміністерські комісії. Серед них найбільш плідною була робота Департаменту туризму, що функціонував впродовж 1919–1932 рр. при Міністерстві публічних робіт на чолі з М. Орловичем. З 1932 р. сфера туризму підпорядковувалась Департаменту туризму Міністерства комунікації, який у 1932–1939 рр. почергово очолювали Є. Грябянський, С. Подворський, Г. Шатковський, С. Каліцький. Значний внесок у розвиток досліджуваної галузі у 30-х рр. ХХ ст. зробив віце-міністр комунікації О. Бобковський, який виступив ініціатором проведення різного роду заходів, спрямованих на активізацію туристичного руху.
Найбільшою прогалиною у сфері державного регулювання туристичної галузі Польської республіки була відсутність спеціалізованого нормативно-правового документа, який регулював би розвиток туризму.
На регіональному рівні сферою туризму опікувались воєводські та повітові установи – воєводська туристична комісія та референт із питань туризму при Дирекції публічних робіт, а також повітові туристичні відділи. Посада референта із питань туризму була введена у штатний розпис Дирекції публічних робіт у 1924 р. Після ліквідації Міністерства публічних робіт у 1932 р. її скасували, а натомість було створено туристичні відділи при окружних Дирекціях державної залізниці, які у свою чергу підпорядковувались Міністерству комунікації. Впродовж усіх років референтом з питань туризму у Волинському воєводстві був Ж. Романовський. У 1925 р. у Луцьку при воєводській управі було створено Волинську воєводську туристичну комісію. У 1925–1926 рр. її очолював Ж. Пручнік, згодом цю посаду зайняв Ф. Ксєнжпольський.
У підрозділі 2.2 «Діяльність польських організацій і товариств у галузі туризму» досліджено роботу загальнодержавних та регіональних товариств і організацій у контексті розвитку туристичного руху у Волинському воєводстві – Волинського краєзнавчого товариства і охорони над пам’ятками старовини, Волинського товариства приятелів наук, Товариства розвитку Східних земель, Польського краєзнавчого товариства та ін.
У підрозділі 2.3 «Форми та методи пропаганди туристичної справи» встановлено, що основними формами та методами пропаганди туризму у Волинському воєводстві були: видавництво літератури туристичного характеру (путівників, брошур, буклетів, статей та заміток, альбомів фотографій і т.д.), проведення туристичних виставок та ярмарок, на яких була представлена інформація про Волинь як туристичний регіон, організація різноманітних туристичних акцій з метою збільшення кількості туристів у регіоні («Літо на східних землях», «Дні Полісся», «Свято виноградарства» та ін.), організація дискусійних клубів, вечорів на туристичну тематику тощо.
У третьому розділі «Туристична інфраструктура Волинського воєводства» показано рівень розвитку основних компонентів туристичної інфраструктури та участь державних органів влади у їх розбудові.
У підрозділі 3.1 «Заклади розміщення та харчування туристів» досліджено стан готельно-ресторанної справи воєводства. Найпоширенішими закладами розміщення подорожуючих були готелі, пансіонати, мебльовані кімнати, молодіжні бази та шкільні табори, а також туристичні будинки на берегах річок; закладами харчування – шинки, бари та закусочні. Станом на 1932 р. у містах Волинського воєводства діяло 112 закладів готельного типу, у 1935 р. ця цифра зросла до 135, у яких могло розміститись 1710 осіб. Найбільша кількість закладів розміщення знаходилась у Кременці, Ковелі, Луцьку та Рівному.
Сфера харчування у регіоні була менш розвинена, порівняно із готельною. Найбільш популярними серед подорожуючих були недорогі закусочні та шинки, які існували у кожному населеному пункті воєводства. У найбільших містах Волині функціонували кав’ярні та цукерні.
Власниками більшості закладів харчування та розміщення були євреї, а також поляки та чехи.
У підрозділі 3.2 «Транспортна система Волині» охарактеризовано основні види транспорту, якими користувались подорожуючі, а також проаналізовано стан шляхів сполучення. Найбільш популярним та зручним серед туристів був залізничний транспорт. Станом на 1935 р. довжина воєводської залізничної мережі становила 1 202 км. З 1934 р. запроваджувались постійні пільги для туристів на проїзд у залізничному транспорті. Ними користуватись члени туристичних та гірськолижних товариств, групи відпочиваючих і подорожуючих. Під час проведення туристичних заходів знижки стосувалися усіх громадян.
Іншим видом транспорту у Волинському воєводстві були маршрутні автобуси. Курсували вони регулярно майже між усіма містами досліджуваного регіону.
Розгалуженою на Волині була річкова система. Однак стала річкова комунікація функціонувала тільки на півночі воєводства, звідки можна було дістатися до міст сусіднього Поліського воєводства.
У підрозділі 3.3 «Діяльність закладів дозвілля туристів» досліджено організацію програми перебування туристів у містах воєводства. Визначено, що у ній були задіяні туристичні організації та екскурсійні бюро, заклади відпочинку та розваг, розміщення та харчування туристів, музеї, різноманітні сувенірні крамниці, туристичні та краєзнавчі товариства, представники органів державної влади, місцеве населення тощо. Головними ж закладами проведення вільного часу туристів виступали музеї, які функціонували в Острозі, Кременці, Луцьку, Рівному, Дубно, Володимирі, Сарнах, Любомлі, Здолбунові, Горохові та Ковелі.
У четвертому розділі «Розвиток туризму в регіоні» досліджено туристичні об’єкти Волинського воєводства й охарактеризовано розроблені туристичні маршрути.
У підрозділі 4.1 «Види та об’єкти туризму у Волинському воєводстві» здійснено класифікацію видів туризму в регіоні. Враховуючи специфіку наявних туристичних ресурсів та об’єктів регіону, а також мету подорожей, здійснено поділ туризму на такі види: культурно-історичний, релігійний, лікувально-оздоровчий, шкільний та спортивний. Культурно-історичний туризм передбачав відвідини замково-фортифікаційних споруд, палацово-паркових ансамблів та меморіальних об’єктів. Найбільшу кількість туристів приваблювали замки Луцька, Острога та Дубно, палаци у Вишнівці та Межирічах Корецьких. Біля останнього знаходився перший на Волині ботанічний сад. Для збільшення потоку відвідувачів були проведені реставраційні роботи майже у всіх замково-фортифікаційних комплексах. Найбільше коштів для цього виділялось Луцькому замку Любарта. Так, у 1934 р. з державної казни виділено 6500 злотих. Упродовж наступних років було створено комісію з відбудови замку, схвалено план його реставрації. Роботи передбачалося розпочати у березні 1939 р., вони мали проходити під керівництвом Польського краєзнавчого товариства.
Постійно організовувались паломницькі тури до міст воєводства, де знаходились найбільші святині католицизму, іудаїзму, православ’я та протестантизму. Релігійними центрами краю були Кременець, Почаїв, Луцьк, Межиричі, Дермань, Корець та ін.
Осередками лікувально-оздоровчого туризму виступали санаторії та здравниці. Один із перших таких закладів був відкритий біля Гути Степанської (Костопільський повіт) у 1930 р. під назвою «Солоне болото». У ньому знаходились джерело із лікувально-мінеральною водою, поклади дуже цінної для оздоровчих процедур грязі, а також солоне болото зі значним вмістом ропи. У міжвоєнній Європі подібний санаторний заклад існував лише у Швейцарії. Лікувальні грязі й унікальні родонові води були основою для функціонування лікувально-оздоровчого закладу у Журавичах (Луцький повіт), який спеціалізувався на лікуванні хвороб кістково-м’язової системи, дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту і склерозу. Про популярність цих двох санаторіїв свідчить кількість відвідувачів: у 1936 р. санаторій у Гуті Степанській відвідали 455 осіб, Журавичах – 150, у 1937 р. відповідно по 543 та 200. Лікувально-оздоровчі заклади, спеціалізацією яких були лікування та профілактика туберкульозу та інших хвороб дихальних шляхів, розташовувались у Маневичах (Ковельський повіт) та передмісті Острога. Окрім того існували санаторії у Яновій Долині (Костопільський повіт) та поблизу Шацьких озерах.
Шкільний туризм у Польській республіці зародився у середині 1920-х рр., однак активного поширення на території Волині він набув лише на початку 1930-х рр. Першу на Волині шкільну туристичну базу відкрито у 1930 р. Упродовж наступних років їх кількість зросла. Зокрема, у 1932 р. даних закладів нараховувалось уже 6, а їх послугами скористалось 2 223, у 1933 р. – 7 249 школярів із багатьох воєводств Польщі.
Центром спортивного туризму був Кременець, де активно розвивався гірськолижний туризм. Тут у 1933 р. було відкрито перший на Волині гірськолижний трамплін, а також засновано товариство лижників. Воно займалось підготовкою інструкторів лижного спорту, які вчили недосвідчених туристів катанню, готували працівників для гірськолижного комплексу. У середині 30-х рр. ХХ ст. у місті збудували зимову туристичну базу для відпочинку. Це був єдиний заклад такої спеціалізації на території усього Волинського воєводства. Про його популярність серед туристів свідчить кількість відпочиваючих. Так, у зимовий період 1935–1936 рр. база прийняла 150, а взимку 1936–1937 рр. – 373 особи. Це були відвідувачі із Луцька, Львова, Варшави, Любліна та інших міст Польської республіки. У досліджуваний період у воєводстві зароджуються водний, байдарковий та ін. види спортивного туризму.
У підрозділі 4.2 «Туристичні маршрути регіону» подано характеристику тогочасних туристичних маршрутів по Волинському воєводстві. Зазначено, що участь у їх розробці брали представники туристичних відділів міністерств, місцеві урядовці, що відали справами туризму, а також члени туристсько-краєзнавчих товариств. У процесі їх розробки враховувалась специфіка та наявність туристичних ресурсів і об’єктів, зверталась увага на релігійний, віковий склад подорожуючих. Частина розроблених маршрутів мали загальнодержавне значення, і їх проведення повністю фінансувалось через державну скарбницю. Прикладом є маршрут «Шляхами польських легіонів Волині». Його реалізацію забезпечувало бюро подорожей «Орбіс», філія якого діяла у Луцьку під керівництвом Б. Морлендера. Найбільша кількість туристичних маршрутів була розроблена під час проведення акцій «Літо на Східних землях» та Волинських торгів у Рівному.
З часу переходу справ туризму у підпорядкування Міністерства комунікації збільшилось фінансування на облаштування туристичних маршрутів. Зокрема, у 1935 р. це міністерство виділило для Кременця 1 500 злотих, Дубна – 700, Луцька – 160, Костополя – 240, та на упорядкування Польської Гори (Луцький повіт) 100 злотих. На ці кошти місцева влада повинна була закупити та встановити туристичні таблиці, розробити карти тощо.
Goetel, W. Turystyka w Polsce jako czynnik poprawy sytuacji gospodarczej [Текст] / W. Goetel. – Kraków : Nakładem Wyższego Studjum Handlowego w Krakowie, 1931. – 27 s.
Węgrzecki, M. Ruch turystyczny w Polsce w roku 1929 [Текст] / M. Węgrzecki. – Warszawa : Naklad Związku Polshkih Towarzystw Turystycznyh, 1930. – 75 s.; Węgrzecki, M. Turystyka [Текст] / M. Węgrzecki // Kalendarz Ziem Wschodnich na rok 1935. – Warzawa : Wydawniactwo zarządu głównego T. R. Ziem W., 1934. – S.282–288; Wegrzecki, M. Zagadnienia hotelarstwa i kwaterunku turystycznego na Ziemiach Wschodnich [Текст] / M. Wegrzecki // Rocznik Ziem Wschodnich. Kalendarz na rok 1937. – Warszawa : Wydawnictwo zarządu głównego Towarzystwa Rozwoju Ziem Wschodnich, 1936. – S.219–224.
Leszczycki, S. Ruch uzdrowiskowo letniskowy w Polsce [Текст] / S. Leszczycki. – Kraków : Druka
ia Bratniej Pomocy Medyków UJ, 1938. – 11 s.; Leszczycki, S. Uzdrowiska Polski: ich rozmieszczenie oraz rozwój w latach 1921 – 1938 [Текст] / S. Leszczycki. – Kraków : [b.n.w.], 1939. – 16 s.; Leszczycki, S. Współczesne zagadnienia turyzmu [Текст] / S. Leszczycki. – Kraków : [b.n.w.], 1937. – 6 s.; Leszczycki, S. Zadania i cele Państwowej Rady Turystycznej [Текст] / S. Leszczycki // Turyzm Polski. – 1939. – № 1. – S.1–4.
Kulczycki, Z. Zarys Historii turystyki w Polsce [Текст] / Z. Kulczycki. – Warszawa : Sport i Turystyka, 1977. – 198 s.
Gaj, J. Dzieje turystyki w Polsce [Текст] / J. Gaj. – Warszawa : Almamter, 2006. – 275 s.; Gaj, J. Zarys historii turystyki w Polsce w XIX i XX wieku [Текст] / J. Gaj . – Poznań : AWF, 2001. – 172 s.
Łazarek, M. Śladami historii turystyki: od starożytności do współczesności [Текст] / M. Łazarek, R. Łazarek. – Lublin : [b.n.w], 2005. – 177 s.
Butowski, L. Organizacja turystyki w Polsce : przegląd struktur [Текст] / L. Butowski. – Warszawa : Agencja Promocji Turystyki «Mart», 1996. – 175 s.
Reczek, W. Model organizacyjny turystyki w Polsce [Текст] / W. Reczek. – Warszawa : Sport i Turystyka, 1969. – 217 s.
Kraś, J. Turystyka w Polsce w I połowie XX wieku [Текст] / J. Kraś // Kwartalnik Edukacyjny. – Rzeszów : Podkarpackie Centrum Edukacji Nauczycieli, 2009. – № 1. – S.9–20.
Chelmecki, J. Państwowe i społecznie inicjatywy rozwoju ruchu turystycznego i krajoznawczego w Polsce w latach 1919 – 1939 [Текст] / J. Chelmecki // Perełomy w historji. Pamiętnik. – T. 3. – S. 453–476.
Jabłoński, M. 50 lat odznak turystyki kwalifikowanej i krajoznawczych w Polskim Towarzystwie Turystyczno-Krajoznawczym [Текст] / E. Jabłoński // Ziemia. – 2003. – S.137–144.
Jędrzejczyk, K.-J. Polskie Towarzystwo Krajoznawcze (1906–1950): zarys dziejów [Текст] /
K.-J. Jędrzejczyk. – Włocławek : Wydawnictwo Państwowej Wyższej Szkoły Zawodowej, 2006. – 151 s.
Kacprzak, M. Towarzystwo Rozwoju Ziem Wschodnich, 1933–1939 [Текст] / M. Kacprzak. – Lodz : Wydawnictwo Naukowe «Ibidem», 2005. – 158 s.
Pustoła, J. Kierunki rozwoju hotelarstwa w Polsce międzywojennej: statystyka, rozmieszczenie przestrzenne, dynamika, standard [Текст] / J. Pustoła. – Warszawa : Instytut Wydawniczy Związków Zawodowych, 1986. – 202 s.
Błaszczuk, W. Organizacje samorządu hotelarskiego w Polsce. Hisroria i wspóczesnośc [Текст] / W. Błaszczuk // Hotelarstwo w Polsce. Stan i kierunki rozwoju w przededniu wejścia do Unii Europejskiej. – Warszawa : Wyższa Szkoła Ekonomiczna, 2004. – S.39–64.
Milewska, M. Hotelarstwo. Podstawowe wiadomości [Текст] / M. Milewska, B. Włodarczyk. – Warszawa : Polskie Wydawnictwo Ekonomiczne, 2009. – 386 s.
Дмитрук, В. Зародження туристичного руху на Волині [Текст] / В. Дмитрук // Минуле та сучасне Волині та Полісся: Ковель та ковельчани в історії України та Волині. Матеріали ХІІ Всеукраїнської науково-історичної конференції, присвяченої 12-й річниці Незалежності України та 485-й річниці надання Ковелю Магдебурзького права. – Луцьк : [б.н.в.], 2003. – С.24–25.
Завадська, О. Туризм як один із напрямків діяльності краєзнавчих товариств у 1921–1939 рр. на території Волинського воєводства [Текст] / О. Завадська // Волинь: Історія і сучасність. Жидичин крізь віки. Матеріали ІV науково-практичної, історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 780-ти річчю села Жидичина Ківерцівського району. – Луцьк : [б.н.в.], 2007. – С.82–89.
Заставецька, Н. Пам’яткоохоронний аспект діяльності польських громадських організацій і товариств на західноукраїнських землях [Текст] / Н. Заставецька // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2008. – Вип. 3. – С.240–246.
Кінд-Войтюк, Н. Дослідження краєзнавчої та пам’яткоохоронної роботи на Західній Волині 1920–1930-х рр.: джерела з вивчення [Текст] / Н. Кінд-Войтюк // Історичні студії Волинського національного університету імені Лесі Українки. – Вип. 3. – Луцьк : Видавництво ВНУ ім. Лесі Українки, 2010. – С. 69–74; Кінд-Войтюк, Н. Наукові товариства Другої Речі Посполитої у дослідженні історії та пам’яток Волинського воєводства (1921–1939 рр.) [Текст] / Н. Кінд-Войтюк // Краєзнавство. – К. : Телесик, 2008. – Вип.1-4. – С.22–27.
Баженов, Л. Основні етапи регіональних і краєзнавчих досліджень України істориками західної української діаспори (1921 – 2000 рр.) [Текст] / Л. Баженов // Міжнародний науковий конгрес «Українська історична наука на порозі ХХ століття», Чернівці, 16–18 травня 2000 р. Доповіді та повідомлення. Українське історичне товариство, Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича. У 4 т. – Чернівці : Рута, 2001. – Т.1. – С.161–165.
Верменич, Я. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні [Текст] / Я. Верменич. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2003. – 516 с.
|
