| Краткое содержание: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначаються мета і завдання, об’єкт, предмет, хронологічні та територіальні рамки, наукова новизна дослідження, теоретичне і практичне значення дисертації.
У першому розділі – «Історіографія, джерельна база і методологічні засади дослідження» – проаналізований стан наукового вивчення поставленої проблеми, надана характеристика джерел і визначені методологічні засади дослідження.
Перший підрозділ, який має назву «Стан наукової розробки проблеми», присвячений аналізу історіографії. Конкретно-історичне дослідження специфіки перебігу Реформації у Польській державі нараховує кількасотрічну історіографічну спадщину, яку складають праці переважно польської, і, меншою мірою, німецької, російської та англо-американської історіографії. Залежно від домінуючих концептуальних підходів, загальний масив історичних робіт доцільно розподілити за проблемно-хронологічним принципом на п’ять основних етапів дослідницького розвитку, в межах яких застосовувались різні оцінки та підходи до аналізу історичного явища.
Перший етап – середина XVII – 30-ті рр. XIX століття – визначається процесом накопичення фактичного матеріалу в межах польської та німецької історіографії. Роботи цього періоду вирізняються своїм релігійно-апологетичним характером, закріпленим протестантською історіографічною традицією. Початок історичного аналізу реформаційного руху в Польщі був покладений польськими протестантськими істориками А. Венгерським, В. Венгерським С. Любінецьким та Х. Сандіусом. Висвітлення історії польської Реформації здійснювалось здебільшого з конфесійних позицій, часто історичний аспект викладався лише на тлі розкриття теологічної проблематики.
Остаточна перемога контрреформації в Речі Посполитій в середині XVII століття зумовила переміщення дослідження історії польського реформаційного руху за кордон, переважно на німецькі землі. Головні здобутки у розробці питання репрезентували праці С. Лаутербаха, Ф. Бока та Х. Фрізе.
Другий етап – 30-ті рр. XIX – початок XX століття – характеризується пануванням позитивістського підходу до дослідження польської Реформації, представленого в роботах польських, німецьких та російських авторів. Працям цього періоду притаманна чітка емпірична спрямованість та орієнтація на фактографічність. Переважна більшість робіт належить польським історикам. Вивченню регіональних особливостей перебігу польської Реформації присвячена серія праць Ю. Лукашевича. Перші спроби комплексного висвітлення історії польської Реформації здійснені дослідниками В. Красинським, Ю. Буковським та В. Закржевським. У другій половині XIX ст. історія польської Реформації отримала відображення в узагальнюючих працях представників краківської історичної школи Ю. Шуйського і М. Бобжинського, які інтерпретували реформаційний рух в якості одного із проявів «шляхетської анархії». Проте, подальше вивчення проблеми Ю. Шуйським призвело до перегляду істориком категорично негативної оцінки Реформації, визнання її помітного внеску до розвитку польської культури. У 80-х роках XIX ст. тема Реформації в Польщі опинилась в центрі уваги російських істориків, зокрема в працях О. Левицького та П. Жуковича. Проте найбільш повного розкриття історія польського реформаційного руху отримала в роботах дослідників М. Любовича та М. Кареєва, які зупинились передусім на політичних аспектах проблеми.
Третій етап – перша половина XX ст. – пов'язаний із поглибленням тематичної спеціалізації досліджень з історії польської Реформації як багатоаспектного історичного явища. Посилення наукового інтересу до культурної спадщини польського реформаційного руху відобразили дослідження польських авторів Т. Грабовського, О. Брюкнера, Г. Мерчінга і К. Ходиницького. Починаючи з 1919 р. вивчення історії польської Реформації інституційно зосереджується навколо спеціально заснованого «Товариства з історії Реформації в Польщі». Офіційним друкованим виданням товариства став щорічник «Реформація в Польщі», який почав систематично виходити з 1921 р. під редакцією С. Кота. Постійними авторами видання стали польські дослідники Г. Барич, О. Бартел, С. Бодняк, М. Вайсблум, К. Гурський, С. Тинц, Б. Ульяновський та Л. Хмай. Помітне місце серед праць цього періоду починає займати аріанська тематика, вивчення якої відображало пошук польськими авторами специфічних рис польської Реформації на прикладі конфесії, що виникла на місцевому ґрунті. Серед праць німецьких дослідників цього періоду необхідно відзначити роботи історика Т. Вотшке, який зосередився на висвітленні перебігу Реформації у Великопольщі. Тісний взаємозв’язок реформаційного руху із особливостями соціально-економічного розвитку Польської держави простежив у своїй праці американський автор П. Фокс.
Четвертий етап – 50-ті – друга половина 60-х років XX ст. – ознаменований домінуванням марксистського підходу до дослідження проблем польської Реформації в умовах встановленого в польській історичній науці ідеологічного диктату. У роботах З. Огоновського та Я. Тазбіра Реформація в Польщі отримала чітке визначення широкого суспільно-політичного руху, в основі якого були закладені механізми класової боротьби. Одним із офіційних видань Польської академії наук став збірник «Відродження і Реформація в Польщі», який почав щорічно публікуватись з 1956 р.
П’ятий етап, що характеризується пануванням методологічного плюралізму у дослідженні історії польської Реформації, триває з другої половині 60-х рр. XX ст. до сучасності. Відмова від абсолютизації марксистських положень у польській історичній науці співпала із новим етапом розвитку світової історичної думки, «інтелектуальним поворотом» середини XX ст., зміщенням акцентів із соціальної та політичної історії на користь свідомісної та культурної. Актуалізована завдяки методологічним інноваціям, проблема Реформації отримала багатогранне висвітлення у працях польських істориків. Зокрема, аналіз феномену релігійної толерантності у Польщі реформаційної доби знайшов своє відображення у монографіях Я. Тазбора, М. Космана і М. Королько. Політичний вимір польської Реформації зайняв центральне місце у роботах Л. Ярмінського, Я. Волошина, Т. Кемпи та Й. Дворжачкової.
Проблеми польської Реформації привертали також увагу сучасних англо-американських істориків Г. Вільямса, М. Тетер, Д. Фріка, російських дослідників М. Дмитрієва та Б. Флорі. У межах української історіографії польський реформаційний рух не став предметом спеціальних історичних досліджень. Загальна характеристика проблеми розглянута в узагальнюючій праці з історії Польщі під авторством Л. Зашкільняка та М. Крикуна. Окремі аспекти проблеми знайшли своє відображення у роботах, присвячених дослідженню історії розвитку протестантизму в Україні, зокрема у колективному виданні під редакцією А. Колодного, працях Я. Ісаєвича, В. Любащенко, В. Литвинова, В. Нічик, Я. Стратія, В. Ульяновського та М. Черенкова, що містять характеристику польського та загальноєвропейського контексту розгортання реформаційного руху на українських землях.
У другому підрозділі – «Джерельна база» – проаналізований різний за характером, змістом та формою комплекс документів, який складають опубліковані та неопубліковані матеріали. Відповідно до сучасних теоретичних підходів історичного джерелознавства, використані у дисертаційному дослідженні джерела розподіляються за видовою приналежністю на групу актових джерел та джерела наративного характеру.
В межах комплексу опублікованих джерельних матеріалів першорядне місце належить актовій документації, яку за її походженням доцільно розподілити на акти польського сейму, акти королівської влади, актові документи протестантських громад та акти католицької церкви.
Сеймові постанови являють собою нормативно-правові акти законодавчого характеру, затверджені у формі сеймових конституцій, декретів, статутів і універсалів, які дозволяють простежити результати політичної боротьби протестантської шляхти, ступінь вагомості протестантського чинника у політичному житті держави, зміни правового статусу протестантів у Польщі і висвітлити перебіг реформаційного руху на тлі історичного контексту його розгортання. Поряд із опублікованим у XVIII ст. корпусом сеймових документів під редакцією С. Конарського та Ю. Залуського, у дисертації було використане сучасне розширене та доповнене видання сеймових актів, здійснене групою фахівців Ягеллонського університету.
Акти королівської влади, серед яких особливе місце займають антилютеранські едикти, виступають важливим свідченням про генезис реформаційного руху в Польщі, фіксують шляхи та масштаб поширення Реформації відповідно до характеру застосованих запобіжних заходів. Більша частина текстів едиктів видана О. Бальцером протягом 1906-1910 рр.
З-поміж актових документів протестантських громад до аналізу були залучені акти протестантських синодів та статути протестантських навчальних закладів. Акти протестантських синодів надають цінну інформацію про соціальний склад польського протестантизму XVI-XVII ст., географію його поширення, напрями та головні форми політичної, просвітницької та місіонерської діяльності протестантів. Публікація актів протестантських синодів була проведена протягом 1966-1990 рр. під загальною редакцією М. Сіпайло.
Для дослідження діяльності протестантських навчальних закладів в Польщі XVI-XVII ст. у дисертації були використані опубліковані статути найбільших протестантських гімназій, розташованих у Белжицах, Гданську, Ельблонзі, Коцьку, Кракові, Левартові, Лешно, Окші, Піньчові, Ракові та Торуні. Покликані регламентувати функціонування освітніх закладів, статути містять цінну інформацію із організації, змісту та головних пріоритетів навчання, що дозволяє більш повно охарактеризувати вплив протестантської освіти на формування польського етнокультурного середовища.
З-поміж актових документів польської католицької церкви до аналізу були залучені акти провінційних синодів та реляції папських нунціїв. Акти провінційних синодів архієпископів гнєзнінських досліджено на підставі текстів, опублікованих І. Суберою. Зміст документів дозволяє висвітлити ставлення церкви до політичної активності протестантів, визначити ступінь поширення реформаційних ідей серед духовенства. Значну інформативну цінність для висвітлення теми, що досліджується, становлять реляції папських нунціїв – постійних дипломатів римської курії на польських землях. Документи виступають важливим джерелом для вивчення умов перебігу реформаційного руху в Польщі та реакції католицької церкви на його розвиток. У дослідженні використовувалось видання текстів реляцій під редакцією Е. Рикачевського.
Групу використаних в дисертації наративних джерел складають джерела епістолярного характеру, діаріуші, історичні праці безпосередніх учасників польського реформаційного руху, польські публіцистичні та філософсько-релігійні твори XVI-XVII ст. Матеріали листування надають можливість суттєво розширити дослідницьке поле, покращити висвітлення мотивації дій кореспондентів, простежити еволюцію поглядів, які мали безпосередній вплив на прийняті ними рішення. Цінні відомості з історії польського протестантизму середини XVI ст. містить кореспонденція Ж. Кальвіна, яка дозволяє проілюструвати включеність польського реформаційного руху в загальноєвропейський контекст, висвітлити його внутрішню неоднорідність. Важливим джерелом є епістолярна спадщина нунція Я. Комендоне, єпископів С. Гозіуша, Я. Уханського, польського реформатора Ф. Социна.
Участь протестантів у політичному житті Польщі XVI-XVII ст. відображають сеймові діаріуші – складені учасниками сеймового засідання описи його перебігу. Оскільки сеймові акти фіксують лише затверджені сеймом рішення, процес обговорення сеймових постанов, як і перелік додатково порушених питань, можуть бути відтворені лише за допомогою діаріушів. У роботі були використані видання сеймових діарійшів, що увійшли до складу серії «Scriptores Rerum Polonicarum» протягом 1872-1911 рр. Беззаперечно важливим джерелом для висвітлення політичної боротьби протестантської шляхти у 1632-1656 рр. є щоденник литовського канцлера А.С. Радзивілла. Функцію цінного наративного джерела виконують також згадувані праці безпосередніх учасників польського реформаційного руху А. Венгерського, В. Венгерського С. Любінецького та Х. Сандіуса, що містять авторську оцінку сучасних їм подій.
Публіцистичні та філософсько-релігійні твори репрезентовані насамперед працями польських письменників-публіцистів XVI ст. А. Моджевського, М. Рея, С. Оріховського, що дозволяють простежити ступінь та форми поширення реформаційних ідей у шляхетському середовищі. Еволюцію суспільно-політичних поглядів польських братів відображають філософсько-релігійниі трактати лідерів польського аріанізму, зокрема твори Гжегожа Павла з Бжезін, С. Будного, Ф. Социна, С. Пшипковського. Важливим джерелом інформації для з’ясування обставин та характеру рокошу М. Зебжидовського є публіцистичні твори, присвячені цій події, які були опубліковані у збірці під редакцією Я. Чубека.
Комплекс неопублікованих джерел, на яких побудоване дисертаційне дослідження, становлять документи фондів архівних і бібліотечних установ Республіки Польща, що містять різні за видовою належністю джерела. Рукописні зібрання Бібліотеки Чарторийських (Biblioteka Książąt Czartoryskich, Kraków) зосереджують великий масив інформації з теми дослідження. Серед залучених до аналізу тематичних збірок особливу увагу привертають зібрання, безпосередньо присвячені реформаційній тематиці (Rps. 369; 1105; 2117; 2439), які вміщують такі різні за видовою належністю матеріали, як акти протестантських синодів, сеймові промови протестантських шляхтичів, розпорядження міських магістратів стосовно релігійних справ та ін. Достатньо репрезентативно представлені документи, що стосуються перебігу Реформації у регіоні Королівської Пруссії у цілому (Rps. 1624; 1643) та Гданську зокрема (Rps. 259; 380; 3065). Пізнавальну цінність становлять окремі документи інших тематичних збірок бібліотеки, хоча не весь джерельний масив цих зібрань стосується предмету нашого дослідження.
У рукописних фондах Бібліотеки Польської академії наук у Кракові (Biblioteka Polskiej Akademii Nauk w Krakowie) збережено декілька тематичних збірок з історії польської Реформації, документи яких походять переважно з XVII ст. (Rps. 654, 1023).
Серед документальних зібрань Ягеллонської бібліотеки у Кракові (Biblioteka Jagiellońska, Kraków) до найбільш інформативно насичених необхідно віднести тематичні збірки, що містять сеймову документацію (Rps. 2274).
Значну частину використаних у дослідженні матеріалів фондів Бібліотеки Польської академії наук у Курніку (Biblioteka Polskiej Akademii Nauk w Kó
iku) становить сеймова документація, яку складають сеймові діаріуші (Rps. 256; 307; 325; 338; 341; 902; 982; 991) та джерела з рокошу М. Зебжидовського (Rps. 1709).
З документів Головного архіву давніх актів (Archiwum Główny Akt Dawnych, Warszawa) у дисертації була використана неопублікована частина актів протестантських синодів 1632-1656 рр., які вміщено до фонду «Зібрання матеріалів різних провінцій XVI-XXст.» (sygn. 265).
Цінні джерела за темою дисертаційного дослідження виявлені у фондах рукописів Національної бібліотеки Республіки Польща (Biblioteka Narodowa, Warszawa). Їх основу складають здебільшого синодальні акти (Rps. 803; 2104). Серед інших документальних зібрань, взятих до уваги, особливе місце займають тексти сеймових діаріушів (Rps. 1809; 3081; 3083 IІІ; 3092 IV; 3098 III).
Переважну більшість із залучених до дисертації рукописів Бібліотеки Варшавського університету (Biblioteka Uniwersytetu Warszawskiego) складає неопублікована частина протоколів протестантських синодів, що увійшли до низки тематичних зібрань (Rps. 4; 88; 436).
У складі фондів Бібліотеки Рачинських у Познані (Biblioteka Raczyńskich w Poznaniu) різнорідні матеріали з історії польського реформаційного руху досить широко представлені у цілій серії рукописних збірок (Rps. 46-48; 50; 62).
У третьому підрозділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження» – охарактеризовано теоретичну та методологічну основу дисертаційної роботи, яку складає комплекс загальнонаукових та загальноісторичних методів, що ґрунтуються на базових принципах об’єктивності, історизму, багатофакторності та всебічності наукового пізнання. Серед загальнонаукових методів із властивим їм аналізом і синтезом, важливу роль відіграли історичний та системно-структурний методи. Використані у дисертації загальноісторичні (історико-генетичний, діахронний, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний) методи було застосовані при дослідженні передумов становлення, обставин формування та еволюції польського реформаційного руху, характеристики окремих етапів його перебігу. Залучені до дослідження базові положення соціологічних концепцій групових ідентичностей Б. Андерсона, Д. Едвардса Е. Еріксона, Д. Рейтца та Е. Сміта, відображені у теоретичному розподілі етноідентифікаційного середовища на етнокультурну та етнополітичну складові, твердженні про трансформаційний характер етноідентифікаційного середовища та його здатності до постійного розвитку, що надало можливість виявити механізми впливу Реформації на формування польської етнічної ідентичності. Розглянуто основні підходи до дослідження європейської Реформації у сучасній історичній науці.
У другому розділі – «Генезис реформаційного руху в Польщі» – досліджено передумови виникнення і розвитку польської Реформації, охарактеризовано соціальний склад польського реформаційного руху.
Перший підрозділ – «Передумови польської Реформації» – присвячений аналізу соціально-економічних, політичних та ідейно-культурних чинників становлення реформаційного руху в Польщі.
До безпосередніх факторів розвитку польської Реформації належать процеси соціально-економічного характеру. Особливо рельєфно їх відображають урбанізація і запровадження фільваркової системи господарювання. Інтенсивне зростання як кількості міст, так і чисельності міського населення протягом XV-XVI ст. заклали підґрунтя для розгортання міщанської Реформації, використання протестантами міських ресурсів і перетворення окремих міст на організаційні центри поширення протестантизму. Стрімкий розвиток фільварків, зумовлений зростанням попиту на зернову продукцію у Західній Європі, спричинив стрімке збільшення матеріальних статків шляхти, яке надало їй можливість витрачати більше коштів на задоволення власних освітніх і культурних запитів, проведення меценатської діяльності, що нерідко втілювалось у фінансуванні ними потреб протестантських громад. Утвердження фільваркового господарства заклало підвалини конфлікту економічних інтересів шляхти та католицької церкви. За умов, коли прибутковість фільварку знаходилась у прямо пропорційній залежності від площі залучених земель, шляхту приваблювала перспектива привласнення земельних ресурсів церкви, яка була великим землевласником.
До низки політичних передумов належать чинники внутрішнього і зовнішнього характеру. У внутрішньополітичному вимірі значний вплив на виникнення і подальший перебіг польської Реформації здійснило зростання політичної активності шляхти і зародження екзекуціоністського руху. Боротьба шляхти за політичне домінування створила сприятливі умови для використання протестантських гасел з метою реалізації власних суспільно-політичних вимог. У царині зовнішньої політики подією вирішального значення стала перемога Польщі у тривалому військово-політичному протистоянні з Тевтонським орденом та інкорпорація Королівської Пруссії до складу польської території. Проголошення лютеранізму офіційною релігією Князівської Пруссії відіграло вирішальну роль у проникненні протестантизму на польські землі.
Окрему увагу приділено аналізу ідейно-культурних передумов генезису Реформації в Польщі. Встановлено елементи ідеологічної спадкоємності у розвитку гуситського і реформаційного руху в Польщі. Сприятливе підґрунтя для експансії протестантизму заклали ідеї гуманізму, поширення яких здійснювалось завдяки розвитку освіти і книгодрукування. Нові тенденції культурного життя супроводжувались глибокою кризою католицької церкви.
У другому підрозділі – «Соціальний склад польського реформаційного руху» – визначено позицію та ступінь участі різних верств населення у реформаційній боротьбі, висвітлено їх мотивацію щодо підтримки реформаційних перетворень. Відзначено, що проведення Реформації відповідало цілому ряду політичних, соціальних та економічних інтересів польської шляхти, яка була зацікавлена у використанні реформаційних гасел у політичній боротьбі з церковними та світськими магнатами, секуляризації церковних земель, звільненні з-під церковної юрисдикції. Визначено, що передусім політичні причини лежали в основі підтримки польської Реформації окремими представниками польської та литовської магнатерії.
Позиція міщан у релігійному конфлікті була значною мірою визначена юридичним статусом міста, до якого вони належали та характеру взаємовідносин із католицьким духовенством. Протистояння міської влади та церкви точилось, як правило, навколо визначення межі компетенції між міською судовою системою та церквою, встановлення світського патронату над церковними організаціями, обмеження церковних податків. Віросповідання мешканців приватних міст часто залежало від позиції їх власника. Простежено, що починаючи з середини XVI ст. участь міщан у реформаційному русі була поставлена під організаційний контроль протестантської шляхти.
Зафіксовані випадки участі селян у польському реформаційному русі набували форм соціального протесту. Найбільш масштабною стала підтримка селянами Гданського бунту 1525 р. До чинників, які перешкодили більш активній участі селян у реформаційних перетвореннях слід віднести шляхетський характер польської Реформації і відсутність одностайності у ставленні до селянського питання серед протестантських конфесій.
Виявлено, що підтримка реформаційних ідей окремими представниками католицького духовенства була спричинена насамперед протестом проти обов’язковості принципу целібату та сплати римській курії аннат, що не завжди набувало форми відкритого розриву з католицизмом.
У третьому розділі – «Основні етапи розвитку реформаційного руху в Польщі та вплив Реформації на формування польського етнополітичного середовища» – досліджено перебіг реформаційного руху в Польщі, виокремлено і охарактеризовано його головні етапи, визначено внесок польської Реформації у розвиток польського етнополітичного середовища.
У першому підрозділі – «Еволюція реформаційного руху в Польщі у 1518-1550 рр.» – проаналізовано процес розгортання та основні підсумки польської Реформації від моменту її зародження до початку оформлення організаційної структури реформаційних громад, ознаменованого проведенням першого протестантського синоду 1550 р. Встановлено, що особливо масштабного розвитку протестантизм у цей час набуває в Королівській Пруссії, про що свідчать антилютеранські едикти Сигізмунда І. Апогеєм поширення реформаційних настроїв у регіоні стало озброєне повстання міщан у Гданську 1525 р. Друга половина 40-х рр. XVI ст. була ознаменована інтенсивним поширенням кальвінізму серед польської шляхти. Цьому процесу активно сприяли твори і публічна діяльність польських письменників-публіцистів М. Рея, А. Моджевського, С. Оріховського. Збільшення чисельності протестантів викликала масова імміграція до Польщі чеських братів у 1548 р.
Другий підрозділ – «Політична боротьба протестантської шляхти у 1550-1573 рр.» – висвітлює умови, процес та основні здобутки шляхетської Реформації в Польщі окресленого періоду, апогеєм якої стало прийняття акту Варшавської конфедерації 1573 р., що гарантував свободу віросповідання шляхти та міщан. Остаточно визначились основні конфесійні напрямки польського реформаційного руху, якими стали кальвінізм, лютеранізм, чеськобратська церква та відокремлені від кальвіністів у 1565 р. аріанські громади польських братів. Важливим проявом реформаційного руху в Польщі цього часу була політична діяльність протестантської шляхти, сполучення вимог екзекуціоністського та реформаційного рухів. Встановлено, що протестантські політичні гасла поступово набувають етнічного забарвлення, а політична боротьба доповнюється боротьбою за утвердження польських етнічних цінностей. Досліджено діяльність протестантів із створення польської національної церкви. Розглянуто процес укладення Сандомирської угоди 1570 р. як спроби об’єднання зусиль різних протестантських конфесій задля досягнення спільної політичної мети.
У третьому підрозділі – «Польський реформаційний рух в умовах розгортання контрреформаційного наступу 1574-1658 рр.» – проаналізовано перебіг польського реформаційного руху в умовах боротьби за його власне збереження до моменту остаточного згортання, запровадженого сеймовою постановою 1658 р. Наприкінці XVI ст. посилення набувають контрреформаційні заходи католицької церкви, які отримують підтримку королівської влади. Істотне зменшення кількості протестантів у політичній еліті держави змусило їх відмовитись від намагань продовжити наступ на позиції католиків, висунувши головним завданням боротьбу за збереження вже здобутих Реформацією перемог, головним уособленням яких залишався акт Варшавської конфедерації. Водночас, після укладення Брестської унії 1596 р. склад релігійних дисидентів збільшився за рахунок православної шляхти. Досліджено участь протестантів у рокоші М. Зебжидовського. Реконструйовано політичну боротьбу протестантської шляхти окресленого періоду. Відзначено, що до ключових причин згортання польської Реформації належить як успіх безпосередньо контрреформаційного наступу, так і процеси, що відбувались всередині самого реформаційного руху. Каталізатором остаточного згортання польської Реформації стала підтримка частиною протестантів шведського короля під час польсько-шведського протистояння середини XVII ст., що була в подальшому використана сеймом як привід для запровадження суворих санкцій по відношенню до осіб протестантського віросповідання.
У четвертому розділі – «Вплив Реформації на формування польського етнокультурного середовища» – розкрито роль реформаційного руху у розвитку польського етнокультурного середовища, окреслено основні механізми впливу Реформації на його формування.
Перший підрозділ, що має назву «Внесок діячів польського реформаційного руху в розвиток польської літературної мови і книгодрукування» присвячений аналізу впливу реформаційної діяльності лідерів польського рефоримаційного руху на розвиток польської мови та книгодрукування. Встановлено, що протест польських реформаторів проти запровадженої католицькою церквою тотальної латинізації польської культури виник на основі поєднання основних догматичних засад протестантизму із патріотичними ідеями польської шляхти. Висвітлено процес виникнення і особливості розвитку протестантської видавничої справи в Польщі, встановлено високий рівень польськомовності протестантського книгодрукування, відзначено жанрове розмаїття виданої протестантами літератури. Звернуто увагу, що протестантська видавнича діяльність супроводжувалась широкою перекладацькою роботою, складанням словників та граматик польської мови, виданням публіцистичних трактатів на її захист. Заснування мережі протестантських друкарень вперше зруйнувало краківську монополію на книгодрукування, поширивши друкарську технологію на територію всієї Польщі.
У другому підрозділі – «Протестантська освіта в Польщі доби Реформації» – досліджено розвиток і функціонування протестантських навчальних закладів в Польській державі XVI – другої половини XVIІ ст., визначено вплив протестантської освіти на формування польського етнокультурного середовища. Зазначено, що за своїм типом, протестантські школи розподілялись на початкові, що існували практично при кожній протестантській громаді, та протестантські академічні гімназії. Проаналізовано статути основних протестантських гімназій, в яких отримували освіту від 1 до 3 тис. учнів щорічно. Виявлено, що вивчення польської мови, права та історії посідало важливе місце в їх навчальній програмі, що обумовлювалось необхідністю поширення реформаційних ідей в польськомовному оточенні. Відхід від монопольного використання латини та адаптація протестантського навчання до запитів практичного життя надав потужний імпульс усвідомленню етнотериторіальної приналежності членами протестантських громад. Відзначено, що саме в польській протестантській школі в Лешно були розроблені і вперше впроваджені в життя основи педагогічної системи Я. Коменського, в тому числі і положення про рідну мову як найкращий засіб засвоєння інформації.
Wengerscii A. Libri quattor Slavoniae Reformatae. – Amstelodami, 1679; Węgierski W. Kronika zboru ewangelickiego krakowskiego. – Kraków, 1651; Lubieniecio S. Historia Reformationis Polonicae. – Freistadii, 1685; Sandii C. Bibliotheca antitrinitariorum. – Freistadii, 1684.
REF _Ref315861110 \p \h \* MERGEFORMAT 08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003300310035003800360031003100310030000000 REF _Ref315861110 \p \h \* MERGEFORMAT 08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003300310035003800360031003100310030000000 REF _Ref315861110 \p \h \* MERGEFORMAT 08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003300310035003800360031003100310030000000 Lauterbach S. Ariano-socinismus olim in Polonia. – Franckfurt, 1725; Bock F. S. Historia Antitrinitariorum. – Regiomonti, 1779; Friese Ch. Kirchengeschichte des Königreichs Polen. – Th. 2 : Beyträge zu der Reformationgeschichte in Polen und Litthauen besonders – Wrocław, 1786.
Łukaszewicz J. O kościołach braci czeskich w dawnej Wielkiejpolsce . – Poznań, 1835; Łukaszewicz J. Dzieje kościolów wyznania helweckiego w dawnej Małej Polsce – Poznań, 1853.
Любович Н. История Реформации в Польше : кальвинисты и антитринитарии. – Варшава, 1883; Кареев Н. Очерк истории реформационного движения и католической реакции в Польше. – М., 1886.
Tazbir J. Państwo bez stosów. – Warszawa, 1967; Tazbir J. Dzieje polskiej tolerancji. – Warszawa, 1973; Tazbir J. Reformacja w Polsce : szkice o ludziach i doktrynie. – Warszawa, 1993; Kosman M. Protestanci i kontrreformacja. – Wrocław, 1978; Korolko M. Klejnot swobodnego sumienia. – Warszawa, 1974.
Williams G. H. Protestants in the ukrainian lands of the Polish-Lithuanian Commonwealth. – Cambridge, 1988; Teter M. Jews and Heretics in Catholic Poland. – Cambridge, 2006; Frick D. A. Polish Sacred Philology in the Reformation and the Counter–Reformation. – Berkeley ; Los Angeles ; London, 1989.
Дмитриев М. В. Православие и Реформация : реформационные движения в восточнославянских землях Речи Посполитой во второй половине XVI в. – М., 1990; Флоря Б. Н. Реформация и контрреформация в странах Центральной Европы // История Европы : [в 8. т.]. – Т. 3. – М., 1993.
Зашкільняк Л. О., Крикун М. Г. Історія Польщі від найдавніших часів до наших днів. – Львів, 2002.
Ісаєвич Я. Освітній рух в Україні XVII ст. // Київська старовина. – 1995. – № 1; Історія релігії в Україні: в 10 т. / редкол. А. Колодний (голов. ред.) та ін. – Т. 5 : Протестантизм в Україні. – К, 2002; Любащенко В. І. Історія протестантизму в Україні : курс лекцій. – Львів, 1995; Нічик В. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні / В. М. Нічик, В. Д. Литвинов, Я. М. Стратій. – К., 1990; Ульяновський В. І. Історія церкви та релігійної думки в Україні : у 3 кн. – Кн. 2. – К., 1994; Черенков М. М. Європейська реформація та український євангельський протестантизм: генетико-типологічна спорідненість і національно-ідентифікаційні виміри сучасності. – К, 2008.
Volumina legum : [w 9 t.] / przedruk zbioru od 1732 do 1782 r. wydanego. – T. 1-5. – Petersburg, 1859.
Volumina Constitutionum : [w 2 t.] / do druku przygotowali S. Grodziski i in. – Warszawa, 1996.
Corpus Iuris Polonici : v 4 vol. / adnotationibus instruxit O. Balzer. – Vol. 3-4. – Cracoviae, 1906-1910.
Acta ecclesiarum Poloniae Reformatarum : [w 4 t.] / oprac. M. Sipayłło. – Warszawa, 1966-1997.
Historia wychowania : wybór żródeł : [w 3 cz.] / wybór i oprac. Stefan Ignacy Możdżeń. – Kielce, 1998.
Subera I. Synody prowincjonalne arcybiskupów gnieżnieńskich : wybór tekstów. – Warszawa, 1981.
Relacye nuncyuszów apostolskich i innych osób o Polsce : w 2 t. / [wyd. E. Rykaczewski]. – Berlin, 1864.
Ioannis Calvini opera quae supersunt omnia : [in 59 vol.] / ed. G. Baum, E. Cunitz, E. Reuss theologi argentoratenses. – Vol. 13-20. – Brunsvigae, 1863-1879. – (Corpus Reformatorum ; vol. 41-48).
Pamiętniki o dawnej Polsce z czasów Zygmunta Augusta : w 2 t. / zebral Jan Albertrandi,. – Wilno, 1851; Stanislai Hosii Cardinalis Maioris epistolae / ed. Franciscus Hipler et Vinsentius Zakrzewski. – Cracoviae, 1879; Socyn F. Listy : w 2 t. / oprac. Ludwik Chmaj – Warszawa, 1959.
Radziwiłł A. S. Pamiętnik o dziejach w Polsce : [w 3 t.] / oprac. A. Przyboś i in. – Warszawa, 1980.
Modrzewski A. F. Wybór pism / oprac. W. Voise. – Wrocław, 2003; Rej M. Wybór pism / oprac. Anna Kochan. – Wrocław [etc.], 2006; Оріховський С. Твори / пер. Володимира Литвинова. – К., 2004.
Польские мыслители эпохи Возрождения / [ред. текстов и прим. И. С. Нарского]. – М., 1960.
Pisma polityczne z czasów Rokoszu Zebrzydowskiego : [w 3 t.] / wyd. Jan Czubek. – Kraków, 1916-1918.
|
