НУМІЗМАТИЧНА НАУКА В ХАРКІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ (XIX – початок XX ст.) :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми та актуальність праці, її хронологічні та територіальні межі; поставлені основні завдання; сформульовано мету, окреслено методи, визначено об’єкт, предмет та новизну дослідження, його практичне значення. Також подано дані про апробацію, результати дисертаційної роботи та її структуру.

Перший розділ дисертації «Основні етапи розвитку історіографії та історії вітчизняної нумізматики» містить історію вивчення проблеми, джерельну базу з питання, що досліджується, а також стислий огляд історії зібрань монет і медалей та розвитку вітчизняної нумізматичної науки в дореволюційний період. Автор вирізняє ті питання, що є невирішеними та визначає своє місце у розв’язанні поставленого завдання. Розділ складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі «Історіографія, джерельна база» подано дані про стан наукової розробки теми у дореволюційний, радянський та сучасний періоди. Проаналізовано джерельну базу.  Зокрема зазначається, що питання історії зібрання монет і медалей, викладання та розвитку нумізматичної науки в університеті в різні часи розроблялися нерівномірно. Історія зазначеної колекції найбільш ретельно розроблялася завдяки працям співробітників університету, які спиралися в своїх наукових пошуках на матеріали університетського архіву. Вказується на те, що подальші публікації в основному базуються на працях цих вчених. Проблема викладання та вивчення нумізматики в Харківському університеті у дореволюційні часи майже не досліджувалася. В радянські часи історії розвитку згаданого зібрання монет і медалей, викладання та вивчення нумізматики в Харківському університеті фактично не приділялося уваги. Ненабагато краще це питання поставлено й у сучасній Україні.

В другому підрозділі «Виникнення та розвиток вітчизняних   зібрань   монет  та  медалей  у дореволюційний період» подано генезис нумізматичних колекцій, починаючи з їх виникнення та завершуючи формуванням державних і великих приватних зібрань на теренах Європи та, зокрема, багатонаціональної  Російської імперії. Оскільки у період, що розглядається, Харківщина входила до складу цієї держави, дослідження питання історії розвитку мінц-, а в подальшому нумізматичного кабінету Харківського університету неможливо без урахування процесу формування аналогічних, попередніх та сучасних йому, нумізматичних кабінетів інших навчальних закладів та музеїв імперії. Особливу увагу автор приділив дослідженню історії розвитку університетських зібрань монет і медалей на теренах нашої держави. Аналізуючи досліджене, дисертант дійшов висновку, що приватні нумізматичні і медальєристичні колекції на території сучасної України почали складатися ще у XVI, а у Росії – у XVII столітті. На початку та протягом XVIII століття з’являються перші державні зібрання, такі, як мінц-кабінети Кунсткамери (при Академії наук) та Ермітажу. На початку ХІХ століття, одночасно у декількох вищих навчальних закладах Російської імперії, було покладено початок університетським зібранням монет і медалей. Харківський університет одним з перших серед навчальних закладів Росії почав збирати власну колекцію. Протягом ХІХ століття такі зібрання з’являються також при вітчизняних вчених товариствах, статистичних комітетах, вчених архівних комісіях, історичних і церковних музеях, а також при низці інститутів, ліцеїв, гімназій та училищ.

В третьому підрозділі «Огляд історії  розвитку  вітчизняної  нумізматичної науки» розглянуто процес зародження нумізматики,  формування її як власне науки від часів виникнення до початку ХХ століття. При цьому основний акцент дисертант робить на розвиток цього процесу на території Російської імперії, до складу якої входила Харківщина. В ході роботи над підрозділом автором було проаналізовано доробок вітчизняних вчених в цій галузі історичної науки, розглянуто друковані праці видатних російських та українських дослідників-нумізматів і спеціалізовані періодичні видання, а також досліджено діяльність нумізматичних товариств. Первісно нумізматичні дослідження в Російській імперії першої половини XVIII століття зосереджувалися в основному на вивченні питань монетного обігу античного світу, що відповідало загальному напряму європейської науки. В Росії XIX - початку ХХ століття інтерес вчених-нумізматів зконцентрувався на дослідженні вітчизняних грошових систем. В працях перших нумізматів-античників переважав інтерес до типології та хронології давніх монет, але вже наприкінці ХІХ століття вченими було звернуто увагу на метрологію і питання економічної, політичної та культурної історії на підставі дослідження нумізматичних пам’яток. Таким чином, наукове вивчення російських монет почалося тільки на початку ХІХ століття. Великих успіхів вітчизняними вченими було досягнено на початку зазначеного сторіччя також в галузі східної нумізматики. Окрему групу складають пошуки вітчизняних науковців, пов’язані з нумізматичним джерелознавством, бібліографією та історіографією, що проводилися у ХІХ-на початку ХХ століття. З другої половини ХІХ століття на теренах України починають активізуватися дослідження пам’яток себто українського грошового обігу, а в Києві формується власна нумізматична школа, засновником якої був В.Б. Антонович.

Другий розділ «Методи та методологія дослідження. Історія формування зібрання монет і медалей Харківського університету з XIX до початку XX ст.» складається з трьох підрозділів, у першому з яких викладається загальна методика проведення дисертаційного дослідження, у другому та третьому  розглянуто три основні етапи історії розвитку зазначеного навчально-допоміжного закладу.

Перший підрозділ «Методи та методологія дослідження» присвячений обґрунтуванню вибору напрямку дослідження, наведенню методів вирішення задач (основних – історико-порівняльного, історико-генетичного, історико-типологічного, та допоміжних) та їх порівняльним оцінкам. Автор окреслив та проаналізував методологію, якою користувався в процесі роботи над дисертацією.

У другому підрозділі «Нумізматична    колекція   та  мінц-кабінет    Харківського університету у 1804-1864 рр.» розкрито два етапи розвитку зазначеної установи, подано огляд історії її зародження та подальшого формування. Перший етап припадає на 1804-1813 рр. Підкреслюється, що зібрання монет і медалей було створено одночасно із Харківським університетом, хоча воно не було передбачено Статутом 1804 р. У зв’язку з цим спочатку воно не мало окремого приміщення, власного завідувача та необхідного фінансування. Однак, незважаючи на це, зазначений заклад швидко поповнював свої фонди, в основному за рахунок пожертв. Другий етап починається з надходженням до університету в 1813 р. цінної колекції князів Радзивіллів, що налічувала понад 13 000 екземплярів. Ця подія сприяла реорганізації зібрання в мінц-кабінет та призначенню до нього окремого завідувача. Значної шкоди цьому закладу завдавали недбале ставлення деяких керівників, а також численні зміни приміщень, під час яких губилися експонати. Але, незважаючи на всі негаразди, у мінц-кабінеті велася науково-дослідна робота з його фондами. Викладачі мали змогу проводити тут практичні заняття зі студентами. Цей заклад неодноразово відвідували офіційні особи та інші гості, а з 20-х рр. ХІХ ст. він у певні дні був відкритий для відвідування публікою. До початку 1860-х рр. мінц-кабінет, поєднаний з Музеєм старожитностей і мистецтв, являв собою заклад, де зберігалися колекції монет, медалей, усіляких раритетів, предметів давнини та мистецтва. Таке становище зібрання монет і медалей робило його вкрай незручним для користування. Під час реорганізації 1864 р. на базі мінц-кабінету був створений окремий заклад – нумізматичний кабінет.

Третій підрозділ «Нумізматичний кабінет Харківського  університету в 1864-1917 рр.» присвячений третьому етапові історії зазначеного навчально-допоміжного закладу – часу існування його, як окремої установи. Спочатку нумізматичний кабінет являв собою відмінно впорядковану установу. В ці часи при ньому було створено спеціалізовану бібліотеку. Однак, із-за невдалого підбору керівника, вже в 1872 р. заклад поступово починає занепадати; цей процес продовжувався до кінця 80-х рр. ХІХ ст. Тільки із призначенням на посаду завідувача Р.І. Шерцля в нумізматичному кабінеті відновлюється науково-дослідницька робота. Вчений зробив величезний внесок у справу розвитку даного закладу. Він систематизував і впорядкував усе зібрання, виключивши з нього монети, які не мали значної наукової цінності і засмічували фонди нумізматичного кабінету. В цей час  відновилися відвідування цього закладу міською публікою та практичні заняття з нумізматики зі студентами. У 1864-1917 рр. зібрання монет і медалей та його бібліотека, як і раніше, постійно поповнювалися новими експонатами та виданнями за рахунок пожертв і купівель.

 До 1917 р. кабінет, приведений до зразкового ладу, знаходився у апогеї свого розвитку.

Третій розділ «Викладання і розвиток нумізматичної науки в Харківському  університеті» складається з двох підрозділів.

Перший з них, «Викладання нумізматики в Харківському університеті  в XIX - поч. XX ст.», присвячено історії даного процесу. Підкреслюється, що перші лекції під назвою «нумізматика» були прочитані в Харківському університеті ще в начальний період його існування. При цьому спецкурс з цієї дисципліни не було передбачено першим Статутом університету. В подальшому предмет під такою назвою не викладався, але проблеми нумізматики розглядалися в інших спецкурсах з перервами протягом усього ХІХ та початку ХХ ст.

На розвиток викладання цієї дисципліни вплинули два фактори: по-перше, це – наявність фахівців, оскільки всі її викладачі були обізнані в нумізматиці. Четверо з них у різні часи обіймали посаду завідувача університетського зібрання монет і медалей. Другим фактором була наявність в Харківському університеті багатого з наукової точки зору нумізматичного та медальєристичного зібрання. Гарний стан університетського зібрання монет і медалей благодійно впливав на викладання нумізматики, для вивчення якої були необхідні демонстрації нумізматичних експонатів на лекціях.

Автор зазначає, що в університеті ця дисципліна викладалася на юридичному та історико-філологічному факультетах.

У другому підрозділі «Нумізматичні дослідження в Харківському університеті і Харкові з XIX до початку XX ст.» розглянуто діяльність та доробок харківських науковців та аматорів-краєзнавців, пов’язані з нумізматикою, та проаналізовано їх наукові праці. Харківський університет був великим центром наукового розвитку нумізматики на теренах Східної України, оскільки в ньому проводилися перші дослідження в цій галузі; університетське зібрання монет і медалей є однією з перших в Україні колекцій, яка стала об’єктом наукового дослідження.

 Взагалі можливо визначити три категорії нумізматичних досліджень, що проводилися в Харківському університеті. Це: 1) праці, що пов’язані з атрибуцією та дослідженням експонатів університетського зібрання монет і медалей; 2) спеціалізовані наукові праці, що присвячені окремим проблемам нумізматики і 3) краєзнавчі та археологічні публікації, в яких розглядаються знахідки окремих монет та їх скарбів. Автор зазначає, що, нажаль, значна частина із зазначених досліджень не завжди витримує наукову критику, а саме нерідко є суто описовою та містить багато помилок. Особливо це стосується праць, що видані до середини ХІХ ст. Дійсно науковою нумізматика стає лише наприкінці цього сторіччя.

mso-bidi-font-weight: normal;