У першому розділі – «Інвестиційна привабливість соціально-економічного середовища як сутнісна проблема сучасної економіки» – розглянуто сутність категоріального апарату дослідження, розкрито інституційну сутність й особливості економічних категорій «інвестиційна привабливість» та «інвестиційний клімат».
Доведено, що методологічні корені інвестиційної привабливості походять із сутності категорії «капітал», багатоаспектність і невизначеність якої в історичному контексті зростає. Базуючись на концепції капіталу, обгрунтовано сутність інвестиційної привабливості, яка полягає в найсприятливішому забезпеченні соціально-економічних умов для реалізації властивості блага бути капіталом. Проведеним аналізом визначень категорій «інвестиційна привабливість» та «інвестиційний клімат» обґрунтовується можливість розглядати інвестиційний клімат як багаторівневу систему інвестиційних привабливостей та інвестиційної активності.
Встановлено, що проблема поліпшення інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища наповнюється якісно новим змістом, завдяки таким факторам, як «інноваційна діяльність», «соціальна солідарність», «людський капітал» і «соціальний капітал». Доведено, що зазначене можливо, коли в суспільстві солідарно узгоджуються різної природи соціальні функції, утворюючи відповідну синергію їхньої взаємодії та інвестиційних привабливостей. Отже, у контексті означеного категорія «інвестиційна привабливість» є по суті феноменом солідарної узгодженості соціальних функцій суспільства.
Тому соціально-економічне середовище можна вважати інвестиційно-привабливим, якщо воно обумовлює солідарну взаємодію сприятливих умов для відтворення, примноження та продуктивної взаємоконвертації капіталу у різних його формах усіх учасників інвестиційного процесу, а також збалансовує й гармонізує при цьому їхні інтереси.
У другому розділі – «Теоретико-методологічні основи оцінювання інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища» – обґрунтовано концептуальні положення системного підходу до вимірювання та оцінювання інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища за рівнем його економічного розвитку; інвестиційної привабливості інноваційної сфери; суспільних інвестиційних ризиків.
Доведено, що для вимірювання й оцінки інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища використовуються різноманітні методологічні підходи, системи показників та інтегральні оцінки. Теоретичні узагальнення такого роду аналітичних матеріалів з’явились у закордонних публікаціях наприкінці 50-х років ХХ ст. і розглядались у контексті ризик-аналізу політичної сфери, являючись прерогативою «закритих» досліджень зовнішньополітичного прогнозування.
Встановлено, що неможливість існування бездоганного інвестиційного клімату (ні теоретично, ні реально) обґрунтовує методологічне положення, що прийняття інвестиційного рішення на будь-якому рівні управління має по суті політичний характер. На інвестиційне рішення впливають, у першу чергу, стратегія впровадження державою програмних заходів, спрямованих на поліпшення привабливості інвестиційного клімату та рівень солідарної їх підтримки у суспільстві. Тому проблема поліпшення інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища має політичний характер. І для цього потрібна солідарна підтримка в суспільстві відповідних реформ.
Визначено методологічні підходи до оцінки інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища національного господарства. Встановлено, що, найперше, інвестиційна привабливість соціально-економічного середовища обумовлюється рівнем його економічного розвитку. Обґрунтовується це аналізом динаміки 20 країн світу, до яких надходила найбільша кількість прямих іноземних інвестицій упродовж 2003-2006 років. Вибірку склали 31 країна. З них, 22 (71%) країни з високим рівнем валового національного доходу на одну особу населення (за класифікацією Світового банку), 6 (19%) – з доходом вище середнього рівня, 3 (10%) – з доходом нижче середнього рівня.
Встановлено, що у контексті світового економічного процесу інноваційна сфера є інвестиційно-привабливим фактором. Особливістю сучасного економічного розвитку є загальносвітова тенденція нарощування наукового потенціалу інноваційної сфери країн. Дослідження особливостей інвестиційної привабливості інноваційної сфери проводилось у контексті системної взаємодії ресурсних (розвиток дослідницького потенціалу, витрати на дослідження та розробки) та результативного (експорт високотехнологічної продукції) чинників на прикладі країн ЄС-15, діяльність яких упродовж 1995-2007 рр. здійснювалась за спільними політичними правилами та в умовах стійкого позитивного світового економічного розвитку до кризи 2008 р.
Виявлено статистично значимий кореляційний зв'язок між прямими іноземними інвестиціями та ВВП країн ЄС-15 (табл. 1), посилюючи обґрунтованість, що інвестиційна привабливість соціально-економічного середовища обумовлюється рівнем його економічного розвитку. Встановлено, що для країн ЄС-15 характерним є статистично значимий кореляційний зв'язок між експортом високотехнологічної продукції та чисельністю наявного дослідницького потенціалу в них, а також валовими внутрішніми витратами на ДіР.
Для країн ЄС-15 простежується статистично значимий кореляційний зв'язок між експортом високотехнологічної продукції та обсягами прямих іноземних інвестицій до них, обґрунтовуючи цим, що сучасні потоки прямих іноземних інвестицій чутливо реагують на інноваційний потенціал країн-реципієнтів. Встановлено статистично значимий кореляційний зв'язок між внутрішніми витратами на ДіР та прямими іноземними інвестиціями.
Виявлено статистично значимий кореляційний зв'язок між експортом високотехнологічної продукції, чисельністю дослідників, внутрішніми витратами на ДіР, обсягами прямих іноземних інвестицій та рівнем ВВП цих країн. Кореляційним аналізом особливостей взаємозв’язку експорту високотехнологічної продукції, чисельності дослідників, валових внутрішніх витрат на дослідження і розробки між собою, а також з ВВП та прямими іноземними інвестиціями обґрунтовано можливість використання перших чинників для оцінки інвестиційної привабливості інноваційної сфери економіки.
Доведено, що науковий потенціал та інноваційна сфера є інвестиційно-сприятливими факторами поліпшення інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища та активізації інвестиційної діяльності. Зростання наукового потенціалу зумовлює зростання інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища.
Встановленням закономірностей у світових потоках ПІІ та особливостей їх надходжень (зокрема, завдяки й кореляційному аналізу) до країн Європейського союзу (ЄС-15) доведено, що інвестиційна привабливість визначається, найперше, рівнем економічного розвитку країни та інноваційного потенціалу. Вищому рівню економічного розвитку притаманний вищий рівень інноваційного потенціалу.
Виявлено, що впродовж 2002−2007 рр. для світової економіки характерним було зростання інвестиційної привабливості інноваційної сфери: світовий показник чисельності дослідників на мільйон населення зріс з 926,1 особи до 1089,8 особи (темп росту склав 116,7%). Найбільш високими темпами він зростав для економік країн, що розвиваються – 145,9%, розвинених країн – 108,7%, найменш розвинених країн – 107,2%. Доведено, що протилежну закономірність світовій тенденції зростання привабливості інноваційних сфер демонструє Україна. Найбільш суттєві контрасти втрат інноваційного та наукового потенціалів простежуються на регіональному рівні.
