ФОРМУВAННЯ ТA РОЗВИТОК IННОВAЦIЙНОГО ПОТЕНЦIAЛУ РЕГIОНAЛЬНИХ СОЦIAЛЬНО-ЕКОНОМIЧНИХ СИСТЕМ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні засади функціонування інноваційного потенціалу регіональних соціально-економічних систем» розглянуто засади функціонування соціально-економічних систем, досліджено сутність процесу формування інноваційного потенціалу регіональних соціально-економічних систем, визначено етапи діагностики розвитку інноваційного потенціалу регіональних соціально-економічних систем.

Доведено, що в умовах трансформації вітчизняної економіки  і розвитку ринкових відносин першочерговим стає питання розробки та реалізації механізму сталого розвитку регіонів. Стабілізація функціонування сучасних регіонів в значній мірі досягається за рахунок формування на підприємствах, галузях, регіонах інноваційного потенціалу і ефективної системи управління його розвитком, яка б дозволяла в умовах дестабілізаційних процесів в економіці адаптувати методи управління з використанням системного підходу. 

Визначено, що концепція системного підходу лежить в основі системного мислення і характеризується наступними рисами: кожна система не має певних аналогів поведінки; незнання функцій підсистем не дозволяє визначати функції об’єкту; система в змозі управляти своєю ентропією, переслідуючи досягнення певної мети; система опиняється кінцевою безліччю моделей; системи, які знаходяться в різних середовищах, можуть проявляти різні системні властивості; функціональна тенденція, спрямована на досягнення окремого деякого стану; системи володіють здібністю до вибору поведінки.

Наведені характеристики дають можливість визначити істотні складові системного підходу для розробки методологічних основ дослідження сталого розвитку соціально-економічних систем регіону, і перш за все, його інноваційної складової.

Визначено, що розвиток будь-якої системи можна вважати сталим,  якщо він зберігає будь-який її  сутнісний  інваріант, тобто не міняє, не піддає загрозі  її принципову властивість,  ставлення,  обмеження,  підсистему, елемент, те,  що іманентно головному, критичному аспекту існування системи, тобто її виживанню.

Визначено, що СЕС має свій  цикл формування і розвитку, може розвиватися як екстенсивно, так і інтенсивно, представляє собою дихотомічну єдність потоків речовини, енергії, інформації, один з яких формує систему і на основі якого створюються нові форми речовини, енергії та інформації, і другого, що призводить до деградації самої СЕС. Різниця між потоками утворює потенціал СЕС.

СЕС визначаються територіально, мають власні цілі розвитку, які  синтетично узагальнюються в категорії потенціал, а також супроводжуються відповідальністю за їх реалізацією або визначеністю механізмів, необхідних для досягнення цілей.

Визначено, що в умовах переходу до ринку ефективний розвиток регіону є інструментом адаптаційного процесу, завдяки чому регіон як цілісна соціально-економічна система трансформується відповідно до мінливого зовнішнього середовища, максимально використовує свої можливості, нейтралізуючи негативний вплив середовища.