ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Краткое содержание

i)                 

8

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, визначено об’єкт, предмет, методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну і практичну значимість отриманих результатів, наведено дані щодо їх апробації та публікацій автора.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади інноваційного розвитку економіки України в умовах сучасного глобалізаційного середовища» визначено сутність інновацій у національній економіці в контексті світових глобалізаційних процесів; досліджено еволюцію системи «світове господарство – національна економіка – суб’єкти господарювання» в аспекті формування інноваційної національної моделі інформаційної економіки; визначено науково-теоретичні основи синтезу теоретико-методологічних підходів до формування інноваційних економічних процесів у національній інформаційній економіці.

Інновації визначено у дисертації як створені або вдосконалені конкурентоспроможні продукція, технології або послуги, організаційно-технічні рішення комерційного, виробничого, адміністративного чи іншого характеру, що суттєво покращують інфраструктуру та якість виробництва чи соціальної сфери. Погляди науковців щодо розвитку інноваційної діяльності в умовах глобалізаційних процесів досліджено з позицій створення в економіці України середовища для наукової та виробничої творчості: визначено зміст економічної категорії «інноваційне підприємництво» як використання інтелектуальної власності у діяльності суб’єктів господарювання на умовах її комерціалізації.

Дослідження еволюції системи «світове господарство – національна економіка – суб’єкти господарювання» та наукових теорій і концепцій постіндустріального інформаційного суспільства дозволило визначити фундаментальні засади розвитку соціально-економічних систем. З’ясовано, що доіндустріальне суспільство базується на взаємодії людини з природою, індустріальне – на взаємодії людини з перетвореною нею природою, а постіндустріальне суспільство – на взаємодії між людьми та обміні інформацією. У багатьох аспектах концепції постіндустріалізації поєднує теорія «нової економіки», або економіки знань, передумовами переходу до якої в Україні стали, за висновком, чотири фактори: лібералізація ринків, посилення мобільності капіталу, поява цифрового простору як єдиної комунікаційної мережі, глобалізація ринкових структур.

Про здійснення процесу трансформації економіки України в інформаційну економіку свідчить інформатизація усіх сфер господарської діяльності, розвиток інформаційної індустрії та міжнародної співпраці у галузі інформаційних технологій: упродовж 2005 – 2012 рр. частка сфери послуг в українському ВВП зросла з 51,3% до 56,8%; частка зайнятих у сфері послуг – з 49,5% до 56,4% загальної кількості зайнятого населення; питома вага інвестицій у нематеріальні активи – з 2,8% до 3,7% загального обсягу капітальних вкладень; питома вага експорту послуг з інформаційних технологій у загальному обсязі українського експорту послуг зросла з 2,6% до 5,6%. За 2010 – 2012 рр. у країні виготовлено та реалізовано високотехнологічної продукції на суму більш ніж 9,5 млрд. грн., при цьому 62% загального обсягу виробництва складає ракетно-космічна продукція. Експорт високотехнологічної продукції за аналогічний період досягнув 6 млрд. грн., що складає більше 60% обсягу виробництва. Також слід відзначити, що у 2012 р. Україна увійшла у десятку держав-лідерів за виробництвом високотехнологічної продукції у сфері виробництва електронної документації та посіла четверте місце у світі за кількістю сертифікованих спеціалістів у сфері інформаційних технологій після США, Індії та Росії.

Розвиток «нової економіки» в Україні підтверджують дослідження міжнародних організацій: за показником Індексу економіки знань (The Knowledge Economy Index) Світового банку, що характеризує рівень розвитку економіки, заснованої на знаннях, у 2012 році Україна посідала перше місце (індекс економіки знань – 5,73; світовий ранг – 56) серед групи країн із доходами нижче середнього рівня (Lower-middle income countries, класифікація Світового банку). За показником Індексу мережевої готовності (Networked Readiness Index) Всесвітнього економічного форуму, що характеризує рівень розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та їх вплив на конкурентоспроможність держави, у 2012 році позиція України поліпшилася на 15 пунктів (75-те місце серед 142 країн світу проти 90-го у попередньому році).

Аналіз сучасних глобалізаційних процесів довів, що глобалізація, яка охопила усі регіони світового господарства, змінила співвідношення між зовнішніми та внутрішніми чинниками розвитку національних господарств у бік перших. На макроекономічному рівні вплив процесів глобалізації виявляється у прагненні України до соціально-економічної активності на світовому ринку шляхом лібералізації торгівлі, зняття торгових й інвестиційних бар'єрів, забезпечення вільного руху капіталу та робочої сили. На мікроекономічному рівні процеси глобалізації виявляються у розширенні діяльності суб’єктів національної економіки за межами внутрішнього ринку – ринком стає будь-який регіон з високим рівнем споживання; різні стадії проектування, виробництва і збуту продукції розміщуються у різних країнах, уніфікуючись у міжнародному масштабі.

Встановлено, що складовими глобальних інноваційних процесів є створення, поширення та дифузія інновацій. Дифузію інновацій визначено як розповсюдження вже засвоєної інновації та її використання у нових умовах або місцях застосування. Розповсюдженість інновації є інформаційним процесом, швидкість якого залежить від універсальності комунікаційних каналів, особливостей прийому інформації економічними суб'єктами, можливостей практичного використання ними отриманої інформації. Таким чином, для інноваційного розвитку національної економіки є необхідною розвинена інформаційна інфраструктура, спроможна забезпечити швидкість, глибину та широту процесу дифузії інновацій.