ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ В УМОВАХ ЇХ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЇ (теоретико-методологічні засади порівняльного аналізу)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, відображено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі дисертації – "Теоретико-методологічні передумови дослідження і порівняльного аналізу економічних систем" – на основі широкого залучення праць зарубіжних та українських мислителів, економістів простежено еволюцію поглядів на економічні системи у зарубіжній та українській економічній думці, з'ясовано інструментарій дослідження сучасних економічних систем, а також проаналізовано наявні підходи до трактування економічних систем. Аналіз еволюції поглядів на економічні системи у зарубіжній та вітчизняній економічній думці засвідчив, що домінантою більшості підходів є розгляд економіки як системи у взаємозв'язку та взаємодії з іншими сферами суспільства. Соціальні концепції економіки вбачають її вплетеною у соціальний контекст, де неекономічні чинники, зокрема, цінності, відіграють вагому, а інколи й доленосну роль у розвитку економічних систем. Дослідження еволюції вищезгаданих поглядів в історії економічної теорії аж до сьогодення засвідчує, що сучасні концепції постіндустріалізму фактично увібрали у себе, синтезували ідеї історичної школи політичної економії, соціального напряму в економічній думці, теоретико-методологічні підходи еволюційної економічної теорії, інституціоналізму та ін.

У своєму дослідженні дисертант виходить з того, що теорія інформаційного (постіндустріального) суспільства фактично виконує нині роль глобальної методологічної парадигми. Тому обґрунтування теоретико-методологічних засад порівняльного аналізу економічних систем в умовах їх екологізації та глобалізації повинно здійснюватися у межах постіндустріального парадигмального дискурсу, де інформація і знання розглядаються як необмежені фактори й чинники розвитку сучасних економічних систем у контексті епохального переходу людства від людини економічної до людини творчої, котра є головним критерієм цивілізаційного поступу, а становище людини у суспільстві – визначальним показником порівняння економічних систем. При цьому "людина творча" розцінює довкілля, природу як партнера і дбає про стійкий розвиток економічної системи без порушення екологічної рівноваги.

Підкреслено, що інструментарій порівняльного аналізу сучасних економічних систем в умовах посилення їх екологізації та глобалізації повинен формуватися з урахуванням міждисциплінарного підходу, "стиків" наук і, відповідно, містити найрізноманітніші методи порівняння економічних систем, які б у взаємодоповненні розкривали не лише економічні параметри систем, а й увесь спектр суспільного буття, де людина має розглядатися як найвища цінність і самоціль суспільно-економічного прогресу при забезпеченні екологічно збалансованої, "зеленої економіки". Доведено, що порівняльний аналіз економічних систем доцільно здійснювати на основі діалектичного синтезу еволюційної економіки (еволюційної економічної теорії) та неоінституціоналізму.

Аналіз теоретико-методологічних підходів зарубіжних та вітчизняних фахівців до трактування економічних систем засвідчив, що переважна більшість з них запропонована із традиційних позицій. У дисертації наголошено, що оскільки теорія інформаційного суспільства є глобальною методологічною парадигмою, тому й розуміння змісту сучасних економічних систем повинно ґрунтуватися на цій парадигмі. Інакше кажучи, трактування економічних систем повинно відбуватися з позицій неоінституційного, еволюційного підходів та постіндустріальної парадигми, яка є "ключем" до розкриття суті усіх економічних систем. Фактично йдеться про трактування й порівняння економічних систем, що ґрунтуються на комплексному теоретико-методологічному аналізі та зіставленні економічних систем у широкому сенсі, коли суспільство розглядається як нерозривна, діалектична єдність панівних суспільних цінностей (економічних, екологічних, соціальних, правових, культурних, національних, релігійних, моральних, мистецьких та ін.), екологічної, соціальної, політичної, правової систем, систем освіти, науки, охорони здоров'я та власне економічної системи з відповідною системою економічних відносин.

Другий розділ дисертації – "Світовий досвід становлення ефективних економічних систем та особливості України: порівняльний аналіз" – присвячений порівняльному аналізу передового науково-теоретичного і практичного досвіду найбільш розвинутих країн світу щодо формування їхніх ефективних і соціально зорієнтованих економічних систем та дискусії щодо перспектив становлення національної економіки України у її оптимальній стратегічній економічній моделі. У своєму дослідженні дисертант виходить з того, що саме особливості та напрями еволюції економічних систем передовсім розвинутих країн Заходу упродовж другої половини ХХ – початку ХХІ ст. варто розцінювати як вагоме теоретичне і практичне надбання сучасної цивілізації, яке доцільно всебічно проаналізувати і максимально врахувати у процесі розбудови національної економічної системи України та пошуку її стратегічної економічної моделі. При цьому головним засобом, що забезпечує свідомо керовані, науково обґрунтовані належні докорінні, трансформаційні зміни у суспільстві та його економічній системі є інституційні інструменти. Проведений аналіз засвідчив, що саме інституціоналізм є сьогодні надійною теоретико-методологічною основою економічної, соціальної та екологічної політики провідних країн світу, що дає змогу ефективно й оперативно реагувати на всі виклики ХХІ ст., забезпечуючи оптимальну спрямованість економічних систем, економічну діяльність суспільства при дотриманні базових демократичних принципів.

Порівняльний аналіз теорії і практики становлення економічних систем розвинутих країн підтвердив важливість щільного взаємозв'язку економічної теорії та відповідної економічної і соціальної політики держави. Ці країни демонструють постійний зв'язок науки з політикумом, коли влада оточує себе відомими ученими-теоретиками, постійно дослухається до їхніх ідей, концепцій і на такій основі фактично вибудовує свою економічну та соціальну політику, яка призводить до науково обґрунтованих, переконливих практичних успіхів. Так було у США, Німеччині та Японії на початку формування цих високоефективних економічних систем, так само є й зараз, у другому десятилітті ХХІ ст., коли численні колективи відомих економістів-теоретиків постійно консультують керівництво цих та інших розвинутих країн у сучасних умовах загострення світової фінансової кризи, посилення глобалізації та необхідності екологізації економічних систем. Усе це повинно стати належним уроком для України, якщо вона прагне максимально прискорити темпи формування інформаційного (постіндустріального), "знаннєвого" суспільства й нової економічної системи стійкого розвитку та "зеленої економіки".

Аналіз об'єктивних і суб'єктивних передумов становлення сучасної національної економіки України довів, що наша країна має вагомі початкові порівняльні переваги економічного та неекономічного характеру. Серед переваг економічного характеру виділяють значні запаси корисних копалин, чорнозему, високу родючість сільськогосподарських угідь, вигідне транспортно-географічне та геополітичне положення, високий інтелектуальний потенціал та ін. Серед початкових порівняльних переваг неекономічного характеру насамперед відзначено нинішню політичну незалежність та споконвічне природне прагнення українського народу до суверенного існування й розвитку, що глибоко закорінено у національній історичній пам'яті та ментальності. Водночас на рівні загальносуспільної, економічної та екологічної свідомості в Україні сьогодні необхідні перегляд часто панівних застарілих, регресивних норм та уявлень і утвердження державницької національної ідеї соціальної гідності та економічного зростання, рішуче подолання комплексу меншовартості українців, а також наукове обґрунтування сучасних амбіційних соціально-економічних устремлінь та цілей. Тільки утвердження державницької свідомості ХХІ ст., безумовно, на вагомому підґрунті славних сторінок вітчизняної економічної та політичної історії, а також широке залучення національної наукової економічної еліти до формування інноваційної економічної політики держави можуть забезпечити Україні випереджальний розвиток і перехід до інформаційної (постіндустріальної) стадії розвитку, створення новітньої економічної системи у суспільстві, заснованому на знаннях.

У дисертації відзначено, що порівняльний аналіз становлення економічних систем провідних країн та України, враховуючи весь хід суспільно-економічного розвитку України від часів Київської Русі і до сьогодення, який свідчить про європейськість українського світогляду, спорідненість економічної психології та культури з народами Європи, глибоку відданість християнським, демократичним цінностям, підводить до висновку про європейський вектор розвитку вітчизняної економічної системи у третьому тисячолітті.

У третьому розділі дисертації – "Екологізація та глобалізація економічних систем як пріоритетні домінанти їх трансформації у ХХІ ст." – проаналізовано процеси екологізації та глобалізації економічних систем, а також розкрито зміну ролі держави у сучасних економічних системах внаслідок впливу зазначених об'єктивних чинників. Зокрема, обґрунтовано нагальну необхідність утвердження у суспільній свідомості екоцентристської системи цінностей, ідеї так званої "зеленої економіки", що повинно відображатися у відповідній державній економічній та екологічній політиці, спрямованій на забезпечення стійкого розвитку суспільства під впливом екологізації економічних систем.

Задля посилення уваги учених до наукового обґрунтування шляхів вирішення теперішніх і можливих у майбутньому суперечностей між функціонуванням і розвитком економічних систем та довкілля доведено важливість на рівні методології економічної теорії виокремлення соціально-екологічних відносин у загальній системі суспільно-економічних відносин, що дало б змогу окреслити еколого-економічну проблематику як окремий об'єкт системного аналізу економічної теорії ХХІ ст. з усіма подальшими практичними пропозиціями щодо формування науково обґрунтованої еколого-економічної політики держави.

Наголошено на ідеї про особливу роль духовних, неекономічних чинників, неформальних інституцій, економічної та екологічної культури у формуванні й розвитку сучасних економічних систем в умовах посилення їх екологізації та глобалізації. Підкреслено важливість внаслідок екологізації економічних систем переосмислення та удосконалення поняттєвого апарату економічної теорії, який би врахував у порівняльному аналізі сучасних економічних систем екологічну парадигму, екоцентристську систему цінностей та усвідомлення довкілля, природи як рівноправного партнера людини. При цьому поняття "екологічної економіки" виводиться з економічної теорії і може досліджуватися лише у межах останньої.

Акцентовано на тому, що дослідження й порівняння сучасних економічних систем щільно пов'язані з аналізом процесів глобалізації і ґенези інформаційного (постіндустріального), "знаннєвого" суспільства. У рамках такого підходу проблеми глобалізації висвітлюються як новий контекст порівняльного аналізу економічних систем. Підкреслено важливість з'ясування глобалізаційного контексту порівняння економічних систем, коли аналіз складних і часто суперечливих процесів глобалізації є можливістю по-новому підійти до дослідження змісту й спрямованості економічних систем, а також дає змогу розкрити відмінності між різними типами економічних систем і, зокрема, національними економічними системами, та виявити тенденції їх трансформації під впливом посилення процесів глобалізації.

Запропоновано авторські трактування понять "екологізація економічних систем" і "глобалізація економічних систем" та обґрунтовано необхідність їх запровадження до поняттєвого апарату сучасної економічної теорії. Зокрема, під "екологізацією економічних систем" пропонується розуміти посилення екологічної спрямованості економічних систем у процесі їх трансформації, що виявляється у становленні сучасної економічної та екологічної свідомості і культури, екологічної відповідальності, утвердженні сучасних екологічних цінностей, формуванні відповідної нормативно-правової, інституційної бази, спрямованої на суспільний контроль за системою зв'язків "людина – економіка – екологія", застосуванні санкцій і стимулів щодо впливу економічної системи на стан екологічної рівноваги в умовах обмеженості природних ресурсів та загострення екологічної кризи глобального, регіонального і локального характеру. Екологізація економічних систем є об'єктивним процесом їх трансформації, домінантою трансформації на зламі тисячоліть, що утверджує усвідомлення екологічних проблем як глобальних. Запропоноване поняття "екологізація економічних систем" не тільки заповнює відповідну прогалину в економічній теорії, а й дає змогу повністю врахувати екологічний контекст порівняльного аналізу економічних систем на порозі третього тисячоліття.

Дисертант виходить з того, що аналіз наукових досліджень, де висвітлюються проблеми взаємодії економічної системи і довкілля, свідчить про необхідність теоретичного впорядкування на рівні поняттєвого апарату сучасної економічної теорії вживання термінів "економічна система" та "еколого-економічна система". Часто ці терміни використовують як синоніми, але інколи прихильники застосування терміну "еколого-економічна система" неначе хочуть натякнути, що ця дефініція ширша, ніж попередня і більшою мірою відповідає реаліям сьогодення. У дисертації підкреслено, що не потрібно протиставляти ці два поняття, якщо, звичайно, їх вживають у контексті сучасного цивілізаційного дискурсу. Віддаючи належне логіці терміну "еколого-економічна система", який вживають з 70-х рр. ХХ ст., застосування терміну "економічна система" абсолютно не є архаїчним чи якимось "анти-" на порозі третього тисячоліття. По-перше, якщо говорити за великим рахунком про взаємодію власне економічної системи (у вузькому розумінні) з усіма іншими системами, з якими "перетинається" економічна система, то тоді (за аналогією з терміном "еколого-економічна система") потрібно було б вживати словосполучення на кшталт "соціо-культуролого-духовно-політико-правово-еколого- (і т.д.) -економічна система". По-друге, що випливає з вищесказаного, сучасне розуміння змісту економічних систем автоматично передбачає належну пильну увагу до екологічної проблематики. Тому в такому новітньому тлумаченні й сприйнятті економічних систем вживання терміну "економічна система" аж ніяк не є застарілим, "гальмівним" щодо загального прогресу цивілізації, становлення й трансформації сучасних національних економік чи й наднаціональних економічних систем в умовах посилення їх екологізації у глобалізованому середовищі.

Під "глобалізацією економічних систем" запропоновано розуміти процес зближення та уніфікації інституцій, що забезпечують трансформацію сучасних національних економічних систем задля підвищення їхньої ефективності, екологічної безпеки та якості життя громадян. Поняття "глобалізація економічних систем" відображає об'єктивні процеси уніфікації інституційної бази розвитку економічних систем в умовах посилення регіональних і світових економічних зв'язків, відкритості економічних систем, вільного переміщення ідей, інформації, знань, цінностей, капіталу, праці, утвердження планетарної концепції прав людини, об'єднання зусиль національних економічних систем для вирішення планетарних (у т.ч. й екологічних) проблем в інтересах всього людства. Запропоноване поняття "глобалізація економічних систем" дає змогу максимально врахувати глобалізаційний контекст порівняльного аналізу економічних систем на порозі третього тисячоліття.

Обґрунтовано тезу про зміну ролі держави у сучасних економічних системах в умовах їх екологізації та глобалізації. Наголошено, що в економічній теорії утверджується ідея сильної суверенної національної держави, коли остання покликана забезпечити ефективне регулювання економіки, стабільність і передбачуваність норм і правил економічної гри, легальне входження до бізнесу, стимулювання економічного зростання, залучення іноземних інвестицій, порядок і соціальну справедливість, охорону довкілля і створення умов для формування екологічно збалансованої економіки та стійкого розвитку. В умовах переходу до інформаційного (постіндустріального) суспільства та суспільства знань сильна держава повинна надійно відстоювати національні економічні інтереси, захищати економічну та екологічну безпеку, стимулювати інноваційний розвиток, прогрес високих технологій, випереджальний розвиток освіти, науки та охорони здоров'я, конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішніх ринках, захищати національну економічну систему і суспільство від інформаційної експансії та тероризму, брати активну участь у вирішенні глобальних проблем.

У четвертому розділі дисертації – "Сучасна парадигма порівняння економічних систем в умовах їх екологізації, глобалізації та інтелектуалізації" – проаналізовано цивілізаційний підхід до порівняльного аналізу сучасних економічних систем. Дисертант виходить з того, що цей підхід знаходить свій конкретизований вияв у багатьох вимірах систем, а саме соціально-економічному, екологічному, політико-правовому, духовно-ціннісному, глобалізаційному, інформаційному, "знаннєвому", особистісному та ін. Зокрема, останній з перелічених вимірів є чи не найважливішим, адже йдеться про матеріальний рівень та якість життя, права і свободи людини. Отже, цивілізаційний підхід до порівняльного аналізу економічних систем означає усвідомлення того, що на порозі третього тисячоліття порівняння систем лише як способів організації економіки без урахування соціальних, гуманітарних, екологічних, політичних, правових, культурних, особистісних та інших параметрів функціонування суспільств є щонайменше глибокою теоретико-методологічною оманою. У дисертації відзначено, що цивілізаційний підхід до порівняльного аналізу економічних систем значною мірою ґрунтується на базових принципах інституціоналізму, де економічне життя суспільства, економічні відносини аналізуються й порівнюються у нерозривному взаємозв'язку з соціальною сферою, правом, мораллю, екологічною свідомістю, релігією, національними устремліннями і т.п.

Проаналізований цивілізаційний підхід до порівняльного аналізу економічних систем в умовах їх екологізації, глобалізації та інтелектуалізації дав змогу обґрунтувати висновок, що освіта й наука мають стати основою національної економічної та екологічної безпеки і ті країни, які вважають освіту та науку стратегічним резервом свого розвитку, матимуть профіль успішної країни третього тисячоліття. Оскільки світовий бізнес долає кордони, освіта стала ключовою детермінантою економічних показників та потенціалу національних економічних систем. При цьому якість та доступність середньої й, особливо, вищої освіти стануть у ХХІ ст. ще важливішими у визначенні того, наскільки суспільство успішно підніметься вгору по драбині виробництва з високим рівнем доданої вартості, створить передумови для стійкого економічного зростання, забезпечення конкурентоспроможності у глобальному середовищі, формування екологічно збалансованої ("зеленої") економіки.