Розділ 1.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Науково-методичні основи функціонування інфраструктурного забезпечення транскордонних ринків» розкрито зміст поняття «інфраструктурне забезпечення транскордонних ринків» та обґрунтовано теоретичні засади його розвитку, конкретизовано сутність поняття транскордонного ринку, виявлено його специфічні особливості, суб’єктів та учасників, а також структуру транскордонного ринку на основі здійсненої класифікації видів транскордонних ринків, визначено складові інфраструктури транскордонних ринків, проаналізовано світовий досвід функціонування інфраструктурного забезпечення транскордонних ринків.

Основним чинником, який визначає характер функціонування транскордонних ринків та ефективність їх подальшого розвитку, є наявність відповідної інфраструктури і рівень забезпеченості нею конкретного транскордонного регіону. У роботі визначено, що інфраструктурне забезпечення транскордонних ринків - це система відповідних умов, засобів, об’єктів та ініціатив з метою стабільного функціонування транскордонних ринків, а також можливостей їх подальшого розвитку. Дане поняття можна розглядати з двох сторін: з одного боку, як процес забезпечення транскордонних ринків необхідними умовами та об’єктами, з іншого - як сукупність цих складових в процесі функціонування та розвитку таких ринків.

У роботі обґрунтовується, що транскордонний ринок – це складна, цілісна трансрегіональна система економічних відносин суб’єктів, що знаходяться по різні боки кордону, а саме на суміжних прикордонних територіях сусідніх держав, структурно пов’язана зі вciма регіональними ринками та орієнтована на задоволення потреб її учасників. Він формується з національних регіональних ринків сусідніх країн та локалізується в межах їх суміжних прикордонних регіонів. Також визначено специфічну особливість транскордонного ринку, яка полягає у тому, що на ньому представлені три види ринків: внутрішній регіональний (місцевий ринок), міждержавний (власне транскордонний ринок) та зовнішній (світовий ринок).

При дослідженні специфіки формування інфраструктурного забезпечення для стабільного функціонування та розвитку транскордонних ринків особливу роль відіграє визначення типу структури ринку і класифікації окремих його елементів залежно від умов і характеру потоків. Відтак, у роботі сформовано структурну класифікацію транскордонних ринків, виходячи з базових підходів до класифікації ринків (рис.1). Відповідно до даної класифікації виділено сім типів транскордонних ринків з характерними складовими, притаманними кожному з них. Подібне розмежування транскордонних ринків є досить абстрактним, оскільки окремі їх види не існують самостійно, всі вони пов’язані між собою та утворюють розгалужену ринкову систему, тобто кожен окремий вид ринку можна також класифікувати за іншими характеристиками, відповідно до базової ознаки.

Розглядаючи типи транскордонних ринків слід зазначити, що серед них існують активніші та менш активні, в залежності від території та умов господарювання. Саме тому автором висунуто гіпотезу про те, що найбільш активно діючими на території прикордонних регіонів України та сусідніх країн є три типи транскордонних ринків, а саме транскордонний ринок товарів, послуг та транскордонний ринок праці.