Розділ 1.Основний зміст ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, зв’язок роботи з науковими програмами, наведено інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Науково-методологічні підходи до формування механізму антикризового управління системним банком” узагальнено теоретико-методологічні засади до формування механізму антикризового управління системним банком, обґрунтовано економічну сутність та особливості антикризового управління системним банком, проаналізовано чинники виникнення кризових ситуацій у системних банках, надано характеристику інструментів антикризового управління системним банком.

Критичний аналіз та систематизація підходів до трактування поняття “антикризове управління” дозволив обґрунтувати, що антикризове управління системними банками – це реалізація стратегій подолання загроз, негативних тенденцій у процесах функціонування й розвитку системного банку.

За результатами дослідження встановлено, що основними параметричними критеріями, на які слід спиратися при розробці механізму антикризового управління системним банком, мають бути: оцінка якості кредитного портфеля, оцінка клієнтської бази банківської установи, чисельність філій і банкоматів, імідж банку, якість послуг, надійність та спроможність виконувати власні зобов’язання, наявність потужного акціонера, професіоналізм менеджменту банківської установи; аналіз фінансового стану материнських структур, загальна фінансова стійкість.

Автором визначено, що концепція формування механізму антикризового управління системними банками повинна базуватися на чітко поставлених цілях і завданнях, обґрунтованих способах досягнення поставлених орієнтирів, пов’язаних з необхідними фінансовими, технологічними, технічними та трудовими ресурсами.

У роботі проведено систематизацію чинників, що впливають на виникнення кризових ситуацій у системних банках. До них слід віднести: міжнародні (глобалізація, інтеграційні процеси, міжнародні інвестиції, міжнародний рух капіталів, міжнародний обмін банківськими технологіями, міжнародний обмін фінансовою інформацією, міжнародні стандарти банківської діяльності); національні (зовнішня політика держави, система формування бюджетної і податкової політики, рівень інфляції та економічна стабільність, інвестиційна діяльність, макроекономічна ситуація, рівень доходів населення, розвинутість ринкової інфраструктури); конкурентна позиція (місія, цілі і завдання діяльності, розвиток філіальної мережі, традиції, репутація та імідж, рівень конкурентоспроможності, рівень капіталізації, питома вага на ринку банківських послуг і стадія життєвого циклу); політика в різних напрямках (цінова політика, комунікаційна політика, система корпоративного управління, система управління ризиками, продуктова стратегія банку, система внутрішнього контролю, фінансова безпека); фінансовий менеджмент (структура балансу, рівень фінансової стійкості та стабільності, системи управління капіталом, доходами і витратами, активами і пасивами, ризик-менеджмент).

Обґрунтовано, що для формування механізму антикризового управління системними банками необхідно: визначити чіткі стратегічні орієнтири у процесі забезпечення стратегічного розвитку системного банку; визначити цілі антикризового управління, які мають бути адекватними тенденціям зміни зовнішнього і внутрішнього середовищ банку, його внутрішньому потенціалу, а також забезпечувати розв’язання існуючих проблем з найменшими втратами для банку; сформулювати принципи антикризового управління банком, які визначають вимоги до розвитку структури, організації соціально-економічних систем, процесу антикризового управління в цілому і процесу ухвалення управлінських рішень зокрема; розробити архітектуру механізму антикризового управління й окремих його складових, а саме моделі, методів і процедур формування й реалізації механізму антикризового управління, що забезпечило б максимальний ефект у процесі реалізації стратегії антикризового управління й антикризових заходів; визначити набір дійових стратегій антикризового управління, спрямованих на подолання саме того виду кризи, яка виникла у системному банку; розробити методи, моделі і процедури розробки й ухвалення управлінських рішень у процесі вибору та реалізації дійової стратегії антикризового управління.

У другому розділі “Концептуальні основи формування механізму антикризового управління системним банком” обґрунтовано принципи формування механізму антикризового управління системними банками, окреслено методичні підходи до визначення та врахування ризиків банківської діяльності системних банків, доведено роль рівня фінансової стійкості у механізмі антикризового управління системними банками.

У роботі доведено, що механізм антикризового управління системними банками – це сукупність форм і методів створення та використання фінансових ресурсів з метою забезпечення фінансово стійкого функціонування банків та прийняття стратегічних рішень в міру виявлення потенційних проблем.

Основою механізму антикризового управління системними банками як цільової підсистеми повинна виступати фінансова політика, зміст якої визначається прийнятою банком концепцією розвитку фінансів, стратегічними цілями, що розкривають основні напрямки формування, розподілу та використання фінансових ресурсів та сукупністю заходів, що здійснюються органами управління для досягнення поставлених цілей.

Аргументовано, що пріоритетними напрямками механізму управління антикризового управління системними банками повинні бути: мотивація, орієнтована на антикризові заходи, аналіз ситуації; стратегічна направленість функціонування банку; корпоративність; моніторинг кризових ситуацій; науковий аналіз і прогнозування тенденцій; якість антикризової програми; методологія розробки ризикових рішень. Розроблена схема механізму антикризового управління системними банками представлена на рис. 1.

Для ефективного функціонування механізму антикризового управління системним банком необхідна реалізація наступних принципів:

- функціональність – розмежування функцій між підрозділами та філіями системних банків, які виробляють антикризову стратегію, приймають управлінські рішення, забезпечують їх реалізацію та здійснюють контроль та регулювання;

- керованість – мінімізація рівнів підпорядкованості та оптимізація об’єктів, які підпадають під антикризове управління;

- централізація виконання основних функцій – забезпечення виконання підрозділами антикризового управління завдань відповідно до визначеної місії, генеральної мети та основних задач функціонування системних банків;

- делегування повноважень та відповідальність – передача повноважень (прав прийняття рішень) та прийняття відповідальності керівниками підрозділів залежно від проблемності у розвитку банку;

- мінімізація (оптимізація) витрат – обґрунтування витрат на проведення антикризових заходів залежно від прийнятих рішень;

- комплексність – цілісне охоплення проблем, взаємодія підрозділів та узгодження всіх етапів діагностики і моніторингу діяльності системного банку;

раціоналізація інформаційних потоків – прозорість в інформаційних потоках щодо ситуації в банківській установі.