РОЗВИТОК ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР У СИСТЕМІ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Краткое содержание

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його предмет і об'єкт, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження зовнішньоекономічної діяльності» досліджено теоретичні основи зовнішньоекономічної діяльності у системі світового господарства; визначено особливості зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур у світовому господарстві; досліджено розвиток зовнішньоекономічної діяльності на етапі реформування економіки України.

В умовах глобалізації світового господарства підвищується роль і значення зовнішньоекономічної діяльності як для економіки країни в цілому, так і окремих підприємницьких структур. Зовнішньоекономічна діяльність стає одним із пріоритетів розвитку національної політики і стратегії діяльності підприємства, перетворившись на дієвий засіб техніко-економічного, науково-технічного та суспільного прогресу і сприяючи вирішенню гострих соціально-економічних проблем, визначаючи стиль життя і роботи широких верств населення.

На основі дослідження теоретичних основ зовнішньоекономічної діяльності у системі світового господарства (С. Галанов, Г. Васильєв, С. Попов, А. Михайлін, Є. Прокушев, А. Незадоров, І. Бланк, О. Ястремська, С. Богачов, Ю. Ростовський, В. Гречков, М. Раушер, Х.-В. Зінн, У. Стаффорд, Т. Мен, А. Монкретьєн, Ф. Кене, Р. Хаберлер, Е. Хекшер, Б. Олін та ін.) обґрунтовано, що поняття «зовнішньоекономічна діяльність» (під якою запропоновано систему різноманітних світогосподарських (виробничих, комерційних, валютно-фінансових, кредитно-грошових, науково-технічних тощо) відносин зі створення і просування на світовий ринок товарів (послуг, робіт, технологій, капіталів, інформації тощо), за допомогою реалізації зовнішньоекономічних зв’язків країни, які засновані на міжнародному поділі праці і включають нормативно-правові та організаційні умови функціонування підприємницьких структур) необхідно використовувати, перш за все, щодо мікрорівня, тобто рівня підприємницьких структур з повною самостійністю у виборі зовнішнього ринку та іноземного партнера, форм і методів роботи з урахуванням обраної зовнішньоекономічної стратегії, а поняття «зовнішньоекономічні зв’язки» – щодо рівня макроекономічного регулювання, оскільки дане поняття відображає проекцію на національну економіку міжнародних економічних відносин. В результаті аналізу співвідношення вказаних понять у сучасних умовах, надано авторське визначення поняття «міжнародне підприємництво», яке визначено як фактор виробництва, що обумовлює зростання ефективності міжнародних економічних відносин на основі використання підприємницьких здібностей, що виступають  основною продуктивною силою, джерелом саморозвитку економіки, формують здатність до інновацій, створення нових економічних можливостей, дозволяють оцінювати передбачуваний результат, а також раціонально розподіляти наявні ресурси.

В результаті дослідження особливості зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур у світовому господарстві (США, Великобританія, Канада, країни Європейського Союзу, Китай та ін.), розроблено концептуальну модель взаємозв’язку підприємницьких структур із зовнішнім середовищем (рис.1).

На основі дослідження сильних і слабких сторін підприємств – учасників зовнішньоекономічної діяльності, з використанням результатів аналізу зарубіжного досвіду, запропоновано принципи організації та управління міжнародною підприємницькою діяльністю (принцип непрямого каналу; принцип малих ринкових ніш; принцип спеціалізації; принцип інноваційної спрямованості; принцип швидкої адаптації; принцип обережності; принцип високої кадрової компетенції).

Зроблено висновок, що зовнішньоекономічна діяльність перетворилась в дієвий засіб техніко-економічного, науково-технічного і суспільного прогресу. У зв’язку з цим назріла необхідність коригування системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур з метою підпорядкування її змісту, масштабів і структури завданням збалансованого розвитку національної економіки.

Активізація розвитку міжнародного поділу праці, що розпочалась у ХІХ столітті, спричинила посилення  міждержавних зв’язків у світовій економіці. На сучасному етапі світове господарство характеризується посиленням інтернаціоналізації виробничих сил, створенням розгалуженої системи міжнародних економічних відносин, формуванням міжнаціональних механізмів, які регулюють господарський обмін між країнами. Одночасно вплив науково-технічного прогресу спричиняє не тільки виникнення принципово нового типу виробництва, а й постійну перебудову галузевих і технологічних структур міжнародної економіки. В свою чергу, зростаюча швидкість оновлення технологій сприяє посиленню технологічної залежності країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються, від розвинених країн.