ФИНАНСОВАЯ ГИБКОСТЬ СУБЪЕКТОВ ХОЗЯЙСТВОВАНИЯ: ОЦЕНКА И ФОРМИРОВАНИЕ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні засади фінансової гнучкості суб’єктів господарювання» виявлено необхідність формування фінансової гнучкості відповідно до теорій структури капіталу, розкрито сутність фінансової гнучкості суб’єктів господарювання та визначено основні її характеристики, систематизовано та проаналізовано вплив внутрішніх та зовнішніх чинників на рівень фінансової гнучкості в Україні, розроблено концепцію оцінки та формування фінансової гнучкості суб’єктів господарювання.

Зважаючи на існуючі підходи, які визначають гнучкість з позиції різних економічних теорій, треба зазначити, що у фінансовій науці склався свій підхід, який характеризується більш вузьким розумінням гнучкості, і концентрується на джерелах її формування з однозначним превалюванням розгляду гнучкості як запасу боргового навантаження суб'єкта господарювання. Найбільш обґрунтованим підходом до визначення сутності фінансової гнучкості є такий, що враховує особливості її прояву, причини і мотиви її формування, що мають свою специфіку в країнах з ринком, що розвивається. Звідси, виявлено основні її сутнісні характеристики: сприяє забезпеченню формування та ефективній реалізації пасивного фінансового потенціалу суб'єкта господарювання; формує сприятливі умови і можливості подолання фінансових обмежень під час здійснення інвестиційної діяльності та в ситуації зниження ліквідності; забезпечує здатність до багатоцільового використання; є інструментом ефективної зміни обсягу та структури фінансового потенціалу, як у бік його розширення, так і в бік звуження; ототожнюється з опціоном як із вбудованою можливістю зміни управлінських рішень в процесі їх виконання за допомогою формування сукупності альтернатив фінансової реакції суб'єкта господарювання на зміну умов його діяльності; сприяє ефективній фінансовій адаптації суб'єкта господарювання до нових сформованих умов функціонування.

На основі виявлених характеристик фінансової гнучкості, сформульовано її визначення, відповідно до якого її слід розуміти як здатність суб'єкта господарювання ефективно адаптуватися в умовах зниження операційних грошових потоків, появи інвестиційних альтернатив, зміни кон'юнктури фінансового ринку на основі формування пасивного фінансового потенціалу, реалізація якого відбувається в обмежені терміни, з мінімальним ростом вартості капіталу або втратою вартості активів при їх перетворенні до ліквідної форми. З позиції опціонного підходу фінансову гнучкість можна визначити як сукупність наявних у суб'єкта господарювання опціонів, що визначають можливість своєчасного розширення обсягів фінансових ресурсів, звуження окремих їх видів або зміни їх структури, реалізація яких дозволяє суб'єкту господарювання ефективно реагувати на зміни умов ведення бізнесу, тим самим, підвищуючи його ринкову вартість.

Ототожнення фінансової гнучкості з характеристикою фінансового потенціалу, дозволило визначити основні групи мотивів, які обумовлюють необхідність її формування (інвестиційний, кон’юнктурний, трансакційний), що дозволило виділити експансійну (спрямовану на залучення додаткового обсягу фінансування з метою задоволення потреби в додатковій ліквідності або здійснення інвестиційних вкладень), рестрикційну (спрямовану на звуження величини капіталу певного виду, який не задовольняє суб'єкта господарювання за критерієм його вартості або ефективності використання) та структурну фінансову гнучкість (спрямовану на коригування структури капіталу, зважаючи на необхідність зниження агентських конфліктів та трансакційних витрат).

На підставі розгляду фінансової гнучкості з позиції виділення її видів, виявлено та проаналізовано вплив зовнішніх і внутрішніх чинників її формування на рівні суб'єктів господарювання в Україні протягом 2005-2011 рр. Ґрунтуючись на аналізі агрегованих фінансових показників суб'єктів реального сектора України, зроблено висновок про актуальність підтримки фінансової гнучкості на будь-якій із фаз ділового циклу економіки, разом з тим, ступінь такої актуальності буде змінюватись. Проведене дослідження факторів фінансової гнучкості у відповідності з фазою економічного циклу дозволяє говорити про залежність між циклічністю і гнучкістю. Відповідно визначено цільове спрямування динаміки показників внутрішніх факторів фінансової гнучкості щодо циклу: контрциклічність формування та підтримки експансійної, проциклічність рестрикційної і ациклічність структурної фінансової гнучкості. Разом з тим, ґрунтуючись на отриманих результатах аналізу факторів гнучкості суб’єктів господарювання в Україні, визначено, що дана динаміка йде в розріз з виявленим їх цільовим спрямуванням.

Розроблено концепцію оцінки та формування фінансової гнучкості суб'єктів господарювання, в рамках якої визначено мету, принципи, завдання, механізми та критерії оцінки, що дозволяють підвищити рівень фінансової стійкості суб'єктів господарювання в умовах нестабільності економіки. При цьому формування фінансової гнучкості розглядається як процес приведення опціонних умов у відповідність до необхідних вимог та укладання контрактів, що сприяють подоланню фінансових обмежень та/або мінімізації зростання вартості ресурсів чи неефективності їх використання. У рамках концепції запропоновано механізм її оцінки та механізми формування експансійної, рестрикційної і структурної фінансової гнучкості (рис. 1).

У другому розділі «Комплекс механізмів оцінки та формування фінансової гнучкості суб’єктів господарювання» розвинуто методичний підхід до оцінки рівня фінансової гнучкості з урахуванням циклічності розвитку економіки, розглянуто механізми формування експансійної, рестрикційної та структурної фінансової гнучкості суб’єктів господарювання.

Системне представлення зовнішніх і внутрішніх факторів фінансової гнучкості суб'єктів господарювання, а також врахування особливостей формування видів гнучкості в розрізі різних фаз економічного циклу (зростання, спаду, кризи і підйому) дозволило розвинути методичний підхід до оцінки рівня фінансової гнучкості суб'єктів господарювання. Послідовність етапів такої оцінки включає: вибір факторів фінансової гнучкості і об'єднання їх у відповідні групи за її видами (рис. 2); приведення їх до безрозмірного показника на основі використання моделі Харрінгтона, яка дозволяє нівелювати різні одиниці виміру показників; ранжування показників фінансової гнучкості залежно від фази економічного циклу на основі використання моделі Фішберна, яка дозволяє визначити вагу (значимість) кожного показника залежно від внутрішніх особливостей функціонування суб’єкта господарювання та стадії розвитку національної економіки; визначення інтегрального показника на основі мультиплікативної моделі з використанням середнього геометричного; побудова шкали перетворення.