РОЗВИТОК МАЛОГО БІЗНЕСУ В РЕГІОНІ ЗАСОБАМИ ФРАНЧАЙЗИНГУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету і завдання, сформульовано об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну і теоретичну та практичну цінність одержаних автором результатів, їх достовірність та апробацію.

У першому розділі “Теоретичні аспекти розвитку малого бізнесу на основі франчайзингу” – проаналізовано сутність та зміст поняття «малий бізнес» та, на основі теоретичного узагальнення законодавчої бази України та інших країн світу, дано визначення основних ознак суб’єктів господарчої діяльності, на основі яких, їх доцільно відносити до представників малого бізнесу. Розглянуто процес розвитку малого бізнесу по країнах світу та доведено, що він є резервом підвищення ефективності економічної системи за умови повного використання його специфічних ознак. В результаті теоретичного співставлення дано визначення франчайзингу, визначено його особливості, класифікаційні ознаки і види.

Незважаючи на тривалу історію розвитку ринкових відносин, у світовій практиці немає уніфікованого визначення малого бізнесу. Більше того, у більшості розвинених країн, як правило, не існує загального визначення того, які підприємства є малими. Визначення розмірів діяльності важливе, оскільки, за поділом малого й великого бізнесу лежать не тільки кількісні ознаки, але і якісні економічні розходження, які виражаються в  особливостях зовнішніх умов розвитку суб’єктів господарювання, можливостях у використанні матеріальних і фінансових ресурсів, політиці залучення трудових ресурсів.

Критерії віднесення суб’єктів господарювання до малого бізнесу неоднакові: у Великобританії, Італії й Японії це величина капіталу й обсяг продажів; у США це немонополістичне положення на ринку; у Франції - правовий статус; в Угорщині - форма власності; у Японії - незалежне положення у великій виробничій структурі. У міжнародній статистиці основним критерієм, що визначає розміри діяльності, виступає чисельність зайнятих, іноді в сполученні з величиною річного обсягу продажів або балансовою вартістю активів. Загальним правилом є виділення сектора малих і середніх підприємств, при цьому поняття «малий бізнес» й «малі й середні підприємства» вживаються у фаховій світовій літературі як синоніми. Границі малого бізнесу залежать від законодавчо встановлених державними органами або іншими представницькими організаціями критеріїв, що конституюють сутність цього поняття. У більшості країн, що виділяють сектор малого бізнесу, використовуються переважно три показники: чисельність працівників, річний оборот та валюта балансу. Різниця полягає у кількісному вимірі цих показників, в залежності від національних особливостей економіки.

Економічна система України характеризується нерівномірним представництвом малого бізнесу по регіонах країни, однак, загальною є тенденція поступового збільшення внеску представників малого бізнесу у валовий регіональний продукт. Виходячи з цього зроблено висновок про необхідність активізації підприємницької діяльності по регіонах України. Висунуте припущення про можливість використання світового досвіду з формування інструментарію щодо активізації підприємницької діяльності в регіонах України.

Теоретичне узагальнення фахових джерел щодо сутності та змісту франчайзингу визначає його як надання на договірній основі права на свободу ведення певної підприємницької діяльності. Франчайзинг в Україні почав розвиватися з середини 1990-х років, проте, значне збільшення кількості укладених на засадах франчайзингу договорів про співпрацю припадає на 2004 рік, відтоді, їх кількість в Україні щорічно збільшувалася приблизно на 30% та така тенденція зберігалася до початку проявів світової економічної кризи. На період 2010-2012 років зростання кількості договорів сповільнилося, але продовжується.