У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт та предмет дослідження, сформульовано його мету і завдання, положення, які виносяться на захист, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі «Банківське кредитування та особливості його використання у суднобудуванні» досліджено роль та значення банківського кредитування, як практичної реалізації кредиту, в економічному розвитку реального сектора економіки країни, у тому числі і суднобудування. Узагальнено, що банківське кредитування базується на кредиті та його функціях. Визначено сутність та принципи банківського кредитування та з’ясовано, що воно має надвелике значення для розвитку реального сектора ринкової економіки, оскільки: направлено на всебічний соціально-економічний розвиток країни; сприяє перерозподілу тимчасово вільних коштів в економіці; погоджає економізації грошового обороту; розвитку інвестиційної діяльності спрямованої на розвиток виробництва з довгостроковими циклами кругооборотів; нарешті, дозволяє банкам здійснювати контроль за господарською діяльністю позичальників. З того, що банківське кредитування є найбільш ефективним при врахуванні ним специфіки виробничої діяльності господарюючих суб`єктів-позичальників – представників суднобудівної галузі (як стратегічної галузі реального сектора економіки України, що має несезонний та довготривалий цикл виробництва та розрахунки з замовниками або за повністю завершені будівництвом об`єкти – «під ключ», або за етапи робіт) виникає і необхідність створення науково-обґрунтованого процесу банківського кредитування суднобудівної галузі. Такий процес передбачає здійснення банками позичкових чи лізингових кредитних операцій для подальшого розвитку галузі. З того ж, що суднобудівні підприємства мають довготривалий цикл виробництва, витрати на який рівномірно нарощуються до строку завершення будівництва судна (створюючи великі, до ¾ вартості будівництва судна залишки незавершеного виробництва) та забезпечуються, перш за все, власним капіталом суднобудівників і авансами замовників суден, слід, що вони мають гостру потребу у додаткових тимчасових коштах банків.
Дослідження та узагальнення дискусійних підходів різних економістів відносно сутності та кількості принципів кредитування дозволило автору прийти до висновку, що його організація здійснюється на принципах цільового, строкового, забезпеченого, диференційованого, платного та договірного кредитування. Дослідження ж підходів різних науковців до сутності лізингових операцій дозволило відзначити між ними значні розбіжності. Однак, керуючись законодавством України та нормативними документами НБУ, за якими до кредитних операцій банків відносяться і операції з фінансового лізингу (бо вони здійснюються на принципах цільового, строкового, забезпеченого, платного, диференційованого та договірного характеру надання тимчасових коштів, які, до того ж, мають зворотний характер руху, тобто відповідають родовим ознакам кредиту), автор розглядає операції фінансового лізингу як кредитні операції.
У роботі доведено зумовленість необхідності розширення кола шляхів забезпечення банками суднобудівних підприємств кредитними ресурсами високою собівартістю та довготривалістю будівництва судна. Разом з тим, кредитування суднобудівних підприємств у великих сумах (вартість будівництва «середнього» суховантажного судна може перевищувати 200 млн дол. США) і на довготривалі (від одного до трьох років) строки є взагалі неможливим для окремих банків, насамперед через замалий розмір їх власного капіталу та кредитних ресурсів, більшість з яких є короткостроковими депозитами фізичних осіб. Проте, навіть і великий банк не має можливості надавати великі та довгострокові позички тому, що таке кредитування є занадто ризиковим для окремого банку, зважаючи ще і на те, що фінансовий стан суднобудівних підприємств поки що є складним. За таких умов, на погляд автора, доцільним буде створення банківського консорціуму, що дозволить окремим банкам розподілити існуючий ризик при кредитуванні суднобудівних підприємств пропорційно участі кожного банку у консорціумі. Тому в роботі запропоновано створення банківського консорціуму для кредитування суднобудівних підприємств, яке засновано на існуючому законодавстві України. При дослідженні забезпечення суднобудівних підприємств додатковими тимчасовими коштами, у роботі проаналізовано особливості лізингових операцій (в яких поєднуються окремі риси кредитних, орендних та інвестиційних операцій) та акцентовано увагу на перевагах лізингу у порівнянні з традиційним кредитуванням, як для лізингодавця так і для лізингоотримувача. Крім того,авторомзапропонованорозширеннякласифікації лізингових операцій на підставі специфічних вимог суднобудування, а саме, доповнено її ознаками: «рівень інвестиційної привабливості» та «ступень технічної складності». Проведене дослідження теоретичних основ банківського кредитування та його ролі у розвитку реального сектора економіки країни, включаючи суднобудівну галузь, показало, що його ефективність обумовлюється специфікою виробничої діяльності господарюючих суб`єктів-позичальників, тобто суднобудівних підприємств, які через особливості своєї діяльності відчувають гостру необхідність у тимчасових додаткових коштах для власного розвитку. Що і зумовлює значущість банківського кредитування для їх розвитку та особливості їх кредитування банками, й потребує створення банківського консорціуму.
У другому розділі «Дослідження застосування банками лізингових та позичкових операцій у суднобудівної галузі України» досліджено фактори необхідності використання банківських позичок суднобудівними підприємствами, проаналізовано застосування банками та їх дочірніми лізинговими компаніями лізингових угод і проведено порівняльний аналіз лізингових та позичкових угод банків з суднобудівними підприємствами з метою їх модернізації. Дослідження показало, що сьогодні кредитування вітчизняних суднобудівних підприємств здійснює менше 6 % зареєстрованих в Україні банків, частина з яких кредитують галузь епізодично, хоча є невелика група банків, яка кредитує суднобудування постійно, що вказує на доцільність створення банківського об’єднання для кредитування суднобудування. Порівняльний аналіз необхідного суднобудівним підприємствам обсягу тимчасових додаткових коштів з обсягами фактичного банківського кредитування дозволив автору дійти висновку про наявність конечної потреби вказаних підприємств у банківських позичкових та лізингових кредитних операціях.
Проведене у роботі дослідження банківських середньозважених відсоткових ставок за позичками показало, що вони встановлюються банками при кредитуванні суднобудівних підприємств з урахуванням рівня ризику і тому для банків є економічно обґрунтованими, тоді як для підприємств галузі такі ставки є зависокими (оскільки більшість указаних підприємств є збитковими або знаходяться на межі беззбитковості). Однак, вказану проблему запропоновано вирішити за рахунок використання механізму відшкодування частини позичкових відсотків за рахунок коштів Державного бюджету, виключно для позичок, які надаються банківським консорціумом. У роботі доведено, що використання лізингу в реальному секторі економіки України поступово нарощується (як за кількістю, так і за обсягами укладених лізингових угод), що зумовлюється його численними перевагами порівняно з традиційним кредитуванням, як для лізингодавців, так і для лізингоотримувачів До того ж, найвищими темпами зростають обсяги їх (угод) укладання в машинобудуванні та транспорті, особливо водному, зважаючи на рівень цін на судна. На прикладі лізингової угоди між «ОТП Лізинг» та ТОВ СП «Нібулон» (до складу якого входить судноплавна компанія) доведено, що існує можливість отримання великого діапазону розмірів лізингових платежів. При обчисленні платежів математично передбачається рівність номінальної вартості потоку лізингових платежів номінальним витратам на виробництво (придбання обладнання), тобто еквівалентність зобов’язань двох сторін лізингової угоди за рівнянням
