РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, висвітлено ступінь вивчення проблеми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету та задачі, об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано методи; виокремлено наукову новизну, розкрите практичне значення одержаних результатів; надано відомості про апробацію результатів дослідження, публікації.

Розділ 1 «Криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв» складається з п’яти підрозділів, присвячених визначенню змісту структурних елементів криміналістичної характеристики цього злочину.

У підрозділі 1.1. «Поняття і характеристика вибухових пристроїв» зазначається, що поняття вибухового пристрою доцільно визначити через систему ознак і критеріїв, що дозволяють у комплексі відносити вибухонебезпечні предмети до категорії вибухових пристроїв. Автором виділені такі його ознаки: однократність застосування; наявність вибухової речовини і засобів ініціювання; використання енергії хімічного вибуху; спеціальна підготовка пристрою до вибуху. Найважливішими конструктивними елементами вибухових пристроїв є: 1) засіб підриву; 2) корпус; 3) заряд вибухової речовини.

Вибуховий пристрій здобувачем визначається як виріб, конструктивно призначений для здійснення хімічного вибуху і здатний вражати людей та руйнувати об’єкти.

Для криміналістичного вивчення вибухових пристроїв інтерес представляє їх класифікація за способом виготовлення, на підставі якої виділяють дві групи вибухових пристроїв: 1) промислового виготовлення; 2) саморобні.

У підрозділі 1.2. «Характеристика особи злочинця» зазначається, що    особа, яка вчиняє вибух, характеризується низкою специфічних особливостей, оскільки це досить складна операція. По-перше, особа має володіти певними знаннями й уміннями у вибуховій справі, хімії, радіоелектроніці, набутими під час служби в армії, в процесі відповідної роботи або  спеціально  отриманими  в  злочинних  цілях  чи  виявленого  інтересу.  По-друге, вона повинна мати доступ до вибухових речовин, боєприпасів, вибухових пристроїв. У наш час придбати (викрасти, купити) ці засоби не становить особливої складності, проте для цього потрібні певні зусилля, засоби й дії. По-третє, вона має відрізнятися деякими рисами характеру – рішучістю, байдужістю до наслідків вибуху.

Автором виділені такі типи злочинців, які вчиняють злочини, що    розглядаються: «аматор», «напівпрофесіонал», «професіонал». При розкритті змісту визначених типів здобувач визначив такі властивості і риси особистості як стать, вік, найбільш розповсюджені мотиви, специфіку загальнонебезпечних засобів, якими користується злочинець, їх кількість і сполучення, ставлення до вчиненого, особливості способу вчинення злочину, використовувані методи.

У підрозділі 1.3. «Предмет злочинного посягання», автор вказує, що предмети безпосереднього посягання злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, поділяються на дві великі групи: об’єкти біологічного походження і об’єкти, що виникли у результаті діяльності людини. До першої групи варто віднести людей і тварин, до другої – різного роду споруди, будинки, транспорт. У межах дослідження приділено увагу об’єктам другої групи, оскільки детальне дослідження особи потерпілого є доцільним при розробці видових методик розслідування, пов’язаних з посяганням на життя і здоров’я людей.

Стосовно об’єктів другої групи, то найчастіше вибухам піддаються об’єкти громадського користування, об’єкти транспорту, пам’ятники історії і культури. Вразливість даних об’єктів до ушкодження вибухом головним чином пов’язана не з руйнуванням самого будинку або транспортного засобу, а із загрозою загибелі людей, які знаходяться в ньому.

У підрозділі 1.4. «Спосіб вчинення злочинів» обґрунтовано, що підготовка та вчинення злочину, пов’язаного із застосуванням вибухового пристрою, складається з декількох основних етапів: а) вибір та вивчення об’єкта (будівлі, приміщення, місцевості) майбутнього встановлення вибухового пристрою; б) визначення виду і конструкції вибухового пристрою, потужності вибухового заряду; в) виготовлення або придбання засобів для здійснення злочинного наміру; г) експериментальна перевірка вибухового пристрою або окремих його елементів; ґ) доставка вибухового пристрою до місця запланованого вибуху; д) встановлення і приведення вибухового пристрою в бойовий стан; е) здійснення (ініціювання) вибуху; є) приховання слідів участі в злочині.

У підрозділі 1.5. «Типова «слідова картина» зазначається, що, виходячи з видів впливу вибуху на навколишнє середовище, сліди вибуху, які виявляються на місці події, можливо поділити на три групи.

Перша група слідів стосується залишків вибухового пристрою, які   містять ознаки, характерні для конструкцій виробів промислового виготовлення та їх елементів певних видів і навіть марок, спеціально призначених для здійснення вибуху (наприклад, гранати) або не призначених для цих цілей, але широко використовуваних у народному господарстві (наприклад, балони високого тиску).

До другої групи відносяться сліди вибуху, що відобразилися на навколишніх об’єктах (пробоїни, розриви, деформації, мікроструктурні зміни, нашарування мікрочастинок).

До третьої групи відноситься кіптява та продукти вибуху вибухової речовини, тобто газоподібні і конденсовані (тверді) речовини, що утворюються під час вибуху: залишки вибухової речовини у вигляді мікрочастинок, що не прореагували під час вибуху, які мають власну стійку форму та морфологічні ознаки вибухової речовини; конденсовані продукти вибухового перетворення (являють собою окопчення фрагментів вибухового пристрою та предметів, що перебували поблизу місця його розташування).

Розділ 2 «Особливості початкового етапу розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв» містить два підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Типові слідчі ситуації та алгоритм дій слідчого з їх вирішення» автор на основі вивчення слідчої практики розслідування даної категорії злочинів виділив такі типові слідчі ситуації, з якими слідчий стикається на початковому етапі розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв: 1. Надійшла інформація про виявлення вибухового пристрою (7 % вивчених кримінальних справ). 2. Надійшла інформація про затримання особи, яка мала при собі вибуховий пристрій (21 % кримінальних справ). 3. Надійшла інформація про вчинення вибуху (71 %) і: а) особа, яка вчинила злочин, невідома; б) є достовірна інформація про особу, яка вчинила злочин, але вона не затримана; в) є неповні дані про особу, яка вчинила злочин; г) особа, підозрювана у вчиненні злочину, затримана на місці злочину або безпосередньо після його вчинення. На підставі визначених типових вихідних слідчих ситуацій розроблені типові програми розслідування.

У підрозділі 2.2. «Висунення версій та планування розслідування» здобувач встановив, що з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню, а також наявності вихідної інформації та ситуацій, які складаються на початку розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, можуть бути висунуті такі типові загальні версії: 1. У випадку виявлення вибухового пристрою: а) має місце готування до терористичного акту; б) має місце готування до вчинення іншого злочину (вбивство, хуліганство); в) має місце інсценування терористичного акту або іншого злочину. 2. У випадку, коли вибух відбувся: а) проведена терористична акція; б) вчинений інший злочин, наприклад, вбивство або хуліганство; в) мало місце необережне поводження з вибуховими речовинами; г) відбулася аварія, катастрофа внаслідок порушення правил зберігання та експлуатації вибухових пристроїв або вибухових речовин.

Для перевірки кожної з вищезазначених версій надалі висуваються як загальні, так і окремі версії, що ґрунтуються на фактичних даних, зібраних у кримінальному провадженні. В основу їх змісту покладаються способи злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв.

Розділ 3 «Тактика проведення першочергових слідчих (розшукових) дій при розслідуванні злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Огляд місця події» йдеться про те, що невідкладність огляду місця вибуху визначається тим, що ефективність вилучення слідів деяких вибухових речовин (летючих, газоподібних) значно зменшується з часом. Руйнуючий вплив на сліди вибухової речовини здійснюють атмосферні опади (дощ, сніг і т.п.). У першу чергу це відноситься до водорозчинних вибухових речовин та їх компонентів. Крім того, швидка зміна обстановки на місці події обумовлена проведенням рятувальних і аварійно-відновлювальних робіт, що можуть призвести до втрати слідів.

До особливостей оглядів місць вибухів автор відносить: а) дотримання заходів безпеки в умовах можливих повторних вибухів додаткових вибухових пристроїв і легкозаймистих речовин, обвалів, пожеж; б) велика площа обстеження та кількість слідів, в тому числі, фрагментів вибухових пристроїв; в) проведення аварійно-рятувальних робіт та забезпечення при цьому зберігання слідів злочину; г) вірогідність раптової втрати слідів вибухових речовин, що  мають властивості до швидкого перетворення в інші сполуки; д) дотримання заходів безпеки при транспортуванні та зберіганні вилучених вибухонебезпечних речових доказів.

У підрозділі 3.2. «Допит потерпілих, свідків і підозрюваних» звертається увага на те, що потерпілими і свідками у даній категорії кримінальних проваджень є: а) особи, проти яких спрямовувався вибух; б) особи, які   випадково опинилися на місці події; в) особи, які проживають або працюють у районі місця події; г) особи, які за родом служби або з інших обставин могли перебувати поблизу місця події до, у момент або після вибуху; д) члени аварійно-рятувальних команд, сапери, вибухотехніки, пожежники, співробітники міліції, військовослужбовці, бійці воєнізованої охорони, медичні працівники та інші особи, які залучалися для охорони місця події, надання допомоги потерпілим і ліквідації наслідків вибуху; е) водії підірваних наземних автотранспортних засобів, машиністи поїздів метро і залізниці, члени екіпажа повітряних суден, а також пасажири перерахованих транспортних засобів; є) родичі і знайомі потерпілих, які володіють інформацією про останніх, що  може мати значення для провадження; ж) інші особи, обізнані про обставини, що можуть мати значення для провадження.

Предметом допиту свідків і потерпілих є інформація не тільки про подію злочину, але й відомості про обставини, які передували і супроводжували його вчинення або знаходяться в причинному зв’язку з розслідуваним фактом, а також ті дані, що можуть бути використані в процесі розслідування для виявлення нових доказів, перевірки й оцінки вже зібраних.

Допиту підозрюваного повинна передувати ретельна підготовка, у ході якої необхідно уважно вивчити матеріали, пов’язані з оглядом місця вибуху, плани, схеми, фотографії, відеозаписи, протоколи огляду речей, допитів потерпілих і свідків, матеріали відомчих технічних комісій, результати попереднього дослідження слідів вибуху. Слідчий також зобов’язаний вивчити не тільки наявні в матеріалах кримінального провадження докази, але й визначити факти, з приводу яких необхідно одержати показання, продумати тактичні прийоми, які допоможуть ефективно провести допит. Виходячи з обставин затримання і характеру зібраних доказів, слідчий повинен визначити момент допиту, зміст питань, які необхідно поставити підозрюваному, їх послідовність. На початку допиту у відповідності до предмета доказування підозрюваному спочатку варто ставити питання про конкретні факти, що відносяться до об’єктивної сторони вчиненого злочину, а потім – питання про мету і мотиви злочину.

У підрозділі 3.3. «Проведення судових експертиз» зазначено, що при розслідуванні злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, проводяться експертизи вибухових пристроїв, обставин і механізму вибуху (100 %), судово-медичні (56 %), пожежно-технічні (15 %), трасологічні (14 %), балістичні (11 %), судово-психіатричні (9 %), почеркознавчі (5 %) та ряд інших експертиз.

Експертиза вибухових пристроїв, обставин і механізму вибуху має комплексний характер, і її проведення вимагає залучення фахівців, які володіють знаннями в різних галузях науки, техніки, ремесла. Така експертиза містить у собі проведення вибухотехнічних, металознавчих, хімічних, трасологічних, технологічних та деяких інших видів досліджень. Результати даної експертизи являють собою інтегральне знання про природу досліджуваного об’єкта, його походження.

Експертизи при розслідуванні злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, як правило, складні й вимагають тривалого часу для проведення. Тому слідчий не повинен зволікати з проведенням експертиз, що   може призвести до небажаних наслідків: обмежується можливість використання висновку експерта в процесі розслідування, можуть бути пропущені строки слідства, не залишиться часу для належної оцінки й перевірки висновку експерта, задоволення клопотань підозрюваного, заявлених у зв’язку з призначенням експертизи, обмежується можливість збору додаткових матеріалів для експертизи (якщо в цьому виникла необхідність).