ТІНЬОВИЙ ТА ОФІЦІЙНИЙ СЕКТОРИ ЕКОНОМІКИ: АНТАГОНІСТИЧНЕ СПІВІСНУВАННЯ І ВЗАЄМОДІЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічне становище України протягом останніх років характеризується значним розширенням масштабів тіньової економіки та посиленням її впливу на соціально-економічне життя суспільства. Тінізація економіки зумовлює структурні деформації і диспропорції суспільно-економічного розвитку, гальмує процеси державотворення в країні, не сприяє курсу демократизації суспільства та європейської інтеграції України. Паралельне функціонування двох секторів – легального та тіньового – ускладнює стабільний розвиток економіки країни. Поряд з офіційною діловою активністю існує і тіньова ділова активність, яка має величезний розмах, незважаючи на зростаючі економічні та адміністративні заборони.

Особливого значення на сьогодні набула проблема легалізації тіньового сектора, обумовлена певною сукупністю об’єктивних і суб’єктивних факторів. По-перше, в умовах переходу до ринкових відносин частка тіньової економіки збільшується. По-друге, за умов перехідних перетворень держава не володіє сталим і діючим механізмом звуження та легалізації тіньових процесів. Пошук вирішення протиріч впливу тіньового сектора економіки на господарські процеси лежить на шляху формування і вдосконалення механізму взаємодії неофіційного та офіційного секторів економіки в напрямку легалізації, виявлення форм і методів впливу на тіньові й офіційні відносини.

Механізм взаємодії між тіньовим та офіційним секторами економіки займає важливе місце в структурі механізму господарського регулювання. Через нього стримується дія негативних факторів і попереджається відтік ресурсів з легального сектора до неофіційного виробництва, вирішуються питання, пов’язані з підприємницькими ризиками, посилюється контроль за явищами даного роду з боку держави та суспільства. Тому дослідження процесу взаємодії тіньового та офіційного секторів економіки на сучасному етапі має велике теоретичне та практичне значення і є важливим напрямом соціально-економічного дослідження.

 Теоретичні та прикладні аспекти проблеми тіньової економічної діяльності на заході вивчали П. Гутман, К. Морріс, Е. Фейг. Серед російських науковців дану проблему розглядали Г. Вєчканов, А. Гуров, С. Глінкіна, Т. Корягіна, В. Колесников, С.Ковальов, Ю. Латов, К. Привалов, А. Яковлева та багато інших. До вітчизняних науковців можна віднести: А. Базилюк, З. Варналія, С. Гончарова, В. Гончарову, Я. Жаліло, В. Жук, Г.Задорожного, П. Іваненка, С. Коваленка, І. Мазур, В. Мандибуру, О. Осипенка,I. Озерського, В. Поповича, В. Предборського, О. Турчинова, С. Тютюнникової, В. Ущаповського, А. Фукса та ін.

В працях цих науковців розглянуті основні підходи до вивчення проблеми існування і розвитку тіньового сектора економіки, а також методи розрахунку його обсягу. При такій різновидності робіт, присвячених проблематиці тіньового сектора, можна досить умовно виділити ряд основних підходів, кожний з яких пропонує своє тлумачення причин його існування і функціонування. По-перше, інституціональний підхід, за яким масштаби поширення тіньового сектора економіки пов’язані з наявністю неефективних формальних (правових) інститутів, стримуючих підприємницьку активність. Індивіди приймають рішення про початок діяльності й її продовження в умовах легального або тіньового секторів економіки на основі співставлення витрат і вигод в обох секторах. По-друге, соціально-структурний підхід. Він випливає з передумов необхідності всебічного врахування особливостей соціальної структури суспільства, наявності каналів соціальної мобільності, масштабів економічної диференціації суспільства. По-третє, дослідження в галузі статистичної (кількісної) оцінки масштабів і динаміки тіньових процесів; проблем, пов’язаних з відтоком тіньового капіталу з країни, ростом корупції і хабарництва.

Незважаючи на активне вивчення науковцями проблеми тіньової економіки й до нині не надається достатнє методологічне обґрунтування, необхідне для проведення розрахунків тіньового сектора економіки, визначення регіональних особливостей неофіційної діяльності. Поки що немає єдиного визначення поняття “тіньової економіки”, неповністю розкрита його сутність. Досить спірним є питання про причини, джерела її існування та розвитку. Залишається не розробленою та науково дискусійною низка теоретичних і практичних положень щодо механізму взаємодії нелегального та легального секторів економіки в напрямку детінізації. Потребує теоретичного обґрунтування питання про складові регулятори механізму даної взаємодії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах планової науково-дослідницької теми кафедри економічної теорії Полтавського університету споживчої кооперації України «Проблеми формування ефективного господарського механізму національної економіки України» (номер державної реєстрації 0105U007039). Особистий внесок дисертанта у розробку цієї теми полягає в запропонованому механізмі взаємодії тіньового й офіційного секторів економіки в напрямку легалізації, що включає економічні, адміністративно-правові регулятори (підрозділ 2.3. Економічна ефективність та результативність функціонування механізму взаємодії офіційного і тіньового секторів). Обґрунтовується, що даний механізм є елементом механізму господарського регулювання економіки. Головна особливість механізму взаємодії між офіційним і тіньовим секторами економіки полягає в тому, що в даному процесі беруть участь люди, які представляють різні інтереси.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування економічної сутності тіньової економіки, її розвиток в умовах ринкової трансформації та з’ясування стану і перспектив розвитку механізму взаємодії легального та нелегального секторів з метою детінізації економіки.

Дослідження поставленої мети потребувало вирішення наступних дослідницьких завдань:

- уточнити сутність, структуру тіньового та офіційного секторів економіки;

- розкрити причини та джерела розвитку і дати оцінку масштабів сучасного тіньового сектора;

- з’ясувати причини девіантної поведінки економічних суб’єктів у межах морально-етичного підходу щодо визначення тіньової економіки; 

- дослідити податкову систему як ключовий елемент економічного порядку і легалізації тіньової діяльності, визначити ступінь впливу фіскальних інструментів на економічну поведінку господарюючих суб’єктів;

- згрупувати основні ризики, які характерні для суб’єктів господарської діяльності, що працюють в “тіні”;

- запропонувати механізм взаємодії тіньового та офіційного секторів економіки  з метою детінізації й провести аналіз його економічного змісту, виділити напрями реалізації  даного механізму взаємодії;

- обґрунтувати економічні методи легалізації тіньового сектора економіки.

Об’єктом дослідження є система економічних відносин, що формуються в сфері взаємодії неофіційного та офіційного секторів та її вплив на легалізацію тіньової діяльності.

Предметом дослідження є взаємовпливи тіньового й  офіційного секторів економіки.

Методи дослідження. В основу дисертаційної роботи покладено діалектичний метод як загальний, а також конкретні його форми. Серед них – метод системно-структурного аналізу, який дав можливість, з одного боку, з’ясувати місце механізму взаємодії тіньового та офіційного секторів у системі ринкових відносин, а з іншого – розглянути сучасну економічну систему як складну комбінацію офіційного та неофіційного секторів економіки. Використані й інші методи: причинно-наслідковий, аналізу й синтезу при досліджені питань про причини виникнення, існування та тенденції розвитку тіньового сектора в Україні; метод наукового прогнозування при обґрунтуванні перспектив розвитку співіснування та взаємодії тіньового та офіційного секторів економіки. У роботі застосовується статистичний, графічний методи, проводився аналіз схем взаємодії між тіньовими та офіційними підприємствами, під впливом яких здійснювалась теоретична інтерпретація наукового та емпіричного матеріалу, покладеного в основу висновків і пропозицій.

Інформаційною базою дослідження є сучасні наукові публікації у сфері економіки. В процесі роботи над дисертацією використані основні економічні концепції та теоретичні підходи вітчизняних і закордонних вчених до проблем тіньового сектора економіки та його взаємодії з офіційним. Емпіричну базу склали матеріали Держкомстату України, експертні оцінки, статистичні дані з періодичних видань, що відображають соціально-економічну ситуацію в цілому по Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні розвитку теоретико-методологічних підходів до розуміння природи тіньової економіки та механізму взаємодії офіційного та неофіційного секторів, спрямованого на детінізацію економіки. До найбільш вагомих результатів, що визначають наукову новизну дослідження, належать такі:

Вперше:

- науково обґрунтовано необхідність застосування окремого механізму взаємодії тіньового та офіційного секторів економіки з метою легалізації, який має включати різні економічні регулятори. Його дія розкривається через функції: обмеження, стимулювання, спонукання, примусу, заборони. Механізм являє собою соціально-економічні відносини. Через них здійснюється упорядкованість господарських зв’язків, приведення їх у відповідність з нормами, правилами і методами економічної діяльності, погодження всіх видів інтересів з державними і загальнонаціональними інтересами, дотримання форм відповідальності суб’єктів господарювання перед суспільством. Механізм допоможе: витіснити нелегальні економічні відносини на мікро- та макрорівнях, перетворити тіньові структури у законослухняних економічних суб’єктів господарювання, забезпечити раціональну організацію господарства країни;

Удосконалено:

- класифікацію причин виникнення та існування тіньового сектора економіки в Україні (економічні, політичні, правові, соціальні, соціокультурні, антропологічні причини, недосконалість податкової та бюджетної політики) на основі узагальнень основних положень, що представлені в економічній теорії при досліджені неофіційного сектора; групування основних ризиків, що характерні для підприємств, які працюють в “тіні”. Серед них: ризик при купівлі сировини і матеріалів, ризик процесу виробництва на неофіційно діючих підприємствах, ризик неплатежів покупців на тіньовому ринку. Враховуючи дані групування, можна точніше з’ясувати живильне середовище для тіньового сектору економіки; 

- методику структуризації тіньового сектора економіки на основі узагальнень основних положень матричного методу, де критеріальною ознакою виступає тип економічних відносин, що складається в державному або підприємницькому секторі економіки. Матрична структура тіньового сектора дає можливість ширше бачити ініціативу юридичних і фізичних осіб у пошуках корисної економічної діяльності; охарактеризувати економіко-правові умови діяльності суб’єктів господарювання тіньового сектора, які призводять до несприятливих соціально-політичних наслідків;

Дістали подальшого розвитку:

- визначення таких категорій, як “тіньова економіка” та “офіційна економіка” на основі узагальнень основних концептуальних положень, представлених існуючими напрямами в економічній теорії, та враховуючи морально-етичний підхід, а саме: тіньова економіка – це економічна діяльність, що суперечить чинному законодавству, морально-етичним нормам суспільства, руйнує державні інститути, результати такої діяльності свідомо приховуються від державних та податкових органів управління з метою невиконання перед ними своїх обов’язків. Під офіційною економікою розуміється система регламентованих державою та законом економічних відносин, що виникають у виробництві, розподілі, обміні та споживанні товарів і послуг, які відбиваються офіційними, статистичними даними. Дані тлумачення дають змогу: з’ясувати причини девіантної поведінки економічних суб’єктів в межах морально-етичного підходу, що сприяє подальшому здійсненню процесу інституціоналізації тіньового сектору економіки; розглядати сучасну економічну систему як складну комбінацію офіційного та тіньового секторів;

- класифікація структури тіньового сектора економіки, виходячи з нової класифікаційної ознаки тіньової економіки – індикатора ступеня задоволення клієнта від наданих товарів та послуг тіньовим сектором економіки. Дана ознака дозволяє: з’ясувати позитивний та негативний результат від отриманих товарів і послуг на тіньовому ринку та показує ступінь задоволення споживачів від надлишку чи дефіциту товарів і послуг; виділити позитиви, до яких слід віднести те, що тіньовий сектор є тимчасовим засобом виживання значної кількості населення незалежно від соціального стану;

- напрями фіскальної політики, на основі обґрунтування позитивних та негативних аспектів легального та тіньового виду підприємництва, що поглиблені такими заходами, як: посилення стимулюючого впливу податкової системи на матеріальне виробництво шляхом зміни загальної структури податків в напрямку зниження в ній частки непрямих податків; врахування диференціації оподаткування виробництва в залежності від рівня соціально-економічного розвитку регіонів; впровадження в Україні “піонерних” підприємств з наданням їм “податкових канікул” терміном до 5 років. Їх застосування сприятиме більш раціональному розподілу податкового тиску, що дозволить легалізувати тіньові капітали підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати та висновки, отримані в дисертаційній роботі, дозволяють виявити причини, масштаби та наслідки зростання тіньового сектора економіки, підвищити ефективність розробки державних програм реформування податкової системи, запровадити спеціальні заходи з метою попередження, виявлення податкових правопорушень. Запропонований механізм взаємодії офіційного та тіньового секторів економіки в напрямку детінізації дозволяє практично реалізовувати взаємодію, виходячи з позиції поелементної будови механізму. Результати дисертаційного дослідження закладають можливості включення до навчальних програм економічних ВНЗ України нової дисципліни “Тіньова економіка”.

Нові теоретичні підходи та результати дисертації обговорювалися і були схвалені на кафедрі економічної теорії Полтавського університету споживчої кооперації України, використовуються в навчальному процесі даного ВНЗ, у тому числі в рамках курсів “Основи економічної теорії”, “Мікроекономіка”, “Макроекономіка” (довідка № 45-117/14 від 17.10.2007р.).

Висновки та окремі положення дисертаційної роботи стосовно посилення стимулюючого впливу податкової системи на матеріальне виробництво шляхом зміни загальної структури податків у напрямі зниження в ній частки непрямих податків; урахування диференціації оподаткування виробництва залежно від рівня соціально-економічного розвитку регіонів; положення про надання податкових пільг малим підприємствам, що займаються, перш за все, виробничою, в тому числі інноваційною діяльністю; встановлення в Україні категорії “піонерних” підприємств з наданням їм “податкових канікул” терміном до 5 років прийняті до впровадження Державною податковою адміністрацією в Полтавській області (довідки №9381/10/25-01 від 22.10.2007р. і №9382/10/25-02 від 22.10.2007р.).

Пропозиції автора щодо пом’якшення і диференціації штрафних санкцій і покарання за суттєво нешкідливі правопорушення; скорочення посередницьких ланок і значного розширення асортименту товарів, продаж і збут яких може здійснюватися тільки виробниками; усунення існуючих дискримінаційних елементів, які мають місце в чинному законодавстві; орієнтації на зменшення іноземних тіньових товарних потоків і стимулювання вітчизняного (офіційного) виробника у м. Полтава, прийняті до впровадження в практичну діяльність Полтавською міською радою (довідка №02-30/1/2630  від 18.10.2007р.) та виконавчим комітетом Октябрської районної у м. Полтаві ради (довідка №02-37/939  від 17.10.2007р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить авторські розробки щодо комплексного теоретичного й практичного аналізу економічної природи тіньової економіки та механізму взаємодії офіційного та тіньового секторів економіки з метою детінізації. Наукові положення, висновки, рекомендації та пропозиції зроблені автором самостійно на основі вивчення і аналізу праць вчених-економістів та особистого дослідження офіційного та тіньового секторів. Обсяг особистого внеску в роботах, опублікованих у співавторстві, наведений окремо у списку опублікованих праць. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які напрацьовані особисто автором.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації дослідження відображені в опублікованих роботах та отримали апробацію у виступах автора на науково-практичних, науково-теоретичних, науково-технічних, науково-методичних конференціях (з них 7 міжнародних, 1 всеукраїнська, 5 міжвузівських): “Управління розвитком соціально-економічних систем: стан, проблеми, перспективи” (м. Полтава, 29– 30 квітня 2004 р.), “Проблеми підготовки фахівців без відриву від виробництва в умовах реформування вищої освіти” (м. Полтава, 20–21 травня 2004 р.), “Динаміка наукових досліджень‘2004” (м. Дніпропетровськ, 21–30 червня 2004 р.), “Інфраструктурне забезпечення продовольчого ринку України” (м. Полтава, 17–18 лютого 2005 р.), “Модернізація змісту і технологій підготовки фахівців: проблеми і завдання вищих навчальних закладів щодо входження в європейський освітній простір” (м. Полтава, 25–26 березня 2005 р.), “Економіка ХХІ століття: проблеми трансформації та глобалізації” (м. Полтава, 21 квітня 2005 р.), “Психологічні та технічні проблеми безпеки праці, життя та здоров’я людини” (м. Полтава, 27 квітня 2005 р.), “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 3–5 червня 2005 р.), “Гармонізація вищої освіти України в умовах європейської інтеграції” (м. Полтава, 30–31 березня 2006 р.), “Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція” (м. Чернівці, 11–12 травня 2006 р.), “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 30 березня 2006 р.), “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 10–12 травня 2006 р.), “Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій” (м. Вінниця, 16–17 лютого 2006 р.), “Економічна безпека країни: проблеми теорії та практики в умовах демократичної трансформації форми влади” (м. Полтава, 24–25 квітня 2007 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 20 наукових праць, загальним обсягом 4,18 др. аркуша. З них – 7 у наукових фахових виданнях, 13 – в інших виданнях.

Структура та обсяг роботи. Структура роботи обумовлена метою і логікою дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 168 сторінок комп’ютерного тексту. У тексті дисертації розміщено 5 таблиць на 5 сторінках; 14 рисунків на 14 сторінках; 24 додатки на 30 сторінках; список використаних джерел містить 169 найменувань.