ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасному суспільстві вища освіта стає одним із визначальних чинників динамічного соціально-економічного розвитку країни. На сьогоднішній день стає очевидним, що життя, достойне кожної людини, багато в чому визначається рівнем і якістю вищої освіти. Водночас висока якість вищої освіти можлива тільки за умови наявності ефективного організаційно-економічного механізму управління (ОЕМУ) вищою освітою. Державне управління вищою освітою в країнах світу розвивається і трансформується в нових умовах, на зміну централізованому жорсткому адміністративному контролю приходить гнучке управління автономними навчальними закладами, а вплив на їх діяльність здійснюється за допомогою різних організаційно-економічних методів та інструментів.

Система вищої освіти України перебуває у процесі постійного вдосконалення, що зумовлено трансформаційними змінами в суспільстві.  Нових підходів потребує вся система управління вищою освітою, у тому числі і діюча практика її фінансування. З одного боку, потребує вдосконалення механізм управління освіти державою, зокрема проблеми – ефективної системи державного управління, розробки принципово нових підходів до форм і методів управління; визначення науково обґрунтованих обсягів та нормативів державного фінансування; з іншого — обсяги фінансування закладів вищої освіти не відповідають не тільки об’єктивним потребам суспільства, а й навіть державному замовленню. Система державного управління має базуватися на механізмах і стимулах, що впливатимуть на поведінку вищих навчальних закладів (ВНЗ) і будуть примушувати їх підвищувати якість освітніх послуг та нести відповідальність за результати своєї діяльності.

Дослідженню проблем організаційно-економічних механізмів управління вищою освітою, диверсифікації джерел її фінансування в Україні  присвячені наукові праці таких учених: В. Андрієнка, Л. Антошкіної, Т. Боголіб, І. Бондар, Й. Бескида, І. Каленюк, В. Кременя, Е. Лібанової, В. Марцинкевича, К. Павлюк, М. Яструбського та інших. Питання щодо державного управління системою вищої освіти висвітлюються в дослідженнях Б. Данилишина, І. Животовської, С. Зарецької, І. Ішиної, К. Корсака, В. Лугового, О. Яришко  та інших.

Актуальність даної проблеми визначається насамперед важливою роллю державних ресурсів у фінансово-господарській діяльності ВНЗ. Для визначення основних параметрів державного управління важливо проаналізувати тенденції у співвідношенні державних і контрактних форм навчання, визначити середні значення та відповідно — мінімально необхідні параметри державного фінансування ВНЗ в розрахунку на студента. Це зумовило мету, завдання та зміст дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з плановою темою кафедри економічної теорії ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” “Фінансове забезпечення розвитку вищої освіти” (№ державної реєстрації 0100U00 2828, 2005 р.). Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретико-методичних положень стосовно сутності, структури та типів організаційно-економічного механізму державного управління вищою освітою та напрямів його вдосконалення.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій стосовно формування організаційно-економічного механізму управління вищою освітою в умовах ринкової економіки та обґрунтування напрямів його вдосконалення. У відповідності до поставленої мети в процесі роботи виконувалися наступні завдання:

- розкрити теоретико-методологічні засади сутності та структури організаційно-економічного механізму державного управління вищою освітою;

- класифікувати основні типи організаційно-економічного механізму управ ління вищою освітою;

- визначити сутнісні характеристики сучасного механізму, його ефективність у системі державного управління вищою освітою в Україні;

- проаналізувати масштаби, структуру та динаміку фінансових надходжень ВНЗ різних типів;

- побудувати динамічну модель управління фінансовими потоками ВНЗ;

- визначити організаційно-економічний механізм управління вищою освітою та обґрунтувати пріоритетні напрями його вдосконалення.

Об’єктом дослідження є система вищої освіти України, а його предметом — теоретичні, методичні та практичні питання організаційно-економічного механізму державного управління вищою освітою в умовах ринкової економіки та напрями його вдосконалення.

Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження застосовувалися як загальнонаукові, так і специфічні методи наукового пізнання. Конкретні наукові результати були отримані з використанням таких методів дослідження: абстрактно‑логічного (при визначенні теоретико-методологічних засад державного управління вищою освітою), аналізу та синтезу (при дослідженні сутності економічного поняття «організаційно-економічний механізм управління вищою освітою» та визначення його типів), економіко–статистичних та математичних методів (при оцінці структури фінансових надходжень коштів загального та спеціального фондів у різних ВНЗ та побудові економіко-математичної моделі управління фінансових потоків ВНЗ), статистичного та графічного (при розрахунку вартості навчання одного студента за державні і приватні кошти та середніх значень по галузі, а також під час обробки й узагальнення статистичних даних та їх відображення в найбільш інформативній формі – таблицях, рисунках, діаграмах).

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведеного дослідження отримані наступні наукові результати, які становлять  особистий внесок автора та виносяться на захист:

вперше одержано:

• розкрито сутність організаційно-економічного механізму управління вищою освітою на основі авторського визначення цього поняття як системи організаційних, економічних та соціальних блоків та його структуризації (сукупність форм, методів, функцій та інструментів для забезпечення ефективного функціонування системи вищої освіти), що дозволило виділити основні типи ОЕМУ (адміністративний, постадміністративний та ліберальний), кожному з яких властивий відповідний характер структурних елементів та взаємозв’язків між ними;

• обґрунтовано сучасну теоретичну модель організаційно-економічного механізму державного управління ВНЗ, визначено інструментарій, важелі його реалізації та запропоновано такі основні компоненти: запровадження децентралізованої системи управління вищою освітою (зокрема, перехід системи управління від державної до державно-громадської); розширення як академічної, так і господарської автономії ВНЗ (перш за все стосовно формування та використання фінансових ресурсів); реалізація принципу залежності обсягів бюджетного фінансування від результатів діяльності окремого ВНЗ; зміцнення нормативно-правової бази вищої освіти, що в сукупності дозволить забезпечити сприятливі умови для її розвитку відповідно до вимог Болонського процесу;

• розроблена модель фінансово-господарських потоків ВНЗ, що ґрунтується на матриці бальних оцінок його стратегічних цілей (зокрема, збільшення доходу; достатність забезпечення державними коштами; упровадження інновацій; підвищення якості освітніх послуг; соціальний захист працівників та студентів) та дозволяє не тільки сформулювати їх оптимальний вектор, а й виявити взаємозв’язки між стратегічними цілями розвитку вищих навчальних закладів та джерелами їх фінансування;

удосконалено:

• методичні положення щодо забезпечення функціонування організаційного, економічного, фінансового, правового та інформаційного блоків механізму державного управління вищою освітою на основі реалізації системи принципів (гнучкості, прозорості, орієнтації на результати діяльності, соціальної спрямованості та інноваційності), спрямованих на посилення взаємозв’язку ВНЗ з ринком праці (відповідно до демографічної ситуації та потреб національної економіки), що забезпечить підвищення якості підготовки фахівців із вищою освітою та їх конкурентоспроможність на ринку праці;

• методичні рекомендації щодо визначення рейтингу ВНЗ шляхом запровадження комплексної системи показників (зокрема, випуск фахівців за спеціальностями, яких потребує ринок праці; кількість працевлаштованих випускників; чисельність кандидатів та докторів наук; співвідношення чисельності студентів і викладачів; обсяги отриманих коштів від науково-дослідних робіт тощо), які характеризують різні аспекти діяльності ВНЗ, відображають досягнення певних результатів і водночас мають виступати орієнтирами при обґрунтуванні обсягів їх фінансування, що дозволить більш об’єктивно оцінити діяльність ВНЗ з позиції потреб розвитку національної економіки;

отримало подальший розвиток:

• концептуальні положення щодо обґрунтування необхідності формування організаційно-економічного механізму управління вищою освітою на основі посилення інтеграційних взаємозв’язків між ВНЗ та науковими закладами, а також громадськими організаціями і підприємницькими структурами, що дозволить реалізувати принцип партнерства та сприятиме активізації інноваційного характеру розвитку національної економіки;

• комплексна оцінка тенденцій розвитку державних ВНЗ (зокрема, визначено динаміку та джерельну базу надходжень коштів до державних ВНЗ; виявлено структурні співвідношення загального та спеціального фондів; розраховані мінімальні, середні та максимальні значення бюджетного фінансування у сфері вищої освіти та вартості навчання студента за контрактом), що дозволило виявити недоліки та недостатню обґрунтованість методичних положень стосовно планування обсягів фінансування ВНЗ з державного бюджету;

• методичні положення стосовно обґрунтування доцільності зміни організаційно-економічної форми господарювання державних та комунальних ВНЗ шляхом зміни їх статусу з бюджетної (комунальної) установи на некомерційний суб’єкт господарювання, що дозволить створити умови для розширення їх можливостей більш гнучкого залучення та використання коштів із різних джерел фінансування (зокрема, за рахунок самостійного встановлення посадових окладів працівників при умові дотримання мінімальних розмірів заробітної плати), більш гнучко вирішувати питання розвитку матеріально-технічної бази та ін.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в результаті дисертаційного дослідження теоретичні положення та розроблені автором практичні рекомендації мають важливе значення для вдосконалення організаційно-економічного механізму державного управління вищою освітою в Україні загалом та для фінансово-господарської діяльності педагогічних ВНЗ зокрема. Отримані наукові результати були використані департаментом економіки та фінансування Міністерства освіти і науки України при проведенні ґрунтовних розрахунків обсягів державного фінансування, що приходиться на одного студента денної форми навчання; при аналізі динаміки вартості навчання одного студента денної форми навчання та визначенні відмінностей у фінансуванні ВНЗ педагогічного профілю (довідка №10/1-359 від 19 червня 2007 р.); ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” у навчальному процесі - при викладанні навчальної дисципліни "Економіка освіти" (довідка № 458 від 27 червня 2007 року) та Ніжинським державним університетом імені Миколи Гоголя - при викладання дисципліни “Менеджмент і маркетинг в освіті” (довідка № 06/1237 від 15 червня 2007 року).

Особистий внесок дисертанта. Наукові положення, висновки і рекомендації дисертаційної роботи є підсумком особистих наукових досліджень, виконаних у галузі вищої освіти. Усі результати дослідження отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на: міжнародних науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми управління” (2005 р., м. Київ), “Імперативи сталого розвитку України в умовах глобалізації” (2007 р., м. Київ); всеукраїнській науково-практичній конференції “Індивідуалізація і фундаменталізація навчального процесу в умовах євроінтеграції” (2007 р., м. Переяслав-Хмельницький); всеукраїнських конференціях “Сучасна українська наукова думка” (2005 р., м. Київ), “Вища освіта України і Болонський процес” (2005 р., м. Переяслав-Хмельницький), “Гармонізація розвитку вищої школи в умовах Болонського процесу” (2006 р., м. Переяслав-Хмельницький); загальноуніверситетській науково-практичній конференції “Розвиток наукових досліджень у педагогічних ВНЗ в умовах реалізації завдань Болонської декларації” (2007 р., м. Переяслав-Хмельницький).

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у 14 одноосібних працях, у тому числі в 1 колективній монографії, 6 статтях у наукових фахових виданнях і 7 публікаціях у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованого матеріалу становить 6,0 друкованих аркушів.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел (161 найменування). Обсяг основної частини – 182 сторінки, у тому числі 27 таблиць, 26 рисунків та 14 додатків обсягом 14 сторінок.