ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НОТАРІУСА У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НОТАРІУСА У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

 

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано на її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету та завдання дослідження, викладені положення наукової новизни, окреслено практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію і публікацію.

Розділ 1 «Загальні положення про відповідальність нотаріуса у цивільному праві» складається з 3 підрозділів, у яких розкриваються сутність і поняття цивільно-правової відповідальності нотаріуса та її механізм.

У підрозділі 1.1. «Основні концепції цивільно-правової відповідальності та можливість їх застосування з урахуванням особливостей нотаріальної діяльності» досліджено основні наукові підходи до цивільної відповідальності. При цьому дисертантка проаналізувала і сприйняла позицію М. С. Малеїна про те, що майнова відповідальність – це правовідношення, яке виникає з порушення обов’язку. Сприйнято також позицію В. О. Тархова про те, що майнові наслідки можуть бути обставиною, з якою пов’язується виникнення (заподіяння шкоди) чи припинення (відшкодування шкоди) правовідносин. На підставі позицій І. С. Самощенко, П. А. Варул, К. А. Флейшиц та інших науковців цивільна відповідальність розглянута як санкції за порушення обов’язку. При цьому дисертантка зазначає, що цивільно-правова відповідальність не зводиться лише до розуміння її як санкції за цивільне правопорушення, адже вона втілює в собі й суспільне негативне ставлення до правопорушника та відновлення майнового становища особи, якій заподіяно шкоду.

Досліджуючи співвідношення понять «відповідальність» і «санкція», дисертантка проаналізувала концепцію «пріоритету відповідальності», за якою цивільно-правова санкція є різновидом цивільної відповідальності, концепцію «пріоритету санкції», за якою цивільно-правова відповідальність є різновидом санкції, а також концепцію «тотожності», яка ототожнює зазначені поняття. В дисертації дістала подальшого обґрунтування позиція про те, що не кожна санкція в цивільному праві є мірою відповідальності, адже санкції, які не пов’язані з позбавленням правопорушника права (віндикація, повернення безпідставно набутого чи збереженого майна, реституція), не є мірами відповідальності.

У дисертації наголошується, що цивільно-правова відповідальність нотаріуса забезпечує повноцінне та дієве відновлення майнового становища особи, якій заподіяно шкоду внаслідок дій (бездіяльності) нотаріуса, а також виконує виховну функцію. Нотаріус у ряді випадків може притягуватися до дисциплінарної, кримінальної чи адміністративної відповідальності. Втім, його цивільна відповідальність пов’язана, перш за все, з негативними майновими наслідками внаслідок заподіяння ним майнової чи немайнової (моральної) шкоди іншій особі у зв’язку з виконанням нотаріусом професійних обов’язків.

Звертається увага на особливості відповідальності за шкоду, заподіяну державними нотаріусами. В такому разі цивільно-правову відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України несе не державний нотаріус, а територіальне управління юстиції як юридична особа, з якою державний нотаріус перебуває в трудових відносинах. Відповідальність державного нотаріуса визначається трудовим законодавством, а тому в разі заподіяння державним нотаріусом шкоди, він може бути притягнутий як до дисциплінарної, так і до майнової відповідальності відповідно до положень КЗпП України.

В дисертації вказується, що приватний нотаріус, хоч і виконує делеговані державою функції з наданням фактам і документам властивості юридичної вірогідності, проте не є ні службовою, ні посадовою особою. Це випливає із пп. «б» п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції». При цьому згідно із зазначеним Законом нотаріуси є особами, які надають публічні послуги.

Цивільно-правова відповідальність нотаріуса є спеціальною, оскільки нотаріус є окремим суб’єктом відповідальності. Вона пов’язана із заподіянням нотаріусом шкоди при здійсненні спеціальних нотаріальних повноважень.

Аналізуючи питання про страхування цивільно-правової відповідальності нотаріуса, дисертантка довела, що відносини з відшкодування нотаріусом шкоди не можна зводити до відносин між особою, якій заподіяно шкоду, і страховиком, адже страхування є лише одним із способів забезпечення відшкодування шкоди, завданої нотаріусом.

У підрозділі 1.2. «Поняття цивільно-правової відповідальності нотаріуса» визначено ознаки та сформульовано авторське визначення даного поняття. Спираючись на проаналізовані погляди й думки цивілістів щодо відповідальності, дисертантка робить висновок, що не всі існуючі визначення загального поняття відповідальності в цивільному праві можна адаптувати до цивільної відповідальності нотаріуса. Це пов’язано з тим, що цивільна відповідальність породжує не лише обов’язок нотаріуса відшкодувати шкоду, а й виявляється і санкцією за неправомірне діяння нотаріуса при вчиненні ним нотаріальних дій. Саме санкція, що накладається на нотаріуса в зв’язку із заподіянням ним шкоди, породжує для нього обов’язок нести несприятливі майнові наслідки. Цивільна відповідальність має певну специфіку, адже вона спрямована на відновлення порушеного цивільного права особи та компенсацію збитків і моральної шкоди, що виникли внаслідок неправомірних дій нотаріуса. Проте тільки деякі санкції є цивільною відповідальністю. Лише ті з них можна віднести до відповідальності, що встановлюють додаткові майнові втрати для правопорушника.

У дисертації визначаються такі основні риси, що притаманні цивільно-правовій відповідальності нотаріуса: 1) цивільно-правова відповідальність нотаріуса – це санкції майнового характеру; 2) цивільна відповідальність застосовується до нотаріуса в разі заподіяння ним при вчиненні нотаріальних дій майнової чи немайнової (моральної) шкоди; 3) цивільно-правова відповідальність нотаріуса спрямована на відновлення порушеного цивільного права і відшкодування збитків, а також компенсацію моральної шкоди.

У підрозділі 1.3. «Механізм цивільно-правової відповідальності нотаріуса» розкривається дія цього механізму. Цивільно-правова відповідальність нотаріуса розглядається як своєрідна ланка в механізмі правового регулювання. Вона застосовується тоді, коли в процесі нотаріальної діяльності відбулося порушення прав особи і їй заподіяна майнова чи немайнова (моральна) шкода. 

Механізм цивільно-правової відповідальності нотаріуса має сприяти її реальному настанню у визначених законом випадках. Він передбачає юридичні засоби, що здатні сприяти накладенню цивільної відповідальності на нотаріуса, а також стимулює здійснення компенсаційної функції цивільного права. Наголошується, що механізм цивільно-правової відповідальності нотаріуса виявляє ряд функцій: по-перше, сприяє уникненню порушень майнових та особистих немайнових прав осіб; по-друге, сприяє відновленню цивільних прав особи в разі їх порушення через дії нотаріуса; по-третє, забезпечує компенсацію втрат особи, якій через неправомірні дії нотаріуса було заподіяно майнову чи моральну шкоду.

Своє втілення механізм цивільно-правової відповідальності знаходить у відповідних деліктних зобов’язаннях. Їх зміст становлять суб’єктивні цивільні права та обов’язки, основними з яких є обов’язок нотаріуса відшкодувати завдані збитки та моральну шкоду, а також право потерпілої особи на отримання від нотаріуса такого відшкодування.

Основне призначення норм права в механізмі цивільної відповідальності полягає у встановленні мір (заходів) цивільної відповідальності. Саме норми права про цивільну відповідальність зазначають ті заходи негативного майнового характеру, що мають бути застосовані до нотаріуса залежно від розміру заподіяної ним матеріальної шкоди та глибини моральних страждань, що завдані потерпілому.

Розділ 2 «Особливості відповідальності нотаріуса в цивільному праві України» присвячено особливостям загальних і спеціальних підстав притягнення нотаріуса до цивільної відповідальності, її умовам, а також особливостям відповідальності нотаріуса за окремі види правопорушень.

У підрозділі 2.1. «Умови цивільно-правової відповідальності та особливості їх застосування щодо діяльності нотаріуса в цивільному праві України» досліджуються підстава (правопорушення) та умови (протиправність, шкода, причинний зв’язок і вина) цивільно-правової відповідальності нотаріуса.

Допустимі нотаріусом правопорушення, насамперед, стосуються законодавства про нотаріат. Проте для виникнення цивільної відповідальності мають бути порушені особисті немайнові чи майнові права та охоронювані інтереси потерпілого. При встановленні протиправності в діях нотаріуса для вирішення питання про можливість застосування до нього цивільної відповідальності необхідно правильно здійснити кваліфікацію такого порушення.

Особливостями встановлення складу цивільного правопорушення нотаріуса є те, що його правосуб’єктність, зазвичай, не викликає сумніву. Так, нотаріус апріорі є деліктоздатною особою, оскільки його повна дієздатність є необхідною підставою для здійснення нотаріальної діяльності. Особа, яка не є нотаріусом, не несе спеціальної нотаріальної відповідальності. Цивільне правопорушення, що пов’язано з цивільною відповідальністю нотаріуса, має бути наслідком спеціальної правосуб’єктності нотаріуса, тобто вчинено при виконанні ним саме професійних обов’язків.

Правопорушення, на підставі якого виникає цивільна відповідальність нотаріуса, характеризується його протиправною поведінкою. При цьому протиправність, що може призвести до збитків чи моральної шкоди, вбачається в діях нотаріуса завжди, коли він порушує покладені на нього законодавством обов’язки, незалежно від ступеня його вини.

Для притягнення нотаріуса до цивільно-правової відповідальності між діяльністю нотаріуса і заподіяною шкодою має бути встановлений очевидний причинно-наслідковий зв’язок. Такий зв’язок має бути безпосереднім, тобто саме протиправні дії нотаріуса без будь-яких додаткових обставин і умов мають призвести до негативних наслідків у вигляді збитків чи моральної шкоди. При з’ясуванні причинно-наслідкового зв’язку має бути встановлена не лише безпосередня закономірність між дією нотаріуса і шкідливими наслідками, що настали, а й особи, якій заподіяна така шкода.

Відповідальність нотаріуса настає за наявності шкоди. Проаналізувавши концепцію відповідальності без вини, дисертантка довела, що в такому вигляді вона не може бути застосована до цивільно-правової відповідальності нотаріуса. В дисертації піддано критиці розмежування відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про нотаріат» шкоди, заподіяної особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, на підставі того, що в такому законодавчому положенні розмежовуються різні за своєю природою поняття – протиправність і одна з форм вини. Характеризуючи вину нотаріуса як умову його цивільно-правової відповідальності, дисертантка довела, що в переважній більшості випадків заподіяна шкода нотаріуса визнається як необережність або непрямий умисел. Проте для притягнення нотаріуса до цивільно-правової відповідальності форма його вини не має жодного значення.

У підрозділі 2.2. «Обсяг та види відшкодування шкоди нотаріусом у цивільному праві» проаналізовано підходи до визначення розміру та порядку відшкодування завданої шкоди. Дисертанткою наведено аргументи на користь повної відповідальності нотаріуса за заподіяну ним особі шкоду. Так, за загальним правилом, тобто за відсутності спеціальних вказівок у законі, шкода відшкодовується в повному обсязі. Законодавство України не встановлює обмежень щодо відшкодування нотаріусом завданої шкоди. Отже, потерпілому внаслідок неправомірних дій нотаріуса мають бути відшкодовані не лише збитки, а й упущена вигода.

Юридичні дії, які вчиняє нотаріус щодо майна (посвідчення правочинів, зняття та встановлення заборони на відчуження майна тощо), у ряді випадків можуть призвести до втрати майна особою, чиє право порушено нотаріусом, а також до додаткових витрат, які особа вимушена зробити для відновлення порушеного права.

У підрозділі 2.3. «Особливості відповідальності нотаріуса за окремі види правопорушень у цивільному праві України» виявлено специфіку такої відповідальності за порушення таємниці вчинених нотаріальних дій, порушення порядку вчинення нотаріальних дій, а також за моральну шкоду.

Прогалиною чинного законодавства України, на думку дисертантки, є відсутність певного переліку порушень законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які можуть призвести до завдання шкоди. Аргументується доцільність закріплення в Законі України «Про нотаріат» орієнтовного переліку таких порушень. Це дозволить проінформувати нотаріусів і осіб, які звертаються для вчинення нотаріальних дій, про ті порушення, внаслідок яких до нотаріуса може бути застосовано цивільно-правову відповідальність.

Наголошується на недосконалості законодавчого регулювання нотаріальної процедури, що часом опосередковано стає причиною заподіяння нотаріусами шкоди. Так, чинне законодавство не передбачає ведення електронної реєстрації нотаріальних дій. Це не дозволяє, зокрема, встановити дійсність згоди співвласника на відчуження майна, що є спільною власністю, на момент укладення відповідного правочину. При цьому недосконалість нотаріальної процедури наразі не є підставою для звільнення нотаріуса від цивільної відповідальності.

У роботі аналізується закріплений в ч. 6 ст. 8 Закону України «Про нотаріат» обов’язок нотаріуса надавати довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування. При цьому дисертанткою обґрунтовується необхідність удосконалення чинного законодавства щодо даного питання шляхом визначення чіткого обсягу інформації та кола випадків, в яких уповноважені державні органи вправі витребувати від нотаріуса відповідні відомості. Пропонується, що довідки про вчинені нотаріальні дії та документи на письмову вимогу суду, прокуратури та органів досудового розслідування мають надаватися лише в тому обсязі, що стосується розгляду цими органами справ чи кримінального провадження. Така пропозиція зумовлюється тим, що надання вітчизняним законодавцем правоохоронним органам і судам інформації про нотаріальні дії в необмеженому обсязі суперечить нотаріальній таємниці.

У дисертаційному дослідженні звертається увага на те, що чинне законодавство фактично не передбачає притягнення нотаріусів до цивільно-правової відповідальності за посвідчення недійсних правочинів. Це призводить до того, що наразі всі негативні цивільно-правові наслідки вчинення таких правочинів покладаються на сторони правочину чи одну з них. Проте при посвідченні правочину нотаріус має пересвідчитися у тому, що його зміст відповідає вимогам закону і дійсним намірам сторін. Тому в разі визнання правочину недійсним має місце порушення нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій. З огляду на це, дисертантка обґрунтовує, що в разі посвідчення нотаріусом правочину, який не відповідає вимогам закону чи дійсним намірам сторін, такий нотаріус має нести додаткову (субсидіарну) цивільну відповідальність із недобросовісною стороною правочину.

Аналізуючи заподіяння нотаріусом моральної шкоди, дисертантка звертає увагу на суб’єктивний і об’єктивний критерії її визначення. Суб’єктивний критерій полягає в тому, що люди по-різному сприймають протиправні дії щодо них, а тому зазнають різних моральних страждань. Об’єктивний критерій моральної шкоди виявляється таким чином. Щоб будь-які страждання особи стали вважатися моральною шкодою, вони мають бути пов’язані з порушенням нотаріусом щодо неї вимог чинного законодавства.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины