КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ЄДИНОГО ВНЕСКУ НА ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ТА СТРАХОВИХ ВНЕСКІВ НА ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми; зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначається мета, задачі, об’єкт, предмет, методи дослідження; сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наводяться дані про апробацію результатів дослідження та їх впровадження, а також дані щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні засади дослідження, історичний та зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за ухилення від сплати  єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Теоретико-методологічні засади дослідження законодавства України про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» проаналізовано дисертаційні дослідження В. М. Вересова, Р. Ю. Гревцової, Н. О. Гуторової, О. О. Дудорова, О. С. Задорожнього, Я. М. Кураш, В. О. Останіна, Ю. М. Сухова, а також інші наукові праці за темою дослідження, визначено та обґрунтовано методи і напрямки наукового дослідження ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Вивчення наукових праць щодо даної тематики вказало на потребу подальшого більш глибокого дослідження законодавства про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати таких видів обов’язкових внесків державі, як єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, з визначенням їх поняття, значення та місця в структурі відносин в сфері фінансової та господарської діяльності держави.

 У підрозділі 1.2. «Генезис законодавства України про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» проведено дослідження розвитку законодавства України про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Дослідження генезису законодавства України про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування вказує на те, що кримінально-правова норма, яка передбачає відповідальність за ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування в законодавстві України про кримінальну відповідальність вперше з’явилася в 2005 р. і протягом 2005–2010 рр. зазнавала деяких змін у зв’язку із проведенням пенсійної реформи в Україні. Так, після виокремлення із податкової системи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування КК України було доповнено  ст. 212-1 «Ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Подальше реформування системи пенсійного та соціального страхування зумовило необхідність удосконалення ст. 212-1 КК України та викладення її в такій редакції: «Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак і остання редакція має чимало вад, зокрема, у конструкції диспозиції, формулюванні особливо кваліфікуючих ознак складу злочину, спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності.

У підрозділі 1.3. «Кримінальне законодавство зарубіжних країн про відповідальність за ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне та пенсійне страхування» проведено аналіз норм законодавства зарубіжних країн, що передбачають кримінальну відповідальність за ухилення від сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне та пенсійне страхування. Встановлено, що в КК країн романо-германської правової системи (зокрема, Австрії, Іспанії, Німеччини, Польщі, Латвії) законодавець виділив окрему норму для захисту функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування. З досліджених законодавств країн даної правової системи лише в Іспанії та в Україні необхідною умовою для притягнення до кримінальної відповідальності за посягання на функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування є заподіяння шкоди встановленого розміру. В усіх інших країнах для притягнення до відповідальності достатньо вчинити лише діяння, зазначене в кримінально-правовій нормі.

Дослідження законодавства пострадянських країн показало, що, зокрема, у Вірменії, Казахстані, Таджикистані, Узбекистані, кримінальна відповідальність настає лише у випадку вчинення ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування, яке призвело до настання суспільно небезпечних наслідків у виді ненадходження до Пенсійних фондів та Фондів соціального захисту коштів на загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування у великих чи значних розмірах.

Російська Федерація пішла шляхом декриміналізації діянь по ухиленню від сплати обов’язкових внесків до фондів соціального та пенсійного страхування, встановивши при цьому чіткі методи регулювання за допомогою фінансових санкцій та адміністративного впливу на порушників законодавства в даній сфері.

В США кримінально правовий захист системи обов’язкового державного  соціального та пенсійного страхування передбачений нормами кримінального та податкового законодавства.

В країнах змішаного типу правової системи кримінально-правовий захист системи обов’язкового державного соціального та пенсійного страхування забезпечується по-різному. Якщо в Данії та Норвегії система обов’язкового державного соціального та пенсійного страхування є складовою частиною податкової системи і відповідно кримінально-правовий захист забезпечується однією і тією ж нормою, що передбачає відповідальність за ухилення від сплати податків, то в Швеції КК містить окрему норму, яка передбачає відповідальність, навіть, за спробу ухилитись від сплати обов’язкових внесків до Пенсійного фонду та Фондів соціального захисту ще на етапі формування їх кількості та взятті на облік. Тобто, ще до ухилення від сплати таких внесків та настання суспільно небезпечних наслідків від такого діяння.

Зарубіжний досвід переконливо засвідчує, що примушування дотримуватись положень законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне та пенсійне страхування саме під страхом кримінальної відповідальності є досить вагомим стимулом для платників загальнообов’язкових страхових внесків, їх належної поведінки і дотримання вимог фіскальної дисципліни.

На думку дисертанта, для вітчизняного законодавця доречним буде використання положень законодавства зарубіжних країн щодо формальної конструкції норми, яка передбачає відповідальність за ухилення від сплати загальнообов’язкових внесків на соціальне та пенсійне страхування.

Розділ 2 «Об’єктивні та суб’єктивні ознаки ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Об’єктивні ознаки ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» проведено дослідження складових елементів та змісту об’єктивних ознак складу злочину, що передбачає відповідальність за умисне ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Наведено основні концепції розуміння об’єкта злочину. Підтримано концепцію, за якою об’єктом злочину є суспільні відносини, що охороняються законом про кримінальну відповідальність від злочинних посягань.

Обґрунтовано, що відносини в сфері господарської діяльності природно не можуть бути визнані безпосереднім об’єктом такого злочину як ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а факт існування ст. 212-1 у розділі VII Особливої частини КК України «Злочини у сфері господарської діяльності» потребує законодавчого удосконалення. Запропоновано виділити в Особливій частині КК України окремий розділ VII-A «Злочини в сфері державних фінансів», в якому необхідно передбачити ст. 212-1, а також ст.ст. 199, 201, 204, 210, 211, 212, 216, 222, 233, що необхідно виключити з розділу VII «Злочини у сфері господарської діяльності».

Запропоновано визначення об’єкта злочину, передбаченого ст. 212-1 КК України, як суспільні відносини, що виникають у сфері фінансової діяльності держави щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які забезпечують формування централізованих фондів соціального страхування (Пенсійного Фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття).

Вказано, що предметом злочину, передбаченого ст. 212-1 КК України, є грошові кошти, що мають бути сплачені у встановленому законом порядку до фондів соціального страхування в якості єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Встановлено, що діяння (як обов’язкова ознака об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 212-1 КК України) характеризується як активною дією, так і бездіяльністю.

З метою удосконалення кримінально-правового захисту системи загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування запропоновано із конструкції основного складу злочину, передбаченого ст. 212-1 КК України, виключити слова: «якщо таке діяння призвело до фактичного ненадходження до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування коштів у значних розмірах». При цьому, не виключається можливість внесення аналогічної зміни до ст. 212 КК України задля узгодження цих норм, як загальної та спеціальної.

Аргументовано, що моментом закінчення злочину, передбаченого ст. 212-1 КК України, слід вважати момент вчинення умисного ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Вивчення спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого ч. 4 ст. 212-1 КК України, показало відсутність в ньому посилання на такі умови позитивної посткримінальної поведінки винного як щире каяття особи та активне сприяння розкриттю злочину. За таких обставин, звільнення від кримінальної відповідальності тільки за умови відшкодування збитків без каяття і активного сприяння розкриттю та розслідуванню злочину виглядає просто відкупом від тюрми, що стимулює ухилення від сплати знову і знову.

Враховуючи вище наведене, обґрунтовано необхідність застосування ч. 4 ст. 212-1 КК України з урахуванням ст. 45 КК України. Також запропоновано до ч. 4 ст. 212-1 КК України внести превентивно-профілактичну мотивацію, яка буде не лише стимулювати розкриття злочинів, а й сприятиме до певної міри їх запобіганню.

У підрозділі 2.2. «Суб’єктивні ознаки ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» досліджуються ознаки суб’єкта злочину, передбаченого ст. 212-1 КК України, та ознаки суб’єктивної сторони вказаного злочину.

Визначено, що суб’єктом злочину, передбаченого ст. 212-1 КК України, є  службові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, члени сімей (дружина, чоловік, батьки, та інші утриманці) фізичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи та займаються з ними підприємницькою діяльністю, отримують частину доходу від заняття цією діяльністю та не перебувають з ними у трудових або цивільно-правових відносинах, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, а також особи, які не належать до кола осіб, що підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, однак добровільно виявили бажання взяти участь у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Обґрунтовано, що ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування може вчинятися як з прямим, так і з непрямим умислом. Мотиви вчинення даного злочину можуть бути різними і на кваліфікацію злочину не впливають.

Розділ 3 «Кваліфікуючі ознаки ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та відмежування від суміжних злочинів» складається з двох.

У підрозділі 3.1. «Кваліфікуючі ознаки ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» досліджено кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз кваліфікуючих ознак вказує на те, що ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, вчинене за попередньою змовою групою осіб, слід розуміти як таке, що було вчинене за попередньою домовленістю, досягнутою до початку вчинення злочину, двома і більше особами, що наділені ознаками суб’єкта цього злочину та які діяли спільно.

При кваліфікації рецидиву ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, передбаченого ч. 3 ст. 212-1 КК України, слід враховувати як кваліфікуючу обставину непогашену судимість особи за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)(ст. 212 КК України). Таку позицію підтримали 64,4% опитаних респондентів з числа працівників правоохоронних органів та 68,3% – з числа працівників органів Пенсійного Фонду України.

У підрозділі 3.2. «Відмежування ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від суміжних злочинів» проводиться аналіз співвідношення ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування із суміжними складами злочинів.

Зроблено висновок про те, що ст. 212-1 КК України є порівняно спеціальною нормою щодо ст. 212 КК України. Результати аналізу співвідношення ст. 364 КК України та ст. 212-1 КК України вказують на те, що вказані кримінально-правові норми не співвідносяться між собою як загальна норма та спеціальна і в конкуренції не перебувають. Аргументовано, що при кваліфікації ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, вчиненого способом підроблення документів, печаток, штампів та бланків чи службового підроблення, правила подолання конкуренції частини та цілого не застосовуються, а вчинене діяння кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст. 212-1 та ст. 358 чи ст. 366 КК України.

Злочини, передбачені ст.ст. 192 та 212-1 КК України у конкуренції не знаходяться. За сукупністю вони можуть бути кваліфіковані лише за умови, якщо фізична особа-платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування одночасно обманює державу і не сплачує інші платежі, наприклад, за електричну енергію, комунальні послуги.