ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ СЕКСУАЛЬНИХ ВБИВСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь наукового розроблення проблеми, вказано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і задачі дослідження, його об’єкт, предмет, застосовані методи, висвітлено наукову новизну дисертації та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію, а також кількість публікацій, структуру й обсяг дисертаційної роботи.

Розділ 1 «Початок кримінального провадження й типові слідчі ситуації початкового етапу досудового розслідування сексуальних убивств» складається з трьох підрозділів, де досліджено стан наукової розробленості проблем початкового етапу розслідування таких злочинів, особливості початку кримінального провадження, обставини, які необхідно установити, та типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування сексуальних убивств.

У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробленості проблем початкового етапу розслідування сексуальних убивств і криміналістичне поняття сексуального вбивства» підкреслено, що позитивною тенденцією останніх десятиліть є зосередження уваги науковців на дослідженні доволі складних і маловивчених у криміналістиці напрямів розслідування сексуальних убивств, зокрема: встановлення особи розчленованих, спалених, скелетованих і сильно зігнилих трупів; розслідування сексуальних убивств, прихованих інсценуваннями; використання у розслідуванні сексуальних убивств сучасних можливостей судової медицини (генотипоскопії); взаємодія слідчого зі спеціалістами-психологами, психіатрами, судовими медиками; способи встановлення сексуального мотиву вчинення вбивств; застосування сучасних методів розслідування сексуальних убивств (метод виключення, використання криміналістичних програм, висунення версій на основі криміналістичних характеристик, ретроспекції та ін.). Однак наукової роботи, в якій би комплексно досліджувалися проблеми початкового етапу розслідування сексуальних убивств за останні півстоліття в Україні, автором не виявлено, а отже вивчення цієї методики не здійснювалося.

У підрозділі 1.2 «Початок кримінального провадження про сексуальні вбивства й обставини, які необхідно встановити під час досудового розслідування таких злочинів» розглянуто особливості початку кримінального провадження про сексуальні вбивства та обставини, які необхідно при цьому встановити.

Визначено, що найчастіше приводом для початку кримінального провадження про сексуальні вбивства були заяви громадян про виявлення трупа або безпосереднє виявлення трупа працівниками оперативного підрозділу. Також кримінальні провадження про сексуальні вбивства розпочиналися за фактом зникнення громадян, рідше простежувалася явка з повинною (згідно з КПК України 1960 р.).

У випадку виявлення трупа найбільші труднощі в розкритті злочину виникають під час виокремлення ознак, які вказують на вчинення вбивства саме із сексуальних мотивів.

У всіх випадках виявлення трупа або за надходження відомостей про зникнення людини за невідомих обставин необхідно негайно розпочинати кримінальне провадження, використовуючи криміналістичні рекомендації з розслідування вбивств.

Під час досудового розслідування сексуальних убивств слідчий стикається з певним колом обставин і питань, які необхідно установити й всебічно дослідити. Такі обставини типові для цієї категорії кримінальних проваджень. Необхідність їх дослідження визначається специфічним характером цих обставин, які властиві тільки цій категорії вбивств. Характер таких обставин і коло питань, які необхідно встановити, визначають напрям розслідування й особливості його планування. Серед таких обставин визначено: чи дійсно виник факт убивства; спосіб сексуального вбивства; місце й час учинення сексуального вбивства; чи є на місці виявлення трупа ознаки, які вказують на вчинення сексуального вбивства; кількість осіб, які вчинили сексуальне вбивство; чи є необхідність у переслідуванні за «гарячими слідами»; джерела інформації про вбивство; цілі та мотиви вчинення сексуального вбивства; чи є в діях сексуального вбивці ознаки серійності.

За фактом виявлення трупа за сумнівних обставин необхідно: здійснити судово-медичне дослідження трупа; встановити особу жертви; допитати можливих свідків; виконати слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення всіх осіб із найближчого оточення загиблого, а також обставин події.

Кожний виявлений факт заподіяння насильницької смерті із сексуальних мотивів повинен бути перевірений за криміналістичними та оперативними обліками органів внутрішніх справ на наявність аналогічних нерозкритих злочинів. За виявленими аналогічними злочинами необхідно вивчити результати судових експертиз на предмет виявлення збігів щодо знаряддя злочину; кількості, характеру й розташування поранень на тілі потерпілих; наявності однакових нетипових ушкоджень та інших ознак.

У підрозділі 1.3 «Типові слідчі ситуації на початковому етапі досудового розслідування сексуальних убивств та алгоритми дій слідчого щодо їх вирішення» виокремлено типові слідчі ситуації початкового етапу досудового розслідування сексуальних убивств: 1) зникнення людини (вбивство приховане, давнє, але лише передбачуване, тому що труп не знайдений, особа жертви відома, однак невідомі обставини її зникнення) (13%); 2) таємне вбивство, яке супроводжувалося розчленуванням трупа й прихованням частин тіла (7%); 3) вчинено таємне очевидне вбивство (без інсценування, виявлене відразу або незабаром після вбивства, вбивця невідомий, на місці події виявлено труп невідомого) (36%); 4) вбивство приховане, недавнє, але незрозумілий механізм його вчинення (труп виявлений, особа жертви встановлена) (13%); 5) виявлення частини розчленованого трупа (3%); 6) таємне вбивство, розпочате кримінальне провадження за фактом виявлення невпізнаного трупа (9%); 7) вбивство приховане, давнє, але ймовірне, оскільки не виявлено тіло, а тільки залишки – череп і кістки із частинами одягу (причина смерті невідома, можливо припускати і вбивство, і інші причини смерті) (12%); 8) вбивство очевидне (відкрите), вбивця затриманий і особа його відома (7%).

У підрозділі дисертантом запропоновано алгоритми дій слідчого, які особливі в кожній із зазначених слідчих ситуацій.

Розділ 2 «Версії та їх перевірка на початковому етапі досудового розслідування сексуальних убивств» складається з двох підрозділів і присвячений особливостям висунення версій і їх перевірці у кримінальних провадженнях про сексуальні вбивства, а також використанню інформаційних систем під час розкриття та розслідування таких злочинів.

У підрозділі 2.1 «Висунення версій у кримінальних провадженнях про сексуальні вбивства» обґрунтовано положення, що виявлені характерні для сексуального вбивства ознаки дозволяють слідчому під час огляду місця події висунути версії не тільки про мотиви вбивства, але й про особу вбивці. Такими ознаками, зокрема, є поза трупа, стан білизни й верхнього одягу на ньому та ін.

На думку дисертанта, незастосування слідчим і працівниками оперативного підрозділу методів індукції, дедукції й аналогії, відсутність досвіду в розслідуванні вбивств у цілому і сексуальних зокрема, а також незнання основ сексопатології створює умови для висунення помилкових версій за матеріалами кримінального провадження. Інша причина, з якої висуваються необґрунтовані версії, – відсутність на початковому етапі розслідування мінімуму інформації про злочин. Іноді слідові картини, залишені особами, які вчинили вбивства з різних мотивів, можуть бути зовні схожі. Навіть характерна для сексуального вбивства поза, в якій був залишений труп жінки, може неправильно спрямувати слідство. Це вказує на складність процесу висування обґрунтованої версії та її перевірки про характер учиненого вбивства.

Доволі часто вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, асоціюється з явною психічною аномалією. Саме з цієї причини насамперед висувається версія про вчинення вбивства психічно хворою особою. Однак не менш значна кількість серійних сексуальних убивць осудні (не перебувають на обліку в психіатричному диспансері), раніше не були засуджені або взагалі не потрапляли в поле зору органів внутрішніх справ. Крім того, вони можуть не відрізнятися від інших, бути одружені й вести зовні цілком законослухняний спосіб життя. Такі особи можуть бути з будь-яких соціальних груп, мати освіту, поважний вік, а також бути зразковими сім’янинами і мати відмінні службові характеристики. Саме на ці особливості необхідно зважати під час висування версій про особу серійного вбивці та їх перевірки.

У підрозділі 2.2 «Використання інформаційних систем під час висування версій про особу сексуального вбивці й визначення кола підозрюваних» зазначено, що одним із найефективніших методів обґрунтованого звуження кола підозрюваних у вчиненні сексуального вбивства є метод «просіювання». Для цього необхідно використовувати спеціалізовані інформаційні системи, у яких повинні фіксуватися всі відомості стосовно перевіреної людини та вказані причини, через які особу припинили підозрювати у вчиненні певного злочину.

Зазначена інформаційна система може бути використана: для видачі попереднього списку мешканців території, які становлять оперативний інтерес для слідчо-оперативної групи; для узагальнення й аналізу зібраної в кримінальному провадженні інформації, якщо в розслідуванні бере участь кілька слідчо-оперативних груп, які працюють за декількома напрямами; для перевірки алібі осіб (з огляду на всю зібрану інформацію); для обґрунтованого звуження списку осіб, які повинні бути перевірені на причетність до вчинення сексуального вбивства; з метою встановлення основних характеристик осіб, які раніше вчиняли аналогічні злочини; для висування версії про особу злочинця (виявлення типології); для висування версії щодо конкретних осіб, психологічний профіль яких збігається з типологією сексуальних убивць; для виявлення додаткових епізодів злочинної діяльності затриманого сексуального вбивці; для виявлення ознак серійності в діях сексуального вбивці.

Розділ 3 «Використання спеціальних знань та особливості взаємодії слідчого й працівників оперативного підрозділу на початковому етапі досудового розслідування сексуальних убивств» складається з двох підрозділів і присвячений особливостям використання спеціальних знань під час досудового розслідування сексуальних убивств і взаємодії суб’єктів розслідування таких злочинів.

У підрозділі 3.1 «Використання спеціальних знань на початковому етапі досудового розслідування сексуальних убивств» за результатами здійсненого аналізу практики розслідування сексуальних убивств акцентовано, що на місці події під час виявлення трупа з ознаками сексуального вбивства доцільно виявляти такі сліди: людини; мікросліди; присутності злочинця на місці вчинення злочину; ґрунту. Наголошено на важливості залучення спеціаліста до огляду місця події та виконання слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій.

Дослідження слідів рук може надати допомогу у висуванні версій про елементи механізму вчинення сексуального вбивства. Значущими для ретроспективного аналізу вчиненого злочину є виявлені на місці події сліди взуття, їх розташування, оскільки за допомогою цих відомостей можна найповніше відновити обставини події.

Сліди крові на місці вчинення сексуального вбивства часто мають криміналістичне значення, за ними встановлюється механізм учинення злочину. Крім того, для перевірки версії про серійність убивств, учинених на сексуальному ґрунті, доцільно використовувати генотипоскопічну експертизу.

Зазначено важливість пошуку на місці вчинення сексуального вбивства,  найперше на трупі, будь-яких інших слідів, зокрема слідів зубів, нігтів, слини, сперми, потожирових виділень тощо. Виявлення зазначених слідів поряд із такими ознаками, як характерна поза, пошкодження, які мають характер катувань, розчленовування трупа, розпорювання грудної клітки й черевної порожнини, відрізання статевих органів та інше, вказують на сексуальний характер убивства. А всі виявлені сліди в сукупності містять якісну інформацію про злочинця, яка дозволяє скласти його психолого-криміналістичний профіль.

На місці події часто виявляють волосся і жертви, і злочинця, під час поверхневого дослідження якого є підстави робити висновок про сексуальний характер убивства.

1)   Судово-ґрунтознавчу експертизу доцільно призначати за виявлення на місці події фрагмента ґрунту, нехарактерного для цієї місцевості. В ході експертного дослідження може бути встановлено, чи є на наданому для дослідження об’єкті (взутті підозрюваного, шинах автомототранспорту тощо) ґрунтове нашарування, аналогічне тому, що було виявлене на місці події. Тісна взаємодія слідчого й експерта під час призначення судово-ґрунтознавчих експертиз дозволяє забезпечити повноту дослідження, виявити всі ознаки досліджуваних об’єктів, які мають значення для кримінального провадження, що в цілому підвищує результативність і якість таких експертиз.

У підрозділі 3.2 «Взаємодія слідчого й працівників оперативного підрозділу на початковому етапі досудового розслідування сексуальних убивств» зазначено, що основними формами взаємодії слідчого й оперативного підрозділу на початковому етапі розслідування сексуальних убивств є такі: створення й діяльність слідчо-оперативних груп (100%); розроблення спільного плану розкриття злочину; обговорення ходу розслідування (доцільно запрошувати експертів, спеціалістів, досвідчених оперативних і слідчих працівників) (95%); взаємний обмін інформацією (95%); виконання оперативним підрозділом доручень слідчого в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України (87%); розкриття вбивств за «гарячими слідами» (12%); спільний аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, та обговорення профілактичних заходів (4%).

Здійснений аналіз практики розслідування сексуальних убивств дозволив виявити особливості та недоліки взаємодії суб’єктів розслідування, а саме: слідчо-оперативну групу часто очолює слідчий, який має незначний досвід слідчої роботи, або раніше не розслідував злочини проти життя та статевої свободи; запорукою якнайшвидшого розкриття сексуального вбивства є технічно оснащена слідчо-оперативна група, укомплектована кваліфікованими працівниками; необхідною умовою успішної роботи такої групи є розслідування злочину з моменту початку досудового розслідування до його завершення; у ході розслідування повинні спільно перевірятися і слідчі, і оперативні версії.

У результаті аналізу особливостей взаємодії суб’єктів розслідування під час організації та вжиття оперативно-розшукових заходів необхідно зазначити, що практика розслідування сексуальних убивств дозволила виокремити основні види оперативно-пошукових груп, створених для розшуку злочинця: для розшуку й затримання злочинців у місцях їх можливої появи (85%); прихованого спостереження за місцем події або місцем виявлення трупа (5%); для проведення подвірних (поквартирних) обходів, відпрацьовування житлових масивів і територій підприємств, розташованих у районі вчинення злочину (85%); з розшуку злочинця за допомогою свідків або потерпілих, які вижили (30%); для затримання злочинця на місці злочину в процесі проведення оперативної комбінації (3%); з розшуку жінок, малолітніх дітей і підлітків, які зникли безвісти за кримінальних обставин (3%); з проведення спостереження за автомобілями, які виїжджають із населеного пункту (3%); для встановлення особи вбивці, який використовував автотранспортний засіб (8%).