У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність вивчення наукової проблеми, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі – «Теоретико-методологічні основи формування готовності майбутнього вчителя до професійної діяльності» – здійснено теоретичний аналіз проблеми готовності до майбутньої професійної діяльності вчителів початкових класів; визначено сутність і структуру досліджуваного феномену, з’ясовано його критерії та показники; розглянуто шляхи модернізації системи професійної підготовки вчителя початкових класів.
У дослідженні розглянуто сутність понять «готовність» (І. В. Гавриш, М. І. Дьяченко, Л. А. Кандибович, А. Й. Капська, В. О. Моляко та ін.), «професійна готовність» (І. М. Дичківська, К. М. Дурай-Новакова, І. А. Зимня, Л. П. Кадченко, В. О. Сластьонін та ін.), «психологічна готовність» (Б. Г. Ананьєв, В. А. Крутецький, В. І. Лозова, Г. В. Троцко та ін.), «готовність учителя початкових класів до професійної діяльності» (В. І. Завіна, О. М. Івлєва, С. М. Мартиненко, І. М. Шапошнікова та ін.), «формування готовності вчителя до професійної діяльності» (О. А. Абдулліна, А. В. Імемадзе, А. Ф. Линенко, Л. О. Хомич та ін.).
У процесі узагальнення підходів учених до готовності як результату професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя доведено, що означена дефініція є первинною, фундаментальною умовою успішного здійснення будь-якої діяльності. Визначено, що на особливу увагу заслуговує готовність учителя початкових класів як риса особистості, що формується на основі здобутих компетенцій із урахуванням індивідуальних моральних якостей особистості. Тому готовність майбутнього вчителя початкових класів до професійної діяльності у дослідженні розуміємо як інтегровану якість особистості, яка характеризується стійкими моральними цінностями і позитивною мотивацією фахівця, набутими компетенціями творчого розв’язання професійних завдань і спрямованістю на саморозвиток, які формуються у навчальному комплексі з використанням принципу наступності у професійній підготовці.
З’ясовано, що в сучасній педагогіці немає єдиної точки зору щодо визначення структурних компонентів готовності до майбутньої професійної діяльності вчителя початкових класів. Дотримуючись психолого-педагогічного підходу Г. О. Балл, В. Й. Завіна, Л. В. Кондрашова, А. Ф. Линенко, С. Д. Максименко, Л. Д. Мойсеєнко, В. О. Моляко, В. О. Сластьонін, Д. І. Фельдштейн, Т. Д. Щербань та ін. підкреслюють взаємозв’язки між складовими професійної готовності вчителя та розглядають її структуру як цілісність різних компонентів.
Дослідження структури цього феномену дозволило розглядати готовність майбутнього вчителя до роботи з молодшими школярами як єдність компонентів:
–мотиваційно-ціннісного, який містить сукупність внутрішніх і зовнішніх мотиваційних чинників та моральні цінності майбутнього вчителя початкових класів, що забезпечують здатність особистості успішно здійснювати професійну діяльність;
–когнітивно-операційного, що відображає систему знань фахових, психолого-педагогічних та суспільних наук у поєднанні із сукупністю цілеспрямованих, взаємопов’язаних інтелектуальних і практичних дій;
–творчо-рефлексивного, який уособлює вміння творчо реалізувати педагогічні ідеї в поєднанні зі здатністю до саморозвитку та прогресивної самореалізації.
Виділені нами структурні компоненти, поєднуючись, утворюють органічну єдність, де позитивні зміни одного компоненту впливають на вдосконалення інших, а недостатня їх сформованість – знижує якість готовності педагога в цілому.
З’ясовано, що багаторівневий характер готовності потребує продуманих, обґрунтованих критеріїв діагностики цієї інтегрованої особистісної якості. Критерієм діагностики вважаємо ознаку (чи сукупність ознак), на основі якої здійснюється визначення, оцінка та порівняння рівнів сформованості готовності до професійної діяльності. У дослідженні визначено такі критерії: наступність у формуванні позитивної мотивації та ціннісних орієнтацій в умовах комплексу «училище – університет»; комплексне формування знань, умінь та навичок з урахуванням компетенцій учителів початкових класів; формування творчих підходів до діяльності та здатності до саморозвитку в умовах комплексу.
Визначені критерії готовності до майбутньої професійної діяльності вчителя початкових класів та їх змістові характеристики за рівнями прояву стали основою для проведення експериментального дослідження.
У другому розділі – «Професійна підготовка вчителів початкових класів у навчальному комплексі «училище – університет» – з’ясовано суті поняття «професійна підготовка майбутнього вчителя в умовах неперервної освіти», визначено методологічні підходи до проблеми формування готовності до майбутньої професійної діяльності вчителів початкових класів; розроблено й обґрунтовано педагогічні умови та модель формування готовності до майбутньої професійної діяльності вчителя початкових класів у навчальному комплексі «училище – університет».
Проблема організації професійної підготовки в умовах навчального комплексу привертає увагу як українських, так і російських учених. У дослідженні проаналізовано проблему функціонування навчальних комплексів, яка найшла висвітлення у працях таких вчених як Н. В. Денисова, С. М. Мамрич, О. М. Маштакова, Н. А. Фоменко, О. І. Шапран та ін. Так, концептуальним у розробці проблеми навчальних комплексів є дослідження О. І. Шапран, яка вперше розглянула методологічні, наукові, організаційні й методичні основи системи інноваційної підготовки майбутніх учителів в навчально-науково-педагогічних комплексах; визначила типи, особливості, етапи та умови функціонування комплексів. У розробках Н. В. Денисової проаналізовано основні фактори та історичні передумови створення та розвитку навчальних комплексів, обґрунтовано основні принципи їх функціонування. У дослідженні Н. А. Фоменко акцентується увага на особливостях підготовки інтегрованих планів та робочих програм, змісті програм спеціальних предметів різних ступенів навчання у навчальних комплексах. Л. М. Мітіна, П. Е. Решетніков розглядають особистісно-професійний розвиток майбутнього вчителя в умовах навчального комплексу. На основі аналізу наукових джерел доведено, що діяльність навчального комплексу «училище – університет» ґрунтується на координації ідей, змісту, технологій навчання освітніх установ, що входять до складу комплексу, з необхідністю реалізації принципу наступності та забезпечення взаємозв’язку та взаємодії всіх структурних елементів професійної підготовки майбутніх учителів.
У дослідженні на основі аналізу сутності понять «професійний, особистісно-творчий розвиток», «підготовка», «професійна підготовка» визначено категорію «професійна підготовка в умовах навчального комплексу» як цілеспрямований процес формування особистості вчителя, що носить інтегрований характер з урахуванням послідовності формування компетенцій у складових комплексу та уникненням дублювання навчального матеріалу в процесі професійної підготовки як важливого фактору професійного становлення особистості, зростання науково-дослідницького потенціалу, усвідомлення нею власних здатностей та перспектив розвитку.
