ПОЛІКУЛЬТУРНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ЮРИДИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ЗАСОБАМИ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь розробленості проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, охарактеризовано експериментальну базу, окреслено наукову новизну, практичне значення роботи, представлено апробацію отриманих результатів, відображено дані про структуру та обсяг дисертаційної роботи.

У першому розділі – “Теоретичні аспекти полікультурного виховання студентської молоді” – здійснено аналіз підходів до визначення специфіки полікультурного виховання у контексті його педагогічної сутності. Подано характеристику стану розробленості проблеми полікультурного виховання у філософській, культурологічній і психолого-педагогічній літературі; простежено взаємозв’язок між рівнем володіння іноземною мовою і полікультурним мисленням; розкрито основні сутнісні риси інтерактивних методів полікультурного виховання як провідних у навчально-виховному процесі вищої школи; обґрунтовано критерії, показники та рівні сформованості полікультурної вихованості студентів юридичних спеціальностей; здійснено констатувальний етап експерименту з метою виявлення рівня полікультурної вихованості студентів юридичних спеціальностей; проаналізовано специфіку полікультурного виховання студентів юридичних спеціальностей засобами іноземних мов.

Певні аспекти полікультурного виховання та виховання комунікативної культури особистості відображено в працях українських і зарубіжних дослідників Г. Абібуллаєвої, Р. Агадулліна, Е. Антипової, В. Баркасі, В. Бойко, В. Бойченко, В. Болгаріної, Л. Голік, Л. Гончаренко, Л. Горбунової, О. Джуринського, Г. Дмитрієва, В. Долженко, І. Каташинської, Т. Клинченко, О. Ковальчук, М. Красовицького, В. Кузьменка, І. Лощенової, О. Першукової, Н. Сейко, Н. Слюсаренко, А. Солодкої, О. Сухомлинської, Л. Чумак та ін.

Аналіз літератури дав змогу виявити, що полікультурне виховання має забезпечувати у студентів юридичних спеціальностей: розуміння багатовимірного полікультурного простору; оволодіння сучасними формами міжособистісних і міжнаціональних комунікацій за допомогою іноземних мов; формування ціннісного плюралізму та культурного релятивізму, поваги до законодавчих норм інших держав і культур, менталітету співробітництва у процесі взаємодії правових культур, становлення “діалогу культур” націй, рас, віросповідань, переконань.

Отже, дефініцію “полікультурне виховання студентів юридичних спеціальностей засобами іноземних мов” розглядаємо як процес формування системи професійно значущих інтересів, знань, поглядів, переконань, дій, спрямованих на розвиток планетарної свідомості, ціннісного ставлення до феномену “полікультурності” зокрема, й міжнародного права загалом, результатом якого є полікультурна особистість студента-юриста, який визнає спільні загальнодержавні системи норм права та полікультурні цінності й орієнтований на міжнародну взаємодію у сфері юриспруденції як основу успішної міжкультурної комунікації засобами іноземних мов.

Полікультурна вихованість студента юридичної спеціальності, що є інтегративною характеристикою особистості, складається з його позитивного ставлення до засвоєння засобами іноземних мов професійно значущих полікультурних знань, умінь, юридичної практики міжнародної взаємодії різних суб’єктів права відповідних культур; сукупності полікультурно важливих особистісних якостей майбутнього правника (емпатійність, толерантність, комунікабельність, активність, ініціативність, креативність, гнучкість мислення, потреба в самопізнанні, саморозвитку, самовдосконаленні, конкурентоспроможність, індивідуальність, самостійність і цілеспрямованість). Рівень успішності полікультурної особистості майбутнього юриста залежить від рівня розвитку цих якостей.

З’ясовано, що полікультурність студентів-юристів на особистісному рівні можна визначити як їх здатність інтегрувати у свідомості різні культурні сенси, інтереси та цінності як основу планетарного мислення й майбутньої успішної міжнародної взаємодії. Водночас, полікультурність забезпечує формування особистості в межах національної культури і сприяє її розвитку як осередку й центру перетину культур, конфесій, цивілізацій в одній особі.

Вищі навчальні заклади готують фахівців різних галузей юриспруденції, але, як правило, не приділяють належної уваги розвитку іншомовних комунікативних здібностей майбутніх юристів. Проте сучасні умови розвитку суспільства висувають нові вимоги до молодого фахівця-правника. Важливою сферою його майбутньої діяльності (прямо чи опосередковано) стає міжнародне право, коло суб’єктів якого значно збільшилося (від конкретних держав, міждержавних організацій, народів і націй до фізичних та юридичних осіб, органів державної влади й місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій, інших соціальних об’єднань).

Урахування полікультурності має стати важливим завданням підготовки майбутніх юристів. Міжнародні відносини, їхній стан і тенденції глибоко впливають на міжнародне право. Серед об’єктів правового регулювання сучасним міжнародним правом усе більшого значення набувають загальнолюдські, або глобальні, проблеми. У вирішенні цих питань зацікавлені всі держави незалежно від їхнього географічного розміщення, політичної, військової або економічної значущості. Їхні представники мають брати участь в обговоренні і вирішенні зазначених проблем, у зв’язку з чим постає необхідність міжнародно-правової регламентації переважно методом консенсусу — загальної згоди, що здебільшого залежить від уміння порозумітися. Важливими чинниками у цьому процесі є знання міжнародних мов та вміння спілкуватися.

Тож, у процесі інтеграції України в європейський простір та міжнародну спільноту необхідною умовою розвитку та майбутнього професійного успіху юриста є вільне володіння іноземними мовами, особливо тими, що є офіційними у Євросоюзі й вивчення яких має не тільки освітню, але й виховну функцію. Саме тому полікультурне виховання засобами іноземних мов є невід’ємною частиною оволодіння мовою та культурою країн ближнього та дальнього зарубіжжя.

 Змістова структура полікультурної вихованості студентів юридичних спеціальностей репрезентована мотиваційним, когнітивним і поведінковим компонентами. Мотиваційний компонент визначає інтерес студентів до полікультурного виховання, полікультурної взаємодії та відповідних культур як ціннісної основи майбутньої професійної діяльності, зокрема, у галузі міжнародного права; ціннісні орієнтації студентів на здійснення ефективної полікультурної діяльності, позитивне ставлення до вивчення іноземних мов як засобу успішної міжкультурної комунікації та полікультурних знань, умінь, зорієнтованих на міжнародну взаємодію у сфері юриспруденції; професійну потребу студентів, які готуються стати фахівцями у різних галузях права; формує полікультурну професійну спрямованість особистості юриста. Показниками мотиваційного компоненту виступають рівень сформованості потреб, мотивів і цілей полікультурної діяльності, ставлення до майбутньої полікультурної діяльності, інтерес до іншомовних культур, міжкультурної взаємодії, бажання спілкуватися з іноземцями й досягти правового консенсусу з використанням мови іншої країни. Критерієм служить ступінь прояву, стійкість пізнавального інтересу, прагнення до полікультурної взаємодії, пов’язаної з майбутньою професією.

Когнітивний компонент охоплює сукупність знань, засвоєних студентами-юристами у процесі вивчення іноземної мови, як засобу вираження власних думок і почуттів, що виявляються в поглядах, поняттях, інформованості щодо полікультурної дійсності, полікультурних напрямів майбутньої професійної діяльності; передбачає розвиток полікультурного мислення у контексті юридичної спеціальності засобами вивчення іноземної мови, шляхом вирішення полікультурних проблем і рефлексії студентами власного полікультурного досвіду. Показником когнітивного компоненту є засвоєння полікультурних знань на професійній основі та наявність полікультурної підготовки, критерієм – глибина осмислення, міцність полікультурних знань та доцільність оволодіння ними.

Поведінковий компонент передбачає засвоєння студентами-юристами ролі толерантного комуніканта, здатного до рефлексії, тобто оцінювання результату своєї майбутньої професійної діяльності і визначення шляхів її подальшої корекції; характеризується готовністю застосовувати полікультурні знання, уміння, раціональною полікультурною поведінкою (досягнення взаєморозуміння і взаємодії); передбачає свідоме бажання взяти участь у міжкультурній комунікації; розвиток у студентів професійно важливих якостей, що виявляються в конкретній полікультурній діяльності (наприклад, у процесі міжкультурної комунікації), а саме: відкритість до сприйняття нового, критичне переосмислення фактів своєї та іншомовної культур, емпатія, вдумливість, розуміння особливостей іншої людини як носія певної культури; конструктивність у вирішенні ситуацій, пов’язаних із різними традиціями і нормами тощо. Показниками поведінкового компоненту є усвідомлений вибір студентами юридичних спеціальностей полікультурного діалогу як форми соціальної взаємодії представників різних культур; розвиток полікультурно важливих якостей (терпимість, емпатія, комунікативна толерантність), критерієм виступає ступінь розвитку названих якостей, їх стійкість.

Проведене дослідження дало змогу виокремити три рівні полікультурної вихованості студентів юридичних спеціальностей. Високому рівню полікультурної вихованості відповідають такі якості особистості юриста: наявність сформованих полікультурних знань та потреб, що проявляються в систематичному відвідуванні не тільки місцевих, але й заходів із участю представників міжнародних юридичних організацій іноземною мовою, у прагненні до створення полікультурних цінностей у процесі здійснення юридичної діяльності засобами іноземних мов; позитивне ставлення і бажання дотримуватися моральних норм, що регулюють міжнародні відносини, взаємини між правниками різних держав, виявляти відповідні полікультурні особистісні якості; гуманістичний світогляд; тактовне ставлення до представників інших культур та народів під час міжкультурної взаємодії засобами іноземних мов; прагнення до розуміння смислових орієнтирів іншого лінгвосоціуму та самостійного прийняття юридично правильного рішення; наявність навичок міжкультурного діалогу у юридичній сфері, що передбачає здатність оперувати інтеркультурними концептами та засобами соціальної комунікації.

Середній рівень полікультурної вихованості визначається наявністю сформованих полікультурних потреб, що проявляються в епізодичному відвідуванні заходів із участю представників міжнародних юридичних організацій іноземною мовою; достатньо розвиненим позитивним ставленням до представників інших мов та культур у процесі здійснення юридичної діяльності засобами іноземних мов; легкістю у встановленні міжкультурного діалогу засобами іноземних мов; сформованістю деяких полікультурних якостей при вирішенні простих міжкультурних ситуацій у юридичній сфері засобами іноземних мов, однак ці процеси ще не мають системного характеру.

Низький рівень полікультурної вихованості студентів-юристів визначається конформізмом думок, байдужістю особистості юриста до полікультурного саморозвитку, недостатньо сформованою здатністю до осмислення картини світу іншої соціокультури: оцінкою лише існуючих стереотипів правових міжнародних відносин, відсутністю прагнення до створення полікультурних цінностей, важкістю у встановленні міжкультурних зв’язків.

На констатувальному етапі експериментально-дослідницької роботи проводилася педагогічна діагностика вихідного рівня полікультурної вихованості учасників експерименту. Отримані дані засвідчують недостатній рівень полікультурної вихованості студентів юридичних спеціальностей, зокрема за  компонентами: мотиваційний (низький рівень – 29,9 %, середній рівень – 67,3 %, високий рівень – 2,8 %); когнітивний (низький рівень – 64,2 %, середній рівень – 33 %, високий рівень – 2,8 %); поведінковий (низький рівень – 50 %, середній рівень – 48,8 %, високий рівень – 1,2 %). Зроблено висновок про доцільність полікультурного виховання студентів юридичних спеціальностей засобами іноземних мов.

У другому розділі – “Експериментальне дослідження процесу полікультурного виховання студентів юридичних спеціальностей засобами іноземних мов” – спроектовано і науково обґрунтовано модель полікультурного виховання студентів юридичних спеціальностей, схарактеризовано взаємозв’язки між елементами моделі; з урахуванням результатів констатувального експерименту визначено оптимальні педагогічні умови досліджуваного процесу; розкрито логіку і методику формувального етапу експерименту; здійснено перевірку ефективності розроблених педагогічних умов полікультурного виховання студентів юридичних спеціальностей; узагальнено результати дослідно-експериментальної роботи.

Виявлений стан полікультурного виховання студентів юридичних спеціальностей у практиці вищих навчальних закладів юридичного профілю зумовив необхідність проектування та застосування коригувальних форм впливу, зокрема створення низки педагогічних умов, які забезпечують ефективність означеного процесу: спрямованість на полікультурність як ціннісну особистісну якість майбутнього юриста; реалізація виховного потенціалу іноземних мов для здійснення міжкультурної комунікації в іншомовному просторі юриспруденції; створення полікультурного виховного середовища.

Визначені умови є компонентами розробленої моделі полікультурного виховання студентів юридичних спеціальностей, у якій  відображено взаємозв’язок цільового, змістового, діяльнісного та результативного блоків (рис. 1).

Побудова моделі здійснювалася на основі системного підходу до організації виховного процесу у вищому навчальному закладі юридичного профілю. Модель полікультурного виховання студентів юридичних спеціальностей засобами іноземних мов включає: мету, завдання, методологічні підходи, принципи, педагогічні умови, компоненти, функції та сутність полікультурної вихованості, форми та інтерактивні методи, прийоми, засоби, критерії та рівні сформованості полікультурної вихованості.

Спрямованість на полікультурність як ціннісну особистісну якість майбутнього юриста забезпечується шляхом формування у студентів юридичних спеціальностей позитивної мотивації до полікультурних цінностей та полікультурної діяльності засобами іноземних мов, вироблення потреби в систематичності і наполегливості навчально-виховної праці, орієнтацію на самоосвіту та безперервне самовиховання.

Перша умова впроваджується передусім через введення у навчально-виховний процес студентів юридичних спеціальностей розробленого спеціального курсу “Формування полікультурної особистості”. Структура занять спецкурсу ґрунтується на використанні виховного потенціалу теоретичного матеріалу в поєднанні з практичними вправами, елементами крос-культурного тренінгу, аналізом полікультурних ситуацій, екскурсіями для іноземних гостей, конкурсами “Поліглот”, “Містер Всезнайко”, “Знавець іноземних мов та культур”, юридичними вікторинами, віртуальними подорожами країнами світу, зустрічами з цікавими людьми – представниками іншомовних країн, здійсненням пошукової роботи, стимулюванням міжкультурної комунікації з представниками інших культур, участю у міжнародних фестивалях, міжнародних молодіжних конференціях, відвідуванням виставок, музеїв, електронним листуванням із представниками інших країн, подорожами країнами світу.