УДОСКОНАЛЕНА СИСТЕМА ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРОЛЕЙБУСІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У  вступі  обґрунтовано  актуальність  теми,  сформульовано  мету  та

завдання дослідження, відображено зв’язок роботи з науковими програмами і

темами,  наукова  новизна,  теоретичне  і  практичне  значення  отриманих

результатів, подано її загальну характеристику.

У  першому  розділі  показано,  що  удосконалення  системи  технічного

обслуговування  і  ремонту  тролейбусів  полягає  в  переході  до  такої

послідовності ремонтно-профілактичних втручань, в якій призначений пробіг

між  черговими  технічними  обслуговуваннями  відповідав  би  передбаченим

змінам  ресурсу  для  гарантованого  запобігання  відмов  на  лінії.  Звідси  постає

необхідність визначення найбільш придатної для цього циклічності технічних

обслуговувань,  у  зв’язку  з  чим  потрібно  дослідити  зміну  стану  парку

тролейбусів при змінах циклічності. 

7

Науковими  дослідженнями  про  становлення  системи  технічного

обслуговування і ремонту міського електротранспорту займалися такі видатні

вчені  як  Г.П.  Щербина,  В.Х.  Далека,  Е.І.  Карпушин,  Е.Г.  Шилін, 

В.Б.  Будніченко,  М.В.  Хворост.  Суттєвий  вклад  у  вдосконалення  системи

технічного  обслуговування  і  ремонту  в  галузі  автомобільного  транспорту

внесли В.Н. Варфоломєєв, Н.А. Нефедов, І.С. Туревський, М.Я. Говорущенко,

О.П.  Кравченко.  Метою  цих  робіт  було  підвищення  ефективності  роботи

галузевих  підприємств  та  вдосконалення  ремонтно-профілактичних  впливів

при технічному обслуговуванні і ремонті засобів транспорту.

В  умовах  недостатнього  оновлення  парку  міського  електротранспорту

зростає  трудомісткість  технічного обслуговування,  внаслідок  чого  тривалість

першого технічного обслуговування у більшості випадків є недостатньою для 

виявлення  причин,  що  можуть  привести  до  відмов,  та  превентивного  їх

усунення.  Тому  постає  завдання  обґрунтувати  новий  порядок  постановки

тролейбусів на технічне обслуговування, вільний від вказаного недоліку.

Оскільки  поточний  технічний  стан  транспортної  одиниці  є  складною

функцією  сумарного  пробігу,  який  в  депо  реєструється  з  початку,  умов

експлуатації на маршруті, де працювала дана транспортна одиниця в період від

попереднього  технічного  обслуговування,  та  властивостей  цієї  одиниці,  то

періодичність  ремонтно-профілактичних  втручань  потрібно  визначати  з

урахуванням внеску кожної зі складових у досягнення поточного стану. Звідси

постає  завдання  теоретичного  обґрунтування  єдиного  вимірювача  умов

експлуатації  та  створення  математичної  моделі  спільної  дії  оцінюваних

зазначеним  показником  цих  умов  та  властивостей  транспортних  засобів  на

зміну її стану. 

Порядок  подачі  тролейбусів  на  технічне  обслуговування  базується  на

єдиних  нормативах  пробігу  та  кількості  відпрацьованих  днів.  Необхідно

теоретично  обґрунтувати  принцип  призначення  пробігів  між  черговими

технічними  обслуговуваннями  та  відповідного  до  досягнутого  стану  обсягу

робіт  за  потребою  з  урахуванням  віку,  умов  експлуатації  на  маршрутах  та

властивостей транспортних одиниць.

Кінцевим  завданням  роботи  є  створення  практичного  методу  порядку

постановки тролейбусів  на технічне обслуговування, який б надавав  потрібні

для  відновлення  обсяги  робочого  часу  і  таким  чином,  вкупі  з  системою

стаціонарних  ремонтів,  забезпечив  стабілізацію  технічного  стану  парку

технічних засобів транспорту. 

У другому розділі  представлено  результати  дослідження  стану  парку

тролейбусів  за  допомогою  математичної  моделі  на  базі  рівнянь 

А.Н.  Колмогорова.  Доведено  достатню  збіжність  результатів  комп’ютерного

моделювання  зі  статистичними  даними  показників  експлуатації  підприємств

електротранспорту м. Харкова.