УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ МОНОКРИСТАЛІВ PbI2 І ДОСЛІДЖЕННЯ ЇХ ВЛАСТИВОСТЕЙ



Название:
УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ МОНОКРИСТАЛІВ PbI2 І ДОСЛІДЖЕННЯ ЇХ ВЛАСТИВОСТЕЙ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету і завдання досліджень, охарактеризовано наукову новизну і практичне значення отриманих результатів. Подано відомості про апробацію результатів роботи, її зв’язок з науковими темами і програмами, кількість опублікованих праць за темою дисертації та зазначено особистий внесок здобувача при виконанні робіт із співавторами. Наводиться структура та обсяг дисертаційної роботи.


У першому розділі проаналізовано способи одержання дийодиду свинцю, а саме: одержання кристалів PbІ2 з розчину, парової фази, а також вирощування з розплаву.


Згідно літературних даних, з розчину отримують полікристалічний PbІ2. Такі кристали бувають чітко огранені, але, зазвичай, невеликих розмірів (від декількох мікрометрів до декількох десятків мікрометрів, товщиною до 10 мкм).


Порівняно досконалі монокристали PbІ2  можна одержати із паро-газової фази, розміри яких обмежуються декількома міліметрами і товщиною до 1 мм. Форма кристалів PbІ2, вирощених вказаним способом, обумовлюється технологічними умовами росту (пластинки, смужки, голки, двійники, дендритні утворення, а також полікристали).


Масивні монокристали PbІ2 вирощують розплавними методами, зазвичай,  Бріджмена, пересувної розплавленої зони. Однак, якість і властивості вказаних монокристалів залежать від ступеня очистки матеріалу, оскільки наявність неконтрольованих домішок ускладнює технологічний процес і негативно впливає на відтворення електрофізичних та оптичних властивостей. Як спосіб очистки використовують переважно метод зонної плавки (ЗП), ефективність якого залежить від кількості проходів зони. Такий процес очистки є тривалим у часі і тому економічно недоцільним.


У вказаному розділі розглянуто також кристалічну структуру і дефектність дийодиду свинцю та подано огляд його фізичних властивостей. Значна частина наукових робіт присвячена дослідженню кристалографічних і оптичних властивостей PbІ2, менш вивченими є електрофізичні властивості. При чому, більшість результатів отримано на спресованих полікристалічних матеріалах або на полікристалічних плівках, нанесених із водних розчинів на діелектричну підложку.


У науковій літературі не наведено достатньо інформації стосовно природи носіїв заряду в PbІ2, здебільшого наводяться суперечливі дані щодо характеру електропровідності, що пояснюється різними методиками експериментів.


В окремому пункті даного розділу висвітлені основні напрями практичного застосування PbІ2, а також вимоги до вказаного матеріалу.


На основі аналізу стану проблеми вирощування і дослідження монокристалів PbІ2 сформульовано мету і задачі  дисертаційної роботи.


У другому розділі охарактеризовано вихідні матеріали, наведено методики синтезу і вирощування монокристалів PbІ2 з парової фази та розплаву, а також методику процесу легування монокристалів PbІ2. Окрім того, даний розділ роботи містить опис методик експериментальних досліджень і характеристик обладнання.


 Для дослідження морфології поверхні зразків PbІ2 та PbІ2:Zr використано растровий електронний мікроскоп-мікроаналізатор РЭММА-102-02 (виробництва ОАО SELMI, Україна) та метод оптичної мікроскопії із застосуванням ЗD оптичного цифрового мікроскопа “Top Eye”.


Дослідження температурної залежності електропровідності та її електонно-діркової складової виконано з допомогою спеціально сконструйованої установки, блок-схема якої наведена у вказаному розділі. У конструкції цієї установки  передбачено вимірювальну комірку (рис. 1), у якій розміщували досліджуваний зразок PbIіз притискними електродами (графітові, свинцеві).


 


Вимірювання температурних залежностей електропровідності зразків проводилися у вакуумі при залишковому тиску 10-2 - 10-3 Па або в атмосфері очищеного аргону при оптимальному тиску (0,7-0,9)×105 Па. У зв'язку із можливістю сублімації PbI2 експерименти у вакуумі обмежувалися максимальною температурою 526 К. Вимірювання в атмосфері аргону проводилися в інтервалі температур    293 – 630 К. Вказані вимірювання проводилися при постійному струмі в інтервалі напруг 0,15 ... 11 В у процесі нагрівання і охолодження зразка із постійною швидкістю 2 ºС/хв. Струм, що протікав через зразок, реєструвався за допомогою нановольтамперметра Р-341. Постійну температуру зразка підтримували з використанням системи терморегулювання на основі ВРТ-3М з точністю ± 0,5 °С.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины