ПАРТИИ И ПАРТИЙНЫЕ СИСТЕМЫ В СОВРЕМЕННОМ ДЕМОКРАТИЧЕСКОМ ПРОЦЕССЕ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовані мета і завдання роботи, визначені методи їх вирішення, робляться висновки, що мають характер наукової новизни, приведена авторська оцінка теоретичного і практичного значення отриманих результатів, містяться відомості про апробацію результатів дослідження, публікації, про структуру дисертації.

Перший розділ дисертації "Огляд літератури і виклад методики дослідження" містить аналіз наукової літератури стосовно проблемі дисертації і виклад методологічних основ дослідження.

У першому підрозділі "Основні етапи розвитку наукової думки з проблеми партійного будівництва і функціонування політичних партій" показується, що дослідженню діяльності політичних партій присвячена велика кількість наукових праць таких зарубіжних і вітчизняних авторів, як Р. Міхельс, М. Дюверже,            Дж. Сарторі, М. Вебер, М. Уоллерстайн, М.Я. Острогорський, С.Л. Франк,          Ю.А. Юдін, А. Білоус, В.І. Корольов.

Дотепер вивчення політичних партій і партійних систем йшло в наступних аспектах:

1.     Виявлення ролі політичних партій і партійних систем у суспільному житті, у формуванні громадянського суспільства особливо в перехідний період від тоталітаризму до демократії. У зв'язку з цим можна відзначити праці таких українських вчених як Кривоцюк П., Сичової В.В., Степаненка И.В., Сурина О.О., Костицького В., Пуфлера Е., Колодий А., Калиновського Ю.Ю., Анищук В., Дунаєвої Л.М., Базива В.А., Шведа Ю.Р., Коломийцева В., Алексєєнко І., а також російських авторів Матвєєва Р.Ф., Евдокимова В.Б., Бекназар-Юзбашева Т.Б., Кисовскої Н.К., Холодковського К.Г., Коломойцева В.Ф., Пушкарьової Г.В.,     Ісаєва В.Ф.

2.     Визначення функцій, що здійснюють політичні партії. Так, аналізу функцій партійного представництва у владних структурах присвячені праці таких вітчизняних дослідників як Солових В.П., Здиорук С.И., Бичек В.В., Бандурка О.М., Греченка В.А., Примуш М., Барабаш Ю., Корженка В.В., Малярчука В.А.

3.     Аналіз ідеологічних ориентацій, програм, цілей політичних партій міститься в працях вчених і політиків Лактионова О.М., Медведчука В., Оксак О., Воскресенского В.О., Ковтуна В.М., Работяжева И.В., Дмитрієва М., Секачьова В.

4.     Порівняльному аналізу діяльності політичних партій, функціонуванню партійних систем різних країн приділена велика увага в роботах як вітчизняних (Кормич Л.И., Шелест Д.С., Бабій С.И.), так і зарубіжних (Уілсона Дж., Херсона Л. Дж., Митєвой Л., Пшизової С.Н., Голосова Г.В., Кулик А.И., Мочалова Л.В., Занегіна Б.Н., Галеновича Ю., Нечаєва Д.Н., Быкова М.Ф., Гарбузова В.Н., Шило В.Е., Баталова Э.Я., Іванян Э.А., Овсянникова В.И., Власихіна В.А., Согрина В.В., Каменської Г., Петро Н., Спаського И.И., Ніколаевої О., Чугрова С., Вьюницького В., Цвєтова В., Тавровського Ю.В., Перегудова С.П., Ананьевой Е.В) авторів.

5.     Історії становлення, розвитку, діяльності політичних партій і партійних систем присвячені роботи таких фахівців, як Корольов В.И., Дергачов А., Бистрицький Е., Білий О., Бураковський И., Горєлов Н., Макєєв С., Полохало В., Томенко Н., Гарань А., Ковтун В., Бойко А., Калмакан И., Бриндак О., Мун Сон Гі, Кривогуз І.М., Кредер А.А., Красін Ю.О., Медведчук В.В.

6.     Фінансовой діяльності політичних партій присвячені праці Юдіна Ю.А., Примуша М. Н.

Естонським вченим И. Петерсеном запропонована математична модель рівноваги і стабільності стану багатопартійної політичної системи.

Таким чином, функціонування політичних партій досліджується або в рамках ідеальної моделі політичної системи, або пропонується опис і аналіз стану партійної системи України. Незважаючи на значну увагу до питання становлення, розвитку і функціонування політичних партій і партійних систем, автори, найчастіше, не розглядають дану проблему в контексті діяльності політичних партій і партійних систем у самій політичній системі, не визначають взаємний вплив стану партійної і політичної системи, їх динаміки в рамках процесу політичного розвитку. В умовах демократичної трансформації посттоталітарного соціуму рамки об'єкта повинні бути значно ширше, тому що виникає завдання вироблення надійних критеріїв політичного управління, що з'єднають реальні потреби суспільства з існуючою моделлю політичної системи.

В другому підрозділі "Методика дослідження" показується, що основу методології дисертаційного дослідження складає системний метод, за допомогою якого визначаються властивості політичних систем на різних етапах політичного розвитку й оцінюються функції політичних партій і партійних систем як механізму підтримки демократичної моделі політичної системи країни. Системний метод реалізується через призму головних концепцій державного устрою, що дозволяє розглядати інститут політичних партій як підсистему політичної системи.

Вивчення стратегії, тактики і технології політичного процесу, моделей і конструкцій партійних систем вимагало використання історичного, інституціонального і порівняльного підходів, а також моделей Г. Алмонда,               Д. Істона, Є. Сєдова, політологічного кола О. Дугіна, теорій базових потреб              А. Маслоу, стратифікації і мобільності П. Сорокіна, еліт Г. Моски і В. Парето, законів комунальності О. Зинов'єва, олігархізації Р. Міхельса.

Другий розділ дисертації "Теоретико-методологічні основи аналізу демократичного політичного процесу" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Суспільно-політична думка про природу і сутність демократії" робиться спроба проаналізувати існуючі концепції демократії з давніх часів до наших днів. У цьому підрозділі визначено, що демократія в даному дослідженні розуміється широко, як "влада народу", що дає можливість виділити деспотичну, тоталітарну демократію, тобто демократію, де влада здійснюється вузьким колом осіб - невеликою кількістю народу. Установлюється, що певні типи демократичного розвитку впроваджуються в життя не спонтанно, а з урахуванням конкретних міжнародних, політичних, соціальних і інших обставин.

У підрозділі здійснена класифікація демократичних концепцій державного устрою.

Аналіз демократичних концепцій дозволяє зробити висновок про те, що демократія, будучи оптимальною формою організації держави і суспільства, ставить своєю головною метою задоволення базових потреб населення, що і створює основу партійного механізму самовідтворення політичної системи.

У підрозділі 2.2 "Політичний процес: сутність, структура і рівні" встановлено, що демократичний процес розгортається на стратегічному, тактичному і технологічному рівнях.

Політичний процес здійснюється в рамках політичної системи суспільства, що визначається як сукупність взаємодій, за допомогою яких у суспільстві розподіляються національні цінності. Американський політолог Д. Істон визначив політичну систему як "... взаємодії, за допомогою яких у суспільстві авторитетно розподіляються цінності (матеріальні і духовні) і на цьому ґрунті запобігаються конфлікти між членами суспільства". Населення країни безпосередньо або через інститути громадянського суспільства пред'являє інститутам політичної системи вимоги задоволення базових потреб. Якщо ці вимоги задовольняються, відповідний інститут і/або система одержують підтримку суспільства або його частин у найрізноманітніших формах. Варто звернути особливу увагу на те, що інститути громадянського суспільства, зокрема політичні партії, беруть участь у політичному процесі практично на всіх етапах. Вони формулюють "вимоги" і здійснюють "підтримку", а також є провідниками "зворотного зв'язку".