ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, сформульовано мету та задачі наукового дослідження, зазначено зв'язок роботи з науковими програмами, викладено наукову новизну, практичне значення і реалізацію результатів дисертаційних досліджень, надано дані про їх апробацію, публікацію та впровадження.

У першому розділі проведено аналіз відомих наукових публікацій в області векторного керування асинхронними двигунами. Аналітичний огляд показує, що існуючі алгоритми векторного керування не повною мірою враховують вплив варіації активного опору ротора. Разом з тим зміна активного опору ротора АД призводить до суттєвої деградації показників якості керування моментом та модулем вектора потокозчеплення ротора, а також зниження показників енергоефективності процесу електромеханічного перетворення енергії. Існуючі алгоритми робастного та адаптивного векторного керування або частково вирішують дану проблему в обмеженій області варіації активного опору ротора, або повністю, але при цьому досить складні в реалізації на практиці. Конструювання різних алгоритмів непрямого векторного керування здійснюється використовуючи концептуально різні підходи.

На підставі проведеного аналізу зроблено висновок про необхідність розвитку методів синтезу, синтез, дослідження та практичну реалізацію нових структур алгоритмів векторного керування АД, які мають властивості робастності та адаптації до варіацій параметрів роторного кола, а також будуть простими в технічній реалізації.

У другому розділі одержав подальший розвиток метод синтезу алгоритмів непрямого векторного керування моментом та потоком АД з орієнтацією за вектором потокозчеплення ротора, який ґрунтується на декомпозиції вихідної структури двигуна на дві зв'язані підсистеми. Запропонований метод дозволяє: з єдиних теоретичних позицій розглядати СВК, ВКПП, ПВК, а також синтезувати нове РВК.