ФОТОАКТИВАЦІЯ ЖИВИЛЬНИХ РОЗЧИНІВ У ГІДРОПОННИХ ТЕПЛИЦЯХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито суть наукового завдання, сформульовано мету і задачі, необхідні для її досягнення, наукову новизну та практичне значення роботи.

У першому розділі «Активація рідких середовищ в АПК: необхідність, методи й технології» за оглядом літературних джерел проаналізовано існуючі підходи до активації живильних розчинів гідропонних теплиць в овочівництві захищеного ґрунту, як методу підвищення урожайності рослин. Встановлено, що доповнюючи традиційні методи поливу тепличних культур активуючою обробкою живильних розчинів, можна, при незначних затратах, отримати додатково 13…18 % продукції.

Вивченням впливу фізичних чинників на структуру води опікувалися        Дж. Піккарді, В. Кеез, Дж. Бернал, Я. Кагава, В. В. Гончарук, М. В. Курик,            В. Классен, В. М. Інюшин, І. Н. Варнавський, В. В. Полєвой, І. Н. Свентицький,      О. Ю. Синявський та ін.

Піккарді Дж. обґрунтував можливість впливу на живу клітину зовнішніх сил за допомогою води і водних систем. Гончарук В. В. встановив вплив різних фізичних чинників на кластери води. Свентицький І. Н. отримав позитивні результати при дослідженні впливу електроактивації води на рослину.             Полєвой В. В. визначив кількісне значення енергії, необхідної для подолання активаційного бар’єра молекули води. Синявський О. Ю. встановив позитивний вплив на рослин омагніченої води і живильного розчину.

Аналіз наукових праць стану сучасних опромінювальних установок та технологій опромінення рідких середовищ, що застосовуються у них, дав змогу визначити їх переваги і недоліки, а також проаналізувати фізичні методи активації рідких середовищ та виділити найперспективніші.

Проведений аналіз фотоенергетичних методів активації рідкого середовища сприяв визначенню таких переваг їх впливу:

-     відсутність негативної побічної дії активації на рідке середовище і, як наслідок, на розвиток рослин;

-     економічність активації, що містить у собі лише затрати на енергію, додаткове обладнання і витратні матеріали;

-     відносна простота впровадження установок активації у технологічні лінії сучасного виробництва продукції тепличного рослинництва.

Проаналізовано і виділено два основні типи опромінювальних установок: закритого типу, в яких джерела випромінювання занурені у рідину, та відкритого типу із зовнішнім розміщенням джерел випромінювання над рідиною.

Встановлено, що у сучасних технологіях існує проблема досягнення високої рівномірності активації середовища ультрафіолетовим потоком у сукупності з повним його використанням у ході опромінення. Існуючі модернізації технологій опромінення у цих опромінювальних установках у вигляді застосування турбулізаторів потоку оброблюваного середовища, дзеркалення внутрішніх поверхонь камери опромінення, зміни розташування джерел ультрафіолетового випромінювання у камері опромінення не здатні усунути наведений вище недолік. Тому, чим вищі вимоги до якості обробки середовища ультрафіолетовим потоком, тим вищі його втрати, які сягають            до 80 %.

У другому розділі «Теоретичне обґрунтування технологічних схем об’ємного опромінення й оцінка енергетичної ефективності їх роботи» обґрунтовано напрями енергетичного вдосконалення технологічних схем об'ємного опромінення та описана методика оцінки енергетичної ефективності їх роботи.