ПОВЫШЕНИЕ КАЧЕСТВА СВЯЗИ В ТЕХНОЛОГИИ LTE C МIMO НА ОСНОВЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ АДАПТИВНОГО ПРОСТРАНСТВЕННО-ВРЕМЕННОГО КОДИРОВАНИЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтована актуальність теми дослідження, наукова новизна,

практичне значення отриманих результатів, наведено інші необхідні

характеристики роботи.

У першому розділі проведено аналіз особливостей нової мережної

інфраструктури для технології LTE, спрямованої на підтримку комерційного

використання будь-яких послуг на основі ІР та забезпечення безперервного

обслуговування абонентів у ході їх переміщення між мережами радіодоступу

не тільки стандартів 3GPP, але практично усіх існуючих стандартів GSM,

UMTS, WCDMA та ін.

Технологія LTE потенційно забезпечує кращі характеристики порівняно з

іншими системами радіодоступу. Її найближчим конкурентом є технологія

WIMAX. Тому аналіз особливостей багатостанційного доступу, організації

канальних ресурсів, диспетчеризації частотних ресурсів та задіяних механізмів

адаптації проведено порівняно саме з цією технологією [1,8]. Показано, що

специфікація LTE вже містить велику частину функцій систем 4G.

Суттєве поліпшення характеристик якості зв'язку в мережах LTE

пов'язано з використанням MIMO-систем. При цьому забезпечується суттєве

підвищення пропускної здатності або зниження кількості помилок в ході

5

передачі даних без зниження швидкості передачі в умовах множинних

перевідбиттів сигналів. MIMO забезпечує також розширення зон покриття та

згладжування в них мертвих зон, збільшення пропускної здатності каналів

зв'язку за рахунок використання просторово-часового, частотного та

поляризаційного розподілу каналів. Повнота реалізації зазначених технічних

рішень залежить від ефективності використання каналів зв'язку, а, отже, від

здатності системи зв'язку в цілому адаптуватися до реальних швидкомінливих

умов поширення сигналів та завадової обстановки, що, в свою чергу, залежить

від наявності або відсутності прямої видимості.

В умовах відсутності прямої видимості можлива адаптація сигнально-

кодових конструкцій до сигнально-завадової обстановки, що частково вже

реалізовано у стандарті LTE Release 8. Додатковим важливим резервом розвитку

мереж LTE з MIMO є їх адаптація до змін параметрів окремих просторових і

частотних каналів. Це забезпечує найбільш повне використання наявного

часового, просторового та частотного ресурсу, щоб мінімізувати передану

потужність і водночас збільшити пропускну здатність системи зв'язку або в ході

збереження пропускної здатності зменшити ймовірність помилок [3,4].

За наявності прямої видимості на перший план виступають методи ада-

птивної просторово-часової обробки сигналів, які перетворюють MIMO в

активну фазовану антенну решітку (ФАР). При цьому для режекції завад і

виділення корисної інформації можуть бути використані алгоритми

адаптивних антенних решіток, синтезовані для нестаціонарної сигнально-

завадової обстановки [11].