ПОВЫШЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ СБОРКИ ПРИ РЕИНЖИНИРИНГЕ АГРЕГАТИРОВАННЫХ ТЕХНОЛОГИЧЕСКИХ СИСТЕМ многопозиционнои ОБРАБОТКИ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтована актуальність роботи, сформульовані мета і завдання досліджень, наукова новизна і практична цінність роботи, приведені відомості про апробацію і опубліковані матеріали.

У першому розділі  виконаний аналіз літератури, який показав, що найбільш численну групу загального парку агрегатних верстатів складають багатопозиційні, середнього розміру, з поворотним столом і круговим розташуванням силових агрегатів на монтажній поверхні станини, тобто агрегатовані технологічні системи багатопозиційної обробки.

Процес створення унікального металоріжучого устаткування недостатньо вивчений на різних стадіях виготовлення, особливо в випадку перепроектування та виготовлення деталей при зміні об'єкту обробки (при реінжиніринзі). Досяжні точностні параметри, у більшості випадків, не задовольняють постійно зростаючі вимоги до металообробки.

Нині складання агрегатних верстатів здійснюється за методом індивідуальної підгонки вузлів і деталей з використанням монтажного шаблону. При цьому виконується багатократна установка і зняття вузлів, розмітка, свердління по розмітці, нарізування різьб в кріпильних отворах, що спричиняє підвищення трудомісткості складання агрегатних верстатів більш, ніж на 30%, а також безпосередній вплив кваліфікації збирачів на точність складального процесу.

При складанні агрегатних верстатів з використанням монтажного шаблону необхідна точність взаємного розташування оброблюваної поверхні і ріжучого інструменту досягається на кожній позиції багатопозиційної агрегатованої системи окремо. При такому способі складання не враховується взаємозв'язок точностних параметрів між позиціями агрегатного верстата, що при обробці поверхні в декілька переходів на різних позиціях може приводить до значної погрішності кінцевого результату. 

Основний акцент у роботі зроблений на багатопозиційну обробку із залежними технологічними переходами, оскільки саме в цьому випадку технологічна спадковість проявляється найбільшою мірою і треба корегувати розмірні взаємозв'язки між позиціями у процесі складання обладнання.

При дослідженні геометричної точності агрегатованого металоріжучого устаткування  було виявлено, що плоско-проекційні розмірні ланцюги, що визначають точність взаємного розташування інструменту й оброблюваної поверхні, імітованої при складанні монтажним шаблоном, не можуть надійно забезпечити уявлення  про технологічну спадковість унікального агрегатованого устаткування. Тому необхідно досліджувати й оптимізувати розмірні взаємозв'язки агрегатів, що комплектують позиції обробки багатопозиційного верстата, а також виявити взаємозв'язки цих позицій, що дозволить створити методи управління якістю виготовлення агрегатованого багатопозиційного устаткування залежно від вимог забезпечення технологічної спадковості і його цільового призначення.

У другому розділі розглянуті теоретичні основи побудови і оптимізації просторових розмірних ланцюгів. Останнім часом в багатьох галузях машинобудівного виробництва  при комплексному підході до конструювання і виготовлення широке вживання знаходить просторове моделювання. Найбільш традиційними областями використання є моделювання об'ємних зображень з метою їх подальшого конструкторсько-технологічного аналізу. Тут важливим є відображення на тривимірній моделі технологічних вимог, які в подальшому повинні враховуватися при виготовленні елементів і складанні реальних об'єктів, тривимірні моделі яких створюються. Наростаюча в даний час тенденція збільшення долі тривимірного моделювання, можливість використання об'ємних моделей для завдання геометричної інформації при автоматизованому проектуванні, часто виключають необхідність здобуття традиційно використовуваних плоско-проек-ційних креслень. Фізичні об'єкти, що моделюються при проектуванні, можуть бути представлені як тривимірні об'ємні зображення на основі проекційної інженерної графіки.

Для комплексного вирішення завдань геометричної точності агрегатованих технологічних систем пропонується використання solid-моделей, створених на основі суцільних геометричних конструктивів (рис.1).

При використанні solid-моделювання складна просторова модель формується, як сукупність примітивів більш простої геометричної форми, сгрупованих між собою за допомогою Булевих операцій (об'єднання, віднімання, перетину та ін.).