ОРГАНІЗАЦІЙНО-ІНСТИТУЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ ТА КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У МЕЖАХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження. Сформульовано мету і задачі дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, зазначено особистий внесок здобувача стосовно основних положень дисертації, наведено структуру та обсяг дисертаційної роботи. Викладено відомості про апробацію роботи, повноту публікації результатів та їх впровадження.

У першому розділі «Аналіз та сучасні тенденції формування земель державної та комунальної власності у межах населених пунктів» узагальнено законодавче забезпечення, нормативно-правові підходи та показано практику формування земель державної і комунальної власності та управління ними в Україні та за кордоном.

Для України формування земель державної та комунальної власності є досить актуальною проблемою сьогодення. Формування земельних ділянок державної та комунальної власності відбувається за визначеним переліком земель, які передаються у державну та комунальну власність (ст.83, ст.84 Земельного кодексу України) шляхом розроблення: проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками органами державної влади, органами місцевого самоврядування, державними і комунальними підприємствами, установами та організаціями; технічних документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель; проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів (формування земельних ділянок за рахунок земель, не наданих у користування) на основі земельно-кадастрової інформації та містобудівних матеріалів.

Аналіз інформаційного забезпечення формування земель державної та комунальної власності у межах населених пунктів дозволяє зробити висновок, що основою для прийняття проектно-управлінських рішень є дані земельного та містобудівного кадастрів та ряду галузевих реєстрів. За існуючих умов несформованих земельного та містобудівного кадастрів та недостатньої повноти внесених даних, обґрунтовано необхідність автоматизації збору, систематизації та аналізу інформації, у тому числі переведення земельно-кадастрових, картографічних та містобудівних матеріалів у електронний формат та забезпечення взаємодії інформаційних систем.

Проведений аналіз законодавчого забезпечення та нормативно-правових підходів дозволив виявити основні напрями вдосконалення ідентифікації земельних ділянок для формування земель державної та комунальної власності у межах населених пунктів:

– з метою підвищення якості та завершення процесів інвентаризації земель і встановлення меж населених пунктів розробити та ухвалити закон України «Про інвентаризацію земель»;

– внести зміни у нормативно-правове поле щодо методики формування земель державної та комунальної власності залежно від типу населеного пункту, його народногосподарського значення у системі розселення та визначити особливості розмежування земель різних категорій;

– розробити систему автоматизованого формування земельних ділянок державної та комунальної власності для підвищення динамічності ідентифікації земельних ділянок у просторово-координатному і правовому відношенні та забезпечення інформаційної взаємодії суб’єктів земельно-процесуальних дій.

Одним із головних передумов сталого розвитку населених пунктів є стале землекористування, що ґрунтується на ефективному плануванні та управлінні. Враховуючи світові тенденції та напрями реформування систем управління, визначено основні вимоги до системи управління сформованими землями державної та комунальної власності. На основі цих положень встановлено шляхи формування ефективного управління землями державної та комунальної власності після їх чіткого правового та технічного визначення: вдосконалення нормативно-правового забезпечення через розроблення законів України «Про управління землями державної власності», «Про управління землями комунальної власності»; внесення змін до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації»; розроблення довгострокових цільових програм використання земель населених пунктів; удосконалення організаційно-правових форм землекористування та землеволодіння населених пунктів; визначення особливостей управління землями з обмеженим режимом землекористування; використання засобів ГІС-технологій для створення електронних реєстрів земель державної та комунальної власності, контролю і моніторингу за використанням цих земель.

У другому розділі «Моделювання формування земель державної та комунальної власності у межах населених пунктів» виконано систематизацію та структуризацію факторів, які обумовлюють систему управління земельними ресурсами населених пунктів на основі інституціонального підходу, виконано обґрунтування вибору характеристик та побудовано модель організаційно-інституційної системи формування земель державної та комунальної власності у межах міст та селищ.

На основі проведених досліджень, закордонного досвіду встановлено, що метою системи управління земельними ресурсами (СУЗР) на місцевому рівні є формування інституційного середовища функціонування системи земельних відносин з метою оптимального поєднання прав на землю із правами землекористування та можливостями землекористування на засадах сталого розвитку. Враховуючи визначену мету, властивості СУЗР та ґрунтуючись на принципах єдності, зв’язності, функціональності, розвитку системного підходу, було побудовано модель СУЗР населених пунктів