РОЗРОБЛЕННЯ БЕНТОНІТОВИХ МАСТИЛ ДЛЯ ВАЖКОНАВАНТАЖЕНИХ ВУЗЛІВ ТЕРТЯ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, сформульовано мету дисертаційної роботи та завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Висвітлено її наукову новизну та практичну значимість. Наведено відомості щодо апробації роботи та публікацій, а також відзначено особистий внесок автора.

У першому розділі систематизована, узагальнена та критично проаналізована науково-технічна інформація, присвячена вивченню впливу сировинних компонентів та технологічних умов виготовлення Bn-мастил на їхні реологічні, фізико-хімічні та трибологічні характеристики. Визначені перспективні напрямки досліджень. Обґрунтовано актуальність використання низки функціональних присадок та наповнювачів різної хімічної природи з метою покращення основних експлуатаційних характеристик Bn-мастил для важконавантажених вузлів тертя.

У другому розділі наведено характеристики вихідних інгредієнтів та описано методи їх досліджень. Як вихідну сировину для одержання дослідних зразків Bn-мастил використовували нафтові та синтетичні оливи з високою температурою спалаху (не менше 180 ºС) та модифіковані Bn-загусники фірми Elementis Specialties Inc. (США): BENTON 34 та BARAGEL 3000. Для покращення трибологічних характеристик мастил використовували функціональні присадки діалкілдитіофосфат цинку марки Infineum C9425 (компанія «Infineum», Великобританія) та сульфідований олефін марки HiTEC 312 (компанія «Afton Chemical», США) і нанокристалічні порошки дисульфідів молібдену та вольфраму з шаруватими структурами типу 2Н (2H-MS₂, M = Mo, W; структурний тип 2Н-MoS₂), синтезовані низькомолекулярним хімічним осадженням з парової фази з використанням вихідних компонентів в Інституті проблем матеріалознавства
ім. І.М. Францевича. Для покращення механічної стабільності мастил використовували наповнювачі різної хімічної природи: поліетилен високого тиску «ПВД» марки 10204-003 вищий сорт (ГОСТ 16377), аеросил марки А-300 (ГОСТ 14922), тальк марки ТРПН (ГОСТ 19729), графіт марки ГС-4 (ГОСТ 17022) та силікагель гранульований дрібнодисперсний вищого сорту (ГОСТ 3956).

Трибологічні характеристики мастил визначали за ГОСТ 9490, ASTM D 5706, ASTM D 2266 та ASTM D 2596. Механічну стабільність мастил визначали за
ГОСТ 19295, ASTM D 217 та ASTM D 1831, що відрізняються умовами випробувань, в яких руйнування мастила відбувається під впливом різних типів навантаження.

Високотемпературні властивості оцінювали методом термогравіметрії на дериватографі Q-1500 D МОМ (Угорщина).

Структуру зерен та елементний склад Bn-загусника і наповнювачів, а також мікроструктуру та хімічний склад поверхонь тертя аналізували методами оптичної та електронно-растрової мікроскопії, електронної мікрозондової Оже-спектроскопії, використовуючи надвисоковакуумний Оже-мікрозонд JEOL JAMP-10S.

Профілографічні дослідження проводились на профілографі СontorGT-K0 Series компанії «Bruker» (Німеччина). Основні характеристики приладу: глибина сканування до 10 нм; швидкість сканування 28 нм/с; збільшення об’єктиву – в 2,5 – 50 разів.

Третій розділ присвячено експериментальним дослідженням з визначення оптимальних базових сировинних компонентів і технологічних умов виготовлення Bn-мастил, встановлення впливу функціональних присадок та наповнювачів різної хімічної будови на їхні реологічні, фізико-хімічні та трибологічні характеристики.