ПОЛІПШЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ПОПЕРЕЧНОЇ СТІЙКОСТІ СІДЛОВОГО АВТОПОЇЗДА З ПНЕВМАТИЧНОЮ ПІДВІСКОЮ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, сформульовано мету та задачі роботи, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, викладено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, інформацію про апробації та публікації основних положень дисертації.

В першому розділі проаналізовано існуючі шляхи поліпшення показників поперечної стійкості сідлового автопоїзда. Одними із основних шляхів, спрямованих на поліпшення показників поперечної стійкості сідлового автопоїзда з пневматичною підвіскою, є удосконалення конструкції елементів ходової частини, гальмівної і рульової систем (оскільки вони найбільше впливають на ці показники), а також розробка електронних систем, що забезпечують стійкість та безпеку руху автомобіля.

Розглянуто роботи як вітчизняних, так і закордонних учених, що присвячені питанню поліпшення поперечної стійкості сідлового автопоїзда. Характерною особливістю розглянутих робіт є вирішення конкретних прикладних задач удосконалення експлуатаційних і конструктивних параметрів сідлового автопоїзда, серед яких можливо виділити нерозглянуті шляхи, а саме: дослідження впливу поперечно-кутових коливань платформи напівпричепа на показники поперечної стійкості сідлового автопоїзда та залежності кута крену платформи напівпричепа від її завантаження. При цьому не розглядалося питання розробки методу оцінювання стійкості для сідлового автопоїзда за кутом крену платформи напівпричепа. В напрямку моделювання руху сідлового автопоїзда відсутня модель його руху, яка б визначала кут крену платформи напівпричепа.

В результаті проведеного аналізу шляхів поліпшення показників поперечної стійкості сідлового автопоїзда визначено мету і задачі дослідження.

Другий розділ присвячений безпосередньому дослідженню впливу на показники поперечної стійкості сідлового автопоїзда застосування удосконаленої пневматичної підвіски його напівпричепа.

В дисертаційній роботі прийняті нижчевикладені припущення.

1. Поперечно-кутові коливання сідлового автопоїзда під час руху будуть визначатись поперечно-кутовими коливаннями його напівпричепа.

2. Під удосконаленою пневматичною підвіскою будемо розуміти пневматичну підвіску напівпричепа, яка має роздільну бортову систему регулювання положення його платформи.

3. Демпфування за рахунок перетікання повітря між бортами напівпричепа в пневматичних балонах підвіски не враховується.

4. Характеристики пружних і демпфувальних елементів підвіски практично не змінюються при малих переміщеннях коліс.

5. Поперечну стійкість сідлового автопоїзда будемо визначати за такими показниками: положення точки центра мас, кут крену, критична швидкість по перекиданню, амплітуда та частота поперечно-кутових коливань платформи напівпричепа, коефіцієнт поперечної стійкості.

6. Прийнято, що поперечно-кутові коливання розглядаються відносно центра перекидання (ЦП), який своє положення не змінює. При цьому положення центра мас (ЦМ) буде змінюватись.

7. Умови кочення коліс по опорній поверхні однакові і визначаються середньоквадратичним значенням висоти нерівностей дорожнього покриття.

8. Кути відведення коліс не враховуються.