ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН У МОРСЬКИХ ПОРТАХ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність і ступінь дослідження теми, зазначається зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету та завдання, об’єкт і предмет дисертаційного дослідження, указано на його методологічну основу, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію та публікацію результатів дисертації, структуру й обсяг роботи.

У першому розділі «Теоретичні засади правового регулювання господарських відносин у морських портах», який складається з чотирьох підрозділів, розглянуто загальні засади державного регулювання господарської діяльності у морських портах, досліджено портову галузь як об’єкт правового впливу, обґрунтовано наявність окремої підгалузі господарського права – портового права та розглянуто іноземний досвід правового регулювання господарських відносин у морських портах.

У підрозділі 1.1 «Портова галузь у системі галузей економіки як предмет правового впливу» зроблено економіко-правовий аналіз портової галузі та встановлено її значення у системі галузей економіки України.

Аналіз наукових та законодавчих джерел дозволив дійти висновку, що морські порти здебільшого розглядаються як частина морського транспорту та як складова галузі морського транспорту.

Обґрунтовано підстави виокремлення портової галузі як самостійної галузі економіки України, в основі яких, по-перше, значна економічна важливість портової галузі для економіки держави в цілому, по-друге, необхідність застосування комплексного підходу до дослідження проблем певної системи правовідносин, по-третє, використання поняття «портова галузь» у низці законодавчих актів, зокрема, у ЗУ «Про морські порти України».

Визначено, що до характерних особливостей портової галузі необхідно відносити: 1) забезпечення морськими портами взаємодії між морським та іншими видами транспорту; 2) як правило, наявність митного кордону на території морського порту, що зумовлює специфіку правового регулювання; 3) високий процент участі іноземних суб’єктів в портових правовідносинах.

З урахуванням економічних та правових досліджень, а також Господарського кодексу України (далі – ГК), портову галузь запропоновано визначати як галузь економіки, виробничі одиниці якої забезпечують обслуговування суден, пасажирів та вантажів у портах.

Обґрунтовано необхідність розглядати портову галузь у вузькому значенні, що пов’язана із функціонуванням морських портів та у широкому значенні, що охоплює, окрім морських портів, функціонування також річкових та рибних портів, правове регулювання діяльності яких має особливості.

У підрозділі 1.2 «Правові засади державного регулювання господарської діяльності у сфері портової галузі» досліджено основні форми та засоби державного регулювання господарської діяльності у портовій галузі, у тому числі у контексті вдосконалення нормативного регулювання, планування та антимонопольної політики.

Визначено, що нормативне регулювання у сфері портової галузі забезпечується спеціальною групою нормативно-правових актів, центральне місце у системі яких займає ЗУ «Про морські порти України».

Досліджено специфіку такого джерела правового регулювання відносин у морських портах як звід звичаїв морського порту. Обґрунтовано, що цей звід за правовою природою є нормативно-правовим актом, адже, по-перше, базується на інших актах законодавства, по-друге, видається уповноваженим державою суб’єктом – Адміністрацією морських портів України, по-третє, має текстуальне закріплення.

Обґрунтовано, що ефективність змін у державному регулюванні природних монополій у морських портах, зумовлених набранням чинності ЗУ «Про морські порти України», потребує: 1) прийняття нормативно-правових актів, які сприятимуть реалізації державної політики щодо регулювання природних монополій у морських портах; 2) науково-обґрунтованого віднесення тих чи інших послуг або робіт у морських портах до сфери природних монополій; 3) створення національної комісії, що здійснює регулювання у сфері транспорту та належного правового забезпечення її діяльності.

Обґрунтовано необхідність виділення чотирьох ступенів планування розвитку портової галузі: 1) ступінь транспорту; 2) ступінь морської діяльності; 3) ступінь морських портів; 4) ступінь окремого морського порту. При цьому, з метою забезпечення системності планування розвитку портової галузі планові документи нижчих ступенів планування повинні відповідати плановим документам вищих ступенів планування, у зв’язку із чим запропоновано внесення змін до ст. 7 ЗУ «Про морські порти України».

У підрозділі 1.3 «Портове право як підгалузь господарського права» обґрунтовано виокремлення самостійної підгалузі господарського права – портового права, яка характеризується особливим предметом, принципами, джерелами, категорійним апаратом, суб’єктами, об’єктами та іншими системоутворюючими елементами.

Визначено, що предметом портового права є абсолютні господарські правовідносини у морських портах, які розподіляються на абсолютні речові господарські правовідносини у морських портах та немайнові абсолютні правовідносини у морських портах, а також відносні зобов’язальні правовідносини у морських портах. Специфіка цих відносин зумовлена специфікою портової галузі у системі економічних відносин.

Доведено, що підгалузь портового права має специфічні принципи: рівності прав усіх суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту; збереження у державній власності стратегічних об’єктів портової інфраструктури морського порту; забезпечення економічної конкуренції у морському порту.

Установлено, що норми, які складають підгалузь портового права, окрім ЗУ «Про морські порти України», містяться також у Кодексі торговельного мореплавства України, ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», декреті Кабінету Міністрів України «Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни» тощо. Для портового права притаманна наявність специфічних джерел локального характеру: зводу звичаїв морського порту та обов’язкових постанов по порту.

Запропоновано структуру підгалузі портового права з розподілом її на загальну та спеціальну частину. Загальна частина портового права містить норми щодо загальних засад державного регулювання у портовій галузі; норми, що визначають правовий статус суб’єктів та об’єктів господарських правовідносин у морських портах; норми щодо господарсько-правової відповідальності у морських портах. Спеціальна частина містить норми, що визначають особливості правового регулювання стивідорної, сюрвейерської, агентської, експедиторської та інших видів господарської діяльності у морських портах, а також особливості правового регулювання господарської діяльності у річкових та рибних портах.

Визначено, що портове право займає провідне місце серед інших галузей права (морського, цивільного, трудового тощо) у системі правового регулювання відносин у морських портах, що пояснюється господарською метою існування морських портів та переважною кількістю саме господарських відносин у морських портах.

У підрозділі 1.4 «Іноземний досвід правового регулювання господарських відносин у морських портах» досліджено засади правового регулювання господарських відносин у морських портах в Російській Федерації (далі – РФ), Болгарії, Франції, Казахстані, Грузії, Естонії та інших іноземних країнах.

Доведено можливість використання досвіду Болгарії, Казахстану та Російської Федерації щодо впровадження системи управління морськими портами, адже законодавство зазначених країн передбачає існування двох окремих ланок суб’єктів, одна з яких реалізує адміністративні повноваження держави у морських портах, інша – здійснення відповідними державними суб’єктами господарської діяльності та управління державним майном.

Акцентовано увагу на позитивному досвіді Литви та Латвії щодо впровадження та правового забезпечення існування вільних економічних зон у морських портах, який необхідно запозичити на національному рівні й закріпити у Законі України «Про морські порти України» на рівні окремого підрозділу.

Досліджено законодавство Франції, яке передбачає існування муніципальних портів, створення яких може бути корисним й в нашій держави, що сприяло б розвитку міст та місцевого самоврядування.