ДИДАКТИЧНА СИСТЕМА НАВЧАННЯ ГЕОГРАФІЇ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання наукового пошуку, викладено провідні положення концепції дослідження, сформульовано методологічну основу дослідження, розкрито наукову новизну й практичне значення здобутих результатів, наведено відомості щодо апробації і впровадження результатів дисертаційної роботи.

У розділі 1 «Теоретико-методологічні засади географічної освіти в основній школі» визначено складові дидактичної системи навчання географії в основній школі, представлено результати аналізу фахових джерел на предмет визначення світового значення шкільної географічної освіти та її ролі в інтеграції України у європейський простір, схарактеризовано нормативну базу розвитку географічної освіти в ЗНЗ України.

За результатами аналізу теоретико-методологічних засад географічної освіти визначено та схарактеризовано складові сучасної дидактичної системи навчання географії в основній школі за напрямами: цільові аспекти, змістовий компонент, процесуально-організаційний апарат, результативність. До кожного з елементів дидактичної системи з урахуванням результатів констатувального експерименту і власного педагогічного досвіду визначено можливості для вдосконалення з метою покращення стану вивчення курсів географії в основній школі.

З’ясовано, що географічну освіту в світі розглядають як невід’ємну частину загальної системи навчання, яка спрямована допомогти учням краще зрозуміти особливості просторових взаємозв’язків на земній поверхні та характер освоєння географічної оболонки людиною. Географічна освіта має абсолютну, притаманну географії як предмету, що розвиває розумові здібності, й відносну, зумовлену широкими міжпредметними зв’язками географії, цінність й покликана реально вплинути на розв’язання глобальних проблем людства.

Проаналізовано Міжнародну хартію географічної освіти (1992 р.), згідно якої для середньої освіти пріоритетним визнано завдання розвивати у школярів стурбованість майбутнім людства, приділяючи особливу увагу неподільності знання і поведінки, формуванню знань про навколишній світ, свій регіон і країну, міжнародне співробітництво. У зв’язку з цим, географія у загальноосвітніх закладах має вивчатися як самостійний предмет і бути вагомою частиною освіти основної школи, що забезпечить підготовку молоді до самостійного особистого та суспільного життя. Визначено пріоритети географічної освіти для учнів основної школи, які відображено у вимогах до навчальних досягнень за напрямами: знання і розуміння; навички; ставлення, цінності та поведінка. Звичайно, що з часом зміст Хартії географічної освіти потребує уточнень, доповнень та коректив. Це зумовлено науково-технічним прогресом, світовими тенденціями розвитку освітніх систем.

Запропоновано уточнення та доповнення окремих ключових позицій географічної освіти щодо формування головних елементів навчальних досягнень учнів. Зокрема, до переліку основних навчальних досягнень школярів з відповідною аргументацією пропонується додати такі положення: правильної вимови та написання географічних назв згідно з правилами рідної мови; урбанізаційних систем; самостійної роботи, творчої та наукової діяльності; застосування новітніх інформаційних технологій (мультимедійних програм, GPS технологій) під час розгляду та дослідження географічних закономірностей та процесів; усвідомлення певним етносом власної національної самоідентичності у контексті процесів глобалізації.

Сучасна загальноосвітня школа має сприяти розвиткові демократичної культури, формуванню необхідних для проживання у європейському співтоваристві компетентностей, політико-правових і соціально-економічних знань. Пріоритети загальноєвропейської освіти полягають у наданні молодому поколінню знань про спільну європейську спадщину та практичних умінь адаптуватись до життя і навчання в різних країнах Європи, бути мобільними, соціально здібними, здатними до комунікації і захисту своїх прав. Для практичної реалізації стратегічного курсу України на європейську інтеграцію у 2002 році за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» було сформовано робочу групу для розроблення Концепції та змісту навчального курсу «Європейські студії в Україні». Зміст навчального курсу «Європейські студії» є комплексом інтегрованих знань, на основі яких формуються певні уявлення, вміння, навички щодо функціонування в політичному, правовому, економічному та культурному полі сучасного європейського співтовариства. Очолюючи робочу групу, автор мав можливість визначити та комплексно реалізувати географічну складову цього навчального курсу. З урахуванням географічного аспекту розроблено зміст знань, умінь, навичок, чеснот та цінностей за базовими навчальними елементами до інтегрованого курсу «Європейські студії» для загальноосвітніх шкіл України. Запропоновано шляхи впровадження інтегрованих знань про Європу, зокрема: як окремий навчальний предмет або курс за вибором; як інтегровану, міжпредметну форму роботи; як елемент роботи шкільних гуртків, клубів та об'єднань в рамках позакласної та позашкільної діяльності.

Комплексно проаналізовано формування нормативної бази розвитку географічної освіти в загальноосвітніх школах України, складовими якої є Концепція змісту шкільної географічної освіти, географічна компонента Державного стандарту базової середньої освіти, навчальні програми з географії для основної школи.

Визначено особливості розроблення Концепції змісту географічної освіти в Україні (2002 р.) та проаналізовано її головні рубрики. З`ясовано, що згідно Концепції затверджено й впроваджено сучасну структуру географічної освіти в основній школі. Проаналізовано розвиток географічної складової Державного стандарту базової середньої освіти. Працюючи у складі розробників географічної компоненти освітньої галузі "Природознавство", автор мав можливість реалізувати сучасні світові та європейські тенденції розвитку шкільної географічної освіти у змісті Державного стандарту, який було затверджено у 2004 році. Згідно стандарту курси географії в основній школі будуються за лінійно-концентричною ознакою, що передбачає не лише відтворення попередніх знань, а й поступове їх поглиблення. У процесі вивчення курсів в учнів формується географічний підхід до об’єктивної реальності світу, який передбачає цілісність, комплексність, регіональність та глобальність сприйняття інформації, розвиток загальнонаукових картографічних умінь, навичок адаптації до навколишнього середовища, адекватної поведінки в ньому. На відміну від попередніх, у Державних стандартах 2004 та 2011 рр. географічну компоненту послідовно представлено такими змістовими лініями: географічний простір, регіональні географічні системи, просторова організація життя і діяльності людства, методи географії і джерела географічної інформації, географічні аспекти взаємодії людини і природи. Лаконічна й чітко визначена характеристика змістових ліній відповідає загальноєвропейському рівню.

Досліджено формування змісту навчальних програм з географії для основної школи у період розвитку національної системи освіти. Уточнено та доповнено зміст поняття «навчальні програми з географії». На нашу думку, навчальні програми з географії є відображенням Концепції та Державного стандарту шкільної географічної освіти, визначають зміст географії у школі, її структуру, послідовність вивчення курсів, розділів і тем, систему необхідних знань, умінь, навичок, що мають бути сформовані у школярів у процесі вивчення географічних курсів. Отже, навчальні програми з географії – це затверджений МОН України документ, що відображає Державний стандарт шкільної географічної освіти, за яким учитель географії планує та реалізує свою навчально-виховну діяльність у загальноосвітній школі з урахуванням наявної матеріально-технічної бази й досвіду роботи. У змісті навчальних програм з географії наведено перелік обов'язкових для виконання практичних робіт, які заплановані в усіх курсах з метою формування в учнів необхідних умінь і навичок та забезпечення реалізації зв'язку теорії з практикою. Програми з географії окремих курсів передбачають також проведення навчальних екскурсій в природу та на виробництво з переліком конкретних завдань.

У зв’язку з тим, що за останні 20 років навчальні програми з географії для основної школи неодноразово змінювались (1993, 1996, 1998, 2001, 2005 рр.), нами комплексно проаналізовано програми цього періоду, з’ясовано переваги і недоліки їх змістового наповнення. Внаслідок затвердження у 2011 році нового Державного стандарту базової середньої освіти, виникла потреба в оновленні змісту навчальних програм з географії для основної школи. Своєю чергою вдосконалення навчальних програм з географічних курсів позитивно позначиться на всіх компонентах дидактичної системи географічної освіти. Тому досить перспективними є спроби розвантаження програм, їх стандартизації та адаптації до вікових особливостей школярів з метою підвищення інтересу до географії як навчального предмету.

З’ясовано стан відображення змісту курсів географії основної школи у програмі з географії для проходження зовнішнього незалежного оцінювання в Українських центрах якості освіти. Визначено, що програма для ЗНО з географії має розроблятись з урахуванням Державного стандарту на базі навчальних програм з географії для загальноосвітньої школи, основу яких складають курси географії 6-9 класів. За результатами комплексного аналізу змісту попередніх програм з географії для ЗНО запропоновано шляхи її удосконалення. Зокрема у новій редакції програми необхідно: забезпечити реалізацію змістових ліній географічної освіти; повноцінно та у відповідній послідовності викласти матеріал, який стосується курсу «Географія материків і океанів»; вилучити матеріал та окремі теми, що відсутні у змісті чинних навчальних програм з географії; відновити логічну послідовність висвітлення розділів та тем між програмами для вивчення шкільних курсів та ЗНО. У зв’язку з включенням автора до складу робочої групи з розроблення програми зовнішнього незалежного оцінювання з географії на 2012 рік, було враховано більшу частину конструктивних зауважень.

У розділі 2 «Дидактичні засади навчання географії в основній школі» визначено мету та завдання географічної освіти в основній школі на сучасному етапі розвитку суспільства; на основі аналізу змісту чинних навчальних програм для 5-9 класів й інструктивних матеріалів щодо вивчення курсів географії уточнено цільові аспекти кожного з курсів на рівні вивчення розділів і тем; описано структурні складові географічної освіти з відповідними методичними рекомендаціями для їх кращої реалізації у навчальному процесі; схарактеризовано принципи, методи, засоби та форми навчання географії в основній школі.

Встановлено, що провідною метою шкільної географічної освіти є всебічний розвиток особистості учня з урахуванням його природних задатків, здібностей, інтересів та потреб у процесі формування географічної культури як основи світосприйняття та діяльності. З урахуванням сучасних тенденцій розвитку суспільства і освіти складено перелік головних завдань географії в основній школі, до яких віднесено: пізнання основних рис взаємодії природних умов і суспільної діяльності, шляхів здійснення стратегій сталого розвитку, раціонального природокористування й охорони навколишнього середовища в світі та Україні; розкриття та усвідомлення закономірностей розвитку природних і суспільних явищ та їх прояву на планетарному й регіональному рівнях; ознайомлення з науковими методами географії, основними географічними теоріями та гіпотезами; розвиток логічного і теоретичного мислення та здатності виявляти загальні географічні закономірності, встановлювати наявні причинно-наслідкові зв’язки та залежності, робити висновки й складати прогнози; засвоєння географічного понятійно-термінологічного апарату та переліку необхідної географічної номенклатури; формування картографічної грамотності, уміння працювати з географічними картами, атласами, контурними картами; розвиток здатності здійснювати пошук та аналіз джерел географічної інформації; вироблення навичок орієнтуватися на місцевості, проводити спостереження за географічними об’єктами, процесами та явищами; розвиток умінь характеризувати та порівнювати географічні об’єкти і явища за типовими планами; формування вмінь орієнтуватися в навколишньому середовищі, вести спостереження та дослідження, застосовувати географічні знання в повсякденній життєдіяльності; розвиток навичок творчої пізнавальної діяльності в географічному середовищі як основи для здійснення самостійного вибору і прийняття відповідальних рішень у різних життєвих ситуаціях.

Виокремлено та проаналізовано географічну складову інтегрованого курсу «Природознавство» (5-6 класи). Визначено теми з географічним змістом і переліки географічних уявлень та понять, які слугуватимуть базою для актуалізації опорних знань учнів у процесі вивчення географії у 6 класі. З’ясовано значення та схарактеризовано методичні особливості вивчення змісту курсу «Рідний край» у 5 класі, який ознайомлює учнів з природою, населенням та господарством свого краю. Важливим виховним аспектом даного курсу є розвиток в учнів любові до рідного краю, почуття національної гідності, поваги до здобутків своїх пращурів, їхніх традицій. Детально проаналізовані цільові аспекти та складено змістові характеристики існуючих на сьогодні курсів географії у 6-9 класах, зокрема для: «Загальної географії» (6 клас), «Географії материків і океанів» (7 клас), «Фізичної географії України» (8 клас), «Економічної і соціальної географії України» (9 клас).

Результати визначення цільових аспектів географічної освіти у 6-9 класах на рівні вивчення курсів, розділів і тем дозволили систематизувати й узагальнити вимоги до навчальних досягнень школярів. Уточнені цілі та переліки вимог до вивчення кожного розділу курсів географії в основній школі, спрямовані допомогти вчителям повніше планувати і реалізовувати завдання на кожному етапі навчального пізнання та об’єктивніше визначати й оцінювати навчальні досягнення учнів на уроках географії.

Фундаментом географічної освіти на всіх етапах навчально-виховного процесу є дидактичні принципи, які значною мірою впливають на визначення змісту, методів та форм організації навчання. Для вивчення курсів географії в основній школі принципи навчання умовно розподілено на дві групи за ознакою загальнодидактичні та специфічні. Схарактеризовано найважливіші загальнодидактичні принципи навчання, зокрема: принцип гуманізації, гуманітаризації, науковості, наочності, свідомості й активності учнів, систематичності й системності, міцності засвоєння знань, умінь і навичок, зв’язку теорії з практикою, виховного характеру навчання, індивідуального підходу до учнів, емоційності, доступності, самостійності, технологічності. Визначено склад специфічних для географії принципів навчання, що враховують особливості змісту географічних курсів. Такими принципами є: картографічний, краєзнавчий, країнознавчий, екологічний, принцип інтеркультурності.

У процесі аналізу методів навчання географії в основній школі з’ясовано, що шкільна практика використовує різні класифікації методів залежно від ознак, покладених в основу їх створення. Найдоступнішою для застосування вчителями є класифікація методів навчання за джерелами здобування знань, згідно якої всі методи поділяються на три основні групи: словесні, наочні та практичні. Запропоновано описову характеристику методів навчання за існуючими у дидактиці класифікаціями з відповідними методичними вказівками. Зроблено висновок, що у практичній роботі вчителя географії дуже важливо вміти правильно обирати і користуватись системою методів для ефективної організації навчально-виховної діяльності. Для творчого педагога процес вибору оптимальних методів навчання є досить тривалим і динамічним. Тільки комплексне застосування педагогом усієї різноманітної системи існуючих методів навчання в їх численних комбінаціях, поєднаннях і взаємозв`язках може забезпечити високу ефективність навчання і розвитку школярів на сучасному етапі.

Важливою дидактичною категорією для вивчення географії в основній школі є засоби навчання, які використовуються у навчальному процесі з метою формування в учнів відповідних знань, умінь і навичок. Оптимальне поєднання засобів навчання на уроках географії є необхідною умовою формування наукових знань про природу і суспільство. У більшості випадків засоби навчання забезпечують реалізацію принципу наочності, що є особливо важливим, оскільки на уроках географії учні досить часто мають засвоювати знання про об`єкти і явища, які недоступні для безпосереднього спостереження й сприйняття. В процесі дослідження засобів навчання географії здійснено спробу осучаснити їх класифікацію, в основу якої покладено розподіл засобів навчання за способом зображення і відображення географічних об'єктів та явищ. Уточнено й описано з відповідними методичними рекомендаціями особливості використання окремих засобів навчання на уроках географії в основній школі. Зроблено висновок, що засоби навчання є невід`ємною складовою навчально-виховного процесу з географії в основній школі. Лише комплексне застосування різноманітних засобів навчання на уроках географії може забезпечити повноцінне засвоєння учнями програмного матеріалу.

Досліджено форми організації навчально-виховного процесу з географії в основній школі. Встановлено, що формами навчання географії на сучасному етапі розвитку освіти в основній школі є: урок, позаурочна самостійна робота, навчальні екскурсії, факультативні заняття, позакласна робота, додаткові заняття. Визначено психолого-педагогічні вимоги до сучасного уроку географії, методичні аспекти підготовки вчителя до його планування та проведення, схарактеризовано основні типи уроків географії, наведено методичні рекомендації вчителям щодо використання окремих структурних елементів уроків географії в шкільній практиці.

У розділі 3 «Навчально-методичний комплекс для вивчення курсів географії в основній школі» досліджено формування сучасного навчально-методичного комплексу з географії та схарактеризовано його головні складові.

Уточнено визначення поняття «навчально-методичний комплекс для вивчення географії» (НМКГ), під яким ми розуміємо  своєрідний комплект відповідних засобів, розрахованих як на вчителя географії так і на учня, для забезпечення ефективного вивчення навчального матеріалу за змістом географічних курсів у загальноосвітніх навчальних закладах.

Визначено складові НМКГ в основній школі, до яких включено:

·   навчальні програми з курсів географії;

·   підручники з географії (основний засіб навчання для школярів);

·   картографічні посібники для вивчення кожного курсу (стінні карти, атласи, контурні карти);

·   робочі зошити на друкованій основі (практикуми, навчальні комплекси, зошити для самостійних та контрольних робіт тощо);

·   хрестоматії або книги для читання для поглиблення знань учнів з кожного конкретного курсу;

·   тематично відповідні засоби унаочнення (навчальні таблиці, опорні схеми, картосхеми, роздаткові матеріали, мультимедійні презентації);

·   дидактичні матеріали за змістом курсу географії (завдання для виконання самостійних робіт та здійснення поточного і періодичного контролю навчальних досягнень, інструктивні картки для організації індивідуальної та групової роботи учнів на уроках тощо);

·   методичні посібники та матеріали, розраховані на вчителя географії (інструктивні матеріали МОН України, зразки календарно-тематичного планування, розробки уроків й навчальних екскурсій, методичні вказівки та рекомендації, сценарії для проведення інтерактивних форм навчання й позакласних заходів, фахові періодичні видання: газети, журнали, збірники, серія «бібліотека вчителя»);

·   додаткові джерела географічного змісту для пошукової навчально-пізнавальної роботи школяра (довідники, енциклопедії, словники, газети, журнали, Інтернет-ресурси тощо).

У межах дослідження складових навчально-методичного комплексу нами всебічно проаналізовано шкільний підручник з географії як основний засіб навчання. Визначено, що підручник з географії є своєрідним нормативним документом, в якому реалізується соціальне замовлення суспільства на конкретний період розвитку шкільної географічної освіти. Підручник є одним з найважливіших елементів навчально-методичного комплексу, що забезпечує вивчення курсів географії в школі. Саме через нього реалізуються мета і завдання навчальної програми та знаходить відображення її зміст. Водночас сучасний підручник географії являє собою своєрідний дидактичний комплекс, який може виступати самодостатньою системою або універсальним засобом навчання. Визначено психолого-педагогічні вимоги до нового покоління підручників з географії, можливості підручника для планування роботи вчителя. Здійснено комплексний порівняльний аналіз підручників з географії для 6-9 класів основної школи станом на 2002 рік, за результатами якого обґрунтовано змістове наповнення авторської моделі підручника з географії, основу якого складають: мотиваційний блок, основний зміст, ілюстративний матеріал, додаткові рубрики, методичний блок, додатки. Оновлений методичний апарат підручника передбачає: запитання, спрямовані на актуалізацію опорних знань перед вивченням теми; завдання і запитання частково-пошукового і творчого характеру, наведені у тексті параграфів; аналітичні завдання до окремих ілюстрацій (схематичних зображень та картосхем); систему завдань чотирьох рівнів складності після кожної великої теми або розділу. Враховуючи сучасні тенденції розвитку шкільних підручників розроблено концепцію підручника з географії для основної школи.

У зв’язку з поширенням нових інформаційних технологій в освітніх системах значну увагу приділено теоретичному обґрунтуванню змісту комп’ютерного підручника з географії. Визначено основні принципи для розробки комп’ютерного підручника, серед яких: демократизація змісту, гуманізація, науковість, цілісність і системний виклад змісту, доступність, інтегративність. Запропоновано орієнтовну структуру змісту комп’ютерного підручника, яка передбачає наявність: мультимедійних міні-лекцій з кожної теми з використан­ням дикторського тексту та різноманітних засобів унаочнення; тематично відповідного музичного супроводу; бази довідкового матеріалу з інформацією про окремі географічні об'єкти, процеси і явища (своєрідна міні-хрестоматія з елементами топоніміки та цікавих відомостей); дидактичні матеріали для виконання практичних і самостійних робіт та здійснення корекції і контролю знань. Широкий спектр додатків до  комп'ютерного  підручника  з географії включає: словник географічних термінів і понять; хронологічну таблицю з періодизацією найважливіших географічних відкриттів та досліджень; біографії найвидатніших географів; анімаційні карти (відкриття та освоєння територій земної поверхні, географічні подорожі тощо); відеофрагменти про природні та антропогенні об'єкти і явища. Запропоновано функціональні елементи навчальної програми для створення підручника з географії з орієнтовним переліком папок та визначенням їх змісту. Зроблено висновок про перспективи та переваги застосування комп’ютерних підручників з географії, що дозволить зробити навчально-виховний процес особистісно зорієнтованим і цікавим для учнів.

Визначено місце і методичні можливості навчальних посібників з географії, що розраховані на учня, з метою їх ефективного застосування у навчальному процесі. Проаналізовано зміст та структурні особливості традиційних й новітніх посібників, які використовуються в курсах географії основної школи. Виокремлено класифікаційні ознаки (відповідність навчальній програмі, обов’язковість та регулярність використання у навчальному процесі, функціональність за дидактичною метою, цільове призначення, спосіб подання інформації) та на їх основі створено сучасну класифікацію навчальних посібників з географії для школярів. Визначено головні напрями для вдосконалення змісту та структури посібників з географії для учнів 6-9 класів. Розроблено методичні рекомендації та поради для вчителів і учнів щодо використання матеріалів навчальних посібників та їх рубрик під час вивчення шкільних курсів географії в основній школі.

Комплексно проаналізовано методичну літературу для вчителя географії з метою визначення змісту і структури методичних посібників нового покоління. На основі теоретичних узагальнень та дослідження стану шкільної практики запропоновано авторську модель методичного посібника, який включає дві основні частини. У першій висвітлюються методичні основи вивчення курсу: особливості календарно-тематичного планування, дидактичні можливості схематичних засобів для вдосконалення навчання, нестандартні форми навчання на уроках географії, система практичних та самостійних робіт, поточне та тематичне оцінювання школярів з географії. Друга частина містить дидактичний комплекс для вивчення конкретних розділів і тем, до складу якого увійшли тематично відповідні методичні сторінки, інтерактивні форми навчання, зміст практичних та самостійних робіт, різні види завдань для поточного та тематичного оцінювання, сторінки цікавих фактів, кросворди. У методичному посібнику передбачено додатки: довідкові та статистичні таблиці, рекомендована література, відповіді на програмовані завдання для поточного контролю.

Результатом теоретичних узагальнень і творчого пошуку стали розроблені за авторськими ідеями моделі структури та змісту сучасних підручників на друкованій та електронній основі, навчальних посібників для учнів, методичних посібників для вчителів. За створеними моделями були розроблені з метою апробації в шкільній практиці підручники з географії для 6 та 7 класів, практикуми та навчальні комплекси з географії для 6 – 9 класів, схематичні засоби унаочнення для 6 – 9 класів, дидактичні матеріали для поточного контролю та тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів   6 – 9 класів, довідники з географії для школяра та методичні посібники для вчителя до вивчення курсів географії України (8 – 9 класи).

У розділі 4 «Методична система навчання географії в основній школі» описано розроблену на основі обґрунтованої дидактичної системи географічної освіти методичну систему навчання географії в основній школі, визначено та схарактеризовано напрями вдосконалення географічної освіти в основній школі, головними з яких є: мотиваційний компонент уроку, схематичні засоби унаочнення, програмні практичні роботи, самостійна навчальна діяльність учнів, інтерактивні методи та форми навчання, система поточного та періодичного оцінювання навчальних досягнень школярів.

Обґрунтовано структуру розробленої методичної системи, визначено її складові елементи і характерні ознаки. Для зазначеної методичної системи навчання географії в основній школі системоутворюючим чинником є забезпечення соціального замовлення на формування географічної культури учнів. Запропонована методична система відповідає умовам та вимогам до існування дидактичних систем та є досить складним багатоаспектним утворенням, здатним концентрувати спрямованість своєї дії залежно від конкретних завдань, що постають відповідно до педагогічних ситуацій, у яких задіяна методична система. Структурну схему методичної системи навчання географії в основній школі у загальному вигляді зображено на рис.1. Схема містить загальні принципові елементи системи без деталізації та зазначення варіативних складових.

Визначено, що позитивними тенденціями розвитку географічної освіти, які здатні істотно вплинути на формування в учнів компонентів географічної компетентності в основній школі, є посилення мотивації до вивчення географії, комплексне використання у навчальному процесі схематичних засобів унаочнення, покращення умов виконання програмних практичних робіт, зростання частки самостійної навчальної діяльності школярів на уроках географії, застосування інтерактивних методів та форм навчання, вдосконалення системи оцінювання навчальних досягнень учнів.

Мотивація передбачає активізацію в учнів їхнього власного стимулу до навчально-пізнавальної діяльності. При цьому школярі мають усвідомити реальну значущість нових знань з географії та переконатись у їх важливості та необхідності. Тому цільові аспекти вивчення матеріалу, що спираються на ґрунтовну мотивацію є передумовою позитивного ставлення учнів до географії.

Аналіз методичної літератури з географії дозволяє стверджувати, що питання мотивації навчальної діяльності учнів на сучасному етапі реформування освіти потребує додаткового розвитку й висвітлення. Практика загальноосвітньої школи свідчить, що мотиваційна складова сучасного уроку географії не завжди знаходить своє відображення і повноцінно реалізується у навчальному процесі. Саме тому необхідно визначити й розкрити можливості мотивації, особливо для розвитку самомотивації учнів до навчання на уроках географії в основній школі. Виходячи з цього було сформульовано й реалізовано такі головні завдання: визначити психолого-педагогічні умови для успішного здійснення мотивації у навчальному процесі, розробити відповідні методичні рекомендації для вчителів географії, скласти своєрідні мотиваційні блоки для введення школярів у вивчення нових тем і розділів у 6-9 класах.

 Обґрунтовано, що у сучасні підручники з географії для основної школи перед вивченням розділів і великих тем курсу необхідно включати мотиваційні блоки, в яких подано переліки найважливіших теоретичних положень та практичних умінь, а також захоплюючі описи для своєрідного введення у розділ або тему. Врахування виокремлених психолого-педагогічних умов допоможе вчителю географії ефективніше здійснювати мотивацію для активізації пізнавальних інтересів учня на різних етапах уроку.

У працях багатьох вітчизняних і зарубіжних дослідників стверджується, що схематична наочність є засобом відображення причинно-наслідкових зв’язків у навчальному матеріалі, узагальнення та систематизації знань. В Україні останнім часом накопичено позитивний досвід застосування різноманітних засобів схематичної наочності в процесі навчання географії в основній школі. За авторськими ідеями обґрунтовано і розроблено опорно-інформаційні схеми (ОІС), картосхеми, навчальні таблиці для вивчення курсів географії у 6-9 класах. ОІС – це своєрідний графічний конспект, у якому структурно подається найважливіша інформація з конкретної теми або розділу.

В основу складання опорних схем було покладено: загальний принцип побудови наукового знання, систему умовних позначень, відповідне оформлення смислових блоків. У процесі роботи над змістом опорно-інформаційних схем, картосхем, таблиць нами враховувалися вимоги навчальної програми, провідна мета та завдання кожного географічного курсу та його змістові особливості. Під час їх розроблення творчо використовувались матеріали сучасних підручників, посібників, атласів і довідників. Визначено, що застосування схематичних засобів у процесі вивчення курсів географії в основній школі дозволить значно інтенсифікувати навчання й забезпечити умови для використання інтерактивних методів та форм навчання, створення проблемних ситуацій, висвітлення на уроках елементів «цікавої» географії.

У процесі дослідження позитивних тенденцій навчання географії в основній школі значну увагу приділено системному аналізу програмних практичних робіт та самостійної навчальної діяльності учнів з метою визначення їх ролі й можливостей для вдосконалення географічної освіти.  Шляхом теоретичних узагальнень і вивчення досвіду шкільної практики сформульовано пріоритетні цілі та конкретизовано завдання практичних робіт з географії. Здійснено порівняльний аналіз планування практичних робіт з географії в основній школі за змістом навчальних програм 1993-2005 рр. На основі виділення класифікаційних ознак запропоновано сучасну класифікацію практичних робіт з географії. Розроблено алгоритми для виконання практичних робіт на уроках географії у 6 – 9 класах. Визначено напрями щодо перспективного вдосконалення планування та змісту практичних робіт у навчальних програмах для основної школи.

З’ясовано, що кожна конкретна практична робота має свою специфіку і потребує від педагога відповідної підготовки. Складено загальні методичні рекомендації та поради для вчителів географії щодо організації і проведення практичної діяльності школярів. З метою допомогти вчителю, особливо початківцю, в організації практичних робіт розроблено методичний апарат для проведення обов’язкових програмних практичних робіт в курсах географії 6 – 9 класів. Зокрема визначено мету кожної роботи, подано її організаційні характеристики, вказано основні результати практичної діяльності учнів.

Результати анкетування вчителів географії та обговорення проблеми самостійної роботи учнів на семінарах, методичних нарадах та засіданнях круглих столів свідчать, що більшість педагогів недостатньо використовують самостійну навчальну діяльність школярів у своїй практиці, надаючи перевагу традиційним пояснювально-ілюстративним та репродуктивним методам і формам навчання. На думку вчителів, основними причинами такого стану є недостатня розробка теоретичних засад і відсутність практичних рекомендацій щодо планування та організації різних форм та видів самостійної роботи у сучасній методичній літературі з географії, а також необхідність значних ресурсів додаткового часу для проведення й перевірки результатів самостійної діяльності учнів.

Запропоновано класифікацію основних форм та видів завдань з географії для самостійної роботи учнів у 6 – 9 класах, згідно якої існуючі види завдань залежно від дидактичної мети згруповані за такими напрямами: оволодіння теоретичними знаннями; активізація пізнавальної діяльності; осмислення наявних причинно-наслідкових зв'язків та залежностей; закріплення набутих знань та формування вмінь і навичок їх застосування; відповідальність за прийняття самостійних рішень. До кожного напряму визначено переліки основних видів завдань для організації самостійної навчальної діяльності школярів на уроках географії з відповідними методичними вказівками.

Сьогодні неможливо вивчати географію в основній школі без постійного урізноманітнення навчальної діяльності. Аналіз шкільної практики свідчить, що незаперечними є ефективність інтерактивних форм навчання і позитивне ставлення до них учнів. З’ясовано, що інтерактивні форми навчання бажано застосовувати регулярно в процесі вивчення кожного розділу або великої за обсягом теми. За таких умов у школярів будуть сформовані необхідні вміння й навички для їх проведення. При цьому не слід  надавати перевагу лише одній або декільком інтерактивним формам навчання, доцільно їх чергувати й урізноманітнювати. Запропоновано для учнів 6 – 9 класів інтерактивні форми навчання проводити фрагментами (15 – 20 хв.) на уроках або виділяти для цього окремі уроки. Залежно від можливостей матеріально-технічної бази навчального закладу під час проведення нетрадиційних занять необхідно комплексно використовувати технічні засоби навчання: тематично відповідне звукове оформлення, демонстрування слайдів, відеофрагментів, мультимедійних презентацій. Встановлено, що інтерактивні форми навчання найбільше розвивають і формують творчі здібності школярів, їхню здатність до самостійної діяльності, закладають навички роботи з різними інформаційними джерелами, привчають до групової роботи і, що є дуже важливим, збуджують інтерес до поглибленого вивчення географії, розуміння її сучасних проблем і шляхів їх вирішення. Розроблено та впроваджено у навчальний процес основної школи сценарії інтерактивних форм навчання для 6 – 9 класів з відповідними методичними рекомендаціями для їх проведення на уроках географії.

Вітчизняні й зарубіжні педагоги і психологи вважають, що метод проектів або проектна технологія навчання є однією з найперспективніших педагогічних технологій. Аналіз методичної літератури та практики навчання географії показав, що питання щодо використання методу проектів у шкільних курсах географії практично залишаються поза увагою вчителів. Саме тому в процесі дослідження було визначено і розкрито можливості методу проектів для формування знань учнів в курсах фізичної географії основної школи. З’ясовано, що використання методу проектів у навчальному процесі вимагає від педагога ґрунтовної підготовчої роботи, адже основною умовою застосування проектних технологій в курсах географії виступає творча особистість самого вчителя, завданням якого є стимулювати інтерес учнів до самостійного розв’язання географічних проблем.

Сьогодні відбуваються значні зміни у методиці та підходах щодо визначення та оцінювання навчальних досягнень учнів основної школи з географії. Методично грамотно організований педагогічний контроль підвищує відповідальність учнів під час виконання завдань, привчає школярів до систематичної розумової праці, активізує пізнавальні інтереси, формує позитивні моральні якості та надає можливість комплексно проаналізувати загальний стан навчання географії, зробити певні висновки про ефективність методичної системи, яку використовує вчитель. Основним засобом здійснення педагогічного контролю є перевірка та оцінювання набутих учнями знань, умінь та навичок. Визначено, що в умовах гуманізації та гуманітаризації шкільної освіти коригування і контроль знань з географії мають базуватись на демократичних засадах й потребують від педагога передусім урахування інтересів дитини, що навчається, та сприяння її гармонійному всебічному розвитку.

Проаналізовано основні завдання, функції та види контролю навчальних досягнень учнів з географії в основній школі. Обґрунтовано систему завдань для визначення та оцінювання навчальних досягнень учнів з географії, яка включає комплекс завдань для поточного та періодичного оцінювання. Розроблено та впроваджено в загальноосвітні навчальні заклади авторську модель структури і змісту письмових контрольних робіт для поточного та тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів з географії, в основу якої покладено науковий підхід до визначення і виділення навчальних елементів з кожної теми для перевірки рівня їх засвоєння учнями.

У розділі 5 «Перевірка ефективності експериментальної методики й аналіз її результатів» розкрито організацію та хід педагогічного експерименту, визначено психолого-педагогічні та методичні чинники впливу методики організації навчальної діяльності учнів 6 – 9 класів на уроках географії на ефективність навчання, подано аналіз здобутих результатів дослідження, експериментально перевірено дієвість запропонованої методичної системи навчання учнів основної школи під час вивчення курсів географії.

На пошуковому етапі наукового дослідження, відповідно до робочої гіпотези, було розроблено експериментальну методичну систему навчання географії у 6 – 9 класах основної школи, яка передбачала комплексне застосування на уроках створених за авторськими ідеями навчальних посібників, а саме: географії в опорних схемах, таблицях та картосхемах, практикумів або навчальних комплексів на друкованій основі, довідників з географії, дидактичних матеріалів для здійснення поточного та тематичного оцінювання. Вказані складові навчально-методичного комплексу дозволяли значно інтенсифікувати вивчення учнями програмного матеріалу з географії й впроваджувати у навчальний процес: додаткові самостійні роботи для узагальнення та закріплення одержаних знань й використання їх у нових умовах з метою забезпечення реалізації принципу зв’язку теорії з практикою; інтерактивні форми і методи навчання з використанням групової роботи учнів; тематично відповідні елементи цікавої географії.

Мета формувального експерименту полягала у: впроваджені у навчальний процес основної школи розробленої експериментальної методичної системи навчання географії; перевірці її ефективності та доцільності; визначенні впливу розробленої методичної системи на мотивацію учнів 6-9 класів до вивчення шкільних курсів географії.

Для дослідно-експериментальної перевірки результативності запропонованої методичної системи нами проведено математичні обчислення. Перевірку засвоєння знань учнів з курсів географії основної школи було здійснено шляхом застосування загальноприйнятих у дидактиці методів аналізу знань, зокрема якісним та кількісним опрацюванням результатів.

На підготовчому етапі формувального експерименту, коли 6 класи, що братимуть у ньому участь, розподілялись на контрольні та експериментальні групи враховувалась кількісна та якісна характеристика класів, щоб вони були приблизно однаковими за показниками рівня успішності з географії.

Як нульова гіпотеза [Н₀] було обрано твердження, що засвоєння учнями основної школи програмного матеріалу з географії за умови використання методичної системи, яка передбачає комплексне застосування різних складових навчально-методичного забезпечення, а саме розроблених за авторськими ідеями опорних схем, таблиць, картосхем, практикумів, довідників, алгоритмів для проведення програмних практичних та додаткових самостійних робіт, інтерактивних форм навчання, системи завдань для педагогічного контролю, дасть змогу отримати такі ж результати, як і за умов традиційного навчання. Сутність альтернативної гіпотези [Н₁] відображає теза про те, що експериментальна методика призведе до кращих результатів засвоєння учнями географічного матеріалу, що забезпечить зростання рівня якості географічної освіти й формування позитивної мотивації до вивчення географії.

У процесі констатувального і формувального етапів дослідження систематично визначався рівень навчальних досягнень учнів 6-9 класів  з географії з  метою об’єктивного порівняння результатів навчання учнів контрольних та експериментальних класів. Відповідно здійснювався поточний, тематичний та підсумковий контроль навчальних досягнень школярів. Бали, які отримували учні, переводилися у відсотки для встановлення коефіцієнта засвоєння знань та вмінь у процесі навчання географії. Здобуті результати статистично опрацьовувалися за допомогою комп’ютерних програм.

Визначено такі основні критерії та показники, за якими перевірялась педагогічна ефективність розробленої методичної системи: навчальні досягнення учнів (рівні: початковий, середній, достатній, високий); мотивація навчальної діяльності (індекс зацікавленості предметом).

У формувальному експерименті здійснено перевірку ефективності експериментальної методичної системи навчання географії шляхом визначення одного з головних параметрів якості навчання – рівня засвоєння навчального матеріалу учнями та сформованості практичних умінь і навичок в курсах географії 6 – 9 класів. Під час розробки критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з географії за 12-бальною шкалою використовувалась запропонована В.Ф. Паламарчук класифікація засвоєння знань, відповідно з якою виокремлюють:

·         перший рівень – репродуктивний, передбачає відтворення знань без важливих змін відносно сприйняття (відтворення фактичного матеріалу, термінів, визначень понять тощо);

·         другий рівень – стандартних ситуацій, передбачає оперування знаннями в стандартних умовах (за певним зразком, алгоритмом, інструкцією);

·         третій рівень – аналітико-синтетичний, передбачає вміння аналізувати, синтезувати, узагальнювати, систематизувати;

·         четвертий рівень – творчий, виявляє вміння застосовувати знання в змінених умовах (різних навчальних ситуаціях).

Розроблені до кожного навчального блоку комплексні контрольні роботи включали завдання чотирьох рівнів складності, виконання яких вимагало від учнів знань та логічних прийомів, засвоєних на різних рівнях. Завдання першого та другого рівнів вимагали як відтворення знань, так й оперування знаннями в стандартних умовах. Завдання третього рівня потребували виявлення практичних умінь учнів позначати об’єкти на контурній карті, розв’язувати географічні задачі, аналізувати. Четвертий рівень завдань був спрямований на виявлення умінь застосовувати знання у змінених навчальних ситуаціях, порівнювати, узагальнювати та систематизувати, робити висновки.

У контрольних класах використовувались поточні та підсумкові контрольні роботи за змістом завдань, серед яких переважали тестові завдання 1-3 рівнів складності, що вчителі готували самостійно або з використанням наявних дидактичних матеріалів. Учні експериментальних класів, на відміну від школярів контрольних класів, поточні та тематичні письмові контрольні роботи виконували за розробленою авторською системою завдань, детально описаною в змісті дисертації.