ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТІ У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ О. Д. БУТОВСЬКОГО (1838 – 1917 рр.)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено його мету, завдання, об’єкт і предмет; відтворено зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами і темами; розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів; наведено дані про впровадження, апробацію отриманих у ході наукового пошуку даних, публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження» – на основі аналізу вітчизняної й зарубіжної педагогічної, психологічної та навчально-методичної літератури з’ясовано стан розробленості досліджуваної проблеми; уточнено сутність основних понять теми «здоров’я», «спосіб життя», «здоровий спосіб життя», «формування здорового способу життя».

На основі теоретичного аналізу педагогічної (Т. Бойченко, В. Горащук, А. Царенко, Г. Яцук  та ін.), психологічної (В. Казначеєв, Г. Никифоров та ін.), філософської (І. Брехман, С. Горбунова, С. Горчак, В. Копа та ін.) та медичної (М. Амосов, Г. Апанасенко, Є. Казін, Ю. Лисицин та ін.) літератури встановлено, що поняття «здоров’я» є міждисциплінарним і характеризується як складний багатовимірний феномен, що забезпечує духовне, психічне, фізичне та соціальне благополуччя кожної особистості й зумовлюється особливостями організації життєдіяльності, тобто способом життя людини. Під «способом життя» розуміємо сукупність конкретних проявів життєдіяльності особистості у всіх сферах суспільного буття. Здоровий спосіб життя передбачає цілісну й педагогічно доцільну організацію фізичної, соціальної та духовної життєдіяльності людини, що забезпечує її розвиток і можливість повноцінної самореалізації. «Формування здорового способу життя» характеризуємо як спеціально організований, педагогічно доцільний процес, що спрямований на примноження фізичних сил та психічних можливостей індивіда, нівелювання форм поведінки, які негативно впливають на здоров’я особистості на індивідуальному та суспільному рівнях.

На основі історико-педагогічного аналізу наукової літератури зазначено, що проблема зміцнення здоров’я людини була предметом досліджень педагогів, філософів, лікарів на всіх етапах розвитку людства. Видатні зарубіжні (Е. Роттердамський, Я. Коменський, Дж. Локк, Т. Дезамі, А. Шопенгауер та ін.) й вітчизняні (Ф. Прокопович, Г. Сковорода, О. Духнович, М. Пирогов, К. Ушинський, П. Лесгафт, А. Макаренко, Г. Ващенко, В. Сухомлинський та ін.) педагоги стверджували необхідність збереження й зміцнення здоров’я дітей та молоді, виділяли принципи, умови й засоби виховання здорового підростаючого покоління.

Наголошується на тому, що на сучасному етапі спостерігається піднесення наукового інтересу до проблеми здоров’я. Розгляд здоров’я як соціально-педагогічного феномена актуалізується у зв’язку з потребою його збереження й зміцнення шляхом формування в молоді відповідних знань, умінь і навичок, виховання свідомого ставлення до власного здоров’я та здоров’я інших. У роботі здійснено узагальнення концептуальних наукових підходів (психолого-педагогічний – О. Вакуленко, М. Гончаренко, С. Закопайло та ін.;  філософсько-соціологічний (Г. Апанасенко, Е. Казін, Л. Сущенко та ін.;  медико-біологічний – М. Амосов, В. Артамонов, Г. Царегородцев та ін.; інтегративний – В. Бобрицька, В. Горащук, С. Кириленко та ін.).

Зазначається, що педагогічного впливу в процесі формування здорового способу життя особистості потребують такі взаємопов’язані компоненти: 1) фізичний (відсутність хвороб, гарне самопочуття, високі функціональні резерви організму та ін.); 2) духовний (сформованість моральних принципів і переконань, прагнення до самовдосконалення, естетичне ставлення до навколишнього світу та ін.); 3) психічний (психологічний комфорт, здатність контролювати свої емоції та поведінку, високий рівень пізнавальної активності, адаптивність та ін.); 4) соціальний (відповідальна поведінка, високий рівень самоконтролю, здатність активної інтеграції в соціум та ін.).

Актуалізується увага на тому, що вивчення й осмислення науково-педагогічної спадщини О. Бутовського в історико-педагогічній літературі охоплює такі напрями: установлення фактів біографії вченого (В. Григор’єв, О. Ромашкевич, Н. Бутовська-Поднебеснова та ін.); дослідження організаційно-педагогічних аспектів творчості педагога (М. Булатова, О. Забєлін, В. Столбов та ін.); узагальнення теоретико-методичних засад фізичного виховання учнівської молоді (М. Зубалій, Б. Суник, Л. Фіногенова та ін.); роль О. Бутовського в становленні сучасного спортивного руху (В. Короновський, А. Ніколаєва, Ф. Самоуков та ін.). З’ясовано, що проблема здорового способу життя в науково-педагогічній спадщині О. Бутовського розкривається досить побіжно й фрагментарно, переважно науковцями сучасного періоду (Н. Карпушко, Г. Приходько, А. Чаговець та ін.).

У висновках до розділу визначено пріоритетні теоретичні напрями наукового пошуку: дослідження життєвого й творчого шляху О. Бутовського, з’ясування передумов та чинників становлення педагогічних ідей ученого щодо формування здорового способу життя особистості; обґрунтування процесу формування здорового способу життя особистості та виявлення його основних етапів у науковому доробку педагога; визначення рівнів і умов практичної реалізації означеного процесу в педагогічній діяльності вченого; виявлення й актуалізація педагогічних ідей О. Бутовського щодо формування здорового способу життя особистості в сучасних умовах.

У другому розділі – «Педагогічна персоналія О. Бутовського в розвитку процесу формування здорового способу життя особистості» – визначено загальну методику та напрями дослідження, з’ясовано основні передумови та чинники становлення педагогічних ідей О. Бутовського, обґрунтовано основні етапи розвитку процесу формування здорового способу життя в науково-теоретичному доробку педагога.

Методика дослідження базується на біографічному, герменевтичному, феноменологічному й цивілізаційному підходах (О. Сухомлинська). Для визначення методичного інструментарію наукового пошуку використано  фундаментальні історико-педагогічні праці О. Адаменко, Л. Ваховського, Н. Дем’яненко, І. Зайченка, В. Курила, В. Майбороди, Н. Побірченко тощо.

Обґрунтовано хронологічні межі дослідження: нижня хронологічна межа (1838 р.) зумовлена значними соціально-економічними перетвореннями в державі, активним розвитком нормативно-законодавчих, теоретичних і практичних засад вітчизняного шкільництва та пов’язана з датою народження О. Бутовського. Верхня хронологічна межа (1917 р.) детермінована трансформаціями суспільно-політичного устрою країни, кардинальною цільовою, змістовою, структурною перебудовою усталеної системи освіти, завершенням активної педагогічної діяльності вченого та часом його смерті.

Сформульовано гіпотезу дослідження – творче використання здобутків О. Бутовського стосовно виховання підростаючого покоління слугуватиме рушійною силою стратегічного розвитку освіти України за таких умов: обґрунтування теоретичних і практичних основ формування здорового способу життя особистості в науково-педагогічній спадщині вченого; актуалізація та інтеграція до змісту підготовки педагогічних кадрів творчого доробку О. Бутовського щодо організації здоров’язберігальної професійної діяльності.

У ході здійснення цілісної процесуальної характеристики формування здорового способу життя в педагогічній творчості О. Бутовського виявлено такі послідовні етапи.

Перший етап – пошуково-пропедевтичний (1858–1871 рр.) – формування педагогічних поглядів і переконань ученого. Характеризувався емпіричним узагальненням педагогом ідей та досвіду зміцнення фізичної й духовної природи людини. Увага О. Бутовського зосередилася на урізноманітненні позашкільних занять альтернативними формами оздоровчої діяльності (гімнастика, плавання, прогулянки, екскурсії, загартувальні процедури тощо) та розвитку матеріально-технічної бази освітніх установ (обладнання рекреаційних приміщень тренажерами для занять тілесними вправами та ін.).

Другий етап – освітньо-управлінський (1871–1888 рр.) – визначався формуванням загальнопедагогічних поглядів і переконань ученого, обґрунтуванням методичних основ фізичного вдосконалення особистості з метою зміцнення її сутнісних сил. Педагог зосередився на питаннях удосконалення змісту освіти, надання йому валеологічного спрямування; пошукові шляхів урізноманітнення форм оздоровчої роботи в навчально-виховному процесі (гімнастика до занять, рухливі ігри, тренування тощо).

Третій етап – науково-педагогічний (1888–1900 рр.) – відзначався активними творчими пошуками ученого щодо визначення теоретичних і практичних засад формування здорового способу життя особистості, узагальнення педагогічних ідей у руслі трактування формування здорового способу життя особистості як цілісного і поетапного процесу. У цей час педагог акцентував увагу на розробці навчально-методичних інструкцій та посібників (з гімнастики, плавання, фехтування, рухливих ігор, танців), вивченні педагогічного зарубіжного досвіду організації фізкультурно-оздоровчої діяльності, підготовці вчителів до оздоровчої роботи з дітьми та молоддю.

Четвертий етап – педагогічно-узагальнювальний (1900–1917 рр.) – зумовлений систематизацією педагогічних ідей і практичного досвіду діяльності щодо формування здорового способу життя особистості, обґрунтуванням методолого-теоретичних основ виховання ціннісного ставлення індивіда до здоров’я як показника особистісної культури, чинника регулювання власної поведінки. Це супроводжувалося впровадженням новаторських розробок у навчально-виховний процес; організацією педагогічних з’їздів, конференцій та виставок; підготовкою експозиційних матеріалів; читанням публічних лекцій із проблем фізичного виховання; інспектуванням кадетських корпусів щодо забезпечення оздоровчого характеру виховної роботи; створенням шкіл; пропагандою ідей олімпізму; розбудовою фізкультурно-спортивного руху.

У висновках до розділу підкреслюється, що О. Бутовському належить особливе місце в розвитку вітчизняної педагогічної думки другої половини ХІХ – початку ХХ ст. З’ясовано, що в центрі його науково-педагогічних пошуків була проблема формування здорового способу життя особистості як цілісного і поетапного процесу. Це, у свою чергу, зумовило необхідність її вивчення на теоретичному і практичному рівнях.

У третьому розділі – «Формування здорового способу життя особистості у науково-педагогічній спадщині О. Бутовського як цілісний і поетапний процес» – систематизовано теоретичний доробок ученого, узагальнено його практичну діяльність  щодо формування здорового способу життя особистості, актуалізовано педагогічні ідеї та досвід О. Бутовського в контексті стратегічного розвитку національної системи освіти.

Аналіз теоретико-педагогічної спадщини О. Бутовського («Настанови для виконання гімнастичних вправ у цивільних навчальних закладах: вправи з рухливими знаряддями», 1891 р., «Із читань з історії та методики тілесних вправ. Методика. 1. Що таке фізична освіта», 1912 р., «Освітні властивості тілесної вправи», 1914 р. та ін.) свідчить, що педагог розглядав здоров’я в широкому педагогічному значенні як соціокультурну цінність, як показник рівня загальної культури, сформованості морально-естетичної, національної та громадянської позиції особистості. Обґрунтування вченим взаємозв’язку здоров’я людини зі способом організації її життєдіяльності стало базою для розробки теоретичних засад збереження й зміцнення здоров’я підростаючого покоління. Глибоке розуміння педагогічної сутності цих понять та їх ролі в процесі виховання особистості дозволило О. Бутовському визначити мету (формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості), завдання (виховання емоційно-позитивного, свідомого ставлення індивіда до власного здоров’я, прагнення до його збереження та зміцнення; формування теоретичних знань, практичних умінь і навичок оздоровлення організму через систему фізичних вправ, спортивної діяльності, загартування, раціонального харчування, суспільно корисної праці), змістові напрями (рухова активність; гігієнічна грамотність; культура почуттів та поведінки) формування здорового способу життя особистості.

Здійснене узагальнення педагогічного досвіду О. Бутовського сприяло визначенню  методів формування здорового способу життя особистості (бесіда, роз’яснення, переконання, спостереження, демонстрація, вправа, змагання, контроль і самоконтроль); форм (урок, екскурсія, оздоровча прогулянка, гімнастика до занять, спортивні свята, тренувальні заняття та ін.); видів діяльності (спортивно-оздоровча – плавання, фехтування, боротьба тощо; ігрова – рухливі та командні ігри (футбол, крікет та ін.); суспільно корисна праця – самообслуговування, робота в майстернях, садівництво тощо; художньо-естетична – співи, танці, музика тощо).

У розділі обґрунтовано педагогічні умови реалізації процесу формування здорового способу життя особистості у творчій спадщині О. Бутовського: взаємозв’язок освітнього простору й соціокультурного середовища; комплексний підхід до вивчення особистості; інтеграція фізичного, інтелектуального, морального розвитку людини; розробка методичного забезпечення навчально-виховного процесу оздоровчого спрямування; підготовка педагогів до професійної діяльності на оздоровчих засадах; системне здійснення медико-гігієнічних та фізкультурно-оздоровчих заходів серед населення.

Результати проведеного наукового пошуку уможливили виокремлення освітніх ідей О. Бутовського, що певною мірою набули розвитку в умовах сьогодення і тому потребують подальшого аналізу й обґрунтування. Серед них: 1) орієнтація на біосоціальний розвиток індивіда, що передбачає єдність загальнокультурного й фізичного розвитку та загартування особистості; 2) дотримання основних принципів формування всебічно розвиненої особистості, зокрема дитиноцентризму, гуманізації, свідомості, активності, доступності, індивідуалізації, систематичності, оздоровчої спрямованості освітнього процесу; 3) виховання емоційно-позитивного, свідомого ставлення до власного здоров’я, прагнення до його збереження та зміцнення шляхом упливу на емоційну сферу вихованців, з опорою на здібності та інтереси дитини;  4) використання широкого спектру методів (вправляння, змагальний, ігровий, пояснення, переконання, бесіда, діалог, показ, спостереження, особистий приклад учителя), організаційних форм (колективні, групові, індивідуальні) формування здорового способу життя дітей та молоді; 5) валеологізація навчально-виховного процесу на основі моніторингу фізичного розвитку учнів і стану їхнього здоров’я впродовж навчального року, педагогічно доцільного чергування розумової праці та відпочинку, дотримання раціональних гігієнічних вимог, збільшення обсягу та урізноманітнення форм рухової активності; 6) створення належних організаційно-педагогічних умов для інтеграції фізкультурної, й зокрема олімпійської, освіти в навчально-виховний процес сучасних навчальних закладів із метою виховання соціальнозначущих рис особистості, формування відповідального ставлення до власного здоров’я як найвищої особистісної й суспільної цінності; 7) підвищення професійної майстерності педагогів шляхом удосконалення загальнопедагогічної та спеціальної підготовки вчителя, що забезпечує розвиток професійних (інтелектуальних, моральних, рухових) якостей фахівця, виховання в нього самостійності, ініціативності, творчої активності, формування вміння узгоджувати власну поведінку й професійну діяльність із соціальними й державними пріоритетами.

Зазначено, що аналіз діяльності навчально-виховних закладів України, і зокрема Полтави (навчально-виховне об’єднання № 14, загальноосвітні школи № 24, 33, спортивна дитячо-юнацька школа олімпійського резерву імені О. Бутовського та ін.) і Полтавської області (загальноосвітня школа № 12 м. Кременчук, навчально-виховний комплекс «Гелікон» м. Миргород, загальноосвітня школа № 2 смт. Кобеляки, Велико-будищанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів Гадяцького району та ін.), засвідчив факти творчого використання педагогічних надбань О. Бутовського. Водночас у ході локального експерименту з’ясовано, що в досвіді педагогів-практиків науково-освітні ідеї, результати педагогічних пошуків ученого застосовуються не в повному обсязі. Основною причиною такого стану, як показало дослідження, є недостатня обізнаність із педагогічною спадщиною О. Бутовського. Це зумовило необхідність розробки й впровадження у зміст професійно-педагогічної підготовки та післядипломної освіти вчителів елективного курсу «Актуалізація педагогічних ідей і досвіду педагогічної діяльності О. Бутовського (1838–1917 рр.) в умовах сучасного стратегічного реформування освіти».

У висновках до розділу наголошено, що використання теоретичних ідей та практичного досвіду О. Бутовського щодо формування здорового способу життя особистості дає можливість у новітніх умовах підвищувати рівень професійної майстерності педагогічних кадрів у закладах вищої та післядипломної освіти.