ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК В ПОСТКРИЗОВИХ УМОВАХ

Краткое содержание

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його предмет і об'єкт, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи формування міжнародної конкурентоспроможності національних економік в умовах циклічності світогосподарського розвитку» досліджено теоретичні засади розвитку міжнародної економіки; проаналізовано концептуальні основи формування міжнародної конкурентоспроможності національних економік; визначено особливості прояву циклічності світогосподарського розвитку на сучасному етапі.

На сучасному етапі світогосподарського розвитку міжнародна  економіка виступає як багатопланова і багатовимірна система, в якій відносини обміну діалектично пов’язані з відносинами виробництва і відносинами споживання. 

На основі аналізу теоретичних засад розвитку міжнародної економіки (меркантилістські концепції грошового та торговельного балансів, теорії абсолютних та відносних переваг, теорія еквівалентного обміну, теорія співвідношення факторів виробництва, наукові праці П. Кругмана, В. Леонтьєва, Ю. Пахомова, П. Самуельсона та ін.) здійснено визначення етапів еволюції міжнародної економіки: стародавній світ та середньовіччя (домінування натурального господарства та традиційного суспільства); XV-XVI ст. (епоха великих географічних відкриттів), XVI-XVIІ ст. (мануфактурне виробництво, епоха первісного накопичення капіталу), ХІХ – початок ХХ ст. (промисловий переворот, утвердження індустріального суспільства), початок ХХ – кінець 50-х років ХХ ст. (становлення змішаної економіки), друга половина ХХ ст. – початок ХХІ ст. (початок постіндустріальної епохи, глобалізація економіки та суспільного життя); виділено основні чинники розвитку міжнародної економіки: матеріальні (інтернаціоналізація виробництва, міжнародний поділ факторів виробництва, усуспільнення виробництва); соціально-економічні (міжнародні економічні відносини та загальні економічні закони); неекономічні (закони та закономірності руху політичної, соціальної та духовної сфер сучасного світу); природноекономічні (закони та закономірності руху навколишнього середовища); ступеня адекватності (економічної політики об’єктивному стану міжнародної економіки та її середовища).

Обґрунтовано, що характерною рисою сучасного етапу розвитку світогосподарської системи є цілісність як результат кардинальних соціально-економічних змін, прискореного розвитку продуктивних сил суспільства та зростаючої взаємозалежності держав світового співтовариства.

В результаті аналізу концептуальних основ формування міжнародної конкурентоспроможності національних економік (Р. Вернон, Ч. Кінжельбергер, К. Макконел, М. Портер, В. Стівенсон, Л. Уелс, А. Кредісов, Д. Лукьяненко, Ю. Макогон, А. Поручник, Б. Райзберг та ін.) запропоновано визначення економічної конкуренції як конкуренції між суб’єктами господарювання на основі використання власних досягнень (переваг), що має прояв у можливості споживачів обирати за умови відсутності у виробників змоги визначати умови обігу товарів на ринку; конкурентоспроможності – як здатності економічних систем створювати та використовувати беззаперечні конкурентні переваги у масштабі національної економіки або світового економічного простору. З урахуванням вищезазначеного обґрунтовано, що міжнародну конкурентоспроможність слід розуміти як здатність економічних систем різного рівня (національних економік, суб’єктів господарювання тощо) до результативного просування продукції на міжнародному ринку за рахунок успішного використання переваг міжнародного розподілу праці.

Ідентифіковано відмітні риси економічної конкуренції на сучасному етапі: легалізований характер конкурентної боротьби; подібність товарів, виробники яких є учасниками конкурентної боротьби; обмеженість можливостей кожної зі сторін конкурентної боротьби впливати на умови обігу товарів на відповідному ринку; ідентичність або подібність потреб цільових груп споживачів; тотожність мети конкурентної боротьби. 

На основі узагальнення класифікаційних ознак економічної конкуренції (за територіальною ознакою; за видом конкурентної поведінки; за конкурентною ситуацією в галузі і на ринку; за критерієм результативності; за дотриманням норм законодавства; за методами конкурентної боротьби), аналізу рівнів конкуренції (мікрорівень, мезорівень, макрорівень, мегарівень), позитивних (рушійна сила економічного та інноваційного прогресу; стимулювання економії ресурсів; спонукання постійного оновлення асортименту продукції) та негативних (економічні кризи виробництва; безробіття; надмірне використання ресурсів; недобросовісна конкуренція) рис конкуренції, виділено функції конкуренції (функція регулювання; функція мотивації; функція розподілу; функція контролю), зроблено висновок, що, по-перше, у глобальних галузях конкурентна позиція компанії в одній країні суттєво впливає на позиції компанії в інших країнах; по-друге – конкурентні переваги, які компанія здобула, діючи на національному ринку, доповнюються тими перевагами, які з’являються завдяки здійсненню міжнародних операцій.