МЕТОДИКА НАВЧАННЯ БОЙОВИМ МИСТЕЦТВАМ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначені мета, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкриті наукова новизна та практична значущість роботи, наведені дані про апробацію і впровадження результатів дослідження, публікації, структуру дисертації.  

У першому розділі – „Теоретичні та методологічні аспекти проблеми навчання бойовому мистецтву” – проаналізовано науково-методичну літературу з питань історії теорії та методики навчання бойовим мистецтвам, особливостей методики навчання техніки рухів та удосконалення фізичних здібностей у процесі занять бойовими мистецтвами.

З’ясовано, що  основним завданням навчання бойовому мистецтву є дотримання принципів єдності фізичного і духовного здоров’я, що становить органічну частину сучасної системи виховання підростаючого покоління                   (Г. Арзютов, С. Бойченко, С. Іванов-Катанський, К. Кондратович, В. Саєнко,             С. Табаков та ін.). Більшість дослідників (І. Ліндер, О. Нишпорський, Я. Одзава,                            Є. Радішевський, Т. Сугавара, Лю Чжин Сін, В. Фомін та ін.), вважають, що з усіх існуючих шкіл бойових мистецтв найбільший оздоровчий та виховний аспект мають декілька, серед яких і школа Джиу-джитсу. Теоретичний аналіз (С. Іванов-Катанський, О. Маслов, Д. Міллер, Я. Одзава та ін.) свідчить, що спеціальна вітчизняна, та зарубіжна література з питань бойових мистецтв присвячена висвітленню історії створення та розвитку бойових мистецтв, правилам поведінки, схемам побудови майданчика для занять, переліку технічних дій у вигляді атестаційних вимог для даного виду школи бойових мистецтв.

Попередні експериментальні дослідження (Л. Волков, О. Орлов) підтверджують, що позитивним при навчанні джиу-джитсу як учнівської, так і студентської молоді є відсутність жорстких нормативних вимог щодо основних стійок, блоків, переміщень, а при навчанні використовуються прийоми, які є спільними для інших видів бойових мистецтв. Доведено, що у процесі навчання бойового мистецтва школи Джиу-джитсу використовуються загальні та спеціальні принципи, засоби, методи та форми організації занять, розроблені та висвітлені у працях вітчизняних та зарубіжних учених (Л. Волков, Ю. Курамшин,                     О.Максименко, О. Худолій, В. Ягелло та ін.).

Відсутність даних про засоби і методи виховання в бойових мистецтвах, загальний об’єм та інтенсивність навантажень, інтервали відпочинку між вправами, методи контролю при організації занять із студентською молоддю, зумовило необхідність подальших методичних розробок та вирішення цілого ряду педагогічних завдань, а в деяких випадках і нового змісту педагогічних дій. Так, для ефективної організації проведення занять необхідно визначитись із структурою сучасного навчально-тренувального процесу студентів вищого навчального закладу, їх готовністю до навчання бойовому мистецтву, плануванням і контролем педагогічних дій, їх співвідношенням у структурі річного навчального циклу та інших питань. Вирішення визначених завдань можливе при проведенні комплексних наукових досліджень з подальшим їхнім системним аналізом.

У другому розділі – „Комплексна оцінка індивідуальної готовності студентів до навчання бойовим мистецтвам” – розроблено й обґрунтовано методологію дослідження, яка забезпечує інтерпретацію наукових даних з позиції комплексного підходу до аналізу об’єкта як системи з багатьма взаємопов’язаними компонентами. 

У дослідженні брали участь 93 студенти 3-4 курсів ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди”. Одним із завдань дослідження була розробка критеріїв оцінки готовності студентів до навчання бойовому мистецтву школи Джиу-джитсу.

У дослідженні під поняттям готовність розуміється інтегральне, багаторівневе, динамічне, особистісне утвердження, що включає психологічний, теоретичний, практичний, фізичний та психофізіологічний компоненти.  При визначенні готовності студентів до навчання бойовому мистецтву та інформативності 56-и індивідуальних показників були використані результати кореляційного аналізу, який проводився за трьома рівнями: високим – r ; середнім – 0,5; низьким – 0,33. Усі показники, що характеризують готовність до навчання бойовому мистецтву,  були розподілені за критеріями (рис. 1): педагогічним, функціональним та психофізіологічним.

На підставі порівняльного аналізу суми кореляцій одного показника стосовно інших у кожному критерії визначені найбільш значущі складові структури готовності студентів до навчання бойовому мистецтву школи Джиу-джитсу. Фізичний розвиток у структурі з фізичною підготовленістю має найбільший показник інформативності ( = 0,75-0,82), що свідчить про його значний вплив на успішність навчання бойовому мистецтву. Слід зазначити, що показники фізичного розвитку (маса і довжина тіла, обхват грудної клітки) входять як складові в діагностику здоров’я людини. Фізичні здібності мають найбільшу інформативність за показниками швидкості (біг на 30 м), швидкісної витривалості (біг на 300 м), швидкісної сили (стрибок у довжину з місця) та спритності (човниковий біг 15м х 2). Визначені найбільш інформативні показники фізичних здібностей у сумарній значимості кореляцій, які варіюють у межах 0,60-0,70.

Отримані дані свідчать, що готовність до навчання бойовому мистецтву в педагогічному критерії визначають показники фізичного розвитку як компоненти здоров’я та такі фізичні здібності як швидкість та спритність.