АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами, а також мету, завдання, об’єкт, предмет, методи та інформаційну базу дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено інформацію про особистий внесок здобувача, апробацію результатів дисертації, публікації, структуру і зміст роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади антикризового управління фінансовою стійкістю банківської системи» поглиблено розуміння сутності та особливостей прояву банківської кризи; розвинуто науково-теоретичні положення забезпечення фінансової стійкості банківської системи; узагальнено методологічні положення антикризового управління фінансовою стійкістю банківської системи.

Виявлено, що банківська криза є однією з форм порушення фінансової рівноваги і проявляється як об’єктивне явище, що може виникати в процесі розвитку окремих банків або охоплювати всю банківську систему. Банківська криза може спричинити дестабілізацію фінансового ринку або сприяти модернізації банківської системи шляхом ліквідації чи поглинання проблемних банків. Це, в свою чергу, дало змогу: визначити характерні ознаки банківської кризи на мікро- та макрорівні; уточнити сутність понять «криза в банку» та «криза банківської системи»; довести, що банківська криза характеризується втратою фінансової стійкості як банків, так і банківської системи загалом; вдосконалити класифікацію видів банківської кризи шляхом  уведення додаткової класифікаційної ознаки – «за ймовірністю виникнення».

Узагальнюючи дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців та враховуючи різноманітні підходи, під поняттям «криза в банку» запропоновано розуміти об’єктивний багатостадійний процес, який може виникати упродовж всієї діяльності банку під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів, характеризується втратою платоспроможності, зниженням фінансової стійкості та порушенням фінансової безпеки банку; під поняттям «криза банківської системи» – об’єктивний багатостадійний процес, що виявляється у нездатності банківської системи виконувати свої основні функції з акумуляції та мобілізації фінансових ресурсів, надання кредитів, проведення розрахунків і платежів в економіці країни, що може призвести до дестабілізації фінансового ринку.

У процесі дослідження встановлено, що в економічній літературі домінує підхід до забезпечення фінансової стійкості банківської системи на основі її підтримування в окремих банках. Поняття «фінансова стійкість банківської системи» на відміну від поняття «фінансова стійкість банку» включає безпосередньо фактори, що забезпечують стійкість як окремого банку, так і всієї банківської системи країни з урахуванням ефекту синергії та самоорганізації. Доведено, що забезпечення фінансової стійкості банківської системи в сучасних умовах зумовлює необхідність розробки та використання новітніх методик оцінки фінансової стійкості з метою виявлення наявних і потенційних кризових явищ, прогнозування тенденцій їхнього розвитку та наслідків.

Дослідження сутності антикризового управління та фінансової стійкості дозволило сформулювати визначення поняття «антикризове управління фінансовою стійкістю банківської системи» як процес управління, що включає комплекс заходів організаційно-економічного та нормативно-правового характеру стосовно попередження, виявлення та нейтралізації кризових явищ, причин їх виникнення й усунення негативних наслідків, спрямованих на забезпечення стійкості як окремих банків, так і банківської системи загалом у результаті своєчасного реагування на зміни, викликані зовнішнім та внутрішнім середовищем. Запропоноване визначення, по-перше, поєднує в собі антикризове управління фінансовою стійкістю банківської системи з боку центральних органів державного управління та антикризове управління фінансовою стійкістю в окремих банках; по-друге, є основою для розробки заходів, спрямованих на попередження, стримування і подолання кризи, а також заходів з нейтралізації її негативних наслідків як на рівні окремих банків, так і на рівні банківської системи загалом.

Встановлено, що основними видами антикризового управління є упереджувальне, поточне та посткризове. Взаємозв’язок видів антикризового управління фінансовою стійкістю банківської системи з етапами його реалізації на макро- та мікрорівні запропоновано забезпечувати на підставі розробленої у роботі системи антикризового управління фінансовою стійкістю банківської системи України (рис. 1).  Слід наголосити на тому, що антикризове управління фінансовою стійкістю банківської системи здійснюється за допомогою механізму, який являє собою цілісну систему взаємопов’язаних елементів, а також забезпечує своєчасну адаптацію банківської системи до негативного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів шляхом проведення стратегічних та оперативних змін, адекватних умовам її функціонування і розвитку.

Доведено, що всі антикризові методи управління фінансовою стійкістю банківської системи можна систематизувати в рамках двох підходів, перший з яких містить методи антикризового регулювання на рівні держави, а другий – методи антикризового управління на рівні окремих банків. При цьому всі методи, незважаючи на рівень їхнього застосування (банківська система загалом або окремі банки), можна об`єднати у чотири групи: методи попередження кризи, методи стримування кризи, методи подолання кризи, методи з нейтралізації негативних наслідків кризи.