Навчання профільних предметів у спеціалізованих школах з поглибленим вивченням іноземних мов в Україні (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методологічну й теоретичну основи, методи, дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, представлено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження у практику.

У першому розділі – «Іншомовне навчання у спеціалізованих школах з поглибленим вивченням іноземних мов як педагогічна проблема» – висвітлено теоретико-методологічні основи дослідження, простежено історію виникнення на території колишнього СРСР мережі спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов, проаналізовано нормативно-законодавче забезпечення їх діяльності; встановлено характерні риси спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземних мов.

У розділі обґрунтовано методологічні засади дослідження; охарактеризовано джерельну базу, яка розкриває проблеми історико-педагогічних та загальнодидактичних засад процесу навчання, у т.ч. й іноземних мов; організаційні аспекти діяльності спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов; законодавчо-нормативне забезпечення їх діяльності.

На основі аналізу джерельної бази визначено ключові поняття дослідження («освіта», «іншомовна освіта», «навчання», «навчання іноземних мов» тощо). Зокрема, встановлено, що «навчання іноземних мов у загальноосвітніх закладах» – це система, функціонування якої зумовлюється соціальним замовленням суспільства, цілями навчання і виховання, принципами і змістом навчання іноземної мови тощо. «Поглиблене навчання іноземних мов» – це система, покликана сформувати в учнів комунікативну компетенцію на рівні незалежного користувача. Уточнено зміст поняття «шкільна іншомовна освіта» як цілісної системи, яка охоплює організацію, дидактичні і психо-лінгвістичні засади, а також педагогічний інструментарій навчання іноземних мов.

Констатовано, що, починаючи з 60-х рр. ХХ ст., здійснюються пошуки оптимальних форм, методів та засобів навчання іноземних мов у т.ч. й для шкіл з поглибленим їх вивченням. Із проголошенням незалежності України на основі кращих досягнень попередніх десятиліть продовжилася розробка проблематики підвищення ефективності організації навчання іноземних мов. Саме у цей період активно зростає мережа навчальних закладів, що здійснювали поглиблену іншомовну підготовку. Так, констатовано, що поглиблене вивчення іноземних мов упродовж кінця ХХ – початку ХХІ ст. здійснювалося спеціалізованими школами з поглибленим вивченням іноземних мов, окремими авторськими школами, гімназіями тощо.

Дослідженням визначено чинники, які на початку 90-х рр. ХХ ст. посприяли розвиткові системи поглибленої іншомовної освіти: 1) історичні (здобуття Україною незалежності і її вихід на міжнародну арену як суб’єкта політичних, економічних, правових і соціальних відносин; глобалізація як процес всесвітньої політичної, економічної, культурної інтеграції; «прозорість» кордонів; доступ до медіаринків інших держав тощо); 2) соціально-економічні (актуалізація проблеми формування фахівців у різних сферах діяльності, які б на високому рівні володіли іноземними мовами); 3) організаційно-педагогічні (розвиток національної системи освіти, спрямованої на реалізацію соціального замовлення суспільства нового типу; розробка її нормативної бази; теоретичні і практичні дослідження з питань змісту освіти; досягнення у галузі методики викладання іноземних мов; урахування в процесі розробки програм навчання іноземних мов досягнень зарубіжних науковців, що стало можливим завдяки широкій їх популяризації тощо); 4) індивідуальні (позиціонування педагога й учня як суб’єктів навчально-виховного процесу, що дає змогу максимально реалізувати їх наміри, інтереси, плани; соціально-культурна орієнтація учасників навчально-виховного процесу; мотивація у вивченні іноземних мов, зумовлена реальними перспективами не лише спілкування із зарубіжними ровесниками, але й подальшого працевлаштування за кордоном тощо).

Діяльність новостворених на початку 90-х рр. ХХ ст. спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов потребувала нормативно-законодавчого регулювання та методичного забезпечення. У дослідженні проаналізовано основні нормативно-правові документи, якими ця робота регламентувалася. Зокрема, Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ ст. акцентувала увагу на значенні вивчення іноземних мов. Водночас Закон України «Про загальну середню освіту», Положення про загальноосвітній навчальний заклад, Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» передбачають створення для обдарованих дітей та молоді спеціалізованих навчальних закладів з поглибленим вивченням окремих предметів, у т.ч. й іноземних мов. Встановлено, що стратегічні напрями вивчення іноземних мов відображено у Концепції навчання іноземних мов у середній загальноосвітній 12-річній школі та Концепції навчання другої іноземної мови в загальноосвітніх навчальних закладах, Державних стандартах початкової, базової і повної загальної середньої освіти, ґрунтовно проаналізованих у дисертаційному дослідженні. Детально вивчено також зміст «Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання», які дають змогу уніфікувати вимоги до вивчення іноземних мов українськими школярами та їх європейськими ровесниками. Вказано, що вони є базовими для Європейського мовного портфоліо – ефективного інструменту, який уможливлює розвиток в учнів здатності до відображення та самооцінювання в іншомовному навчанні.

Дослідженням виявлено основні характеристики спеціалізованого навчального закладу з поглибленим вивченням іноземних: забезпечення учням здобуття загальної середньої освіти в обсязі Державного стандарту і поглибленого вивчення однієї з іноземних мов; прийом до нього учнів на основі конкурсного відбору; поєднання навчально-виховної роботи педагогічного колективу з науково-пошуковою тощо. Робочі навчальні плани таких закладів містять два блоки навчальних предметів: загальноосвітній і профільний (до нього належать перша та друга іноземні мови, країнознавство, література країни, мова якої вивчається поглиблено, а також спецкурси (ділова іноземна мова, технічний переклад тощо)), причому останній формується на основі інваріантної та варіативної складових змісту шкільної освіти, у т.ч. за рахунок перерозподілу навчального часу між профільними та загальноосвітніми предметами і курсами. Цьому типові навчальних закладів притаманне також широке впровадження додаткових занять, факультативів, індивідуальних консультацій тощо.

У роботі проаналізовано Типові навчальні плани спеціалізованих загальноосвітніх шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов і встановлено тижневу кількість, яка відводиться на вивчення профільних дисциплін. З’ясовано, що зміни, які періодично вносилися до цих документів упродовж 1991 – 2011 рр., не торкнулися кількості годин, відведених на вивчення дисциплін профільного циклу.

Аналіз розвитку поглибленої іншомовної підготовки учнів спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов засвідчив появу наприкінці досліджуваного нами періоду білінгвальних класів. 7 липня 2009 р. Наказом Міністерства освіти і науки України № 626 було затверджено Типові навчальні плани для них. У дослідженні вказано, що це класи, навчання у яких здійснюється за спеціальними програмами, що передбачають з окремих предметів поперемінне використання двох мов – державної та іноземної.

У розділі охарактеризовано також принципи роботи спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів, зокрема іноземних мов (за Д. Ушаковим): віднаходження точки росту кожного учня; індивідуальний підхід до нього; забезпечення малих розмірів навчальних груп; знаходження оптимального темпу проходження навчального матеріалу кожним учнем; орієнтація на формування особистості, а не професіонала; орієнтація на навчальні програми, які відкривають простір для творчості; застосування спільної творчої діяльності вчителя і учнів; забезпечення співпраці школи, батьків і громадськості.

У другому розділі – «Загальнопедагогічні засади навчання профільних предметів у спеціалізованих школах з поглибленим вивченням іноземних мов в Україні (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) – проаналізовано змістові аспекти навчання профільних предметів; вивчено та узагальнено досвід роботи цього типу навчальних закладів з точки зору форм, методів і засобів навчальної діяльності, які у них застосовуються; здійснено проекцію цього досвіду на навчання іноземних мов школярів в умовах загальноосвітньої школи.

На основі аналізу навчальних програм з іноземних мов для спеціалізованих шкіл (1998 р., 2005 р., 2006 р.), а також Концепції навчання іноземних мов у середній загальноосвітній 12-річній школі вказано на особливості змісту навчання іноземних мов на кожному з етапів. На відміну від програм для загальноосвітніх шкіл, в яких іноземні мови викладаються на рівні стандарту, їхнє поглиблене вивчення вимагає глибшого оволодіння навчальним матеріалом, а також ширшого масиву інформації, передбаченої для засвоєння.

У розділі висвітлено завдання дисциплін варіативної складової навчального плану (література Англії, література Німеччини, література США, ділове англійське мовлення, країнознавство, науково-технічний переклад тощо), а також проаналізовано зміст програм, якими регламентується їх вивчення. Вказано, що мета вивчення цих спецкурсів підпорядковується загальній меті діяльності спеціалізованої школи – сприяння формуванню ключових компетенцій, що забезпечує використання іноземної мови у ситуаціях офіційного та неофіційного спілкування у навчальній, соціально-побутовій, культурній, професійній сферах комунікативної взаємодії.

Дослідженням виокремлено підходи, які лежали в основі навчання іноземних мов у спеціалізованих школах. Зокрема, встановлено, що на початку 90-х рр. ХХ ст. науковцями обґрунтовувалася доцільність застосування діяльнісного системно-комунікативного (дає змогу навчити учнів розв'язувати комунікативні завдання, що, своєю чергою, сприяє оволодінню високим рівнем спілкування іноземною мовою) та особистісно-діяльнісного підходів (забезпечує орієнтацію навчально-пізнавальної і практичної творчої діяльності на здібності, інтереси, пізнавальні можливості учнів). На початку ХХІ ст. з’явилися умови для впровадження компетентнісно-діяльнісного підходу, сутність якого полягає у реалізації змісту освіти для формування комплексу компетенцій учнів. При цьому процес засвоєння має діяльнісний характер. Нами доведено, що за сучасних умов варто орієнтуватися на формування низки компетенцій школярів (лінгвістичної, комунікативної, соціокультурної і прагматичної), орієнтуючись насамперед на потребу учня у сформованості здатності використовувати накопичений обсяг знань, умінь і навичок в іншомовній діяльності.

На основі аналізу наукових джерел охарактеризовано принципи, які лежать в основі викладання іноземних мов у спеціалізованих школах з поглибленим вивченням іноземних мов, серед яких виділяють: загальнодидактичні (зв’язок навчання з життям, свідоме навчання, творча активність, наочність, науковість, систематичність, урахування індивідуальних особливостей учнів); загальні (комунікативної спрямованості навчання, врахування особливостей іноземної мови, домінуючої ролі вправ у всіх сферах оволодіння іноземною мовою); спеціальні (навчання іноземної мови на основі типових зразків, поєднання мовних тренувань з мовленнєвою практикою, взаємодія основних видів мовленнєвої діяльності, усне випередження у навчанні читання і письма, апроксимація навчальної діяльності; інтенсивність початкової стадії навчання мови).

У результаті вивчення діяльності низки спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов, які функціонують у різних регіонах України, досліджено технології навчання, які найчастіше у них реалізуються, а також форми, методи й засоби навчальної діяльності, які широко застосовуються саме в межах цього типу навчальних закладів.

Зокрема, встановлено сутнісні ознаки педагогічних технологій, які упродовж 1991 – 2011 рр. застосовувалися у спеціалізованих школах з поглибленим вивченням іноземних мов: 1) особистісно-орієнтовані взаємини між учасниками навчально-виховного процесу; 2) організація навчального пізнання на основі високої мотивованості школярів; 3) діяльнісно-комунікативна активність учнів; 4) проектування індивідуальних досягнень школярів у всіх видах діяльності; 5) врахування у змісті, методах, формах особистісних потреб і можливостей учнів. Узагальнення досвіду діяльності низки спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов дало змогу виокремити ті технології навчання іноземних мов, які упродовж хронологічних меж дослідження набули найбільшого поширення: навчання у співпраці; метод проектів; навчання, центроване на учневі; використання мовного портфоліо; інтерактивне навчання; тандем-метод; технологія «case study»; проблемне навчання; комунікативна технологія, технологія ігрового навчання, комп’ютерні й аудіовізуальні технології тощо.

На основі використання методу спостереження встановлено, що у роботі спеціалізованих навчальних закладів з поглибленим вивченням іноземних мов превалювали пошукові та дослідницькі методи навчання. На уроках застосовувалися такі види робіт, як переклад поезій, листування із зарубіжними ровесниками, бесіди з носіями мови, залучення до проведення уроків профільного циклу студентів та педагогів-носіїв мови. У дослідженні доведено важливість застосування названих видів робіт, адже вони не лише інтенсифікують іншомовне навчання школярів, але й забезпечують можливість міжкультурного спілкування, прилучення до цінностей країни, мова якої вивчається поглиблено.

Основною формою навчання у спеціалізованих школах з поглибленим вивченням іноземних мов був урок. Проте специфічним для цього типу шкіл стало широке застосування нетрадиційних уроків, зокрема, уроків-подорожей, уроків-рольових ігор, уроків-конференцій, уроків-свят тощо. Позитивним аспектом застосування нетрадиційних форм навчання стала можливість урізноманітнення форм роботи на уроці, створення умов для формування не лише іншомовних компетененцій, але й творчих здібностей учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності, врахування специфіки навчального матеріалу та індивідуальних особливостей кожної дитини. Проте за умови недостатнього володіння педагогом методикою проведення нетрадиційних уроків, їхні позитивні характеристики нівелюються.

Дослідження засобів навчання профільних предметів у спеціалізованих школах з поглибленим вивченням іноземних мов засвідчило їхню різноманітність та проекцію на практику. Вказано, що важливим засобом навчання були навчально-методичні комплекси, які включали підручник та робочий зошит для учнів, а також методичні матеріали для вчителя, які, починаючи з 1991 р., створювалися низкою методистів (Л. Биркун, О. Гаврилюк-Сергеєва, А. Басіна, О. Ярошенко, О. Карп’юк, М. Когут, М. Ростоцька, Л. Калініна, І. Самойлюкевич, О. Коваленко (англійська мова), С. Сотникова, Г. Гоголєва, Р. Кириленко, В. Орап (німецька мова), Ю. Клименко, Т. Сваткова, О. Опацький, В. Фесенко (французька мова)). Задля забезпечення автентичності «картини світу», яка презентується мовою, широко використовувалися навчально-методичні комплекси зарубіжних видавництв (для навчання англійської мови – Longman, Oxford University Press, Headway, Cambridge University Press, MM Publication, Exspress-Publishing, німецької – Hueber Langenscheidt, Co elsen, французької – видавництв Didier, HACHETTE-Francais langue étrangère, CLE inte ational, іспанської – Edelsa). Встановлено, що наявність альтернативних підручників забезпечує можливість їх вибору педагогом для роботи з кожним конкретних класом, реалізуючи при цьому принцип диференціації та індивідуалізації навчального процесу. При цьому основу НМК зарубіжних видавництв складають комп’ютерні програми, які сприяють насамперед удосконаленню навичок іншомовного спілкування.

Встановлено, що на початку ХХІ ст. у спеціалізованих школах з поглибленим вивченням іноземних мов з успіхом застосовувалося навчальне відео та мультиплікаційні, художні й документальні фільми, відеозаписи спортивних і теленовин, інших передач, музичні відеокліпи, реклама, відеоекскурсії різноманітними містами, визначними місцями і музеями світу, різні комп’ютерні програми з відеорядом. Окремі вчителі (зокрема, І. Лучин) широко використовували мобільні телефони і Інтернет-технології (зокрема, програми миттєвої передачі повідомлень Skype, ICQ та ін.) як багатофункціональні засоби навчання профільних предметів. У роботі зазначено, що застосування сучасних засобів у процесі вивчення іноземних мов забезпечує активізацію пізнавальної діяльності школярів, об’єктивну інформацію про явища та об’єкти, які вивчаються, інтенсифікує самостійну роботу учнів та її темп.

Серед допоміжних засобів навчання іноземної мови у спеціалізованих школах з поглибленим вивченням іноземних мов, особливо на початковому етапі, поширеними були книжки, виготовлені самими школярами; монетки країни, мова якої вивчається, або їхні копії; карти країн та міст, які допомагають у вивчення географії і культури країни, мова якої вивчається; мініатюрні моделі будинків, доріг, машин, знаків дорожнього руху тощо, які служать наочними посібниками при навчанні дітей орієнтуватися у просторі й на місцевості; іноземні оголошення, майки, значки, листівки тощо, які можна використовувати при організації проектної роботи; газети, журнали, комікси, призначені для формування компенсаторних умінь; розклади поїздів, автобусів для вивчення граматичних категорій часу; меню та найпростіші рецепти національних кухонь, які сприяють дослідженню культурних аспектів.

Досліджено також особливості позаурочної діяльності, що здійснювалася у спеціалізованих школах з поглибленим вивченням іноземних мов упродовж 1991 – 2011 рр. Вказано, що найбільш поширеними формами роботи були зустрічі з носіями мови, участь у різноманітних міжнародних освітніх проектах, підготовка до складання екзаменів з іноземних мов за спеціальними програмами, Тижні іноземної мови, випуск шкільних газет, а також екскурсії до країн, мова яких поглиблено вивчається. У дослідженні встановлено, що ці форми позаурочної діяльності дають змогу знайомитися з культурою, історією інших країн, підтримувати інтерес до їх мови та формувати мотивацію на їх ґрунтовне вивчення. Саме тому доведено доцільність їх застосування й у загальноосвітніх навчальних закладах.

Констатуємо, що досвід діяльності спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов дає можливість удосконалити організацію навчання цього предмету у загальноосвітній школі. Щоправда, опитування вчителів іноземних мов, які працюють у загальноосвітніх школах Львівщини (n=126), проведені нами упродовж 2007 – 2011 р., засвідчили низький рівень знань стосовно організації навчання профільних предметів у спеціалізованих школах з поглибленим вивченням іноземних мов. Такий стан справ спонукав нас виокремити ті здобутки спеціалізованих шкіл, які можуть з успіхом застосовуватися на уроках іноземної мови у загальноосвітніх школах. Зокрема, на нашу думку, варто забезпечити інтенсивність та регулярність вивчення іноземних мов (зокрема, у межах гурткової роботи), удосконалити програми навчання, оптимізувавши їх зміст таким чином, щоб учні насамперед отримували знання, які можуть знадобитися їм у щоденному житті, а також сформували вміння самостійного пошуку необхідної інформації. Доцільно також звернути увагу на методи, форми і засоби, які педагоги мають змогу застосовувати як на уроці, так і в позаурочній діяльності, оскільки вони мають значною мірою сприяти самостійній роботі школярів, активізувати їх пізнавальну діяльність, спонукати до поглиблення знань іноземної мови.