ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ШКОЛИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її мету та завдання, обґрунтовано об’єкт, предмет, хронологічні межі, методологічну основу та методи дослідження, охарактеризовано джерельну базу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, висвітлено апробацію матеріалів дослідження, вказано його структуру.

У першому розділі – «Теоретичні засади формування творчої особистості» − охарактеризовано ступінь дослідженності проблеми, уточнено категоріальний апарат дослідження, проаналізовано процес формування творчої особистості як педагогічну проблему.

У розділі встановлено причини актуалізації проблеми формування творчої особистості у сучасних умовах. Необхідність суспільних реформ, подолання економічної кризи тощо тісно пов’язані з людьми, які володіють дивергентним мисленням. Доведено, що соціальне замовлення суспільства вимагає творчих, ініціативних людей, здатних генерувати оригінальні задуми, спрямовані на зміцнення інтелектуального, економічного, соціально-політичного, духовного потенціалу України.

Усебічний аналіз науково-педагогічних джерел з питань формування творчої особистості дав підставу зробити висновок, що поштовхом до розвитку цієї проблематики послужив період «хрущовської відлиги». І хоча у цей час з’являються публікації, які торкаються питань навчання та виховання освіти в умовах загальноосвітніх закладів, та всі вони мають чітке ідеологічне забарвлення. Праць, які розкривали б шляхи розвитку творчого потенціалу школярів, зокрема старшокласників, була незначна кількість. В основному вони належали перу В.О. Сухомлинського, який не лише теоретично обґрунтував систему розвитку творчої особистості, але й впровадив її у практику діяльності Павлиської школи.

На вимогу постанов «Про завершення переходу до загальної середньої освіти та подальший розвиток загальноосвітньої школи» (1972), «Про подальше покращення навчання, виховання учнів загальноосвітніх шкіл і підготовки їх до праці» (1977) упродовж 70-х рр. ХХ ст. відбувалося оновлення змісту, форм і методів навчально-виховної роботи у радянській школі, що й знайшло відображення у широкому спектрі наукових досліджень. Протягом цього десятиліття досліджувалися основні засади творчої праці як основи всебічного розвитку особистості, питання співвідношення розвитку творчих рис особистості і пливу на цей процес різних форм роботи, методичні аспекти розвитку творчого мислення, уяви і фантазії, розробка вимог щодо впровадження у навчальний процес проблемних методів тощо.

Констатовано, що поворотним моментом у розвитку проблематики формування творчої особистості стали часи перебудови. Із середини 80-х рр. ХХ ст. і до сьогодні ця проблематика широко досліджується, розробляються технології формування творчої особистості, здійснюються пошуки методичного інструментарію підготовки педагогічних працівників до її виховання.

Зокрема, протягом останніх десятиліть науковці працюють над розробкою проблем сутності творчого потенціалу особистості, зокрема, старшокласника, шляхів його розвитку, формування досвіду творчої діяльності. Активно здійснювалася розробка моделей розвивального навчання, технологій формування творчої особистості у різних типах навчальних закладів. Значна увага приділяється проблемі формування творчої особистості вчителя тощо.

На основі вивчення психолого-педагогічних джерел у розділі здійснена також характеристика базових понять дослідження. До них належать: «творчість», «творча діяльність», «творчий потенціал», «творча особистість», «розвиток», «виховання», «формування». Встановлено міждисциплінарний характер категорії «творчість» і охарактеризовано підходи до її визначення у філософії, психології, педагогіці.

Встановлено, що підходи до поняття «творча особистість» у сучасних вітчизняних педагогів є різними. Науковці пов’язують її розвиток насамперед із зовнішніми або внутрішніми чинниками. Ми переконані, що для ефективного формування творчої особистості важливим є гармонійне поєднання внутрішніх та зовнішніх чинників: задатків для її розвитку та зовнішніх спонук.

У розділі виокремлено ключові компоненти структури творчої особистості, визначено її характерні риси. На основі узагальнення психолого-педагогічних джерел нами визначено такі складові творчої особистості: спрямованість; індивідуальні особливості психічних процесів; досвід; соціально зумовлені характеристики; творчий потенціал (див. рис.1), а також подано їх характеристику.

У роботі проаналізовано розроблені Д. Богоявленською, Р. Ретеллом, Г. Сельє та ін. типології творчих особистостей та обґрунтовано прихильність до класифікації, в основі якої – психологічний механізм творчості.

Дослідженням розмежовано також поняття «творчість» – «креативність», «творча особистість» – «креативна особистість». Доведено, що вони не тотожні. Креативність складає фундамент творчої особистості. Здійснено також аналіз понять «виховання», «розвиток», «формування» та підтверджено, що процеси виховання і розвитку є складовими процесу формування особистості. Відтак встановлено, що процес формування творчої особистості поєднує розвиток психічних процесів, здібностей, творчого потенціалу та її всебічне виховання.