МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ НА ПНЕВМОКОНІОЗ (ФЕНОМЕНОЛОГІЯ, МОДЕЛЬ ПСИХОПАТОҐЕНЕЗУ, СИСТЕМА ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ)

Краткое содержание

Основний зміст РОБОТИ

Характеристика обстежених контингентів. Дослідження проводилися з дотриманням принципів біоетики і деонтології на підставі інформованої згоди хворих на протязі 2008 – 2012 років на базі 3-го терапевтичного відділення КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» (ОКЛПЗ) у кілька етапів згідно із метою і завданнями дослідження.

Було обстежено 435 хворих у віці від 45 до 61 років; усі вони були чоловіками. До основної групи увійшло 375 хворих на ПнК (сілікоз). Серед них підгрупу з першою стадією захворювання (підгрупа 1.1) склали 222 хворих, із другою (підгрупа 1.2) – 133 хворих, з третьою (підгрупа 1.3) – 20 хворих.

Групу порівняння склали 60 хворих, що страждають на пилові бронхіти (ПлБ) (в контексті даного дослідження, під ПлБ розуміється ХОЗЛ як самостійне захворювання, що виникло внаслідок інгаляційної дії мінерального пилу високо- і средньофіброгенної дії із вмістом діоксиду кремнію більше 10 %). Підгрупу пацієнтів з першою стадією захворювання (підгрупа 2.1) склали 20 хворих, із другою (підгрупа 2.2) – 20 пацієнтів, із третьою та четвертою (підгрупа 2.3) – 20 хворих.

У рамках наступного етапу дослідження – проведення курсу психосоціореабілітації – пацієнтів із ПнК було розділено на дві підгрупи: пацієнти групи дослідження (ГД), що складали 200 хворих на ПнК, проходили розроблену систему психосоціальної реабілітації, інші 175 пацієнтів, що склали першу групу контролю (ГК-1), отримували стандартну терапію ПнК та психічних розладів. Також для порівняльної оцінки якості життя та соціального функціонування була сформована друга контрольна група (ГК-2) – 40 осіб із аналогічними віковими та соціальними показниками без психічних розладів та легеневої патології.

Контингент обстежених був однорідним за всіма базовими показниками. Це дозволило вважати результати дослідження такими, що репрезентативно відображують генеральну сукупність. Всі обстежені були шахтарями, працювали за умов впливу однорідних факторів і піддавалися дії єдиного для всіх основного шкідливого чинника – діоксиду кремнію. Остаточний діагноз захворювання органів дихання та його зв’язок з професійними умовами праці хворим з груп 1 та 2 встановлювався на базі КЛПУ ОКЛПЗ.

Результати дослідження та їх обговорення. Соціально-демографічне дослідження дозволило виявити наступне. 237 хворих (66,39 %) основної групи та 45 хворих (75,00 %) групи порівняння мали технічну освіту, решта – середню; всі обстежені були шахтарями. 314 хворих (87,96 %) обстежених основної групи та 52 хворих (86,67 %) групи порівняння були курцями. Серед них 181 особа (50,70 %) основної групи та 26 осіб (43,33) групи порівняння випалювали по 1 – 4 цигарки на день, решта – 5 – 10. Із групи дослідження 289 хворих (80,95 %) та 46 хворих (76,66 %) із групи порівняння не бажали кидати паління навіть незважаючи на соматичне захворювання, хоча й були попереджені про обтяжуючий вплив табакокуріння на розвиток легеневої хвороби.

Аналіз провокуючих несприятливих факторів для обстежених  дозволив нам виділити такі групи психогеній із урахуванням провідного чинника: особистісні (ставлення до своєї хвороби); внутрішньо сімейні (хронічні конфлікти, тривала дисгармонія, ситуації «вимушеної емоційної ізоляції»); проблеми у сфері інтерперсональних стосунків (труднощі встановлення контактів, відчуття самотності, неприйняття в референтній групі, завищені вимоги до оточуючих); соціально-психологічні (невпевненість у майбутньому); виробничі фактори (конфлікти на місці роботи, трудова діяльність, яка не відповідає рівню домагань); побутові та матеріальні труднощі; сексуальні (сексуальна неспроможність, неможливість задоволення сексуальних потреб).

Серед негативних мікросоціальних чинників, що провокують розвиток психопатологічних порушень у хворих на ПнК, домінуючими були: власне захворювання – 302 хворих (84,59 %); сімейні конфлікти – 280 хворих (78,43 %); незадоволення матеріально-побутовими умовами – 239 хворих (66,95) (p < 0,05).

При аналізі стресорів та їх значущості для хворих на ПнК можна виділити такі, як «сума життєвих змін» за певний період часу у співвідношенні зі значимістю цих змін для хворого, «якість життя», «соціально-психологічна невідповідність» між динамікою психологічного статусу і установками хворого, прибутком, «соціальна мобільність».

Клініко-психопатологічне дослідження дозволило визначити розповсюдженість та структуру психічних розладів у обстежених груп.

Розподіл клініко-психопатологічних проявів хворих основної групи в залежності від стадії захворювання мав наступний вигляд (табл. 1). У групі 1.1 встановлено наявність психопатологічної симптоматики, вираженість якої не досягала нозологічного рівня і обмежувалася найчастіше симптомами та симптомокомплексами або мала синдромальний рівень (214 хворих – 96,40 %). Так, у хворих домінували безсоння (91,73 %), астенічний синдром (90,09 %), вегетативні та нейровегетативні симптоми (90,13 %), які у 84,80 % випадків доходили до вираженого психовегетативного синдрому; тривожний (10,36 %), психастенічний синдром (4,50 %), емоційна лабільність (96,40 %), психоорганічний синдром (1,80 %), ситуативно обумовлені короткочасні тривожно-депресивні реакції (1,35 %). Тим не менш, в психопатологічній картині були відсутні прояви, які можна було б розцінити як стійке, незворотнє становище.