ИНДИВИДУАЛЬНО-ЛИЧНОСТНЫЕ КОНСТРУКТЫ ПСИХИКИ КАК СИСТЕМЫ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі теоретично обгрунтовано актуальність обраної теми, визначені мета, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано наукову новизну і практичне значення роботи, представлені дані про впровадження результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Теоретичні основи системного підходу в психології» теоретично досліджені та обгрунтовані основні положення про необхідність і актуальність вивчення психіки як цілісної багаторівневої системи з позицій міждисциплінарності.

Огляд літературних джерел показав, що сучасна українська психологія має розвинуті загальнопсихологічні, системні та онтогенетичні традиції вивчення психіки як цілісної багаторівневої системи (М.С. Корольчук, Г.О. Балл, О.М. Кокун, С.Д. Максименко, Г.С. Костюк, П.А. М'ясоїд, В.М. Піскун, В.О. Татенко, Т.О. Яценко та ін.) Але пошук структурних одиниць психіки і об'єднання поглядів на цілісність психічної природи, не дивлячись на широку представленість у теоретичних і емпіричних дослідженнях, стикаються зі значними труднощами, які об'єктивно залежать від складності психічної реальності, яку важко пояснити однією науковою схемою (Д.В. Деуліно, В.П. Зінченко, А. Раппопорт, А.С. Горбатенко, Н.В. Бєломєстнова, С.П. Бочарова). У першу чергу, це стосується одиниці аналізу психіки як системи. Специфічність об'єкта психології полягає в тому, що системні психологічні якості є інтегральними і не володіють виразними просторовими ознаками, вони недоступні прямому спостереженню (Б.Ф. Ломов, М.А. Холодна, Б.Г. Юдін).

В сучасних психологічних дослідженнях зростає необхідність розширення міждисциплінарних досліджень, спрямованих на комплексний, всебічний і багатоаспектний розгляд психічних феноменів. Схожа тенденція з усією визначеністю показує необхідність інтеграції знань суміжних з психологією дисциплін, визначення та уточнення вихідних теоретичних і методологічних положень, що лежать в основі сучасного комплексного людинознавства.

Показано, що пізнання природи психічного вимагає враховувати не тільки власне психологічні закономірності (Б.Г. Ананьєв, Л.М. Веккер, О.В. Лібін), але й їх біологічні (І.П. Павлов, Б.М. Теплов, В.Д. Небиліцин, В.М. Русалов, Дж. Грей, Г. Айзенк, Я. Стреляу та ін), кібернетичні (Н. Вінер) і математичні закони і принципи (Н.В. Бєломєстнова).

В даний час поняття «модель», «моделювання» використовуються в психології досить часто, але не завжди однозначно. В даному дослідженні використання цього поняття означає математичне моделювання, тобто опис основних властивостей психологічних явищ мовою математичних виразів. Оскільки психічні явища складні і різноманітні, то більшість моделей, що їх описують, повинні виражатися складними математичними конструкціями (О.М. Орєхов). Виходячи з цього, психіка об'єктивно виступає у вигляді багатовимірного, ієрархічно організованого цілого, що розвивається, або органічної системи, функціональні компоненти якої мають спільний корінь і онтологічно нероздільні (І.Р. Пригожин, І. Стенгерс).

Функціональна міжпівкульна асиметрія головного мозку (А.П. Чуприков, Є.Д. Хомський, В.О. Москвін, Л.О. Жаворонкова, М.М. Брагіна, Т.А. Доброхотова та ін), аутохронометрічна функція (Б.Й. Цуканов, О.М. Алпатов, Д.А. Фарбер, Е.Б. Арушанян, З.О. Кіреєва, Г.В. Коробейніков, А.В. Полунін та ін) і індивідуально-особистісні риси – екстраверсія і інтроверсія  (Є.П. Ільїн, С.А. Богомаз, Д.С. Волков) у сучасній психології є базовими закономірностями і показниками психіки як системи. У зв'язку з цим було обгрунтовано використання методів множинної лінійної регресії і кореляції в поєднанні з теорією графів для побудови та візуалізації індивідуально-особистісних конструктів і концептуальних семантичних мереж, що описують взаємини показників індивідуально-особистісних особливостей у екстравертів/ інтровертів та лівшів/правшів.

Для опису та інтерпретації індивідуально-особистісних особливостей психіки перспективною є специфічна одиниця аналізу – індивідуально-особистісний конструкт психіки, що являє собою абстрактно-аналітичну одиницю аналізу, виражену за допомогою математичної моделі. В основі індивідуально-особистісного конструкту полягає певна форма взаємодії і відповідний структурний рівень організації елементів психіки як системи. Індивідуально-особистісні конструкти відповідають вимозі перетворюючого типу знання, узгоджуються з власною природою психічних явищ і не суперечать їм. Вони орієнтовані на розкриття організації (а не тільки структури) психіки як системи, основним завданням мають вивчення особливостей взаємодії елементів психіки як системи.

Вивчення індивідуально-особистісних конструктів дозволить: сформувати єдину мову для користувачів індивідуально-особистісних конструктів – психологів, нейрофізіологів, психіатрів та інших фахівців, які прагнуть до коректного опису психічної діяльності; отримати достатньо об'єктивні і такі, що важко піддаються довільному регулюванню з боку досліджуваного, показники.

У другому розділі «Методичні засади та етапи дослідження індивідуально-особистісних конструктів психіки» визначено план дослідження та основні етапи його реалізації, обгрунтовано використання кожного з методів дослідження.

Дослідження носить системний характер і базується на вивченні математичних моделей, побудованих на основі індивідуально-особистісних показників психіки, показників функціонального стану ЦНС і аутохронометрії.

Емпіричне дослідження містило чотири етапи. Метою першого етапу був вибір проблемної області для дослідження, визначення завдань і формулювання гіпотез для подальшої роботи.

На другому етапі з метою вирішення поставлених задач дослідження було обгрунтовано використання комплексу методів: узагальнення наукової літератури з досліджуваної проблеми, методу психолого-діагностичного обстеження, фізіологічного дослідження функціонального стану ЦНС, аутохронометрії, методу порівняльного аналізу отриманих результатів, методів математичної статистики та математичного моделювання.

На третьому етапі проводився збір емпіричних даних. Всі процедури виконувалися одноразово і мали наступний порядок: ЕЕГ, відтворення інтервалів часу, а потім батарея психологічних тестів Айзенка, Кеттелла і Томаса. Участь у дослідженні була добровільною. У кожного досліджуваного було отримано 25 показників індивідуально-типологічних особливостей особистості і 60 показників електрогенезу головного мозку. Групи розділяли на екстравертів та інтровертів за тестом Айзенка, та на правшів і лівшів за результатами енцефалографії.

Метою заключного етапу дослідження було узагальнення емпіричних даних і обгрунтування рішень перевірки поставлених задач. Проведено порівняльний аналіз середніх величин показників сформованих груп. Надалі виконана статистична обробка даних за допомогою методів множинної лінійної регресії і кореляції. Аналіз і змістовна інтерпретація даних здійснювалися за допомогою ідеології системного аналізу на основі математичного моделювання.

У третьому розділі «Індивідуально-особистісні конструкти психіки як системи» представлені результати емпіричного дослідження індивідуально-особистісних конструктів і семантичних мереж.

При описі взаємин індивідуально-типологічних особливостей (ІТО) особистості, визначених психологічними тестами, використанням дискримінантного аналізу при дослідженні відмінностей груп правшів та лівшів, квадрат відстані Махаланобіса дорівнював 5,14 при F-статистиці = 1,79 і Р = 0,077, а при дослідженні відмінностей груп екстравертів та інтровертів – дорівнював 20,44 при F-статистиці = 6,79 і Р = 0,000003. Таким чином, групи, в цілому, за показниками тестів Кеттелла та Айзенка, суттєво і статистично значимо розрізнялися. Відмінності екстравертів та інтровертів за показниками психологічних тестів були більш істотними, ніж відмінності правшів і лівшів.

Між факторами-показниками тестів Кеттелла та Айзенка у правшів визначалося 44 орієнтованих регресійних зв'язків-відносин (26 додатних і 18 від’ємних), у лівшів – 20 (10 додатних і 10 від’ємних), у екстравертів – 38 (18 додатних і 20 від’ємних), у інтровертів – 70 (36 додатних і 34 від’ємних). Двовимірних коефіцієнтів кореляції у правшів визначалося 27, у лівшів – 35, у екстравертів – 19, а у інтровертів – 9. Геометрична інтерпретація отриманих результатів представлена на рисунках 1 і 2.

У правшів найбільшу кількість зв'язків-відносин виявлено у факторів-показників G – 7, Q2 – 6, С – 5. Всі впливи фактора-показника G були за модулем більші. Фактори C і G схожі за змістом в тому, що стосується регуляції поведінки. Можна припустити, що виділені фактори-показники є системоутворюючими простір ІТО особистості у правопівкульних досліджуваних (рис.1, а).

У лівшів (рис.1, б) перший елемент графа-дерева складається з 3-х частин. Перша частина складається з факторів-показників Е, Q2, екстраверсія-інтроверсія (EI) які входять до групи комунікативних властивостей. Друга частина складається з факторів-показників Q4 і С, які об'єднуються в групу емоційних властивостей. І в третій частині фактор-показник Q3 з групи регуляторних властивостей особистості. Найбільше число зв'язків-відносин виявлено у фактора-показника Е – 3. Другий елемент графа-дерева складається з 4-х факторів-показників: О та Q1 за тестом Кеттелла, нейротизм (NR) і щирість (LG) за тестом Айзенка. Третій і четвертий елементи графа-дерева це 2 пари взаємопов'язаних факторів-показників.