ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ БУРЯКОЦУКРОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методичні засади розвитку підприємств бурякоцукрового підкомплексу» систематизовані еволюційні засади та передумови розвитку підприємств бурякоцукрового підкомплексу; узагальнені теоретичні підходи до сутності агропромислової інтеграції; визначені фактори впливу на розвиток агропромислової інтеграції у бурякоцукровому підкомплексі; узагальнені методичні підходи щодо оцінки розвитку підприємств бурякоцукрового підкомплексу.

Дослідження результатів реформування підприємств бурякоцукрового виробництва дозволило встановити 3 групи основних факторів та наслідки виникнення кризового становища на підприємствах бурякоцукрового підкомплексу. Перша група – це фактори, зумовлені інфляцією в економіці держави, друга група – це фактори, які виникли внаслідок непропорційного збільшення доходів та витрат виробників цукрових буряків, та третя – це фактори, обумовлені низькою дієвістю системи регулювання бурякоцукрової галузі та ринку цукру, які призводять до неконкурентоспроможності бурякового цукру на національному ринку, втрати традиційних зовнішніх ринків збуту цукру і цукрових буряків.

Важливими факторами підвищення ефективності функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу є удосконалення їх територіальної організації, поглиблення спеціалізації та підвищення рівня концентрації виробництва у сировинних зонах цукрових заводів, забезпечення узгодженої діяльності суб’єктів на основі розвитку агропромислової інтеграції.

На підставі узагальнення існуючих теоретичних підходів до сутності агропромислової інтеграції автором обґрунтовано визначення агропромислової інтеграції у бурякоцукровому підкомплексі як засобу поєднання інтересів бурякосіючих господарств, цукрових заводів, а також інших суб’єктів господарювання, взаємопов’язаних процесами виробництва, переробки та реалізації цукрових буряків і цукру з метою забезпечення ритмічного, безперебійного виробництва, отримання максимальної вигоди та підвищення ефективності їх функціонування.

Узагальнення практики функціонування підприємств бурякоцукрового виробництва в сучасних умовах господарювання дозволило дійти до розуміння необхідності доповнення існуючих факторів впливу на розвиток агропромислової інтеграції (економічних, правових, техніко-технологічних, природно-кліматичних, соціальних) науково-освітніми, що дозволить більш ефективно використовувати земельні, матеріально-технічні та трудові ресурси підприємств бурякоцукрового підкомплексу.

Організаційно-економічні засади розвитку підприємств бурякоцукрового підкомплексу розглядаємо як систему взаємопов’язаних важелів та стимулів, які забезпечують їм стабільність та зростання функціонування на основі створення умов переходу до більш якісного стану, який зумовлює підвищення ефективності виробництва цукрових буряків та цукру, забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної бурякоцукрової продукції.

Систематизовано методи щодо оцінки розвитку підприємств бурякоцукрового підкомплексу, які базуються на аналізі ефективності виробництва цукрових буряків і цукру за допомогою розрахункового, графічного, монографічного методів, методу кореляційно-регресійного аналізу, методу групувань, методу експертної оцінки тощо.

У другому розділі – «Оцінка економічних результатів розвитку підприємств бурякоцукрового підкомплексу» проаналізовано структурно-динамічні тенденції регіонального розвитку бурякоцукрового виробництва та чинники, які забезпечують його ефективність, оцінено збалансованість виробництва сировини бурякосіючими господарствами і виробничих потужностей підприємств цукрової промисловості та практику формування взаємовідносин між ними.

На основі проведеного SWOT-аналізу бурякоцукрового підкомплексу України визначені конкурентні переваги підприємств-виробників цукру та підприємств-виробників цукрових буряків, які орієнтовані на підвищення рівня економічної ефективності їх діяльності. Важливими перевагами бурякоцукрової галузі України передусім є сприятливі кліматичні умови та природно-ресурсний потенціал для вирощування цукрових буряків, враховуючи те, що Україна мала досить потужну базу для виробництва і переробки цукрових буряків – це  наявність висококваліфікованих кадрів, які забезпечують у достатній мірі потребу бурякоцукрової галузі в трудових ресурсах, територіальна концентрація виробничих потужностей вирощування цукрових буряків та цукрових заводів; близьке розташування потенційних ринків збуту.

Головні можливості бурякоцукрової галузі нами вбачаються передусім у підвищенні ефективності виробництва цукрових буряків та цукру; збільшенні виробництва цукрових буряків та підвищення якісних показників; запровадженні прогресивних ресурсозберігаючих технологій; створенні сировинної бази для біоненергетики; нарощуванні експорту цукру; залученні інвестиційних ресурсів; посиленні дієвості регулювання ринку цукру, розширення асортименту продукції за рахунок впровадження виробництва органічного цукру.

Існують певні загрози для розвитку бурякоцукрового підкомплексу: економічні (насищення внутрішнього ринку, перевиробництво продукції); політичні (зміна державної цінової політики, квотування обсягів виробництва, зниження розміру державної підтримки); соціальні (зниження рівня купівельної спроможності, зміна вподобань споживачів на ринку тощо); зовнішні (зміна кон’юнктури світового ринку).