У вступі теоретично обґрунтована актуальність обраної теми, визначені мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, сформульовані наукова новизна і практична значущість роботи, наведені дані про впровадження результатів дисертаційного дослідження.
У першому розділі «Пасіонарність особистості як загальнопсихологічна проблема» досліджено та обґрунтовано основні положення про необхідність і актуальність вивчення психологічних особливостей індивідуальної пасіонарності.
В сучасній вітчизняній психології останнім часом досить активно робляться спроби цілісного осмислення та переосмислення особистісних рис, відповідальних за становлення суб’єкта як громадянина, зрілої, соціально відповідальної особистості, здібної до вчинку. До цієї групи психологічних категорій відноситься психологічне наповнення поняття пасіонарності, введеного Л.М. Гумільовим, яким були закладені фундаментальні основи пасіонарної теорії етногенезу. Значення цього наукового відкриття для світової науки є величезним та до кінця не оціненним. Спираючись на системний метод емпіричного узагальнення фактів, Л.М.Гумільов довів, що етнос як колективна форма виду Homo - об'єктивне явище природи, а утворення нових етносів ініціюється появою в популяції енергійних, ініціативних, пристрасних, вольових людей, що додають групі нового імпульсу поведінці. Цей імпульс і отримав назву "пасіонарність", а її носії, відповідно, були названі "пасіонаріями". Актуальність даної теорії є очевидною та перспективною для сучасної психології, оскільки, за допомогою пасіонарної теорії можна не тільки краще розуміти сьогодення сучасної особистості, основні витоки та мотиви її активності, але й прогнозувати її майбутнє. Нажаль, засновник теорії пасіонарності, Л.М.Гумільов, не зробив її самостійних досліджень (хоча в його наукових працях безліч згадок про пасіонарність і пасіонаріїв), а надані визначення є неоднозначними та спірними. Він називав пасіонаріями людей енергійних, активних, емоційних, але нічого не писав про конкретні риси характеру або властивості темпераменту, які й складають основу пасіонарності. Аналіз нечисленних досліджень у цьому напрямку (І.С.Зіміна, М.І.Коваленко, О.О.Крилов, О.Г.Новікова та ін.) дозволяє виділити наступні напрямки у вивченні індивідуальної пасіонарності особистості: біогенетичний (Л.М.Гумільов, К.П.Іванов); психофізіологічний (Л.Л.Васильєв, М.В.Голіков, Л.П.Павлова); загальнопсихологічний (В.О.Мічурин, В.М.Русалов); диференціальний підхід (Л.М.Гумільов); психоаналітичний (І.С.Зіміна, К.Фрумкін); гендерний (Л.М.Гумільов, В.В.Розанов); психолого-педагогічний (І.С.Зіміна); вивчення пасіонарності як чинника девіантної поведінки (Д.Г.Давидов ).
В даному дослідженні індивідуальна пасіонарність розглядається як сукупність властивостей психіки та якостей особистості, які забезпечують її активну життєву позицію, спрямовані на вдосконалення особистості і суспільства, базуються на особистісній активності і мають суспільну значущість: цілеспрямованість, здібність до подолання перешкод і до наднапруги, компліментарність, адаптивність, розвинену інтуїцію, конструктивну агресивність і зрілу емоційність. Фактично, пасіонарність – підвищене прагнення особистості до активної діяльності, найчастіше спрямоване на суспільні цілі. Негативними проявами пасіонарності можуть бути схильність до надситуативної активності та ургентної адикції.
У другому розділі «Основні етапи та методи дослідження індивідуальної пасіонарності» охарактеризовано процедуру і методи, які були використані для реалізації поставлених задач.
Оскільки феномен індивідуальної пасіонарності є відносно новим та неоднозначним з позиції його семантичного наповнення та емпіричного дослідження в психологічній науці, особливої уваги потребувало дотримання етичних вимог до організації та проведення даного дослідження. У зв’язку з цим, були виділені як провідні наступні принципи психодіагностики: збереження таємниці, наукова обгрунтованість, ненанесення збитків досліджуваним, відкритість для них результатів дослідження та об’єктивність висновків і ефективність пропонованих практичних рекомендацій. Організація діагностичного процесу дослідження індивідуальної пасіонарності передбачала послідовно здійснювані, логічно пов’язані та взаємообумовлені етапи проведення дослідження. До них було віднесено підготовчий етап, етап проведення емпіричного дослідження та етап обробки, аналізу і інтерпретації результатів.
Основний зміст підготовчого етапу (тривалість з січня 2010 по грудень 2010 р.) полягав у аналізі існуючих наукових першоджерел стосовно теорії пасіонарності, виокремленні власної дослідницької позиції в даному контексті та формулюванні основних дослідницьких задач. Аналіз наукових першоджерел та власна дослідницька позиція дозволили диференціювати індивідуальну пасіонарність як індивідно-особистісне психологічне явище та припустити, що її можна вважати кількісно-якісною характеристикою, яка визначає здібність індивіда до надзусиль, наднапруги. Пасіонарність вища за норму («пасіонарність» у вузькому смислі) в поведінці виявляється як заповзятливість, готовність нести жертви ради ідеалу, бажання і здатність змінювати світ, в тому числі, і свій внутрішній світ. Пасіонарність на рівні норми (гармонійність) означає, що її носій перебуватиме в рівновазі з навколишнім середовищем, соціальна ситуація його розвитку та самореалізації носить просоціальний характер, він володіє достатнім рівнем адаптаційних здібностей та має виражену потребу у персоналізації. Пасіонарність нижча за норму (субпасіонарність) означає схильність до ленощів, пасивності, паразитизму і зради власних й суспільних інтересів.
Етап проведення емпіричного дослідженняіндивідуальної пасіонарності (тривалість з січня 2011 по грудень 2011 р.) передбачав здійснення психодіагностичного обстеження. Під час організації і проведення теоретико-емпіричного дослідження індивідуальної пасіонарності провідною виступила теза О.О.Александрова про необхідність використання принципу комплексної діагностики (системності), який передбачає застосування різних методичних прийомів під час діагностики однієї й тієї ж властивості, а також поєднання методик, спрямованих на споріднені психічні властивості для підвищення валідності психодіагностичного висновку. Для здійснення даного дослідження це положення вченого було методологічно важливим, оскільки інноваційність феномену пасіонарності припускала відсутність методичного репертуару та семантичної наповненості даного явища з точки зору загальної і диференціальної психології. Етап обробки, аналізу та інтерпретації результатів(тривалість з січня 2011року по жовтень 2012 року) передбачав математико-статистичну та якісну психологічну інтерпретацію отриманих діагностичних результатів: був проведений кореляційний, кластерний та факторний аналізи, встановлено напрями і щільність кореляційних зв'язків між досліджуваними показниками індивідуальної пасіонарності особистості. Крім того, на етапі аналітичної роботи над отриманими результатами були сформульовані часні і загальні висновки емпіричного дослідження, підготовлені та надруковані статті за основними результатами дослідження індивідуальної пасіонарності.
У третьому розділі «Емпіричне вивчення індивідуальної пасіонарності у працівників ОВС» представлено результати дослідження психологічних особливостей індивідуальної пасіонарності особистості працівника ОВС.
Створення спеціального показника для конструкта особистісної пасіонарності проводилося за допомогою конфірматорного факторного аналізу, який є особливим випадком факторного аналізу. Рішенням конфірматорного факторного аналізу є така факторна структура, що найбільш повно узгоджується зі спостереженнями при тому, що загальний вид її є строго визначеним. Основні властивості пасіонарності відбиваються наступними факторами опитувальника Кеттелла: А (відкритість – замкненість), С (сила Я – слабкість Я), E (домінантність-підлеглість), G (сила Над-Я – слабкість Над-Я»), H (сміливість-боязкість), I (м'якість – суворість).
Тобто ці показники структурно формують новий конструкт – індивідуальну пасіонарність, роблячи у нього свої внески.
На рисунку 1 наведено шляхову діаграму, яка репрезентує результати конфірматорного факторного аналізу для операціоналізації конструкту «пасіонарність особистості».
