ОБСЕСИВНО-КОМПУЛЬСИВНА СИМПТОМАТИКА В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ ТА КОПІНГУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет та методологічні засади, сформульовано мету та головні завдання роботи, визначено наукову новизну, практичну значущість дослідження, наведено відомості про апробацію результатів дослідження та публікації за темою дисертації.

У першому розділі – «Теоретично-методологічні засади дослідження обсесивно-компульсивного розладу» – аналізується специфіка обсесивно-компульсивного розладу та його симптомів на основі аналізу наукових підходів та концепцій дослідження проблеми в психологічній літературі, визначено чинники та умови, що сприяють формуванню та розвитку симптомів розладу. Значну увагу приділено аналізу досліджень проблеми специфіки психологічного захисту та копінгу хворих на обсесивно-компульсивний розлад.

В результаті узагальнення наукової літератури з проблематики дисертаційного дослідження (М. Асатіані, В. Бєхтєрєв, Б. Карвасарський, К. Кобак, Н. Ліпгарт, К. Лоренц, Н. Мак-Вільямс, В. Мясіщев, І. Павлов, О. Свядош, С. Стась, Г. Ушаков, З. Фройд, F. Artemus, D. Klerman, T. Liry R. May, T. Millon, А. Rapoport, S. Rasmussen, C. Rogers, D. Rosenberg,) констатовано, що основні погляди на визначення чинників розладу поділяються на біологічні причини та небіологічні. Серед біологічних чинників, що спричиняють розлад, визначаються генетична детермінанта, структура мозку та нервової системи, певні вірусні захворювання. Небіологічні чинники включають в себе як соціальні – особливості виховання – так і суто психологічні – структура особистості, когнітивні моделі, специфіка досвіду. Спільним для більшості цих підходів є уявлення про стрес та тривогу як каталізатори розвитку симптомів хвороби та дезадаптації людини.

На сучасному етапі розуміння обсесивно-компульсивного розладу тривога і стрес визнані частиною розгортання клінічної картини цього захворювання. Так, обсесивно-компульсивний розлад складає окрему категорію в міжнародній класифікації хвороб (f-42 МКХ-10) і є частиною класу «невротичні, пов’язані зі стресом та соматоформні розлади». Основними своїми проявами даний розлад має нав’язливі думки (обсесії), нав’язливі дії (компульсії) та тривожні переживання пов’язані з ними.

На основі даного положення, обсесивно-компульсивний розлад досліджувався як синдром, що виникає як реакція на стрес і в своїй структурі має специфічні психологічні захисти та копінг-дії (Н. Маквілямс).

Аналіз літературних джерел дозволив оцінити значущість психологічного захисту та копінгу у формуванні невротичних розладів. Описано зв‘язок захисних механізмів та обсесивно-компульсивного розладу. Н. Маквільямс зазначає, що саме певні психологічні захисти лежать в основі обсесивно-компульсивних симптомів і є однією з детермінант такого розладу.

Виходячи з позиції глибинної психології, психологічний захист є неусвідомлюваним процесом, спрямованим на мінімалізацію негативних переживань особи. Залежно від рівня актуалізації, способу активності та поєднання з іншими захистами може як сприяти пристосуванню, так і порушувати його. На цій теоретичній основі встановлені закономірності функціонування захисних механізмів, характерних для хворих на обсесивно-компульсивний розлад з метою визначення їх адаптивності. Захисна структура цих осіб не характеризується патологічною активністю виключно примітивних захистів, а отже не може бути визначена як однозначно дезадаптивна і повинна розглядатися виключно у комплексі з оволодіваючими діями.

Теоретичний аналіз дозволив визначити, що копінг-дії, характерні для хворих на невротичний розлад, мають низьку адаптивність. Проте визначення зв’язку копінг-дій саме з обсесивно-компульсивним розладом потребує подальшого дослідження, що зумовлено розробкою проблеми невротичних розладів загалом, без дослідження специфіки конкретних симптомів.

Показано, що обсесивно-компульсивні симптоми можуть виступати частиною синдрому, який сприяє психічній адаптації і включатися до структури оволодіваючих та захисних дій осіб, що не страждають на обсесивно-компульсивний розлад. Даний синдром виступає способом розв’язання внутрішнього конфлікту і має у своєму складі відображення всіх конфліктуючих сторін та може мати як патологічний, так і нормальний рівень функціонування.

У другому розділі – «Програма та етапи емпіричного дослідження зв’язку обсесивно-компульсивної симптоматики, психологічного захисту та копінг-поведінки людини» – надана розгорнута характеристика досліджуваних груп, обґрунтовано використання психодіагностичних методик та описано етапи проведення дослідження.

Програма дослідження передбачала чотири етапи.

Перший етап дослідження включав збір та аналіз анамнестичних даних за допомогою клінічного інтерв’ю. Також на даному етапі проводився розподіл досліджуваних на групи за наявністю діагностованого обсесивно-компульсивного розладу різного ступеня важкості (виставлений психіатричний діагноз) та обсесивно-компульсивних симптомів в рамках захисного адаптивного комплексу.

Перша група включила в себе 26 людей з діагностованим ОКР (група ОКР). Ступінь важкості розладу за шкалою Йеля Брауна склала 15 балів та вище (середній та високий рівень).

Друга група була сформована з 52 осіб, які мають обсесивно-компульсивні симптоми, що виступають способом адаптації й не мають патологічного рівня розвитку (група ОКС).

Контрольна група склалася с людей, які не мають ОКР та відповідної симптоматики (Ктр. група).

Другий етап проведення дослідження включав:

–     аналіз специфіки нав’язливостей, що дало змогу об’єднати обсесії та компульсії за їх основними характеристиками: ключовими переживаннями людини, типом та метою компульсивних дій;

–     діагностику та аналіз рівня стресу за шкалою Холмса-Райха з метою визначення кількості стресогенних подій за останній рік в житті досліджуваних. Тестування дало змогу уникнути нерівності груп за даним показником;

–     діагностику та аналіз специфіки психологічних захистів та копінг-дій, з метою визначення спільних й відмінних рис по цим показникам у досліджуваних групах. Був проведений аналіз спільних та відмінних закономірностей активізації механізмів психологічного захисту та копінг-дій, характерних для групи ОКР, групи ОКС та Ктр. групи, що дало змогу визначити окремі психологічні захисти та елементи копінг-поведінки, які сприяють розвитку та редукції ОКР.

Третій етап дослідження включав обробку та аналіз результатів, що проводився за допомогою параметричних та непараметричних статистичних методів, що дало змогу визначити основні проблемні сфери оволодіваючої поведінки хворих на обсесивно-компульсивний розлад та, спираючись на отримані дані розробити програму психокорекції, спрямовану на поліпшення адаптації хворих.

На четвертому етапі дослідження проходила розробка та впровадження психокорекційної програми.

Третій розділ – «Результати дослідження зв’язку обсесивно-компульсивної симптоматики, психологічного захисту та копінг-поведінки особистості» – присвячено аналізу результатів емпіричного дослідження. Аналіз анамнестичних даних, отриманих, в результаті клінічного інтерв’ю на початку дослідження, дозволив виділити кілька груп нав’язливостей.

Нав’язливості захисного типу відзначаються у 57 % досліджуваних іздіагнозом (група ОКР) та у 34 % досліджуваних із симптомами (група ОКС).

Клінічна картина при нав’язливостях захисного типу визначалася наявністю у пацієнта нав’язливих побоювань і страхів, пов'язаних з очікуванням неприємностей, можливого спричинення шкоди стану здоров'я, а також загрози безпеці самому досліджуваному або його близьким. Сюди входили: страх забруднення
(у досліджуваних групи 1 – 34,6 %, другої – 20 %), страх опромінення (15,3 % та 4 % відповідно), страх захворювання (26,9 % та 18 %), страх втрати функцій або здібностей (19,6 % та 28 %), страх втрати сексуальної ідентичності (7,6 % та 0 %), страх потрапляння в потенційно небезпечні умови (38,4 % та 24 % ).

Поряд з даними обсесіями відзначалися також компульсії, які носили суб’єктивно «захисний» характер. До них відносилися миття рук (у досліджуваних групи ОКР – 42,3 %, групи ОКС – 4 % відповідно), перевірка замків та електроприладів (15,3 % та – 8 %), прагнення «убезпечити» себе або своїх близьких шляхом спеціального розташування предметів (щоб ніщо не впало, не пролилося,
не розсипалися голки, не розбилося скло, не вилилася отрута тощо) (34,6 % та 8 %), а також компульсивне прагнення до чистоти (33,5 % та 16 %). В групі ОКР відмічалося ускладнення зазначених компульсій (30,7 %), які в результаті цього розвивалися в складні ритуали, що не було характерно для групи ОКС.

Маніфестації і подальше загострення симптомів при нав’язливостях даного типу досліджувані групи ОКР пов’язували з перенесеним психічним стресом (58 %), що був спровакований зовнішніми обставинами і характеризувався актуалізацією невластивих раніше досліджуваним надмірних емоційних переживань, пов’язаних з почуттям сорому, приниження чи провини. Крім цього, у 30 % випадків початок захворювання пов'язувався досліджуваними з посиленням страху, тривоги і пригніченості, що вело до втрати здатності контролювати нав’язливі явища, різким збільшенням часу і зусиль, які вони витрачали на виконання ритуалів.

Досліджувані групи ОКС в більшості випадків (65,0 %) не могли згадати точний початок розвитку симптомів, але саму їх наявність пов’язували з особливостями власної особистості. Вони описували себе як тривожних, вразливих, схильних до сумнівів, невпевнених у своїх силах. Відмічали наявність почуттів безпорадності і нездатності протистояти труднощам, що часто виникають. Решта 35,0 % вказували на конкретні конфліктні ситуації, що, на їхню думку, стали початком розвитку симптомів. При цьому зазначена симптоматика залишалася психологічно «зрозумілою», не виходила за межі ресурсів особистості і перебувала в тісному взаємозв'язку з проблемними ситуаціями в житті досліджуваних.

Нав’язливості «завершеності» характеризувалися переважанням обсесій і компульсій, пов'язаних з виникаючими у досліджуваних специфічними обтяжливими переживаннями «незавершеності» або «неправильності» виконання різних дій, «незакінченості» здійснення фізіологічних функцій, а також «непорядком» або відсутністю «належної» симетрії, пропорцій і чистоти. Дані симптоми відмічалися у половини досліджуваних групи ОКР (50 %) та групи ОКС (19 %).

Частими формами описуваних обсесій були миття рук і посуду (відмічалося у досліджуваних групи ОКР – 19,2 %, групи ОКС – 6 % відповідно), здійснення складних рухів (15,1 % та – 4 %) переодягання, чищення взуття та прасування одягу (19,2 % та 6 %), прибирання приміщення (15,3 % та 8 %), прагнення до «завершення» дефекації і сечовипускання (11,5 % та 0 %), розташування предметів у певному порядку (19,2 % та 18 % відповідно). Початок захворювання в групі ОКР (64,3 %) співставлявся досліджуваними зі змінами структури сімейних стосунків.
У всіх зазначених випадках досліджувані відзначали поступове наростання симптоматики.

Досліджувані групи ОКС із нав’язливостями даного типу зазначали в себе наявність небажання брати участь у справах з невизначеними і непередбачуваними наслідками (34,6 %) та активне ухилення від відповідальності та зобов’язань (46,7 %). Початок захворювання у 46,7 % досліджуваних збігався в часі з посиленням вимог оточення та відповідальності, що викликало у них посилення тривоги та напруги.

Останню підгрупу аналізу склали нав’язливості, що не мали захисного змісту та не вели до стану «завершеності». В рамках цієї підгрупи було зареєстровано
73 % досліджуваних групи ОКС та 26 % групи ОКР. Дані нав'язливі симптоми протікали різноманітно. Серед них часто зустрічалися обсесії: згадування минулих помилок (1,5 % у групі ОКР та 30 % у групі ОКС), обдумування майбутнього
(15,3 % та 20 %), мисленнєві монологи (7,6 % та 10 %) та компульсії: маніпуляції з власним тілом (15,3 % та 18 %), маніпуляції з предметами (23 % та 34 %). Даний тип нав’язливостей для досліджуваних групи ОКС є найбільш характерним (76,0 %).
Це підтверджується наявністю статистично значущої різниці за цим показником між группами ОКР та ОКС (U = 210, P>0,05). Крім цього, варто зазначити, що у досліджуваних групи ОКС відмічається поєднання розрізнених нав’язливостей (56,0 %) та ізольоване протікання компульсій даного типу (32,0 %).

Тестування рівня стресу учасників на момент проведення дослідження за шкалою Холмса-Райха показало, що об’єктивний показник стресорів (наявність певних стресогенних подій) був майже однаковим у всіх 3-х групах досліджуваних (280; 269; 278). Відповідно, наявність обсесивно-компульсивного розладу у групи ОКР була спричинена не об’єктивно вищим показником стресогенних подій у досліджуваних з обсесивно-компульсивним розладом, а суб’єктивними особливостями, що впливають на їх переживання стресогенних подій й не враховується в опитувальнику Холмса-Райха. Таким чином досліджувані, що мають обсесивно-компульсивний розлад, гостріше реагують на стресогенні події життя на відміну від досліджуваних групи ОКС і Кнр. групи, а отже мають менш адаптивні способи оволодіння стресом, що призводить до більшого порушення адаптації при наявності схожих стресогенних впливів.

Дослідження рівня актуалізації захисних механізмів та порівняльний аналіз профілів трьох груп показав, що досліджувані групи відрізняються значним рівнем актуалізації регресії та заміщення (p<0,05) від контрольної. Також досліджувані групи ОКС мають високий рівень актуалізації раціоналізації та витіснення. Основними захистами контрольної групи виступають витіснення, компенсація та раціоналізація