КОГНИТИВНЫЕ СОСТАВЛЯЮЩИЕ КАК ФАКТОР РАЗВИТИЯ ЦЕННОСТНОЙ СФЕРЫ ЛИЧНОСТИ СТУДЕНТА-МЕДИКА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів; наведено відомості про апробацію результатів дослідження та публікації за темою дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження когнітивних складових як чинника розвитку ціннісної сфери особистості» представлені результати теоретико-методологічного аналізу проблематики дослідження: висвітлені сучасні уявлення про природу когнітивної і ціннісної сфер особистості, проаналізовані основні підходи до вивчення досліджуваних феноменів та встановлено особливості їх співвідношення у просторі особистості, зокрема у період ранньої професіоналізації студентів-медиків.

Проведений теоретичний аналіз свідчить, що розвиток уявлень про цінності особистості відбувався протягом всієї історії наукової психології у відповідності до зростання її методологічних можливостей від конкретного до загального. Дослідження рефлексивних (усвідомлених) ціннісних утворень, що знайшли своє відображення в концепціях Б. С. Алішева, С. С. Бубнової, Г. Клагеса, К. Клакхон, М. Рокича, Г. Тріандіса, А. С. Шарова, Ш. Шварца, М. С. Яницького та ін., так і не призвело до методологічної і термінологічної єдності в досліджуваному питанні. У трактуванні психологічної природи цінностей дослідники виокремлюють: 1) мотиваційний аспект (Х. С. Вільданов, М. Г. Казакина, Д. О. Леонтьєв, Т. І. Пухова, Р. Райхардт, М. Рокич, Ф. С. Файзуллин, Ш. Шварц та ін.); 2) смислотворчий аспект (К. О. Абульханова, О. Г. Асмолов, Б. С. Братусь, Л. С. Виготський, Б. В. Зейгарник, Ю. М. Кузнєцова, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, А. В. Сірий, В. Франкл, А. С. Шаров); 3) соціальний аспект (О. Г. Дробницький, Б. Г. Єрасов, В. П. Тугарінов); 4) спонукальний компонент (Б. Г. Ананьєв, Л. І. Божович, О. М. Леонтьєв, Б. Ф. Ломов, В. С. Мерлін, В. Н. Мясищев, С. Л. Рубінштейн, Д. Н. Узнадзе та ін.); 5) регуляційний аспект (С. Л. Рубінштейн, А. С. Шаров)

У сучасній психології сформувався напрям, який розглядає поряд із рефлексивними і нерефлексивні (неусвідомлені) ціннісні утворення (Ю. М. Кузнецова, Н. С. Розов). Це відобразилося у формуванні і входженні до термінологічного поля загальної психології інтегрального поняття - ціннісна сфера особистості. З позиції психосинергетичного підходу, ціннісна сфера особистості - це складне, нелінійне, самоорганізоване середовище з ієрархо – неієрархічною структурою, що включає в себе усвідомлені і неусвідомлені ціннісні утворення, які знаходяться на різних стадіях розвитку. Структура ціннісної сфери відзначається: багаторівневістю - містить рівні ідеалів та пріоритетів поведінки (Ш. Шварц), полікомпонентністю – виражає цінності, які домінують і які відторгаються (С. С. Бубнова, Б. Д. Ломов, В. Франкл), що зумовлює наявність внутришньоособистісного ціннісного конфлікту між рівнями та компонентами (І. В. Красильников, Ю. М. Кузнецова, В. Л. Литвин, І. П. Полякова, А. В. Сивцова, О. Б. Фанталова, Г. Ховстед). Розвиток ціннісної сфери особистості відображується в змінах її структури: гармонізації (зменшення конфліктності між рівнями та цінностями), зростанні ієрархічності (рангової підпорядкованості цінностей), ціннісній адаптації (перебудові структури ціннісної сфери при зміні ціннісного середовища), узгодженні цінностей з особистісними та професійними завданнями.

Існуючі дослідження розвитку цінностей особистості переважно були спрямовані на розгляд механізмів ціннісної соціалізації особистості: інтеріоризації, ідентифікації та інтерналізації (Б. Г. Ананьєв, І. С. Кон, Б. С. Круглова, О. М. Леонтьєв, Ч. Райкрофт), а також чинників даного процесу: а) зовнішніх – соціальних, сімейних, професійних та ін. (Н. П. Максимчук, Л. В. Романюк, М. С. Яницький); б) внутрішніх – емоційних, когнітивних і поведінкових (Б. С. Аліша, Є. Р. Борінштейн, Б. І. Додонова, І. В. Єршова-Бабенко, Є. Г. Кузнєцова, П. Хайд).

Зв'язок когнітивних явищ з розвитком особистості та її ціннісної сфери декларативно визнається багатьма дослідниками (Б. С. Аліша, А. Бек, С. О. Богомаз, С. А. Купцова, А. А. Лузаков та ін.) та пов'язується: а) із процесом активізації когнітивної діяльності (Л. В. Ахметова, Т. М. Березіна, Л. А. Кописова, Т. А. Ратанова, М. Н. Чаркова), б) з провідним видом діяльності (когнітивної) у певних періодах розвитку особистості (Е. Р. Гізатуліна, І. П. Волощук); в) з виникненням режиму взаємодії між когнітивними і ціннісними аспектами особистості (С. А. Купцова), зокрема, з впливом рівня сформованості вищих розумових операцій на систематизацію та ієрархізацію цінностей (І. Д. Бех, Н. І. Ганнусенко, І. В. Дубровіна, І. С. Кон, Б. Б. Коссос, Б. С. Круглов, Ш. Шварц). Однак на сьогоднішній день залишилось недостатньо вивченим питання про роль окремих параметрів когнітивної сфери і умови, за яких їх вплив на розвиток ціннісної сфери особистості стає більш значним.

У загальній психології дослідження когнітивної сфери особистості почалися за принципом «атомарного» аналізу (В. С. Агеєв), коли окремі когнітивні процеси (відчуття, сприйняття, пам¢ять, увага, мислення, уява) розумілися і вивчалися довгий час як відірвані один від одного, і лише згодом був усвідомлений їх глибокий зв'язок, принципова спорідненість і внутрішня єдність, що зберігає, однак, специфіку кожного окремо.

У сучасній літературі існує кілька підходів до поняття «когнітивна сфера»: психолінгвістичний (Б. М. Величковський, Е. С. Кубрякова, П. Б. Паршин, Л. В. Правікова, М. Шварц), в центрі уваги якого - поняття «когніції» як мовні форми, що утворюють специфічні багаторівневі схеми, структури різної будови, що характеризують особливості розумового розвитку особистості; диференційний (Ж. Піаже, Т. А. Ратанова, М. С. Роговина, Н. І. Чупрікова) концентрується на вивченні інтелектуального простору особистості, що включає в себе різні форми індивідуальних когнітивних адаптацій; системний (Б. Г. Ананьєв, П. К. Анохін, О. Г. Асмолов, Л. В. Ахметова, В. Н. Дружиніна, О. М. Леонтьєв, Б. Ф. Ломов, С. Л. Рубінштейн, В. Д. Шадриков, І. С. Якиманська) досліджує фундаментальну складову структури особистості людини, що являє собою складну систему, здатну до самоорганізації та саморозвитку.

Різноманітні складові когнітивної сфери проявляються в розумовій психічній діяльності в умовах активної взаємодії з навколишнім середовищем в процесі когнітивної адаптації (Р. Солсо, Л. В. Ахметова). На ранніх етапах дослідження когнітивних особливостей їх не відокремлювали від диспозиційної структури особистості і розглядали як когнітивний блок особистісних рис (Р. Кеттелл). Надалі когнітивна функція психіки розглядалась як окремий вид діяльності (Б. Ф. Ломов, С. Л. Рубінштейн, В. Д. Шадриков), де когнітивні структури підпорядковані закону системної диференціації (Н. І. Чупрікова) чи розглядаються як феномени (інтелект та мислення). Інтеграційні процеси у науці відобразились у виникненні узагальнюючої складової – когнітивного стилю, який знаходиться на стику пізнавальних і мотиваційних структур особистості (Г. Вітке) і займає ключову позицію щодо можливостей розкриття механізмів цілісності особистості (Б. Г. Ананьєв).

Таким чином, когнітивні складові особистості узагальнено поділяються на: а) інтегральні – когнітивні стилі (Б. Г. Ананьєв, М. А. Холодна), б) індивідуально-психологічні - рівні узагальнення показників різних когнітивних процесів (Н. І. Чуприкова, Г. В. Резапкіна); в) феноменологічні, що розглядають індивідуальні особливості окремих когнітивних феноменів: мислення, інтелекту, уваги, пам'яті та ін.; г) особистісні, що відображають індивідуальний розвиток когнітивних рис особистості (особистісний фактор інтелекту та ін.).

У період ранньої професіоналізації відбувається закладення професійного мислення, засвоєння цінностей професійної групи як основа майбутньої індивідуальності професіонала (Н. І. Пов’якель). Рівень та механізми впливу сформованості когнітивних складових на зростання особистості професіонала як макросистеми, що складається з різнорівневих підсистем (О. П. Саннікова), в тому числі і ціннісної сфери, недостатньо вивчені і вимагають подальшої розробки.

У другому розділі «Організація і методи емпіричного дослідження» обґрунтовано логіку емпіричного дослідження, описано його процедуру, висвітлені основні етапи, обґрунтований вибір методів та методик дослідження.

Дослідження, спрямоване на вивчення співвідношення когнітивних складових особистості студента-медика та показників ціннісної сфери, передбачало проведення констатуючого та формуючого експерименту. На етапі констатуючого експерименту проводилося дослідження взаємозв’язків показників когнітивної та ціннісної сфер та визначались особливості ціннісної сфери особистості студентів-медиків, що відрізняються домінуванням окремих когнітивних складових. Формуючий етап експерименту реалізовувався за наступними напрямами: 1) розвиток когнітивних складових особистості студентів-медиків; 2) аналіз змін структури ціннісної сфери особистості.

Вибір психодіагностичного комплексу обумовлений: а) методологічним принципом розгляду об’єктів однакового рівня узагальнення; б) положенням про переважний вплив цілого на складові (модель «ціле в цілому»), у даному випадку - вплив особистості на її когнітивну та ціннісну сфери; в) необхідністю взаємодоповнення даних про ціннісну та когнітивну сфери; г) відповідністю досліджуваних когнітивних стилів особливостям майбутньої професійної діяльності.

У ході формуючого етапу дослідження зі студентами експериментальної групи проводилися заняття за методикою «Видалення зайвого» (метод «Створююча Сила» І. В. Єршової-Бабенко), це в поєднанні з композиційно-організаційною структурою занять, що враховує нелінійність процесу навчання, дозволило, не виходячи за рамки планових занять з психології, розвинути когнітивні можливості студентів, стимулювати процеси внутришньоособистісної самоорганізації. Програма занять передбачала перехід когнітивної стратегії засвоєння учбової інформації студентами з принципу «повноти» (механічне сприйняттю та засвоєнню усієї інформації) до принципу «цілісності» (структуроване засвоєння інформації та принципів її об¢єднання), завдяки навчанню новим способам мислення, організації та запам'ятовування інформації, що одержана, в тому числі навичкам взаємодії з інформаційними потоками, «згортання» інформації і створення в пам'яті стійких смислових одиниць із збільшеною інформаційною ємністю - смислових аттракторів, а також навичкам побудови макро-, мезо-, і мікромоделей тексту.

Саме у перший рік навчання у студентів закономірно відмічається неврівноважений стан, що охоплює і когнітивну сферу - за рахунок адаптації до змінених форм, обсягів, способів і швидкості подачі, сприйняття, засвоєння навчальної інформації, і ціннісну сферу - за рахунок засвоєння цінностей професійної групи. Активізація інтелектуальної діяльності студентів-медиків, що відбувається за цих умов, сприяє виникненню режиму самоорганізації саме у когнітивній сфері, що прискорює і розвиток ціннісної сфери особистості, за рахунок впливу топографічної організації складних систем (С. П. Курдюмов) та фрактальності процесів у них. Це й зумовило вибір контингенту для дослідження співвідношення когнітивної та ціннісної сфер особистості – студентів першого курсу.

У третьому розділі «Результати емпіричного дослідження когнітивних складових як чинника розвитку ціннісної сфери особистості студента-медика» представлені результати констатуючого і формуючого етапів експерименту та підсумки кількісного та якісного аналізу даних щодо співвідношення когнітивних та ціннісних складових особистості, їх динаміки змін у студентів-медиків на початку професійної освіти.

Для когнітивної сфери особистості досліджених студентів-медиків характерні: високий і середній рівні предметно-дієвого (М = 5,71), словесно-логічного (М = 5,31), наочно-образного (М = 6,02) і креативного (М = 5,29) мислення, низький та середній рівень розвитку абстрактно-символьного (М = 3,4) мислення, середні значення особистісних когнітивних складових: фактори особистісного інтелекту В (М = 7,38), праксернії – аутії М (М = 5,34) і консерватизму – радикалізму Q1 (М = 6,11), переважання рефлексивного когнітивного стилю, полезалежності. Домінуючими в ціннісній сфері особистості дослідженого контингенту є: індивідуалістичні цінності «Самостійність», «Доброта» (благополуччя близьких), «Визнання і пошана людей і вплив на оточуючих» і гуманістична цінність «Допомога і милосердя до інших людей». До зони відкидання потрапили цінності соціальної успішності та домінування за допомогою матеріальних і апаратних ресурсів: «Високий матеріальний добробут» і «Влада», а також цінність «Традиції».

В результаті кореляційного аналізу були виявлені багатозначні зв’язки між показниками когнітивної та ціннісної сфер особистості (табл.1, табл.2). Найбільшу кількість статистично значущих переважно додатних зв’язків з ціннісними характеристиками особистості мають індивідуально-психологічні когнітивні складові: рівні розвитку наочно-образного, творчого та предметно-дієвого типів мислення та особистісний показник інтелекту.