КЛИНИКО-ПСИХОПАТОЛОГИЧЕСКИЕ И ПАТОПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ БОЛЬНЫХ РЕВМАТОИДНОЙ ПАТОЛОГИЕЙ И ИХ ПСИХОКОРРЕКЦИЯ

Краткое содержание

ЗМІСТ РОБОТИ

Дизайн дослідження і характеристика обстежених контингентів. Дослідження проводилось з дотриманням принципів біоетики і деонтології на підставі інформованої згоди на  протязі 2008-2013 років на базі ревматологічного відділення 28 міської клінічної лікарні та 8 міської поліклініки м. Харкова.

Під спостереженням перебувало 124 особи, середній вік обстежених 39,5 років; на етапі рандомізації до основної групи було включено 99 хворих на ревматоїдну патологію. З них до 1 групи увійшло 48 пацієнтів з гострою/хронічною ревматичною лихоманкою (Р), до 2 групи – 51 хворих на ревматоїдний артрит (РА). У 25 хворих на ревматоїдну патологію не виявлялися психічні розлади, і тому вони не були рандомізовані. Групу порівняння склали 20 практично здорових осіб, у яких були відсутні психічні та інші види патології. Для оцінки ефективності психокорекції було проведено катамнестичне обстеження хворих через 6 місяців. Контингент обстежених був однорідним за всіма базовими показниками, що дозволило вважати результати дослідження  такими, що  репрезентативно  відображують генеральну сукупність.

Методи дослідження.

Соціально-демографічний метод використовувався для вивчення таких характеристик, як вік, соціальний та сімейний статус, тощо.

Анамнестичний метод слугував вивченню обтяженості особистісного та сімейного анамнезу, наявності психотравмуючих чинників, схильності до нервово-психічних хвороб.

Клініко-психопатологічний метод використовувався для виявлення різнорівневої психопатології. Критерії визначення синдромів відповідали Міжнародній класифікації хвороб 10 перегляду (МКХ-10).

Психодіагностичний метод застосовувався для дослідження патопсихологічних особливостей пацієнтів. Використано наступні методики: тест вибору кольору М. Люшера – для вивчення особистості та  оцінки емоційного стану хворих (Собчик Л. М., 2002); кольоровий тест відносин (КТВ) – для дослідження емоційних компонентів відношення хворого до значущих для нього людей, самого себе, що створений на основі тесту вибору кольорів Люшеру (Бажин Е. Ф., Эткинд А. М., 1985); опитувальник Кеттелла  – для виявлення характеристик особистості (16-факторний опитувальник Р. Кеттелла (16 PF, форма А), (адаптація В. І. Похилька зі співавт., 1985); шкала самооцінки за Т. Дембо та С. Я. Рубінштейн  (Блейхер В. М., Крук И. В., 1986) – для оцінки стану, критичних здібностей.

Індивідуальні психокорекційні комплекси включали методи м’язової релаксації за Джейкобсоном і аутогенні тренінги з техніками саморегуляції, навичками психоемоційного розслаблення, переключення уваги.

Катамнестичний метод  використовувався для оцінки ефективності проведених психокорекційних заходів.

Методи математичної статистики включали: t-критерій Ст’юдента,
j-критерій Фішера, коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона, коефіцієнт ранговой кореляції Спірмена, рівняння лінійної регресії, дисперсійний аналіз та багатофакторний аналіз.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз основних соціально-демографічних характеристик хворих Р показав, що середній вік до початку хвороби становив 19,5±1,71 років; у шлюбі було 19,6% обстежених. Практично всі хворі були інвалідизовані: III групу мали 37 осіб (72,6%), II групу - 9 хворих (17,7%), I групу - 4  обстежених (7,9%); не мала групи інвалідності 1 людина (1,9%).  При  РА виявлено, що у шлюбі  знаходились 45,8% пацієнтів; середній вік до початку хвороби становив 32,5±1,50 років. Як і в попередній групі, практично всі хворі були інвалідизовані: III групу мали 13 осіб (27,1%), II групу - 20 хворих (41,7%), I групу - 13 пацієнтів (27,1%), не мали групи інвалідності 2 обстежених (4,2%). Встановлені високо вірогідні відмінності за показником «вік до початку хвороби». Установлено, що Р (1 група) маніфестує значно раніше, ніж РА (2 група), відповідно 19,5±1,7 років і 32,5±1,5 років, р <0,001.

При психопатологічному обстеженні пацієнтів виявлені різні симптоми емоційно-афективних, когнітивних і соматоформних та особистісних порушень. У пацієнтів з Р виявлялися такі прояви, як зниження повсякденної продуктивності (90,2%), фізична стомлюваність (86,3%), розумова стомлюваність (82,3%), труднощі навчання (74,5%), погіршення пам'яті (62,7%), ригідність, в'язкість мислення (23,5%), а також зниження концентрації уваги (60,8%) у поєднанні з іншими симптомами невротичного регістру - почуттям нездатності впоратися з ситуацією (47,1%), емоційною нестриманістю (70,6%), неможливістю розслабитися (60,8%), занепокоєнням (70,6%).
У спектрі емоційно-афективних порушень переважали пригніченість (86,3%), знижений настрій (88,2%), тривожні побоювання, погані передчуття (76,5%), тривога, не обмежена певними обставинами (72,5%), песимістичний настрій (72,5%), порушення сну (70,6%), ангедонія (62,7%). Рідше зустрічалися втрата інтересів (56,9%), знижений апетит (54,9%), іпохондричні переживання (35,3%). Емоційні порушення призводили до уникнення ситуацій, що викликали тривогу у 27,4% обстежених. Крім того, у пацієнтів визначалися метушливість (49,0%), вегетативні симптоми (43,1%), неприємні фізичні відчуття, болі (37,2%), неспецифічні симптоми (27,4%), хронічне відчуття загрози (23,5%). Психічні порушення призводили до зміни життєвого стереотипу у 50,9% обстежених і до появи у поведінці установки на щадний режим (33,3%). Зв'язок психічних порушень з психогенними ситуаціями відзначався майже у чверті пацієнтів (23,5%). Така ж частина хворих висловлювала ідеї провини, самоприниження (23,5%), які в окремих випадках супроводжувалися суїцидальними думками (15,7%). Зміни поведінки та помітні особистісні особливості  були також в клінічній картині психічних розладів, але відзначалися нечасто порівняно з емоційно-афективними та когнітивними порушеннями і проявлялися в симптомах патологічного заперечення хвороби (17,6%), відсутності врахування соціальних наслідків (9,8%), соціальної відгородженості (21,6%), ворожості (15,7%), спустошеності (13,7%). Разом з тим, досить частою у обстежених хворих була підозрілість (23,5%), вимогливе ставлення до оточуючих (29,4%), залежність (25,5%) і в більш ніж третині випадків - демонстративна поведінка (39,2%), спалахи агресії у 25,5%, дисфорії (23,5%).

У пацієнтів з РА також відзначалася значна різноманітність симптомів психічних розладів і психопатологічних порушень. Частіше зустрічалися такі симптоми емоційно-афективних порушень як тривожні побоювання, неприємні передчуття, пригніченість (64,6%), знижений настрій (60,4%), песимістичність (54,2%); а також тривога, не обмежена певними обставинами (54,2%), емоційна нестриманість (50,0%), неспокій (47,9%), почуття нездатності впоратися з ситуацією (43,8%), неможливість розслабитися (45,8%), напади злості, агресії (33,3%). У пацієнтів виявлялися також хронічне відчуття загрози (22,9%), спустошеність (18,8%); повторні напади паніки, тривоги (16,7%), ворожість (10,4%), відсутність урахування соціальних наслідків (10,4 %). Більшість пацієнтів відзначали психічну і фізичну стомлюваність (52,1%), порушення сну (52,1%), у половини пацієнтів мало місце зниження повсякденної продуктивності (50,0%). Крім того, у хворих часто виявлялися симптоми виснажуваності (41,7%), зниження концентрації уваги (33,3%), метушливість (22,9%), труднощі навчання (18,8%), погіршення пам'яті (16,7% ), а також ригідність, в'язкість мислення (29,2%), іпохондричні переживання (43,8%).
У поведінці хворих частими були установки на щадний режим (47,9%), демонстративність (41,7%), симптоми «залежності» (41,7%); дещо рідше виявлялося патологічне заперечення хвороби (25,0%), вимогливе ставлення до оточуючих (22,9%), відчуття соціальної відгородженості (22,9%). Ангедонія, втрата інтересів, суїцидальні переживання виявлялися у чверті хворих.
У пацієнтів визначалися також вегетативні симптоми (39,6%), неприємні фізичні відчуття (22,9%), знижений апетит (22,9%). Зв'язок появи даних симптомів з психогенними ситуаціями та схильність до загостреного самоспостереження відзначалися у 27,1% пацієнтів; симптоми при відсутності підтвердженого недуга реєструвалися у 18,8% хворих. 20,8% хворих намагалися уникати ситуацій, що викликають тривогу, у 14,6% пацієнтів виявлялася тривога передбачення.

Вивчивши факт наявності симптомів психічних розладів, було встановлено, що частка пацієнтів з виявленими порушеннями в групах порівняння різна. Так, при Р випадки повторних нападів паніки, тривоги спостерігалися у 18 з 51 пацієнтів (35,29%), а при РА лише у 8 з 48 (16,7%). Згідно φ *- критерію Фішера, це розходження значимо на рівні р<0,05, тобто повторні напади паніки і тривоги при Р зустрічаються у два рази частіше, ніж при РА.

Висока статистична значимість відмінностей (р<0,01) відзначалася за такими показниками, як «знижений настрій» (у групі хворих Р - у 45 пацієнтів з 51, що становило 88,2%, у групі хворих РА - у 29 чоловік з 48, що склало 60,4%); «пригніченість» в 1-й групі була у 44 осіб (86,3%), у 2-й – у 31 хворого (64,6%) Параметр «втрата інтересів» реєструвався у 29 осіб (56,9%) з числа хворих Р і у 16 ​​осіб (33,3%) з  РА. Знижений апетит відзначався більш ніж у половини хворих Р (54,9%) і у 22,9% пацієнтів з РА; високо достовірні відмінності були за параметром «виснаженість» - 70,6 і 41,7% у зазначених групах відповідно. Згідно з критерієм згоди розподілів (χ2-критерій) симптом «панічні атаки» відзначався у хворих Р статистично вірогідно частіше - в 5 разів перевищував значення даного розладу у групи порівняння (19,6 і 4,2% відповідно), а «тривога передбачення» у 1-й групі хворих перевищує значення цього показника в 2-й групі більше, ніж удвічі (35,3 і 14,6% відповідно). При вивченні показника «підозрілість» виявлено, що, згідно з критерієм Пірсона, частка пацієнтів з Р, у яких реєструвався даний симптом, в 4 рази перевищувала частку пацієнтів серед хворих на РА (23,5 і 6,2% у групах зіставлення відповідно). Порушення когнітивного та астенічного спектру, які включали такі показники, як розумова стомлюваність (82,3 і 52,1%), зниження повсякденної продуктивності (90,2 і 50,0%), зниження концентрації уваги (60,8 і 33,3%), погіршення пам'яті (62,7 і 16,7%), труднощі навчання (74,5 і 18,7%) також мали суттєві відмінності в групах зіставлення. Поряд зі змінами інтелектуально-мнестичної продуктивності в групах зіставлення відзначалися такі прояви астенії, як фізична стомлюваність (86,3 і 54,2%), емоційна нестриманість (70,6 і 50,0%), метушливість (49,0 і 22,9%); ці симптоми істотно відрізнялися за частотою в порівнюваних групах, причому у групі хворих Р вони зустрічалися частіше, ніж у групі хворих РА з високою значимістю результатів (р <0,01). На вірогідному рівні (р<0,05) у порівнюваних групах відзначалися відмінності у частоті таких симптомів, як страх смерті, божевілля (11,8 і 2,1%), тривога, не обмежена певними обставинами (72,5 і 54,2%), ангедонія (62,7 і 41,7%), песимістичний настрій (72,5 і 54,2%), порушення сну (70,6 і 52,1%). Емоційна нестриманість на третину випадків частіше зустрічалася у групі хворих Р у порівнянні з групою хворих РА (70,6 і 50,0% відповідно), а напади злості й агресії були частіше в групі хворих з РА (23,5 і 33, 3%). Неспецифічні симптоми вдвічі частіше реєструвалися у хворих Р (27,4 і 12,5%) на відміну від групи порівняння.  Отримані дані свідчать про більшу частоту емоційно-афективних і когнітивних порушень у хворих Р у порівнянні з групою хворих РА. Порівняння інтенсивності ступеня виразності психопатологічних змін в групах показало, що за більшістю даних патологія, навпаки, є більш вираженою при РА, ніж при Р.

На основі виявлених симптомів встановлено наявність цілого ряду психопатологічних станів (згідно з МКХ-10) у рамках певних розладів. У хворих на Р частіше зустрічалися змішані тривожні і депресивні розлади (21,6%), генералізований тривожний розлад (17,6%), соматоформні розлади (13,7%), розлади адаптації (11,8%). Нерідко виявлялися також стани резидуально-органічного ґенезу у вигляді легкого когнітивного та особистісного розладів (9,8%), органічного астенічного розладу (7,8%). У хворих РА виявлено органічні психічні розлади, особистісні розлади, невротичні порушення. У структурі  резидуально-органічної психічної патології домінували астенічні розлади (8,3%); мали місце також легкий когнітивний органічний розлад (4,2%) і органічний розлад особистості (2,1%). У групі невротичних розладів відзначалися неврастенія (14,6%), генералізований тривожний розлад та змішаний тривожний і депресивний розлад (8,3%), а також розлади адаптації (6,3%), інші реакції на тяжкий стрес (14,6%), соматоформні розлади (6,3%). Особистісні розлади були представлені хронічним больовим особистісним синдромом (25,0%)